Постанова

від 12.07.2018 по справі 826/16342/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16342/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Істагрупп до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Істагрупп (надалі за текстом - ТОВ Істагрупп ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0045651404 від 13.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 883 232 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Профі Хаус , ТОВ Прімавера Груп , ТОВ Талер Бізнесгруп суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник звертає увагу, що позивач позивачем придбавались одні товари, а на підтвердження використання їх у господарській діяльності надано документи про реалізацію інших. Крім того, ТОВ Істагрупп придбавало аналогічні товари і в інших постачальників.

Головне управління ДФС у м. Києві також зазначає, що судом не надано належної оцінки тому факту, що засновники ТОВ Профі Хаус та ТОВ Прімавера Груп заперечують свою причетність до діяльності цих підприємств.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності та обґрунтованості рішення, посилаючись на первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.08.2017 р. по 17.08.2017 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Істагрупп з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій ТОВ Профі Хаус за період з 91.05.2015 р. по 31.05.2015 р., ТОВ Прімавера Груп за період з01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. та ТОВ Талер Бізнесгруп за період з 01.01.2017 р. по з1.01.2017 р., з 01.03.2017 р. по 31.03.2017 р.

Результати перевірки оформлено актом № 592/26-15-14-04-04/33541100 від 23.08.2017р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 588 821 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

За умовами договору поставки № 150420 від 20.04.2015 р. ТОВ Профі Хаус зобов'язалось передати у власність ТОВ Істагрупп товар, а останнє - прийняти та оплатити його.

На підставі цього договору були складені видаткові та податкові накладні на поставку реєстраторів та відеокамер на загальну суму 531 636 грн., у тому числі 88 606 грн. ПДВ.

Згідно договору № 121215 від 15.12.2016 р., видаткових та податкових накладних позивач придбав у ТОВ Прімавера Груп відеокамери на суму 910 080 грн., у тому числі 151 680 грн. ПДВ.

Відповідно до договору № 170105 від 05.01.2017 р., видаткових та податкових накладних ТОВ Талер Бізнесгруп здійснило поставку позивачеві відеокамер, ключів командного модуля, командних модулів, кріплень, серверів, жорстких дисків, блоків живлення, розподільних коробок, та інш. на загальну суму 1 189 821 грн., у т.ч. 209 114 грн. 88 коп. ПДВ.

Зазначені суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту.

Разом з тим, в процесі аналізу податкової звітності встановлено відсутність інформації щодо наявності у ТОВ Профі Хаус складських приміщень, автомобільного транспорту та устаткування.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних проданий позивачеві товар ТОВ Профі Хаус придбало у ТОВ Лана Груп , однак останнє не оформляло їх придбання.

Крім того, відповідно до протоколу допиту свідка засновник ТОВ Профі Хаус ОСОБА_2 заперечує свою причетність до діяльності товариства пояснивши, що за грошову винагороду надав копію свого паспорту та ідентифікаційного коду.

Також, ТОВ Прімавера Груп документально оформило придбання реалізованого позивачеві товару у ТОВ Інфоглобал Маркет , яке не декларувало його купівлю.

За даними протоколу допиту свідка засновник ТОВ Прімавера Груп ОСОБА_3 пояснив, що він здійснив реєстрацію товариства за грошову винагороду та без мети провадження господарської діяльності.

Так само і ТОВ Талер Бізнесгруп придбало товар у ТОВ Бізнес Лейкс , ТОВ Гартман Транс , ТОВ Інфоглобал Маркет , ТОВ Академ-Планінг , які не оформляли його придбання.

На думку відповідача наведене свідчить про нереальність господарських операцій з легалізації продукції невідомого походження та її подальшої реалізації на внутрішньому ринку України.

За наслідками перевірки Головним Управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0045651404 від 13.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 883 232 грн., у тому числі 588 821 грн. за основним платежем та 294 411 грн. за штрафними санкціями.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачалось, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII були внесені зміни у статтю 198 ПК України.

Відповідно до цих змін до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договорів поставки, заявок, специфікацій, видаткових накладних, договору про вантажне перевезення, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, карток рахунків 281, 631 у яких відображені зміни у структурі активів та зобов'язань ТОВ Істагрупп , податкових накладних, платіжних доручень, а також документів на подальшу поставку придбаного товару, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ Істагруп наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ Профі Хаус , ТОВ Прімавера Груп та ТОВ Талер Бізнесгруп .

Посилання відповідача на те, що контрагенти ТОВ Профі Хаус , ТОВ Прімавера Груп та ТОВ Талер Бізнесгруп придбавали одні види товарів, а реалізовували інші, обґрунтовано не взято судом до уваги.

Неможливість встановити джерела придбання матеріалів не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між ТОВ Істагрупп та ТОВ Профі Хаус , ТОВ Прімавера Груп та ТОВ Талер Бізнесгруп .

Сам по собі факт того, що позивач придбавав аналогічні товари і в інших постачальників не може бути підставою для позбавлення його права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що сам факт того, що деякі контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення є доказом протиправного формування податкового кредиту, з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного доказу для підтвердження заперечень в розумінні частини третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Протоколи допиту засновників ТОВ Профі Хаус та ТОВ Прімавера Груп не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Правову позицію з аналогічного питання Верховний Суд висловив у постанові від 26.06.2018 р. у справі № 808/2360/17 та у постанові від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17.

Крім того, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що за даними первинних документів ТОВ Істагрупп придбало купольні відеокамери GRA-B4322D , а реалізувало ПАТ Кредобанк відеокамери GCA-B4322D є помилковим, оскільки така суто механічна описка в назві товару не є свідченням безпідставності формування позивачем податкового кредиту.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 17 липня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна