Постанова

від 11.07.2018 по справі 904/9530/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9530/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

від прокуратури - Гудименко Ю.В., Масенко А.О.

позивач - 1 - Кабінет Міністрів України

представник позивача-1 - Мельник А.В.

позивач - 2 - державне підприємство "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості Я.Ю. Осади"

представник позивача-2 - Демченко С.О.

відповідач-1 - Дніпропетровська міська рада

представник відповідача-1 - не з'явився

відповідач-2 - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

представник відповідача-2 - не з'явився

відповідач-3 - товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Сервіс Плюс"

представник відповідача-3 - не з'явився

відповідач-4 - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестдніпро"

представник відповідача-4 - Гурський В.С.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Верховна Рада України

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 3 - ОСОБА_11

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестдніпро"

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Мальченко А.О. - головуючого, Жук Г.А., Дикунської С.Я. від 19 березня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Курдельчука І.Д. від 06 грудня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. В листопаді 2016 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) та Державного підприємства "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" (далі - ДП "НДТІ") звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку), товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Сервіс Плюс" (далі - ТОВ "Терра Сервіс Плюс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестдніпро" (далі - ТОВ "Інвестдніпро") про:

- визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 12.09.2012 № 23/27 із змінами, внесеними рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.01.2013 № 17/31 "Про надання згоди на прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1";

- визнання незаконним та скасування наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 21.02.2013 №27 про передачу у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури;

- витребування у Дніпропетровської міської ради 94/100 будівлі лабораторно-побутового корпусу (корпус громадського харчування) літ. В-4, загальною площею 3 059,3 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 в м. Дніпро та повернення її державі в особі КМУ, шляхом передачі у господарське відання ДП "НДТІ";

- витребування у ТОВ "Інвестдніпро" частини нежитлового приміщення №1 загальною площею 189,6 кв.м. на першому поверсі будівлі лабораторно-побутового корпусу (корпус громадського харчування) літ. В-4, загальною площею 3 059,3 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна, що складає 6/100 зазначеної будівлі літ. В-4 та повернення її державі в особі КМУ, шляхом передачі у господарське відання ДП "НДТІ";

- витребування від ТОВ "Терра Сервіс Плюс" будівлі виробничого корпусу №1 (спортивно-оздоровчий корпус) літ. П-1, загальною площею 3624,6 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Дніпро та повернення її державі в особі КМУ шляхом передачі у господарське відання ДП "НДТІ".

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що передача ДП "НДТІ" об'єктів нерухомості, що належать державі, у власність територіальної громади м. Дніпро на підставі протиправного наказу Агентства держмайна України, а також подальше їх відчуження міською радою у власність юридичних осіб, всупереч встановленого законом порядку, порушує майнові інтереси держави в особі КМУ щодо розпорядження майном.

3. Оскільки спірне майно вибуло з власності держави поза її волею, прокурор вважає наявними підстави для його витребування у ТОВ "Інвестдніпро" та ТОВ "Терра Сервіс Плюс".

4. Наводячи поважність причин пропуску строку позовної давності, прокурор повідомив, що про існування оскаржуваних рішень ради, наказу Агентства, та допущені порушення закону під час набуття міською радою права власності на споруди виробничого та лабораторно-побутового корпусів по АДРЕСА_1 прокуратурі області стало відомо лише в червні 2016 року, під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42016040000000490 відносно службових осіб Дніпропетровської міської ради за фактом відчуження вказаного майна.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.Згідно п.1.1 розділу 1 Статуту ДП "НДТІ", затвердженого наказом Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном № 53 від 28.03.2012, підприємство засноване на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, правонаступником якого з 23.03.2014 є Міністерство економічного розвитку і торгівлі об'єктами державної власності.

6.Згідно п.1.4 Статуту ДП "НДТІ", майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

7.Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому діючим законодавством України (п.4.4 Статуту ДП "НДТІ").

8.Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником об'єктів нерухомого майна ДП "НДТІ", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро, які складаються з корпусу фізичних методів досліджень літ. Б-3, головного лабораторного корпусу літ. Г-3, виробничого корпусу №1 літ. П, лабораторно-побутового корпусу літ. В-4, будівлі-переходу №2 літ. П, складів літ. Х, Ц, И, складів літ. Є-1, Є(1)-1, будівлі холодильної станції літ. Ж-2, водосховища літ. Ш, гаражу літ.К, будівлі побутових приміщень літ. У, будівлі насосної літ. Я є держава в особі Верховної Ради України, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 29.05.2006.

9. 06.08.2012 ДП "НДТІ" звернулось до Дніпропетровської міської ради з листом № Д/726, в якому, посилаючись на зменшення кількості замовлень, недостатню затребуваність підприємства трубною галуззю України, відсутністю джерел для фінансування, утримання майна, відсутністю можливості використання приміщень у виробничих цілях та необхідності зниження витрат на виробництво, просило розглянути питання щодо можливості прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська приміщень виробничого та лабораторно-побутового корпуса ДП "НДТІ" загальною площею 6904,3 кв.м., які знаходяться у державній власності та розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.

10. 12.09.2012, на підставі вищевказаного листа ДП "НДТІ", Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 23/27 "Про надання згоди на прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1".

11. Пунктом 3 цього рішення передбачено, що комісія з питань прийняття об'єктів у комунальну власність територіальної громади міста здійснює дії щодо підписання акта приймання-передачі на об'єкти нерухомого майна (п.1 цього рішення) після отримання згоди від Кабінету Міністрів України.

12.З Додатку до рішення Дніпропетрвської міської ради від 12.09.2012 №23/27 вбачається, що до Переліку об'єктів нерухомого майна, яке передається з державної у комунальну власність громади міста включено: лабораторно-побутовий корпус, будівлю виробничого корпусу та приміщення громадської оборони, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

13.Протягом червня - жовтня 2012 року головою Агентства держмайна України було затверджено Переліки майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "НДТІ", до якого віднесено виробничий корпус 1 (інвентарний номер 01/0089) та лабораторно-побутовий корпус (інвентарний номер 01/0089/А).

14. 13.11.2012 на засіданні Науково-технічної ради ДП "НДТІ" (протокол №5 від 13.11.2012) з метою раціонального використання площ за іншим призначенням, за результатами обґрунтування внесення змін до Переліку майна ДП "НДТІ" було вирішено за доцільне перейменувати лабораторно-побутовий корпус на корпус громадського харчування, а виробничий корпус №1 - на спортивно-оздоровчий корпус.

15. Одночасно Головою Агентства держмайна України було внесено та затверджено зміни до Переліку, а саме, змінено назву вказаних об'єктів: лабораторно-побутовий корпус літ. В-4 (інвентарний номер 01/0089/А) - на об'єкт громадського харчування, а будівлю виробничого корпусу (інвентарний номер 01/0089) - на спортивно-оздоровчий корпус, що підтверджується копією внесених змін до Переліку майна станом на 13.11.2012.

16. 10.12.2012 Агентство держмайна України листом вих. №12/3-1-561 повідомило ДП "НДТІ" про позитивне вирішення питання, порушеного у листі від 23.11.2012 №Д/980 щодо затвердження змін до Переліку майна, що не включається до складу ЦМК, яке не підлягає приватизації ДП "НДТІ", (виведення об'єктів: лабораторно-побутового комплексу літ. В-4, (інвентарний номер 01/0089/А) та будівлі виробничого корпусу (інвентарний номер 01/0089), а також затвердження змін до Переліку майна, що не включається до складу ЦМК, яке не підлягає приватизації ДП "НДТІ" (введення об'єктів: корпусу громадського харчування, інвентарний номер 01/0089/А та спортивно-оздоровчого корпусу, інвентарний номер 01/0089 станом на 13.11.2012.

17. 30.01.2013 за результатами розгляду листа ДП "НДТІ" від 14.12.2012 (вх.№ 11/2463) Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 17/31 "Про внесення змін до рішення 23/27 "Про надання згоди на прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1" та внесено зміни до Переліку об'єктів нерухомого майна, яке передається з державної у комунальну власність територіальної громади, у новій редакції (Додаток).

18.Згідно Додатку до рішення Дніпропетровської міської ради від 30.01.2013 №17/31 до Переліку майна, яке передається з державної у комунальну власність територіальної громади міста включено корпус громадського харчування, спортивно-оздоровчий корпус та приміщення громадської оборони, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

19. 11.02.2013 ДП "НДТІ" звернулось до Агентства держмайна України з листом вих. № Д/92-1 щодо передачі державного нерухомого майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, а саме: корпусу громадського харчування та спортивно-оздоровчого корпусу, розташованого за адресою: вул. Писаржевського,1А у м.Дніпропетровськ, до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, долучивши до листа вищевказані рішення Дніпропетровської міської ради №23/27 від 12.09.2012 та №17/31 від 30.01.2013, техніко-економічне обґрунтування, технічні паспорти на ці об'єкти.

20. 21.02.2013 головою Агентства держмайна України було видано наказ № 27 "Про передачу у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури", відповідно до пункту 1.1 директору ДП "НДТІ" доручено здійснити передачу вищевказаних об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська об'єкти, які перебувають на балансі підприємства шляхом оформлення акту приймання-передачі.

21.На підставі актів приймання-передачі від 22.02.2013 об'єкти нерухомого майна (корпус громадського харчування, літ.В-4 та спортивно-оздоровчий комплекс, літ.П-1) по АДРЕСА_1 передано з державної у комунальну власність на баланс Комунального підприємства "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" Дніпропетровської міської ради.

22. 29.10.2014 рішенням Дніпропетровської міської ради № 7/56 "Про включення об'єктів до Переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом аукціону" спірні об'єкти нерухомості були включені до вказаного Переліку.

23. 19.01.2015 директором Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення ДМР було видано наказ "Про проведення аукціону з продажу об'єктів нерухомого майна", згідно якого для проведення продажу об'єктів нерухомого майна було включено групу інвентарних об'єктів: нежитлову будівлю літ. П-1 загальною площею 3 624,6 кв.м. та нежитлову будівлю В-4 загальною площею 189,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

24.За умовами договору купівлі-продажу №176/А від 23.02.2015 Департамент корпоративних прав та правового забезпечення ДМР, який діє від імені Дніпропетровської міської ради (в тексті договору - продавець) передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестдніпро" (в тексті договору - покупець) придбало у власність частину нежитлового приміщення №1, а саме: поз. 7-17, загальною площею 189,6 кв.м., нежитлове приміщення №1 на першому поверсі нежитлової будівлі літ. В-4, загальною площею 3059,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складає 6/100 часток вищезазначеної нежитлової будівлі літ.В-4.

25. 27.03.2015 сторонами вищевказаного договору було укладено додатковий договір, згідно п.1 якого його підписанням сторони підтвердили настання відкладальної умови щодо набуття покупцем права власності на об'єкт приватизації після виконання ним своїх зобов'язань за цим договором.

26. 19.04.2016 між ТОВ "Інвестдніпро" (в тексті договору - продавець) та ТОВ "Терра Сервіс Плюс" (в тексті договору - покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі зі спорудами, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у власність об'єкт нерухомого майна - будівлю, спортивно-оздоровчий комплекс, нежитлова будівля літ. П-1, під П-1 два підвали; прибудови, вентиляційні шахти, загальна площа 3 624,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити за нього ціну його продажу відповідно до умов, визначених цим договором і виконати визначені в Договорі умови.

27. 22.04.2016 ТОВ "Терра Сервіс Плюс" придбане за вищевказаним договором нерухоме майно передало в іпотеку на підставі Іпотечного договору ОСОБА_11 в забезпечення виконання перед останньою зобов'язань за договором №12/04-16 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.04.2016.

28.Станом на час виникнення спору відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта №55175062 від 15.03.2016, власниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є:

- За реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1067108120101, об'єкт нерухомого майна - будівля, спортивно-оздоровчий комплекс загальною площею 3 624,6 кв.м. - ТОВ "Інвестдніпро", код ЄДРПОУ 39479735, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер 146, виданий 23.02.2015, Додатковий договір до договору купівлі-продажу №175/А, серія та номер: 202, виданий 27.03.2015, форма власності - приватна, розмір частки -1;

- За реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 106707912101, об'єкт нерухомого майна - будівля, корпус громадського харчування загальною площею 3 059,3 кв.м. - ТОВ "Інвестдніпро", код ЄДРПОУ 39479735, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер 147, виданий 23.02.2015, Додатковий договір до договору купівлі-продажу №176/А, серія та номер:203, виданий 27.03.2015, форма власності - приватна, розмір частки -6/100 (тобто 189,6 кв.м.), додаткові відомості: частина нежитлового приміщення №1, а саме: поз.7-17, загальною площею 189,6 кв.м. та

- Територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, підстава виникнення права власності: протокол, серія та номер 12, виданий 20.01.2014, видавник ТОВ "ТУЛС"; рішення, серія та номер: 15/47, виданий 29.01.2014, видавник: Дніпропетровська міська рада; форма власності - комунальна, розмір частки - 94/100.

29. Згідно пункту 3 Положення про Державне Агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №451/2011, основними завданнями Агентства держмайна України є реалізація державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави.

30.Відповідно до Указу Президента України від 31.05.2011 № 634/2011 (із змінами та доповненнями) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є правонаступником Міністерства промислової політики України в частині формування та реалізації промислової політики та здійснює повноваження у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави.

31.Указом Президента України від 24.12.2012 №726/12 утворено Міністерство промислової політики України шляхом реорганізації Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

32.Указом Президента України від 19.07.2013 №389/2013 встановлено, що Міністерство промислової політики України є правонаступником Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, що реорганізується.

33.Постановою КМУ від 23.03.2014 №94 реорганізовано Міністерство промислової політики шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

34.Отже, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України є правонаступником Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

35. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 справу направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

36. Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.12.2017 позовні вимоги задоволено частково: (1) визнано незаконними та скасовано оскаржувані рішення Дніпропетровської міської ради та наказ Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, а також витребувано спірне нерухоме майно у Дніпропетровської міської ради, (2) у задоволенні вимог щодо витребування спірного нерухомого майна у ТОВ "Терра Сервіс Плюс" та ТОВ "Інвестдніпро" відмовлено.

37. Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що Агентство держмайна України, видаючи наказ, а ДП "НДТІ", звертаючись до Дніпропетровської міської ради з відповідним листом, діяли в порушення права власності держави, оскільки спірне майно не підлягало приватизації та не могло бути передано у комунальну власність без відповідної згоди Кабінету Міністрів України.

38. Враховуючи те, що реальної зміни функціонального призначення будівель не проводилось, а наказом Агентства лише змінено їх назви, суд, з посиланням на частину другу статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та частину дев'яту статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", дійшов висновку про незаконність наказу Агентства та рішень органу місцевого самоврядування.

39. Разом з тим, суд не визнав підставними вимоги про витребування спірного майна у відповідача-3 та відповідача-4 на користь держави та, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, керувався правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства", в якому вказується, що незаконність дій з боку публічного органу при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої сторони. Також відмова суду ґрунтується на положенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вказує, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

40. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, позов задоволено повністю, а саме: (1) визнано незаконними та скасовано оскаржувані рішення Дніпропетровської міської ради та наказ Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, а також (2) витребувано спірне нерухоме майно у Дніпропетровської міської ради, ТОВ "Терра Сервіс Плюс" та ТОВ "Інвестдніпро" на користь Кабінету міністрів України, шляхом передачі у господарське відання ДП "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади".

41. Апеляційний суд дійшов висновку, що витребування спірного майна на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з володіння ТОВ "Інвестдніпро" та ТОВ "Терра Інвест Сервіс" відповідає критерію законності, оскільки витребування з власності останніх спірного майна здійснюється за приписами ст. 388 Цивільного кодексу України та відповідає практиці Європейського суду з прав людини на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

42. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ТОВ "Інвестдніпро" було подано касаційну скаргу, в якій останній просить: (1) скасувати постанову апеляційного господарського суду, (2) скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог та (3) прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

43. Скаржник, ТОВ "Інвестдніпро", обґрунтовує вимоги касаційної скарги наступними доводами (узагальнено):

43.1.Судами було безпідставно скасовано рішення Дніпровської міської ради від 12.09.2012 із відповідними змінами від 30.01.2013, оскільки останнє було прийнято у відповідності до вимог закону та повноважень ради, враховуючи правовий статус об'єктів передачі - соціальної інфраструктури;

43.2.Рішенням Дніпровської міської ради від 12.09.2012 стосувалося передачі лабораторно-побутового корпусу та виробничого корпусу, не було виконане та не породило юридичних наслідків, а відтак не порушує права позивачів та не може бути визнано протиправним та скасоване;

43.3.Визнання рішення Дніпровської міської ради від 12.09.2012 із відповідними змінами від 30.01.2013 протиправними та їх скасування є невірним способом захисту прав, обраних позивачем, оскільки останні є ненормативними актами, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання;

43.4. Наказ Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном було прийнято у відповідності до вимог закону та повноважень агентства, враховуючи правовий статус об'єктів передачі - соціальної інфраструктури;

43.5.Висновки судів попередніх інстанцій про недотримання процедури зміни цільового/функціонального призначення будівель є припущенням та ґрунтується на підставі неналежних та недопустимих доказах;

43.6.Спірні рішення Дніпропетровської міської ради та наказ Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном не суперечать вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 321 та 393 ЦК України, та не порушують інтереси держави в особі Кабінету міністрів України;

43.7.Вимоги щодо витребування майна не підлягають задоволенню, оскільки обґрунтовані, пов'язані та є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування оскаржуваних рішень, які на переконання скаржника є законними;

43.8.Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволення позовних вимог про витребування майна у ТОВ "Терра Сервіс Плюс" та ТОВ "Інвестдніпро" з підстав неможливості втручання у право власності, гарантоване ст. 1 Протоколу 1 Конвенції, оскільки таке витребування не відповідає критеріям законності, відповідності суспільним інтересам та пропорційності;

43.9.Положення ст. 388 ЦК України не передбачають можливості витребування майна у добросовісного набувача в разі наявності волі особи, якій власник передав майно у володіння на його вибуття;

43.10. Висновки судів про віднесення Державного науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості до переліку обєктів права державної власності, що не підлягали приватизації, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки на момент приватизації спірні об'єкти перебували у комунальній власності;

43.11. Судами попередніх інстанцій помилково не було застосовано та визнано поважними причини пропуску строків позовної давності, про яку було заявлено при розгляді справи, оскільки за всіма обставинами, позивачі знали та не могли не знати, як про прийняття оскаржуваних рішень, так і про вибуття спірного майна, та жодним чином не довели протилежного.

Доводи прокуратури, викладені у відзиві на касаційну скаргу

44. Перший заступник прокурора Дніпропетровської області у відзиві на касаційну скаргу проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін з наступних підстав (узагальнено):

44.1.Судами першої та апеляційної інстанції було вірно встановлено відсутність підстав та обставин, що зумовили зміну функціонального призначення спірних приміщень на об'єкти соціальної інфраструктури ;

44.2.Передача з державної у комунальну власність спірних приміщень, а саме виробничого та лабораторно-побутового корпусу, які не є об'єктами соціальної інфраструктури, за відсутності рішення КМУ є незаконним;

44.3.Витребування спірних приміщень на користь держави в особі КМУ не суперечить принципам та критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у ст. 1 Першого протоколу Конвенції;

44.4.Судами першої та апеляційної інстанції було обґрунтовано відмовлено у застосуванні наслідків сливу строків позовної давності, оскільки КМУ не був обізнаний про вибуття спірного майна з державної власності.

Доводи позивача-2, викладені у відзиві на касаційну скаргу

45. Позивач-2, ДП "НДТІ", у відзиві на касаційну скаргу проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін з підстав, аналогічних тим, які викладені у відзиві прокуратури (пункти 44.1.-44.4. даної постанови).

Доводи відповідача-3, викладені у відзиві на касаційну скаргу

46. Відповідач-3, ТОВ "Терра Сервіс Плюс", просило касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у касаційній скарзі (пункти 43.1.-43.11. даної постанови).

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

47. Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи та повноваження касаційного суду, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

48. Предметом спору у даній справі є правомірність зміни функціонального призначення спірних приміщень із подальшою їх передачею із державної у комунальну власність, як об'єктів соціальної інфраструктури, та відчуження на користь третіх осіб, а також наявність підстав для витребування такого майна, як такого, що вибуло з володіння власника (держави) поза його волею.

49.У відповідності до статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

50.Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

51.Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об'єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

52.Не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям.

53.Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

54.Відчуження суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Продаж суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється лише на конкурентних засадах.

55.Згідно частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

56.Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 статті 321 Цивільного кодексу України).

57.У відповідності до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

58.За приписами частини 1 статті 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

59.Статтею 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

60.При цьому, зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (ч.2 статті 145 ГК України).

61.Отже, право господарського відання є обмеженим речовим правом, суб'єктам якого повноваження володіння, користування та розпорядження майном належить не в повному обсязі, а в межах встановлених чинним законодавством і власником.

62.Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

63.Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

64.Згідно з частиною 9 статті 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

65.Пунктом 8 Положення про Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №451/2011 в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу визначено, що Агентство в межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції України та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Агентства держмайна України.

66.Як встановлено судами попередніх інстанцій, Агентством держмайна України в листопаді 2012 році, в порушення вищенаведених законодавчих положень, було затверджено Переліки майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП НДТІ , до яких віднесено виробничий та лабораторно-побутовий корпуси та змінено назву цих об'єктів, а саме, лабораторно-побутового корпусу літ. В-4, інв. №01/0089А - на об'єкт громадського харчування з тим же інвентарним № 01/0089А, а будівлі виробничого корпусу, інвентарний №01/0089 - на спортивно-оздоровчий корпус №01/0089.

67.При цьому, як встановлено судами попередніх інстанції, фактично відбулась лише зміна назви вказаних об'єктів без фактичної та реальної зміни їх цільового та функціонального призначення (проведення реконструкції, переобладнання тощо), що призвело до безпідставної зміни у балансових та інвентарних відомостях підприємства їх функціонального призначення з об'єктів виробництва на об'єкти соціальної інфраструктури. Протилежного відповідачами у встановлений процесуальним законом спосіб не доведено.

68.З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про наявність обставин та підстав, що зумовлювали необхідність зміни функціонального призначення спірних приміщень, як і доказів щодо вжиття ДП НДТІ та Агентством заходів, спрямованих на це, та зважаючи на встановлення судами факту видачі наказу Агентства без відповідного дотримання процедури зміни цільового призначення таких приміщень, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про незаконність такого наказу.

69.З цих підстав, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в основу яких покладено висновок щодо правомірності оскаржуваних рішення та наказу вимогам закону та повноваженням ради, враховуючи правовий статус спірних приміщень, як об'єктів соціальної інфраструктури, оскільки зміна такого статусу відбулась із порушенням встановленого законом порядку та без відповідних підстав.

70.Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

71.За приписами статей 2, 4 Закону України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності , передача з державної у комунальну власність цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, нерухомого майна (будівель, споруд, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі розподільного балансу), здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

72.Статтею 3 цього ж Закону визначено, що ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно.

73.Згідно з пунктом 51 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

74.Статтею 6 Закону України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності визначено, що передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. У разі передачі об'єктів, закріплених за самоврядною організацією, або об'єктів, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, орендованого майна, акцій (часток, паїв), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств, до складу комісії з питань передачі об'єктів включаються представники відповідно самоврядної організації або державного органу приватизації.

75.Частина 5 статті 7 цього Закону передбачає, що передача об'єктів права державної та комунальної власності оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії.

76.Згідно частини 2 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

77.Відповідно до п. 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою.

78.Таким чином, Закон України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності пов'язує перехід об'єктів права державної власності у комунальну з такою обов'язковою обставиною як відповідне волевиявлення на зазначену передачу суб'єкта комунальної власності.

79.Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП НДТІ не є органом, наділеним повноваженнями щодо ініціювання питання про передачу об'єктів з державної до комунальної власності, Агентством державного майна України наказ про ініціювання такої передачі не виносився, а Кабінетом Міністрів України рішення з зазначеного питання не приймалось, а відтак, рішення Дніпропетровської міської ради №23/27 від 12.09.2012 зі змінами, внесеними рішенням цієї ж ради №17/31від 30.01.2013 про прийняття до комунальної власності державного майна, винесене за відсутності звернення відповідного органу та згоди Кабінету Міністрів України.

80.Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

81.Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

82.З огляду на викладене, оскільки орган місцевого самоврядування та Агентство держмайна України прийняли рішення про передачу та прийняття з державної власності у комунальну власність спірного нерухомого майна без відповідного погодження з Кабінетом Міністрів України, який здійснює від імені держави функції власника майна, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані рішення Дніпропетровської міської ради та наказ Агентства держмайна України підлягають визнанню незаконними та скасуванню в судовому порядку.

83.З цих підстав, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, в основу яких покладено висновок про прийняття оскаржуваних рішень уповноваженими органами, оскільки судами не встановлено наявності відповідного рішення та волі Кабінету Міністрів України, який здійснює від імені держави функції власника майна, про передачу спірних приміщень із державної у комунальну власність

84.Згідно зі статтями 387, 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

85. Відповідно до частини 3 статті 388 цього ж Кодексу якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

86.За приписами частини 1 статті 388 Цивільного Кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

87.З огляду на те, що в рамках розгляду справи встановлено, що спірні об'єкти нерухомості вибули із володіння держави поза її волею, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявлений прокурором позов до добросовісних набувачів про витребування спірного майна у відповідності до статті 388 Цивільного кодексу України є правомірним, а вимоги є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню.

88.Окрім того, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та, відповідно, відхиляє доводи касаційної скарги щодо того, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи та є порушенням ст. 1 Першого протоколу Конвенції щодо права на мирне володіння майном з огляду на наступне.

89.Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

90. По-перше, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка саме законним шляхом добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої це майно витребовується.

91.Так, за встановленими при розгляді справи обставинами, законно набути право приватної власності на спірне нерухоме майно із державної власності не могла ані юридична, ані фізична особа, в тому числі і відповідачі, з огляду на приписи частини 9 ст. 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності .

92.Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного господарського суду щодо того, що відповідачі-3, -4 набули право власності на спірні приміщення у спосіб, який лише за формальними ознаками має вигляд законного, оскільки спірним об'єктам нерухомого майна було надано статус об'єктів соціальної інфраструктури , в дійсності ж це майно не підлягало приватизації та передачі з державної у комунальну власність без погодження з Кабінетом Міністрів України.

93.Відтак, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, застосовуючи рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства , критерії правомірності втручання у мирне володіння майном дослідив не в повній мірі, та не врахував, що незаконні рішення органу державної влади та місцевого самоврядування не можуть мати наслідком надання ознак правомірності використання особою майна всупереч прямих законодавчих заборон, які вжиті в інтересах суспільства в цілому.

94.По-друге, у практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які варто оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

95.Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

96.Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду .

97.Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

98.Як встановлено апеляційним господарським судом, у даній справі суспільним , публічним інтересом звернення прокурора до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень, наказу, а також витребування майна, є задоволення суспільно важливого питання про повернення нежитлових приміщень загальною площею 3 814,2 кв.м. з виробничими ділянками та устаткуванням, які належать до об'єктів загальнодержавного значення, є складовими цілісного майнового комплексу, які покликані забезпечувати виконання державою своїх функцій, забезпечувати обороноздатність та економічну незалежність держави.

99.За таких обставин, суспільним , публічним інтересом звернення прокуратури Дніпропетровської області до суду з вимогою про витребування спірного майна з володіння відповідачів є задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

100.В даному випадку суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права державної власності на майно, що незаконно вибуло з такої власності.

101.Також, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного господарського суду щодо того, що одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

102.Так, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідачі у справі не позбавлені права отримати компенсацію у зв'язку з витребуванням у них об'єктів державної власності, та відновити своє право у відповідності до статті 661 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

103.З цих підстав, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неможливості витребування майна через непропорційність втручання у права останнього на мирне володіння своїм майном є необґрунтованими.

104.Також, Верховний Суд вбачає правомірним визнання поважними причин пропуску заявлених до застосування у справі строків позовної давності, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачами по справі, Кабінет Міністрів України не отримував пропозицій щодо передачі спірного нерухомого майна у комунальну власність, відповідного погодження та рішення на його відчуження не приймав, а відтак і не був обізнаний про їх вибуття з державної власності поза його волею.

105.Інші доводи касаційної скарги не можуть бути розглянуті по суті Верховним Судом, оскільки є вимогами про переоцінку доказів і встановлення обставин справи, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

106.Враховуючи вищенаведене та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

107.У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

108.Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестдніпро" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2018 року у справі №904/9530/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.