Рішення

від 13.07.2018 по справі 814/2866/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 р. № 814/2866/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за первісним позовом:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:фермерського господарства "Любарське" ОСОБА_1, вул. Берегового, 26, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

про:стягнення податкового боргу в сумі 244312,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 р. Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДФС) звернулося з позовом про стягнення з фермерського господарства "Любарське" ОСОБА_1 (далі - ФГ) податкового боргу в сумі 244312,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФГ має податковий борг з ПДВ, визначений у податкових повідомленнях-рішеннях від 06.07.2017 р. № НОМЕР_1 і від 20.09.2017 р. № НОМЕР_2, з урахуванням пені.

13.03.2018 р. ФГ подало відзив на позов, в якому наводить підстави неправомірності податкових повідомлень-рішень від 06.07.2017 р. № НОМЕР_1 і НОМЕР_3, а також зустрічний позов, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2017 р. № НОМЕР_1 і НОМЕР_3.

29.03.2018 р. ФГ подало заяву про зміну предмета зустрічного позову, згідно якої просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2017 р. № НОМЕР_1. Свої вимоги ФГ обґрунтовує тим, що первинні документи за господарською операцією з ПП "Таракас" (попередня назва "Аутрайз") відповідають вимогам чинного законодавства. В акті перевірки ДФС не наведено жодного доказу стосовно порушення законодавства контрагентом. Висновки, викладені в акті перевірки, є лише припущеннями.

Ухвалою від 29.03.2018 р. суд прийняв зустрічний позов до розгляду, об'єднав в одне провадження з первісним позовом та постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

18.04.2018 р. ДФС подала відзив на позов, де зазначила, що на кінець перевірки ФГ не надало первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт придбання та використання в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей від ПП "Таракас", господарська діяльність якого має ознаки нереальності. Крім того, у товарно-транспортній накладній від 26.02.2018 р. № 00000021 вантажовідправником зазначено ПП "Аутрайз", у той час як за даними Єдиного державного реєстру станом на 26.02.2018 р. за тим же ідентифікаційним кодом числиться ПП "Таракас".

27.06.2018 р. представники сторін подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:

У травні-червні 2017 р. ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником ПП "Таракас" (попередня назва "Аутрайз") за серпень 2016 р. та контрагентами-покупцями. Результати перевірки оформлені актом від 12.06.2017 р. № 536/14-29-14-07/23040864.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ за серпень 2016 р. на суму 166619,00 грн.

На підставі акту перевірки 06.07.2017 р. ДФС винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ФГ збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 208273,75 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням - 166619,00 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями - 41654,75 грн.

Згідно акту перевірки, ПП "Таракас" на час здійснення перевірки змінило юридичну адресу з м. Києва на м. Сєверодонецьк Луганської області. Договір про зберігання майна за новою адресою відсутній. Неможливо підтвердити факт надання послуг зі зберігання будівельних матеріалів у задекларованих об'ємах через відсутність у ПП "Таракас" основних фондів, виробничих активів, складських приміщень. Надані до перевірки документи містять лише факт перерахування часткової суми за матеріали та не підтверджують суть здійсненої операції. ПП "Таракас" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. ФГ не надано сертифікатів походження товару, що унеможливлює встановити походження та сам факт придбання товару.

Згідно договору купівлі-продажу від 22.08.2016 р. № 22/08-16 ФГ придбало у ПП "Аутрайз" будівельні матеріали на загальну суму 1000000,45 грн, з них ПДВ 166666,74 грн. Продавцем виписані видаткова накладна та податкова накладна, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. ФГ здійснено оплату за придбаний товар.

Того ж дня сторонами укладено договір відповідального зберігання майна та акт приймання-передачі, за умовами якого ПП "Аутрайз" взяв на зберігання придбане ФГ майно строком до 22.08.2017 р. з платою 500,00 грн на місяць.

31.12.2016 р. сторони уклали додаткову угоду до договору від 22.08.2016 р., якою продовжили строк дії договору відповідального зберігання до 31.12.2018 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

ФГ надало суду докази реальності господарських операцій з контрагентом-постачальником. Первинні документи оформлені належним чином та підтверджують фактичний рух товарів та послуг від контрагента до позивача. ФГ не зобов'язане та взагалі позбавлене можливості перевіряти свого контрагента на предмет дотримання ним вимог податкового законодавства, а тим більше по ланцюгу постачання. До того ж, ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності. Тобто, ФГ відповідає лише за господарські операції, безпосереднім учасником яких воно є, та не зобов'язане відслідковувати повний ланцюг походження та реалізації придбаного товару.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.п. 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Норми ПК України не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальником товарів по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів, а реальність операцій з придбання ним товарів у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Суд критично оцінює посилання ДФС на інформацію з мережі Інтернет щодо місцезнаходження складу, де зберігався товар, оскільки така інформація не є офіційною та не може бути достовірним доказом по справі. Зміна місця реєстрації контрагента також не доводить нереальності господарської операції з ФГ, оскільки матеріалами справи підтверджено факт придбання товару та передачі його на зберігання ПП "Аутрайз".

Відсутність сертифікатів відповідності на придбаний товар суд не розглядає як підставу для визнання операції безтоварною, оскільки сертифікати не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Посилання ДФС на те, що станом на 26.02.2018 р. ПП "Аутрайз" перейменовано в ПП "Таракас" з призначенням іншого керівника, не підтверджують нереальності господарської операції ФГ з ПП "Аутрайз" у серпні 2016 р.

Згідно наданих ФГ документів, 26.02.2018 р. ФГ і ПП "Аутрайз" уклали акт часткового повернення товару зі складського зберігання. Товар доставлено автомобільним перевізником ФГ "Маяк" ОСОБА_2, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 26.02.2018 р., рахунок-фактура від 26.02.2018 р. № 15 і квитанція від 26.02.2018 р. № 7.

За даними Єдиного державного реєстру, станом на 26.02.2018 р. ПП "Аутрайз" перейменовано в ПП "Таракас", відповідно, змінено й керівника з ОСОБА_3 на ОСОБА_4

Однак суд зазначає, що акт часткового повернення товару зі складського зберігання і товарно-транспортну накладну складено лише в лютому 2018 р., а відтак вказані документи не можуть слугувати підставою для висновку про нереальність операції ФГ у серпні 2016 р.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ДФС не довела правомірність своїх висновків, викладених в акті перевірки, з огляду на що зустрічний позов ФГ про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2017 р. № НОМЕР_1 слід задовольнити.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог ДФС, податковий борг ФГ у сумі 244312,38 грн складається з 208273,75 грн (податкове повідомлення-рішення від 06.07.2017 р. № НОМЕР_1), 9169,60 грн (податкове повідомлення-рішення від 20.09.2017 р. № НОМЕР_2) та пені в сумі 26869,03 грн.

Так, актом камеральної перевірки від 07.09.2017 р. № 2044/14-29-12-04-06/23040864 встановлено порушення ФГ п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації податкової накладної.

20.09.2017 р. ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким до ФГ застосовано штраф у розмірі 9169,60 грн.

З урахуванням висновків суду щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 06.07.2017 р. № НОМЕР_1, а відтак і нарахованої пені за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, позовні вимоги ДФС належать частковому задоволенню в сумі стягнення 9169,60 грн. У задоволенні решти вимог первісного позову слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. ФГ надало квитанції про сплату судового збору в загальній сумі 4886,12 грн, однак за оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.07.2017 р. № НОМЕР_1 належало сплатити 3124,11 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ДФС. Решта сплаченого судового збору може бути повернута ФГ за його клопотанням ухвалою суду на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Судовий збір, сплачений суб'єктом владних повноважень - ДФС, не підлягає стягненню з ФГ.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов Головного управління ДФС у Миколаївській області до фермерського господарства "Любарське" ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 244312,38 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з розрахункових рахунків у банках фермерського господарства "Любарське" ОСОБА_1 податковий борг у сумі 9169,60 грн (дев'ять тисяч сто шістдесят дев'ять грн 60 коп.).

3. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов фермерського господарства "Любарське" ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2017 р. № НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 06.07.2017 р. № НОМЕР_1.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у розмірі 3124,11 грн (три тисячі сто двадцять чотири грн 11 коп.) на користь фермерського господарства "Любарське" ОСОБА_1 (ідентифікаційний код 23040864).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 13.07.2018 р.

Суддя Н.В. Лісовська