Ухвала

від 13.09.2019 по справі 814/2866/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/2866/17

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Коваля М.П. , Єщенка О.В. , розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головне управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 р. по справі № 814/2866/17 за позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до Фермерського господарства "Любарське" ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ГУ ДФС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом до ФГ "Любарське" ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року позовні вимоги ГУ ДФС у Миколаївській області - задоволено частково. Зустрічний позов ФГ "Любарське" ОСОБА_2 - задоволено повністю.

На зазначене рішення суду ГУ ДФС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу .

Також апеляційну скаргу подано з порушенням строків на апеляційне оскарження, передбачених ст. 295 КАС України, оскільки судове рішення отримано відповідачем 10.09.2018 року (а.с.170), а апеляційною скаргою фіскальний орган звернувся 19.07.2019 року. В апеляційній скарзі питання поновлення строку відповідачем не порушено.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали ГУ ДФС у Миколаївській області надано клопотання про продовження строків на усунення недоліків щодо сплати судового збору.

В клопотанні апелянт посилається на обмежене фінансування коштів для справляння судового збору при подачі позовів до суду.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Також, суд зазначає, що ГУ ДФС у Миколаївській області, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження і доводи позивача щодо неналежного фінансування контролюючого органу з боку державного бюджету, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 804/958/17.

Оскільки особою, яка оскаржує судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не виконано вимоги ухвали судді апеляційного суду від 30 липня 2019 року (не сплачено судовий збір), подана апеляційна скарга на підставі ч. 2 ст. 298 та ч. 4 ст. 169 КАС України підлягає поверненню апелянту.

Керуючись ст..ст.169,295,296,298 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В:

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області у задоволенні клопотання про продовження строку сплати судового збору.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2019 року вважати не поданою та повернути відповідачу.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі касаційної скарги, у відповідності до чинного законодавства.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Єщенко