Ухвала

від 17.07.2018 по справі 1940/1321/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Справа № 1940/1321/18

17 липня 2018 рокум. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баб'юк П.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, Тернопільської обласної експериментальної школи мистецтв імені ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду 12 липня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені ОСОБА_3 в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 27.04.2018 №01-А, виданий управлінням освіти та науки Тернопільської обласної державної адміністрації в частині щодо відмови в атестації на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню "старший учитель" ОСОБА_1 та ОСОБА_4;

визнати протиправним та скасувати наказ від 07.05.2018 №150-К, виданий директором Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені ОСОБА_3 в частині щодо відмови в атестації на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню "старший учитель" ОСОБА_1 та ОСОБА_4;

зобов'язати атестаційну комісію Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені ОСОБА_3 звернутись до атестаційної комісії в управлінні освіти та науки Тернопільської обласної державної адміністрації з клопотанням про присвоєння педагогічного звання (атестувати на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню) педагогічним працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_4;

зобов'язати атестаційну комісію в управлінні освіти та науки Тернопільської обласної державної адміністрації розглянути питання про присвоєння педагогічного звання (атестувати на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню) педагогічним працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з наступним.

Так, предметом розгляду у даній справі є накази управління освіти та науки Тернопільської обласної державної адміністрації та Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені ОСОБА_3 в частині відмови позивачам в атестації на відповідність присвоєному педагогічного звання старший вчитель .

Окрім того, позивачі просять суд зобов'язати атестаційну комісію Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені ОСОБА_3 звернутись до атестаційної комісії в управлінні освіти та науки Тернопільської обласної державної адміністрації з клопотанням про присвоєння педагогічного звання позивачам, та зобов'язати атестаційну комісію в управлінні освіти та науки Тернопільської обласної державної адміністрації розглянути питання про присвоєння педагогічного звання позивачам.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Нормою частини 1 статті 19 КАС України визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у таких публічно-правових спорах:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» , за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» .

В перелічених категоріях справ обов'язковою умовою для віднесення справи до адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спору.

Нормою п.2 ч.1 ст.4 КАС України надано вичерпне визначення терміну «публічно-правовий спір" - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується виключно цих відносин.

Тобто, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Пунктом 17 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу".

Відповідно до Закону України "Про державну службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Державна служба характеризується тим, що: а) здійснюється на державних посадах у державних органах або їх апаратах; б) має своєю метою реалізацію завдань і функцій держави; в) регламентується Законом України "Про державну службу" та іншими спеціальними законами; г) характеризується особливістю вступу на державну службу, її проходженням, припиненням службових відносин; ґ) пов'язана з присвоєнням рангів, чинів, спеціальних і військових звань; д) характеризується безпартійністю або політичною нейтральністю державних службовців; е) оплачується за рахунок державного бюджету.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та ін.

У даній справі спір не містить ознак публічно-правового в зв'язку з відсутністю підстав вважати позивача особою, яка перебувала на публічній службі чи яка претендує на зайняття посади на публічній службі. Атестація працівників, результати якої є предметом розгляду даної справи, випливає з трудових правовідносин, а тому, зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки є виключно трудовим спором і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

В атестації беруть участь особи, які перебувають в трудових відносинах. Наявність у спірних правовідносинах сторони - суб'єкта владних повноважень - Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить спір публічно-правовим, оскільки позивач не проходила публічну службу, а в спірних правовідносинах Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації відносно позивача не виконує функцій суб'єкта владних повноважень, а фактично є роботодавцем у трудових відносинах.

Статтею 2 КЗпП України гарантовано, зокрема, право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

За правилами пункту 1 частини першої Згідно ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу відмови в атестації на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню "старший учитель", яка не є публічною службою, суддя дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а стосується трудових відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК.

Разом з тим, суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом, у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Підсумовуючи наведене й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст. 6 Конвенції.

При зазначених обставинах, враховуючи, що спір пов'язаний з захистом трудових прав позивача, Тернопільський окружний адміністративний суд не є "встановленим законом судом" щодо розгляду такого спору, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.

З наведеного слідує, що спір між сторонами виник із трудових відносин, за своєю правовою природою не пов'язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тобто, не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене, суд дійшов в висновку про відмову у відкритті провадження у даній адміністративній справі.

Одночасно суд роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 170, 241, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, Тернопільської обласної експериментальної школи мистецтв імені ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Баб'юк П.М.

Копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.