Рішення

від 04.06.2007 по справі 9/12-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/12-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.06.07р.

Справа № 9/12-07

За позовом  Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, м. Запоріжжя 

до   Житлово-будівельного кооперативу № 241, м. Дніпропетровськ  

третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної

                      ради, м. Дніпропетровськ 

про стягнення 24048 грн. 36 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача - Лазарєва О.М. - юрисконсульт, довіреність №10/9150-78 від 29.12.06р.

  Від відповідача - Сокуренко Б.Ф. - голова кооперативу

  Від третьої особи – Арсентьєв С.О. – юрист, довіреність №1570/1 від 19.07.06р. 

СУТЬ СПОРУ:

ВАТ „Дніпроенерго” звернулося в березні 2007 року із позовом до Житлово-будівельного кооперативу №241, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 24048,36 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за період з грудня 2005 року по березень 2006 року включно, з травня по липень 2006 року включно та з вересня по листопад 2006 року включно. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов'язань за договором № 38-т/05/310юр від 23.11.04р.

Відповідач позов не визнає. Посилається у відзиві на позов на те, що наявність боргу ЖБК №241 перед ВАТ „Дніпроенерго” є обов'язковою умовою для проведення взаємозаліку по знецінених заощадженнях минулих років Ощадбанку СРСР (згідно постанови Кабінету Міністрів України №124 від 09.02.2006р.) та для перерахування субсидій і пільг з управління праці та соціального захисту населення. Вказує, що враховуючи такі умови взаємозаліку та перерахування коштів, оплата цього боргу повинна погашатись державними установами, які відповідають за ці фінансові розрахунки. Всі потрібні документи від ЖБК №241 у вищевказані державні установи  були подані своєчасно.

          Третя особа пояснила, що між ЖБК №241 та Управлінням праці та соціального захисту населення були укладені договори на фінансування субсидій населенню від 04.01.05р. №40-С та від 04.01.06р. №40-С. Згідно з умовами цих договорів ЖБК №241 здійснює надання житлово-комунальних послуг населенню, а Управління праці та соціального захисту населення здійснює фінансування субсидій, пов'язаних із споживанням житлово-комунальних послуг населенням, що має відповідні субсидії. Відповідно до п.3.2 вищевказаних договорів Управління праці та соціального захисту населення не несе відповідальності  за недостатнє фінансування передбачених бюджетних коштів на субсидії з державного бюджету. Вказує, що підтвердженням виконання умов цих договорів є платіжні доручення та акти звіряння, які додаються. Вважає, що посилання  відповідача на те, що Управління праці та соціального захисту населення приймало участь у розрахунках з ЖБК №241 шляхом проведення взаємозаліків по знецінених заощадженнях громадян відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №124 від 09.02.2006р. є безпідставними, оскільки ніяких підтверджуючих документів про ці взаємовідносини між Управлінням та ЖБК немає, у в Управління немає законних повноважень на виконання цих розрахунків.

У додаткових поясненнях Відповідач вказує, що Позивачем необґрунтовано здійснені додаткові нарахування у жовтні 2006 року: за грудень 2005 року - на суму 209,30 грн., за січень 2006 року –на суму 3025,10 грн. і за лютий 2006 року –на суму 1456,00 грн. та необґрунтовано здійснені нарахування у жовтні 2006 року на суму 6716,12 грн.

В судовому засіданні 01.06.2007 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85  Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані докази, господарський суд -

        встановив:

          Між Позивачем - Відкритим акціонерним товариством Дніпроенерго” („Енергопостачальна організація”) і Відповідачем –Житлово-будівельним кооперативом №241 („Споживачем”) був укладений договір №38т/05-310юр від 23.11.2004 року на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, згідно до умов якого Позивач зобов'язався постачати Відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, а Відповідач зі своєї сторони зобов'язався сплачувати за отриману теплову енергію  згідно затверджених тарифів у строки і на умовах, обумовлених цим договором.

          У пункті 5.1 вказаного договору сторони встановили, що облік споживання Відповідачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом, які визначені в Додатках №1 і №4 до цього договору.

          У пункту 5.5 вказаного договору сторони обумовили, що „Споживачам”, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається, як виключення, розрахунковим методом, згідно договірних (проектних) навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел „Енергопостачальної організації” у кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючих установок „Споживача” в розрахунковому періоді.

          Пунктами 6.2-6.9 вказаного договору сторони обумовили порядок розрахунків за  відпущену теплову енергію, згідно із яким: розрахунки здійснюються виключно у грошовій формі (пункт 6.2), розрахунковим періодом є місяць (пункт 6.3).

          Додатковою угодою № 1 від 01.09.2005р. до договору №38т/05-310юр від 23.11.2004 року сторони внесли змін до пункту 5.4 зазначеного договору, виклавши його в новій редакції, згідно до якої, зокрема, встановили, що: „Енергопостачальна організація” щомісячно направляє „Споживачу” рахунок-фактуру про відпуск теплової енергії і витратах хімічно очищеної води по формі Додатка №5.1 до цього договору у строк до 10 числа місяця, наступного на розрахунковим; рахунок фактура є первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції з правом формування у „Енергопостачальної організації” доходу і дебіторської заборгованості.

          Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 01.09.2005р. сторони також доповнили умови  договору №38т/05-310юр від 23.11.2004 року пунктом 3.2.5, згідно якого Відповідач, як „Споживач”, має право оскаржити рахунок–фактуру отримання послуг з тепловодопостачання і їх обсяги на протязі одного місяця від дати отримання рахунку-фактури.

          В період з 01.12.2005 року по 31.03.2006 року з 01.05.2006р. по 31.07.2006р. і з 01.09.2006р. по 30.11.2006р. Позивач поставив Відповідачу теплову енергію на загальну суму 36224,53 грн., що підтверджується первісним (а.с. 6) та розгорнутим (а.с. 95) розрахунками Позивача та пред'явленими Позивачем на оплату Відповідачу рахунками–фактурами, які є в матеріалах справи, у тому числі: додатково виставленими у жовтні 2006 року рахунками фактурами №2114 від 31.10.2006р. на суму 209,30 грн. –перерахунок (додаткові нарахування) за грудень 2005 року, №2141 від 31.10.2006р. на суму 3025,10 грн. –перерахунок (додаткові нарахування) за січень 2006 року і №2168 від 31.10.2006р. на суму 1456,00 грн. –перерахунок (додаткові нарахування) за лютий 2006 року.

          Як пояснили представники Позивача у судових засіданнях зазначені перерахунки (додаткові нарахування) у жовтні 2006 року за грудень 2005 року і січень-лютий 2006 року були здійснені у відповідності з Порядком оплати населення за послуги з теплопостачання, який є Додатком до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 18.12.03 №3612 „Про порядок оплати населенням послуги з теплопостачання” №2016 від 16.05.2005р.

          За умовами пункту 8.1 укладеного між сторонами договору на поставку теплової енергії розбіжності і суперечки між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору вирішуються шляхом переговорів, обміном листами, укладенням додаткових угод, згідно діючого законодавства України. Пропозиції по зміні договірних величин теплопостачання подаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу.

          Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленої йому у вказаному спірному періоді теплової енергії на загальну суму 29176,17 грн., у тому числі: на суму 12176,17 грн. –до пред'явлення позову до суду (до 05.03.2007р.) і на суму 17000 грн. –після пред'явлення позову до суду, що підтверджується відповідними платіжними документами та виписками банку із зазначенням підстав платежу, що стосується безпосередньо спірного періоду, які є в матеріалах справи.

          Таким чином, на час розгляду справи основний борг Відповідача з оплати наданих Позивачем у спірному періоді послуг теплопостачання становить 7048,36 грн. (36224,53 грн.- 29176,17грн. =7048,36 грн.) і доказів погашення зазначеної заборгованості Відповідач суду не надав.

          З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення суми 24048,36 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію , пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як видно із встановлених обставин, відповідно до умов укладеного між сторонами договору (пункт 5.5) та на виконання Порядку оплати населення за послуги з теплопостачання, встановленого рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2016 від 16.05.2005р., при визначенні обсягу фактично спожитої Відповідачем теплової енергії у спірному періоді Позивач зобов'язаний враховувати середньомісячну фактичну температуру теплоносія від теплових джерел.

Умовами вказаного договору не встановлено певних строків та заборони для Позивача на здійснення додаткових перерахунків (нарахувань) вартості фактично спожитої Відповідачем теплової енергії.

Проте Відповідачу надано право (пункт 3.2.5 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.09.2005р.)  протягом місяця після дати отримання рахунку-фактури оскаржити цей документ, шляхом надсилання відповідного листа або укладенням між сторонами додаткової угоди по спірних питаннях (пункт 8.1 договору).

Відповідач не надав суду належних доказів, згідно приписів ст. ст. 33-34 і 36 Господарського процесуального кодексу України, про оскарження у передбачені умовами договору строки та порядку пред'явлених йому Позивачем рахунків-фактур №2114 від 31.10.2006р. на суму 209,30 грн., №2141 від 31.10.2006р. на суму 3025,10 грн., №2168 від 31.10.2006р. на суму 1456,00 грн. та №2853 від 31.10.2006р. на суму 6716,13 грн.

Отже, усі наведені Позивачем у своїх розрахунках позовних вимог та додані до матеріалів справи рахунки-фактури, які є водночас первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції з правом формування у „Енергопостачальної організації” доходу і дебіторської заборгованості (пункт 5.4 договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.09.2005р.), вважаються прийнятими Відповідачем без зауважень і є підставою для визначення обсягу і вартості фактично поставленої Відповідачу теплової енергії.

          Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно до приписів ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

          В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

          Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов'язання перед Позивачем з оплати поставленої на його замовлення теплової енергії, чим порушив умови укладеного із Позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги Позивача в частині про примусове стягнення з Відповідача суми 7048,36 грн. основного боргу –є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки Відповідачем були надані докази про часткову оплату основного боргу в сумі 17000,00 грн. після пред'явлення Позивачем позову до суду, ці його грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати у справі покладаються на Відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 9 ч.2 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 4 Господарського кодексу України та ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 80 ч.1 п.1-1, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №241 на користь Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” суму 7048 грн. 36 коп. основного боргу, 240 грн. 48 коп. витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобед

Рішення підписано - 05.06.07р.