Постанова

від 10.07.2018 по справі 903/398/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/398/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2017

та рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2017

у справі № 903/398/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області

про стягнення 46 319, 91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ПАТ "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області про стягнення 46 319, 91 грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.06.2017 (суддя Філатова С.Т.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 (колегія суддів у складі: Мельник О.В. - головуючий, Петухов М.Г., Розізнана І.В.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 46 319, 91 грн. вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії осіб.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову. Так скаржник зазначає, що оскільки у бюджеті Іваничівського району не були передбачені видатки на фінансування інших пільг (зокрема послуг зв'язку) та Законом України "Про державний бюджет на 2016 рік" і ст. 102 Бюджетного кодексу України не передбачена можливість фінансування інших пільг з державного бюджету, управління не мало законних підстав відшкодувати пільги за телекомунікаційні послуги. Таким чином заборгованість перед позивачем за 2016 рік виникла не з вини відповідача. Крім того, вказує, що акти звірки Управлінням соціального захисту населення Іваничівської райдержадміністрації не підписувалися та поверталися на адресу позивача, а тому відповідно до п. 2.1.1 договору акти звірки без підписів представників надавача та розпорядника телекомунікаційних послуг є недійсними.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2018 (колегія суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Жуков С.В., Білоус В.В.) відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 23.03.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 02.03.2018 строк.

У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В. 03.05.2018 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 03.05.2018 для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Пєсков В.Г., Білоус В.В.

Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Управлінням соціального захисту населення Іваничівської райдержадміністрації (розпорядником) та ПАТ "Укртелеком" в особі Волинської філії (надавачем послуг) 15.01.2016 укладено договір № 13/15-261/16.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору надавач своїми силами і матеріальними ресурсами виконує роботи по телефонізації квартир пільгової категорії населення та наданню їм телекомунікаційних послуг, а розпорядник зобов'язується здійснювати відшкодування пільг з телекомунікаційних послуг, передбачених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їм соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства" відповідно до фактичних видатків надавача телекомунікаційних послуг.

Згідно з п. 2.1.1 договору надавач щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується надавати акти звірки (додаток №1) та розрахунки щодо вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам за формою 2-пільга (додаток № 2) для підписання в Управлінні соціального захисту населення. Акти звірки звірки без підписів представників розпорядника та надавача телекомунікаційних послуг вважаються недійсними.

У п. 2.2.2 договору визначено, що розпорядник зобов'язується щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, повертати надавачу підписані з боку розпорядника акти звірки та розрахунки щодо вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам за формою 2-пільга.

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині надання послуг з 01.01.2016 по 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

На виконання умов договору позивач надав послуги пільговій категорії громадян на загальну суму 46 319,91 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, формами № 2-пільга та актами звіряння з сумою заборгованості.

Позивач направив відповідачу розрахунки видатків форми № 2-пільга та акти звіряння з сумою заборгованості, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте відповідач своїх зобов'язань не виконав, відшкодування пільг з телекомунікаційних послуг у 2016 році не здійснив. При цьому акти звірки, надіслані позивачем, відповідачем не підписані в порядку, визначеному п. 2.2.2 договору, а відповідних заперечень останнім не надано.

Позивач 30.11.2016 направив відповідачу претензію № 1089-13-51/16-03, у якій просив провести розрахунки по заборгованості з відшкодування коштів за користування телекомунікаційними послугами за пільговими категоріями осіб за 2015 рік у сумі 11 408, 07 грн., за 2016 рік 41 383, 40 грн., у відповідь на яку відповідач повідомив, що фінансування витрат для надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг та інших пільг окремим категоріям громадян не передбачена у державному бюджеті на 2016 рік і відшкодування проводиться лише за рахунок коштів місцевого бюджету за рішенням органу місцевого самоврядування. При цьому Управлінням зазначено, що ним було подано прохання до Іваничівської районної ради про виділення коштів на відшкодування пільг з надання телекомунікаційних послуг з районного бюджету, яке буде розглянуте на сесії районної ради 23.12.2016.

Посилаючись на порушення умов договору відповідачем в частині відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заборгованість Управління соціального захисту населення Іваничівської райдержадміністрації підтверджується розрахунками видатків, формами № 2-пільга та актами звіряння з сумою заборгованості, а відповідач суми боргу належними доказами не спростував. При цьому відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а тому сума боргу за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії осіб за 2016 рік в розмірі 46 319,91 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України; установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Норми цих законів, зокрема, спрямовані на реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.

За змістом ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема щодо надання пільг з послуг зв'язку (передбачений на час виникнення спірних правовідносин), за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Відповідно до пункту 3 вищевказаного Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг Іваничівського району Волинської області є Управління соціального захисту населення Іваничівської райдержадміністрації - відповідач, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

При цьому, як правильно враховано судами, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Поряд з цим ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

З огляду на викладене вище, Управління соціального захисту населення Іваничівської райдержадміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у зв'язку з чим місцевий та апеляційний господарські суди встановивши, що відповідач за надані послуги пільговій категорії осіб розрахунку не здійснив, внаслідок чого за 2016 рік у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 46 319, 91 грн., дійшли правильного висновку про задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги в більшій мірі зводяться до доводів апеляційної скарги, яким надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції.

В свою чергу колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що пункт 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками суду місцевого та апеляційного господарських судів про задоволення позову, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 та рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2017 у справі № 903/398/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя- Ткаченко Н.Г.

Судді- Білоус В.В.

Пєсков В.Г.