Постанова

від 18.07.2018 по справі 913/989/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

18.07.2018 справа №913/989/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів при секретарі судового засідання: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу господарського суду Луганської області від 10.04.2018 у справі № 913/989/17 (суддя Зюбанова Н.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТХОЛДІНГ, с. Волнухине Лутугинського району Луганської області до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк, Луганська область простягнення 10999264 грн. 08 коп. В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.04.2018 по справі № 913/989/17 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (далі - Заявник) про відстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2018 у справі № 913/989/17 - відмовлено.

Заявник, не погодившись з прийнятою ухвалою подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Підставами для задоволення вказаних апеляційних вимог Заявник зазначає ненадання місцевим судом достатньої уваги обставинам, що свідчать про скрутне фінансове становище підпри, втрату контролю над виробничими активами у м. Алчевську та фактичне призупинення господарської діяльності у звязку з прийняттям нормативно-правових актів, які заборонили переміщення вантажів через лінію зіткнення, що призвело до порушення права Заявника на справедливий судовий розгляд, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, заявник зазначає, що місцевий господарський суд не звернув увагу на практику ВГСУ з розгляду заяв про відстрочення судових рішень, відповідно до якої були задоволені заяви про відстрочення виконання судових рішень саме з урахуванням надзвичайності обставин при проведення господарської діяльності боржників в зоні проведення АТО.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки судову колегію не повідомили, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності учасників справи, які не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом, рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТХОЛДІНГ, с. Волнухине Лутугинського району Луганської області (Позивач) до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк, Луганська область (Відповідач) про стягнення 10999264 грн. 08 коп. задоволені частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто борг у розмірі 10717332 грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 268319 грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 164784 грн. 78 коп.

На виконання зазначеного рішення видано відповідний судовий наказ від 06.04.2018.

Відповідач 29.03.2018 звернувся до суду з заявою від 26.03.2018 б/н про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2018 по справі № 913/989/17 на один рік з дня ухвалення судового рішення - до 12.03.2019.

В обґрунтування цієї заяви Відповідач серед іншого посилався на скрутне фінансове становище, що на його думку є причиною неможливості на даний час виконати рішення суду. Звернув увагу суду на наявність збитків підприємства за 2017 рік в розмірі 7 739 637тис.грн. та - 4283 тис.грн. заборгованості з оплати праці, у зв'язку з чим підприємство не має змоги, а саме - достатньої кількості грошових коштів, для погашення кредиторської заборгованості.

Також Відповідач зауважив щодо специфіки діяльності підприємства та території на якій вона проводиться, вказав на наявність форс-мажорних обставин, існування яких значно вплинуло на можливість виконання своїх зобов'язань, зокрема, захоплення будівлі та майна заявника в грудні 2017 року невстановленими особами, що порушує майнові права підприємства щодо вільного користування та розпорядження своєю власністю та робить неможливим виконання судового рішення; ведення в дію з 12.02.2017 Конвенції № ЦДЗО/0000074 на заборону прийому до перевезення завантажених і порожніх вагонів з усіх країн СНД і Балтії у напрямі залізничних станцій Донецького і Луганського напрямів, в тому числі на станцію Комунарськ. Блокування залізничного руху призвело до розриву технологічних ланцюжків, відсутності сировини та неможливості відправки готової продукції ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", і як наслідок - призупинення металургійного виробництва. 13.02.2017 Відповідачем було здійснено гарячу консервацію основних виробничих фондів підприємства, що підтверджується наказом №109 від 13.02.2017.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, не доведено, що ті обставини, які, на думку Відповідача, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку, зміняться в майбутньому після можливого відстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України в редакції Закону України №1401-VШ від 02.06.2016р. судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України.

Відповідно ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки Конституційного Суду України містяться в мотивувальній частині Рішення від 26.06.2013р. у справі № 1-7/2013.

Згідно п.7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (із змінами та доповненнями), розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Оцінюючи надані Відповідачем докази, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, а також враховуючи принципи розумності та справедливості, дотриманням справедливого балансу інтересів обох сторін, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що Договір поставки №АМК - 1106-2015-пст від 12.11.2015р., на підставі якого виникли спірні правовідносини сторін у даній справі укладений в період проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Отже, Відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст.6 ЦК України, взяв на себе відповідні зобов'язання (приймати поставлену продукцію та здійснювати своєчасний/повний розрахунок з постачальником), і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за Договором.

Наразі, рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2018р. у справі №913/989/17 залишається не виконаним.

Крім того, сам по собі складний фінансовий стан заявника, в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) залежить, зокрема від власної діяльності суб'єкта господарювання - заявника.

В свою чергу, згідно положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.4 ст.44 Господарського кодексу України).

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Крім того, згідно положень ч.1 ст.115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

У відповідності до положень чинного законодавства, останньому як юридичній особі можуть належати не лише отримані доходи, майно, суто нерухомі та рухомі речі - будівлі, споруди, земельні ділянки, засоби виробництва, активи, однак і грошові кошти, цінні папери, майнові права, тощо.

Згідно положень ч.1-2 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідач не припинив свою діяльність як юридична особа, відповідний запис в реєстрі відсутній, в процедурі банкрутства не перебуває.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що як боржник так і стягувач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики.

Враховуючи наведене, тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Одночасно, судом першої інстанції цілком правомірно зауважено, що Позивач також знаходиться на території проведення АТО.

Згідно до ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст.6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Також, судова колегія зазначає, що проведення АТО, захоплення будівлі та майна Відповідача в грудні 2017 року невстановленими особами не мають ознак форс-мажорних в розумінні вимог діючого законодавства для виконання Відповідачем своїх обов'язків, а також і виконання рішення суду, оскільки про велику імовірність їх настання Відповідач усвідомлював при укладенні Договору у листопаді 2015 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо врахування також позиції Позивача, відповідно до якої відстрочка виконання рішення повністю суперечить і його інтересам. Разом з тим, негативні наслідки вчиненого Відповідачем порушення, яке відбулось з його вини, не можуть покладатися на інших осіб.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає праовмірним висновок господарського суду Луганської області, що у даному випадку заява Відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2018 у справі № 913/989/17 задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права при винесенні спірної ухвали з боку господарського суду не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 10.04.2018 у справі № 913/989/17 є законною та обґрунтованою, відповідає нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Керуючись ст.ст. 270, 271, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк, Луганська область залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 10.04.2018 у справі № 913/989/17 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 19.07.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3