Рішення

від 17.07.2018 по справі 826/15219/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/189

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2018 року № 826/15219/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Проміндустрія"

До Головного управління ДФС у м. Києві

Про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2017 р.

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.11.2017 р. №0059151404.

24.04.2018 р. на підставі заяв представників позивача та відповідача суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно п. 9 ст. 205 КАС України.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Проміндустрія" (код 31923071), місцезнаходження: 02088, м. Київ, вул. Лугова, 1 Б, зареєстроване в якості юридичної особи 23.05.02 р., перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

На підставі наказу від 17.07.17 р. №6654, наказу про продовження строку проведення перевірки від 13.10.17 р. та направлень на перевірку від 11.07.2017р. №691/26-15-14-04-04, 17.10.2017 р. № 1104/26-15-14-04-04, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Проміндустрія" податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкордвест" за період листопад 2016 року, про що складено акт від 26.10.2017 р. №754/26-15-14-04-04/31923071.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Проміндустрія" п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 639 646,00 грн., в тому числі за листопад 2016 року на суму 639 646,00 грн..

При перевірці взаємовідносин ТОВ "ТК-Проміндустрія" з підприємством - постачальником ТОВ "Конкордвест" встановлено, що 01.11.2016 року між ТОВ "ТК-Проміндустрія" (покупець) в особі директора ОСОБА_3, яка діє на підставі Статуту та ТОВ "Конкордвест" (продавець) в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, укладено договір № 1-11/2016, згідно якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, найменування, асортимент, ціна та кількість якого обумовлюється рахунком -фактурою.

На підставі вказаного договору ТОВ "Конкордвест" виписано видаткові накладні №228 від 07.11.2016 року, № 257, № 254 від 10.11.2016 року, № 263, № 266 від 11.11.2016 року, № 284, № 291, 296 , № 292 , № 281, № 283, № 287 від 15.11.2016 року, № 314, № 311 від 17.11.2016 року, а також на адресу позивача виписано податкові накладні №23 від 07.11.16 р. на суму 296 313,00 грн. (в т.ч. ПДВ 49385,5 грн.), № 25 від 10.11.2016 р. на суму 293433,60 грн. (в т. ч. ПДВ 48905,60 грн.), №24 від 10.11.2016р. на суму 292 771,44 грн. (в т. ч. ПДВ 48 795,24 грн.), №26 від 11.11.2016 р. на суму 291 681,00 грн. (в т.ч. ПДВ 48613,50 грн.), № 27 від 11.11.2016 р. на суму 241 127,04 грн. (в т. ч. ПДВ 40 187,84 грн.), № 100 від 15.11.2016 року на суму 296 888,34 грн. (в т. ч.. ПДВ 49 481,39 грн.), № 102 від 15.11.2016 р. на суму 296 642,40 грн. (в т. ч. ПДВ 49440,40 грн.), № 104 від 15.11.2016 р. на суму 143963,52 грн. (в т.ч. ПДВ 23993,92 грн.), № 103 від 15.11.2016 р. на суму 222624,00 грн. (в т. ч. ПДВ 37104,00 грн.), № 28 від 15.11.2016 р. на суму 290772,00 грн. (в т.ч. ПДВ 48462,00 грн.), № 31 від 15.11.2016 р. на суму 285703,56 грн. (в т.ч. ПДВ 47617,26 грн.), № 101 від 15.11.2016 р. на суму 296 700,12 грн. (в т.ч. ПДВ 49450,02 грн.), № 30 від 17.11.2016 р. на суму 295 125,60 грн. (в т.ч. ПДВ 49 187,60 грн.), № 29 від 17.11.2016р. на суму 294 129,36 грн. ( в т.ч. ПДВ 49021,56 грн.).

Вказані документи (договори та первинні документи) від імені ТОВ "Конкордвест" підписано директором ОСОБА_2.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

До перевірки також надано товарно-транспортні накладні на транспортування та експедування товару.

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "Конкордвест" згідно ІС "Податковий блок", зокрема - основний вид діяльності - неспеціалізованана торгівля, фінансовий звіт малого підприємництва та податкова декларація з податку на прибуток за 2016 рік не подано, чисельність працюючих - 1 особа, відсутня інформація щодо наявності на підприємстві власних основних засобів: складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Також в акті перевірки міститься посилання на отриману від оперативного управління Головного управління ДФС у Волинській області інформацію, а саме: в ході проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження №32016030000000036 допитано ОСОБА_2 24.01.2017 р., який був засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ "Конкордвест", і згідно протоколу допиту свідка від 24.01.2017 р. ним заявлено про те, що зареєстрував згадане підприємство на своє ім'я за грошову винагороду та фактично не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності, а також йому не відомо де знаходиться печатка вказаної юридичної особи.

З врахуванням викладеного контролюючий орган зробив висновок про те, що підписані контрагентами позивача документи, зокрема, податкові накладні, оформлені з порушенням вимог законодавства, не можуть бути підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а також свідчать про заниження позивачем як платником податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017р. №0059151404, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 799 557,50 грн., у тому числі: 639 646,00 грн. - основний платіж, 159911,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Проміндустрія" вважає податкове повідомлення рішення від 15.11.2017 №0059151404 протиправними та просить суд скасувати його з наступних підстав.

Позивач стверджує, що відповідь на запит контролюючого органу була надана листом від 17.03.17 р. №5, тому підстав для проведення перевірки згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відсутня.

Щодо суті взаємовідносин з постачальником ТОВ "Конкордвест" за період листопад 2016 року позивач зазначає, що вони мають реальний характер, направлені на настання реальних господарських наслідків та підтверджені відповідними первинними документами, та при вчиненні вказаних операцій не порушено жодної норми закону при відображенні їх у бухгалтерському та податковому обліку, а право на податковий кредит не може ставитися в залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши висновки акту перевірки.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

В даному випадку згідно матеріалів перевірка позивача згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві №6654 від 17.07.17 р. призначена у зв'язку зі скеруванням запиту Головного управління ДФС в м. Києві на адресу позивача від 23.02.2017 р. щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) по взаємовідносинах підприємства з ТОВ "Конкордвест".

Листом від 17.03.2017 р. № 5 позивачем надано відповідь, якою повідомлялось про відсутність підстав для надання пояснень та документального підтвердження щодо взаємовідносин із запитуваним контрагентом.

За таких обставин суд вважає, що формально вимоги пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем дотримано, оскільки на скерований запити не надано витребуваних документів.

Щодо оскаржуваного повідомлення-рішення по суті суд зазначає наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно акту перевірки за наслідками господарських операцій з ТОВ "Конкордвест" ним були належним чином оформлені на ім'я позивача та передані позивачу податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку.

Позивач, в свою чергу, включив зазначені у податкових накладних суми до податкового кредиту по зареєстрованих належним чином податкових накладних, тобто, вказані вимоги Податкового кодексу ні позивачем, ні його контрагентами порушені не були.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до чч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до аб. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно акту перевірки при її проведенні використано, в тому числі, документи щодо податкових зобов'язань по податку на додану вартість (декларації, реєстри, накладні), документи щодо податкового кредиту по податку на додану вартість (видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, картка по рахунку 631 з контрагентом), надані позивачем під час проведення перевірки.

Проте, фактично підставою для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала інформація з ІС "Податковий блок" щодо контрагента позивача, інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у Волинській області - пояснення посадової особи контрагента, яка заперечила факт підписання будь-яких первинних документів.

Будь-яких інших підстав для висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, та завищення суми податкового кредиту, в акті перевірки не наведено.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Посилання контролюючого органу на інформацію з ІС "Податковий блок" щодо контрагента позивача та інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у Волинській області, не можуть бути визнані обґрунтованими та достатніми для викладених у акті перевірки висновків, а саме.

Надана інформація у вигляді пояснень посадової особи контрагента сама по собі ніякої доказової сили не має, тоді як належним доказом в даному випадку могли би бути виключно вироки суду щодо посадової особи вказаного підприємства, що набули законної сили, щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальних справ, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

Зокрема, саме за наявності відповідного вироку суду була визнана обґрунтованою позиція контролюючого органу у справі №К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 16.01.18р.) http://reyestr.court.gov.ua/Review/71630425

Станом на час оформлення податкових накладних позивачу вказане підприємство мало статус платника ПДВ.

Також суд зазначає, що встановлення податковим органом порушень податкового законодавства у діях інших суб'єктів господарювання, ніж позивач, в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про наявність порушень податкового законодавства у господарській діяльності всіх контрагентів порушника.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ані з акту перевірки, ані з письмових заперечень відповідача не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідної господарської операції, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.07 р. у справі "Інтерсплав проти України" суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі "Lithgow and Others v. the United Kindom" від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50-51, пп. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань (Case of Intersplav v. Ukraine, Application no. 803/02 (http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-78872; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/974_194).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

З врахуванням вищевикладеного, встановленого порушення під час проведення перевірки, безпідставності висновку акту перевірки суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та їх задовольняє.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.11.2017р. №0059151404.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Проміндустрія" судові витрати у розмірі 11 993,36 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

4. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 17.07.18 р.