Рішення

від 18.07.2018 по справі 905/693/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2018 Справа № 905/693/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григорєвої М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-АЛЬЯНС» , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» , м.Селидове, Донецька область

про стягнення 1686903,48грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серія КВ №710680

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-АЛЬЯНС» , м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» , м.Селидове, Донецька область про стягнення 2957287,65грн. з яких: 1270384,17грн. - збитки, 1395517,83грн. - інфляційні нарахування та 291385,65грн. - 3% річних (з урахуванням заяви №б/н від 03.07.2018р. про зменшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості за договором поставки №04-12 від 27.04.2012р. стягнуту за рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2016р. у справі №905/3049/15, внаслідок чого, додатково нараховує 3% річних та інфляційні втрати.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/693/18.

Ухвалою господарського суду від 16.04.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/693/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.05.18р.

08.05.18р. до суду від відповідача надійшов відзив №36-юр від 04.05.18р. з додатками, у якому останній заперечує проти позову та просить в задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача; клопотання про продовження строку підготовчого продовження.

31.05.18р. позивачем подано відповідь на відзив №б/н від 29.05.18р., в якій останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

12.06.18р. відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі №905/693/18.

Ухвалою суду від 12.06.18р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

22.06.18р. позивачем надано пояснення до розрахунку №б/н від 20.06.18р. з додатками та заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

03.07.18р. від відповідача надійшли: додаткові заперечення №57-юр від 02.07.18р. на відповідь на відзив та пояснення до розрахунку з додатками; клопотання про продовження строку підготовчого провадження та зобов'язання позивача надати документальне обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу.

03.07.18р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в якій останній зменшує позовні вимоги на суму 1270384,17грн. та просить суд стягнути з відповідача 1395517,83грн. - інфляційних нарахувань та 291385,65грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 03.07.18р. прийнято заяву ТОВ ЕКО-АЛЬЯНС, м.Київ від 03.07.18р. про зменшення позовних вимог; відмовлено у задоволенні клопотанні відповідача ТОВ МЕГАПРОМ про зупинення провадження у справі №905/693/18; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ МЕГАПРОМ про продовження строку підготовчого провадження та зобовязання ТОВ ЕКО-АЛЬЯНС надати документальне обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу; відмовити у задоволенні клопотанні позивача ТОВ ЕКО-АЛЬЯНС про огляд доказів; закрито підготовче провадження у справі №905/693/18; призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2018р.

У судове засідання 18.07.18р. представник позивача з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог та подав: додаткові пояснення; розрахунок розміру судових витрат та акт прийому-передачі наданих послуг; клопотання про повернення судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.18р. проти позову заперечував та подав клопотання: про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу; про врахування понесених відповідачем витрат при розподілі судових витрат.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд

встановив:

27.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕГАПРОМ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО-АЛЬЯНС (постачальник) підписано договір поставки №04-12 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник передає у власність покупця обладнання, а покупець приймає на умовах поставки DDP (INCOTERMS 2000) склад покупця за адресою, вказаною у відповідній специфікації, наступне обладнання: газопоршневу станцію 620K16, після капітального ремонту. Завод виробник: ПРО-2, Анлагентехник, Німеччина.

На виконання умов договору позивачем поставлена продукція, яка отримана відповідачем, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000004 від 16.07.2012 на суму 8593761,88грн.

Відповідачем здійснена часткова оплата поставленого товару у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО-АЛЬЯНС звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАПРОМ про стягнення основного боргу у розмірі 8423325,54грн., пені у сумі 188529,98грн., 3 % річних у сумі 475051,90грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2016р. по справі №905/3049/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-АЛЬЯНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 8423325,54грн., 3 % річних у сумі 474065,60грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 133460,87грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016р. по справі №905/3049/15 мотивовано невиконанням відповідачем умов договору №04-12 від 27.04.2012р. щодо своєчасної оплати товару.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. у справі №905/3049/15 рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016р. по справі №905/3049/15 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. залишено без змін.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області постановою від 21.06.2016р. відкрито виконавче провадження №51475515 з виконання наказу господарського суду Донецької області №905/3049/15 від 10.06.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем в період з 06.09.2016р. по 12.12.2017р. сплачено заборгованість у загальній сумі 8423325,54 грн., що підтверджується копіями меморіальних ордерів, а саме: 06.09.2016р. у сумі 1000000,00 грн., 16.09.2016р. - 500000,00 грн., 19.09.2016р. - 500000,00 грн., 20.09.2016р. - 100000,00 грн., 22.09.2016р. - 100000,00 грн., 26.09.2016р. - 100000,00 грн., 29.09.2016р. - 100000,00 грн., 03.10.2016р. - 100000,00 грн., 04.10.2016р. - 100000,00 грн., 05.10.2016р. - 200000,00 грн., 06.10.2016р. - 100000,00 грн., 07.10.2016р. - 200000,00 грн., 10.10.2016р. - 100000,00 грн., 12.10.2016р. - 200000,00 грн., 19.10.2016р. - 100000,00 грн., 21.10.2016р. - 100000,00 грн., 25.10.2016р. - 100000,00 грн., 27.10.2016р. - 100000,00 грн., 28.10.2016р. - 100000,00 грн., 31.10.2016р. - 200000,00 грн., 01.11.2016р. - 100000,00 грн., 02.11.2016р. - 100000,00 грн., 03.11.2016р. - 100000,00 грн., 04.11.2016р. - 100000,00 грн., 10.11.2016р. - 200000,00 грн., 16.11.2016р. - 100000,00 грн., 24.11.2016р. - 100000,00 грн., 01.12.2016р. - 100000,00 грн., 02.12.2016р. - 200000,00 грн., 05.12.2016р. - 100000,00 грн., 06.12.2016р. - 100000,00 грн., 16.12.2016р. - 466118,04 грн., 06.01.2017р. - 887000,00 грн., 16.01.2017р. - 50000,00 грн., 19.01.2017р. - 50000,00 грн., 05.09.2017р. - 1000000,00 грн., 12.12.2017р. - 570207,50 грн., а також 133460,87 грн. витрат по сплаті судового збору та 474065,60 грн. 3% річних.

Таким чином, враховуючи несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем перед позивачем щодо оплати боргу, позивач нарахував та пред'явив до стягнення інфляційні втрати та 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).

Також підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України) .

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача існувало прострочене зобов'язання перед позивачем в частині погашення основного зобов'язання у сумі 8423325,54 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2016р. по справі №905/3049/15 (залишеним в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016р.) стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 8423325,54грн., 3% річних у сумі 474065,60грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 133460,87грн.

Даним судовим актом встановлено факт неналежного виконання обов'язку відповідачем щодо оплати отриманого обладнання та наявність боргу останнього перед позивачем у загальній сумі 8423325,54 грн. До того ж, досліджені та задоволені вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за період з 01.01.2014р. по 05.11.2015р., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов'язання, на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як встановлено судом, відповідачем сплачена заборгованість у розмірі 8423325,54грн. станом на 12.12.2017р. у повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних у розмірі 291385,65грн. за період: з 06.11.2015р. по 05.09.2016р. нараховані на суму боргу 1000000,00грн., з 06.11.2015р. по 15.09.2016р. на суму 500000,00 грн., з 06.11.2015р. по 18.09.2016р. на суму 500000,00 грн., з 06.11.2015р. по 19.09.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 21.09.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 25.09.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 28.09.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 02.10.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 03.10.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 04.10.2016р. на суму 200000,00 грн., з 06.11.2015р. по 05.10.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 06.10.2016р. на суму 200000,00 грн., з 06.11.2015р. по 09.10.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 11.10.2016р. на суму 200000,00 грн., з 06.11.2015р. по 18.10.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 20.10.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 24.10.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 26.10.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 27.10.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 30.10.2016р. на суму 200000,00 грн., з 06.11.2015р. по 31.10.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 01.11.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 02.11.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 03.11.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 09.11.2016р. на суму 200000,00 грн., з 06.11.2015р. по 15.11.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 23.11.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 01.12.2016р. на суму 200000,00 грн., з 06.11.2015р. по 04.12.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 05.12.2016р. на суму 100000,00 грн., з 06.11.2015р. по 15.12.2016р. на суму 466118,04 грн., з 06.11.2015р. по 05.01.2017р. на суму 887000,00 грн., з 06.11.2015р. по 15.01.2017р. на суму 50000,00 грн., з 06.11.2015р. по 18.01.2017р. на суму 50000,00 грн., з 06.11.2015р. по 04.09.2017р. на суму 1000000,00 грн., з 06.11.2015р. по 11.12.2017р. на суму 570207,50 грн. (з урахуванням пояснень позивача №б/н від 20.06.2018р. до розрахунку).

За розширеним розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат становить 1395517,83грн. (нарахована за період з листопада 2015р. по серпень 2016р. на суму 1000000,00 грн., з листопада 2015р. по вересень 2016р. на суму 2400000,00 грн., з листопада 2015р. по жовтень 2016р. на суму 1300000,00 грн., з листопада 2015р. по листопад 2016р. на суму 700000,00 грн., з листопада 2015р. по грудень 2016р. на суму 1353118,04 грн., з листопада 2015р. по січень 2017р. на суму 100000,00 грн., з листопада 2015р. по листопад 2017р. на суму 2044273,10 грн.).

У постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв'язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Судами встановлено, що інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем визначається період нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань з 06.11.2015р.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2016р. по справі №905/3049/15 стягнуто з відповідача суму 3% річних нарахованих за період з 01.01.2014р. по 05.11.2015р.

Таким чином, визначення позивачем дати початку періоду нарахування з 06.11.2015р. не суперечить нормам чинного законодавства.

Перевівши розрахунок 3% річних відповідно до норм чинного законодавства судом встановлено, що такі нарахування складають суму 290796,45 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 290796,45 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

На підставі поданого суду розрахунку позивач заявляє до стягнення інфляційні нарахування в сумі 1142285,31 грн. нараховані за період з листопада 2015р. по серпень 2016р. на суму 2400000,00 грн., з листопада 2015р. по вересень 2016р. на суму 1700000,00 грн., з листопада 2015р. по жовтень 2016р. на суму 800000,00 грн., з листопада 2015р. по листопад 2016р. на суму 966118,04 грн., з листопада 2015р. по грудень 2016р. на суму 987000,00 грн., з листопада 2015р. по серпень 2017р. на суму 1000000,00 грн., з листопада 2015р. по листопад 2017р. на суму 570207,50 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача не відповідає порядку нарахування інфляційних визначеному у Постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, враховуючи вимоги Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань, який підлягає стягненню становить 949741,15грн.

Вимоги щодо стягнення інфляційних, нарахованих на суму 3% річних, стягнутих рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2016р. по справі №905/3049/15 у розмірі 474065,60 грн. задоволенню не підлягають, оскільки згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, при цьому стягнуті 3% річних не є зобов'язаннями в розумінні положень ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України. Таким чином, відсутні правові підстави для застосування до таких правовідносин положень ст.625 Цивільного кодексу України.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 949741,15грн.

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних здійснена судом за допомогою програми «Ліга Закон» .

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача в яких останній посилаючись на правову позицію Верховного суду України викладену в постанові від 20.01.2016р. по справі №6-2759цс15 зазначає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Закону України «Про виконавче провадження» і неможливо застосовувати норми ст.625 Цивільного кодексу України, з наступних підстав.

Правова позиція Верховного суду України викладена у вищенаведеній постанові стосується цивільних правовідносинах, які склалися під час трудових відносин щодо виплатити одноразової грошової допомоги фізичній особі відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» .

Верховний суду України в постанові від 20.01.2016р. по справі №6-2759цс15 зазначив, що передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» інфляційних нарахувань та 3% річних за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором №04-12 від 27.04.2012р. та рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2016р. у справі №905/3049/15, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.01.2018р. у справі №906/1283/16 не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

Крім того, відповідно до позиції ОСОБА_3 Верховного Суду, викладеній в Постанові від 16.05.18р., по справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18, ОСОБА_3 Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного суду України викладених у Постанові від 20.01.2016р. по справі №6-2759цс15.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач в позовній заяві вказав попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат в сумі 98919,40 грн., які складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 44359,40грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 53000,00грн.

Інтереси позивача у даній справі представляли адвокат ОСОБА_1, який приймав участь в судових засіданнях 16.05.18р. та 03.07.18р., 18.07.18р. та адвокат ОСОБА_4, який приймав участь в судовому засіданні 12.06.18р.

В підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 53000,00 грн., позивачем надано: копію договору про надання юридичних послуг №б/н від 26.03.2018р., копію платіжного доручення №797 від 27.03.2018р. на суму 53000,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1937 від 15.06.05р., копії ордерів серії КВ №710656 від 30.03.18р. на ОСОБА_4, серії КВ №710680 від 14.05.2018р. на ОСОБА_1, розрахунок розміру судових витрат та акт прийому-передачі наданих послуг від 17.07.18р.

Відповідач проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 53000,00 грн. заперечує та подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи рівень складності справи, співмірність розміру заявлених позовних вимог та задоволених судом, а також приймаючи до уваги не надання позивачем детального розрахунку вартості складових наданих послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суми 25000,00грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25 000,00грн.

Витрати понесені відповідачем, які пов'язані з вчиненням процесуальних дій під час розгляду справи №905/693/18, відповідно до ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-АЛЬЯНС» , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» , м.Селидове, Донецька область про стягнення 1686903,48 грн., з яких: 1395517,83грн. - інфляційні нарахування та 291385,65грн. - 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» (АДРЕСА_1, 85400; код ЄДРПОУ 31023892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-АЛЬЯНС» (вул.Воровського, буд.33Б, м.Київ, 01054; код ЄДРПОУ 33832950) інфляційні нарахування у розмірі 949741,15грн., 3% річних у розмірі 290796,45 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00грн, судовий збір в розмірі 18608,06 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 18.07.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2018р.

Суддя М.О. Лейба