АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-сс/774/925/18 Справа № 210/3508/18 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст. КПК України
У Х В А Л А
ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ
18 липня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
третіх осіб, щодо
майна яких вирішується
питання про арешт ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року про арешт майна, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 02 липня 2018 року клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 про накладення арешту на майно задоволено, накладено арешт з забороною відчуження, розпорядження та користування автомобілем:
-TOYOTA SEQUOIA, 5663 (2008), НОМЕР_1 , куз. № НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-КАМАЗ, 5511 10850 (1987), НОМЕР_3 , двиг. № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_5 , зареєстрований за ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-SUBARU FORESTER, 1994 (2007), НОМЕР_6 , куз. № НОМЕР_7 , зареєстрований за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-TOYOTA RAV4, 1987 (2013), НОМЕР_8 , куз. № НОМЕР_9 , зареєстрований за ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Накладено арешт з забороною відчуження та розпорядження на нерухоме майно:
-нежитлове приміщення, магазин непродовольчих товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_13 ;
-домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване як спільна часткова власність ОСОБА_13 та ОСОБА_8 ;
-квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована за ОСОБА_13 ;
-1/2 квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрована за ОСОБА_13 ;
-квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстрована за ОСОБА_9 ;
-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстрований за ОСОБА_9 ;
-земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_7 , кадастровий номер 1221455800:01:019:0062, площа 0.132 га, що знаходиться на території Ювілейної селищної ради, державний акт серія ЯЕ 976090, зареєстрована за ОСОБА_13 .
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що клопотання прокурора є обґрунтованим, законним та підлягає задоволенню. Встановлено, щов провадженні СВ Металургійного ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №42017040000000645 від 01.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом привласнення керівництвом ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та окремих районних філій бюджетних коштів в особливо великих розмірах, які надходять від Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області. У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_13 . У разі визнання ОСОБА_13 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна. Враховуючи наведене, слідчий суддя прийшов до висновку, що незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може негативно вплинути на кримінальне провадження, а тому клопотання підлягає задоволенню в повному обсязі.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 просить частково скасувати ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2018 року, виключити із арешту майно домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник ОСОБА_7 посилається на те, що ухвала слідчого судді постановлена із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України. Постановляючи ухвалу про накладення арешту на майно слідчий суддя не взяв до уваги, що ОСОБА_8 не є учасником даного кримінального провадження, підозра у даному кримінальному провадженні їй не пред`являлась. Частина майна на яке накладено арешт, а саме домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , частини домоволодіння належить їй на праві спільної часткової власності, що підтверджується копією Договору купівлі-продажу жилого будинку, від 13.10.1999 року та технічним паспортом. Крім того, зазначає, що слідчий суддя розглянув клопотання про арешт майна без виклику власника такого майна.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 просить частково скасувати ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2018 року, виключити із арешту майно автомобілі TOYOTA SEQUOIA, 5663 (2008), НОМЕР_1 , куз. № НОМЕР_2 ,та SUBARU FORESTER, 1994 (2007), НОМЕР_6 , куз. № НОМЕР_7 .
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник ОСОБА_7 посилається на те, що ухвала слідчого судді постановлена із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України. Постановляючи ухвалу про накладення арешту на майно слідчий суддя не взяв до уваги, що ОСОБА_9 не є учасником даного кримінального провадження, підозра у даному кримінальному провадженні йому не пред`являлась. Частина майна на яке накладено арешт, а саме автомобілі TOYOTA SEQUOIA, 5663 (2008), НОМЕР_1 , куз. № НОМЕР_2 ,та SUBARU FORESTER, 1994 (2007), НОМЕР_6 , куз. № НОМЕР_10 йому на праві власності, зареєстровані за ним, що підтверджується копіями технічних паспортів. Крім того, зазначає, що слідчий суддя розглянув клопотання про арешт майна без виклику власника такого майна.
Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 та третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити, думку прокурора, який просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенніЄвропейського судуз правлюдини від07.06.2007р.у справі«Смирнов протиРосії» буловисловлено правовупозицію проте,що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наданих матеріалів випливає, що в провадженні СВ Металургійного ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42017040000000645 від 01.06.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом привласнення керівництвом ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та окремих районних філій бюджетних коштів в особливо великих розмірах, які надходять від Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області.
В ході досудового розслідування було встановлено, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , діючи з прямим умислом у складі організованої групи з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 для вчинення даного злочину вирішили створити підприємство ТОВ «Орельдорбуд» (ЄДРПОУ 41185103) засновником якого визначити ОСОБА_8 , а директора ОСОБА_17 .
Умисні дії ОСОБА_13 кваліфіковано за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
В результаті, 26.06.2018 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Слідчий усвоєму клопотанніпро арештмайна посилаєтьсяна те,що зметою забезпеченнязавдання кримінальногопровадження,а самезахист законнихінтересів учасниківкримінального провадження,а такожможливості застосуванняпокарання увиді конфіскаціїмайна,в ходідосудового розслідуваннянеобхідно накластиарешт намайно зареєстрованеза підозрюванимита іншимифізичним особамякі надавалисвоє майнодля вчиненняправопорушень.
Вказує, що відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 2, ч.ч. 3, 5, 6 ст.170 КПК України накладення арешту на майно необхідно з метою збереження речових доказів, забезпечення конфіскації майна, як можливого виду покарання за вчинення ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, а також відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінальних правопорушень (цивільний позов).
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У разі визнання ОСОБА_13 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених висновків слідчого судді.
Що стосується посилань апелянта на відсутність достатніх доказів вчинення особою чи особами кримінального правопорушення та недостатню вмотивованість оскаржуваної ухвали колегія суддів оцінює критично з міркувань, наведених вище щодо обґрунтованості підозри у вчиненні розслідуваного кримінального правопорушення та відповідності арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).
Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).
Усі зазначені вище та проаналізовані положення чинного законодавства кореспондуються з нормами статей 13, 41 Конституції і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якими закріплені основні принципи здійснення права власності та його обмеження: по-перше, встановлено право безперешкодно і в повному обсязі здійснювати правомочності власника щодо свого майна, по-друге, визначено межі допустимого розумного втручання держави у здійснення правомочностей власника. Причому таке втручання повинно бути законним і має здійснюватися з дотриманням принципу справедливого балансу між публічними і приватними інтересами.
Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.
Тож, в даному випадку судом першої інстанції не було порушено право власника на користування належним йому майном, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення апеляційних скарг на даному етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року про арешт майна залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Апеляційний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 18.07.2018 |
Оприлюднено | 24.02.2023 |
Номер документу | 75403241 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Апеляційний суд Дніпропетровської області
Іванова А. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні