Ухвала

від 18.07.2018 по справі 210/3508/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/833/18 Справа № 210/3508/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

18 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції, апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , та підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні 2 неповнолітніх дітей, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , мешкаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволене клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , застосовано до останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб з 28.06.2018 року по 26.08.2018 року включно, з визначенням застави у розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 02.07.2018 р., що складає 10 млн. 572 тис. грн.

Обгрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 злочину невеликої тяжкості та особливо тяжкого злочину. Підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, втім у 2017-2018 рр. він неодноразово виїжджав за межі України, його родичі мають нерухомість за кордоном, він достатньо матеріально забезпечений для того, щоб залишити територію України, що свідчить про те, що ОСОБА_7 може переховуватись в іншій державі від органів досудового слідства або суду, незаконно впливатиме на свідків та інших осіб.

Враховуючи той факт, що свідками у даному кримінальному провадженні є особи, які є колишніми підлеглими ОСОБА_7 та яких він знає особисто, суд вказав, що наявні ризики здійснення на них впливу шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди за надання неправдивих свідчень на його користь. Крім того, знаходячись на свободі, цей підозрюваний може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, знищити, сховати або спотворити будь-які речи чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вплинути на експерта у будь-який спосіб. Тобто наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, для запобігання яким застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою в клопотанні відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала суду слідчого судді першої інстанції є необгрутнованою та незаконною.

Вказує, що судом першої інстанції було обрано виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою з непомірним та необгрунтованим розміром застави, при цьому не розглянуто можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вважає, що слідчим суддею не було належним чином проаналізовано ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з урахуванням особливості даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного права, зокрема практика ЄСПЛ. Не було оцінено у сукупності і обставини, зазначені в ст. 178 КПК України.

Захисник також вказує, що його підзахисному було пред`явлено підозру, яка грунтується на припущеннях, загальних висновках та не є конкретизованою. При цьому з практики ЄСПЛ вбачається, що обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає частину гарантій від безпідставного арешту та затримання.

Апелянт також акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції, на його думку, не було належним чином прийнято до уваги те, що його підзахисний раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, не має на меті переховуватися від органів слідства та суду, оскільки усвідомлює, що такі дії можуть потягнути за собою негативні наслідки. Також посилається на нездоровий стан здоров`я підзахисного.

На його думку слідчий суддя, визначаючи розмір застави, яка за своїм розміром є непомірною та яку внести для його підзахисного нереально, належним чином не обґрунтував таке рішення, як того вимагає ст. 182 КПК України, і створив умови, за яких підозрюваний не позбавлений права на альтернативний запобіжний захід.

Вказує, що судом не було наведено підстав, з яких до його підзахисного неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, та було застосовано надмірно жорсткий запобіжний захід.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 спирається на тіж самі обставини, що і його захисник. Вказує на те, що не згоден з обвинуваченням, має захворювання шлунку та в зв`язку з цим потребує хірургічного втручання.

Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та його захисника, які апеляційні скарги підтримали з викладених у них підстав; думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обрані запобіжного заходу ОСОБА_7 цих вимог закону дотримався не у повному обсязі.

Колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, зважаючи те, що наданими матеріалами, в тому числі протоколами допиту свідків, експертними висновками, первинною документацією щодо фінансово-господарських відносин ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з іншими суб`єктами господарювання, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, - вона підтверджується достатньою мірою для обґрунтування рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Апелянти не наводять конкретних аргументів на спростування висновків слідчого. судді у цій частині, обмежуючись загальним декларуванням своєї незгоди з ними.

В той же час, колегія суддів враховує, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р.. У справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Є слушним довід захисту про те, що тяжкість злочину, так і покарання, що може бути особі призначене, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 01.06.2006 р. у справі «Мамедов проти Росії», самі по собі не є достатньою підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України такий запобіжний захід є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні від 26.06.1991 р. у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув`язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10.02.2011 р. у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 р. у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 р. у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Колегія суддів враховує, що підозрюваний ОСОБА_7 має захворювання шлунку, та за його поясненнями потребує хірургічного втручання, але для його немає належних умов в СІЗО. Також колегія суддів враховує його соціальні зв`язки, наявність на утриманні двох малолітніх дітей. По роботі ОСОБА_11 характеризується з позитивного боку.

Згідно матеріалів справи кримінальне провадження № 42017040000000645 було зареєстроване в ЄРДР ще 01.06.2017 р., а обшуки у ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та за місцем проживання ОСОБА_7 по АДРЕСА_3 були проведені у листопаді 2017 р.. Підозрюваний ОСОБА_7 протягом тривалого часу був обізнаний про розслідування даного кримінального провадження і, за наявності в нього таких намірів, мав достатній час для вжиття заходів для перешкоджання досудовому розслідуванню, в тому числі, будучи згідно клопотанню прокурора у 2017-2018 рр. за кордоном 18 разів, міг не повернутися до України, а також міг впливати на свідків та інших фігурантів справи, знищувати, спотворювати або приховувати докази. Але будь-які відомості про фактичне вжиття ним таких заходів стороною обвинувачення не надані.

В апеляційному суді ОСОБА_7 пояснив, що він не має намірів переховуватись від слідства, або перешкоджати розслідуванню.

На думку колегії суддів, належність підозрюваному 4 об`єктів нерухомого майна, з яких 3 - на праві спільної часткової власності з іншими особами, не обгрунтовує необхідності застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як і наявність в його родичів житла на тимчасово непідконтрольних України територіях, а ризики у виді можливості переховування його від органу досудового розслідування, залишення ним меж України, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, знищення, укриття речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, - можуть бути достатньою мірою усунуті у менш обтяжливий спосіб.

На думку колегії суддів,- шляхом застосування до ОСОБА_7 цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково, застосувати до ОСОБА_7 на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання, з покладенням на нього певнихх обов`язків, передбачених в п. 1,2,3,8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , та підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчогосудді Дзержинськогорайонного судум.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від26червня 2018року прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоющодо підозрюваного ОСОБА_7 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора другого відділу процесуального управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 ,- задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний західу видідомашнього арештуза місцемйого проживання АДРЕСА_2 , цілодобово, строком до 26 серпня 2018р.

Звільнити ОСОБА_7 з-під варти, в залі суду, негайно.

Покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п.п. 1,2,3,8 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не залишати місце постійного проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: