Ухвала

від 19.07.2018 по справі 328/2010/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 328/2010/17

Провадження №22ц/778/2566/18

Головуючий у 1 інстанції: Коваленко П.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на рішенняТокмацького районного суду Запорізької області, ухвалене в м. Токмак, Запорізької області від 23 квітня 2018 року у справі за позовомприватного акціонерного товариства Райз-Максимко до ОСОБА_4 про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Представник ПРАТ Райз-Максимко звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,70 га, кадастровий номер 2325284400:11:002:0019, яка розташована на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області та належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №050109, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010628000025.

По 2016 рік включно позивач відповідно до умов договору оренди землі №ТТ 54/10 від 17.08.2010 використовував зазначену земельну ділянку відповідача, а в 2017 році у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди повернув земельну ділянку відповідачу шляхом виділення земельної ділянки в натурі згідно з планом меж земельної ділянки, визначеному в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЗП №050109.

Восени 2016 року та весною 2017 року позивач на орендованому у землевласників полі №13 на площі 156,42 га провів сільськогосподарські роботи та засіяв 118,71 га насінням сої та 37,71 га насінням соняшнику. Земельна ділянка, площею 4,70 га, що була виділена в користування відповідачу та знаходиться в межах цього поля позивачем оброблялася та не засівалася. Враховуючи, що земельна ділянка площею 4,70 га, яка виділена відповідачу, знаходиться в полі, де функціонує меліоративна система, позивач звернувся до відповідача з листом-пропозицією підписати угоду про спільне використання земельної ділянки та договорів про встановлення земельного сервітуту, який відповідачем залишено без відповіді. 22 травня 2017 року позивачем виявлено, що на полі №13, на земельній ділянці площею 4,70 га, що межує з земельною площею 4,70 га, яка була виділена відповідачу, проведений обробіток ґрунту внаслідок чого знищені посіви сої, при цьому суміжна земельна ділянка, яка була виділена у користування відповідачу залишилася не обробленою. Напередодні на земельній ділянці, де були знищені посіви сої, без погодження з позивачем, як користувачем суміжних земельних ділянок, встановлені межові знаки невстановленого зразка. Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає, що дії відповідача, пов'язані із знищенням посівів сої суперечать законодавству та є неправомірними, а тому завдані збитки підлягають відшкодуванню та просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПРАТ Райз-Максимко 15 060,75 гривень збитків, заподіяних внаслідок знищення посівів.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 23 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник представник ПАТ Райз-Максимко подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, про задоволення позову у повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП №053109, виданого 19.12.2006, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,70 га, яка знаходиться на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 2325284400:11:002:0019.

Відповідно до договору оренди землі №ТТ 54/10 від 17.08.2010, укладеного між ОСОБА_4 та ПРАТ Райз-Максимко в особі директора Таврійської філії ОСОБА_5, відповідач надала позивачу у строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області загальною площею 4,70 га. (рілля). Договір було укладено на 5 років.

Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 17.08.2010 підтверджується передача вказаної земельної ділянки орендодавцем ОСОБА_4 орендарю ПрАП Райз-Максимко .

З роздруківки Контуру поля 74 вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_4 площею 4,70 га знаходиться в середині поля загальною площею 118,71 га.

На теперішній час дія договору оренди землі №ТТ 54/10 від 17.08.2010 закінчилася і орендарем ПрАП Райз-Максимко запропонована у користування ОСОБА_4 інша земельна ділянка в іншому місці, а земельну ділянку відповідача позивач продовжує використовувати.

Відповідач ОСОБА_4 27.09.2016 звернулася до представника позивача із заявою (вх.№ 203 від 27.09.2016) про повернення земельної ділянки у розмірі 4,70 га для самостійного обробітку.

З листа вих. № 28 від 11.04.2017 вбачається, що директор Таврійської філії ПрАТ Райз-Максимко ОСОБА_6 відповідно до заяви ОСОБА_4 щодо самостійного обробітку земельної ділянки, кадастровий номер 2325284400:11:002:0019, повідомила, що дана земельна ділянка знаходиться на полі, де функціонує зрошувальна система господарства, у зв'язку з цим на адресу ОСОБА_4 було направлено для підписання угоду про спільне використання земельної ділянки та договір про встановлення земельного сервітуту.

Вказане відправлення ОСОБА_4 отримала 15.04.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

ОСОБА_4 договір про встановлення земельного сервітуту від 10.04.2017 та угоду про спільне використання земельної ділянки від 10.04.2017 не підписала.

ПрАТ Райз-Максимко в особі Таврійської філії ПРАТ Райз-Максимко звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про встановлення безоплатного земельного сервітуту у вигляді права проїзду через земельну ділянку, кадастровий номер 2325284400:11:002:0019, яка належить на праві власності ОСОБА_4 Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 15 листопада 2017 року по справі №328/1657/17, яке постановою Апеляційного суду Запорізької області від 27.03.2018 залишено без змін, у задоволенні позову відмовлено.

Восени 2016 року та весною 2017 року позивач на орендованому у землевласників полі №13 на площі 156,42 га провів сільськогосподарські роботи та засіяв 118,71 га насінням сої та 37,71 га насінням соняшнику.

22 травня 2017 року позивачем виявлено, що на полі №13, на земельній ділянці площею 4,70 га, що межує з земельною площею 4,70 га, яка була виділена відповідачу, проведений обробіток ґрунту внаслідок чого знищені посіви сої, при цьому суміжна земельна ділянка, яка була виділена у користування відповідачу залишилася не обробленою. Напередодні на земельній ділянці, де були знищені посіви сої, без погодження з позивачем, як користувачем суміжних земельних ділянок, встановлені межові знаки невстановленого зразка.

22 травня 2017 року позивач звернувся до Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП у Запорізькій області з заявою про притягнення до відповідальності винних осіб. З висновку Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП у Запорізькій області від 09 червня 2017 року вбачається, що у зв'язку з відсутністю ознак будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення та наявністю між позивачем та відповідачем неврегульованих цивільно-правових відносин перевірка за зверненням позивача припинена.

Наказом Таврійської філії ПрАТ Райз-Максимко від 22 травня 2017 року за № 29/1, в зв'язку з частковим знищенням посівів на полі №13, створена комісія для обстеження посівів сої на полі №13 у складі: голови комісії директора філії ОСОБА_6, членів комісії - головного агронома ОСОБА_7О, старшого інспектора служби безпеки та охорони ОСОБА_8, спеціаліста із земельних питань ОСОБА_9 22 травня 2018 року комісія провела обстеження, в ході якого виявлено, що внаслідок проведення обробітку ґрунту повністю знищені сходи посівів сої на земельній ділянці площею 4,70 га, яка межує з земельною ділянкою площею 4,70 га, що виділена для самостійного обробітку ОСОБА_4 25.07.2017 посадовими особами Таврійської філії ПрАТ Райз-Максимко проведений розрахунок збитків, завданих ОСОБА_4 внаслідок пошкодження посівів сої на площі 4,7 га. Загальна сума збитків складає 15 060,75 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1); збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із роз'яснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що йому як землекористувачу були заподіяні збитки діями відповідача.

Відмовляючи в позові суд попередньої інстанції зазначив, що наведені у позові розрахунки позивача завданих збитків є виключно його абстрактними припущеннями, не відповідають Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 та не підтверджені жодними доказами, відтак, підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення збитків немає.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на що посилався і відповідач, не тільки того, що поле було засіяне соєю, не тільки того, що ці посіви були знищені, а і того, що це було здійснено силами чи за дорученням відповідача, а не самим позивачем чи іншою невстановленою особою.

Всі матеріали справи вказують лише на наявність спору між сторонами який виник після спливу строку договору оренди щодо неповернення земельної ділянки позивачем власнику, яким є відповідач. Інші докази в тому числі акти складені лише представниками позивача про знищення насаджень не є належними доказами як їх знищення так і того ким вони були вчинені, враховуючи в тому числі і заперечення відповідача.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо письмових вимог про повернення земельної ділянки, про наявність меліоративної системи, про виявлення позивачем знищених посівів сої, про звернення до правоохоронних органів, про порушення при установці межових знаків, про відсутність позовів з боку відповідача про повернення земельної ділянки, зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався позивач в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367 , 3 74, 3 81, 382, 384 ЦПК України , апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Райз-Максимко залишити без задоволення, а рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 23 квітня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 19 липня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: