Постанова

від 17.07.2018 по справі 826/8280/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8280/17 Головуючий у 1 інстанції: : Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Шелест С.Б. Борейко Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології енергозбереження" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології енергозбереження" (далі - ТОВ "Сучасні технології енергозбереження"), звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0932615147 та № 0942615147 від 31.03.2017 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0932615147 та № 0942615147 від 31.03.2017 р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТОВ "Сучасні технології енергозбереження", подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 17.11.2016 р. у справі № 761/31309/16-к, співвласника контрагента позивача ТОВ "Венера Інвестмент" визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України, при цьому, статус фіктивного, нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сучасні технології енергозбереження" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ "Венера Інвестмент" за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт від 06.03.2017 р. № 33/26-15-14-07-01-10/38388349.

В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого, занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 419 030,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 437 137,00 грн., в т.ч. по періодах: в вересні 2015 р. на 27 970,00 грн., жовтні 2015 р. - 285 685,00 грн., листопаді 2015 р. - 80 856,00 грн., грудні 2015 р. - 42 626,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували висновки відповідача про непідтвердження реальності здійснених господарських операцій із ТОВ "Венера Інвестмент".

3 01.03.2017 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0932615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 546 421,25 грн. (за основним платежем - 437 137 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 109 284,25 грн.);

- № 0942615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 419 030,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 р. скаргу ТОВ "Сучасні технології енергозбереження" залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом в суд.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит- сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, у відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (замовник), з однієї сторони та ТОВ "Венера Інвестмент" (підрядник), з іншої сторони укладено договір про надання послуг № 28/08-15 від 28.08.2015 р.

У відповідності до п.п.1.1-1.5 цього договору, підрядник зобов'язується виконати по завданню замовника наступні види послуг - поточний ремонт, очищення, промивка, капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне обслуговування, антикорозійний захист, відновлення дебіту свердловин, ремонтно-відновлювальні роботи, очистка від накипу і відкладень, відновлення та відтворення працездатності: систем опалення та батарей; каналізаційних мереж та КНС; зливо приймальних мереж; котлів, котельного обладнання, теплообмінників та теплообмінного обладнання; свердловин; відстійників; та інше. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вище перелічені роботи. Забезпечення робіт обладнанням приймає на себе підрядник. Підрядник має право задіювати до виконання робіт субпідрядника без додаткового обмовлення із замовником. Підрядник несе всю відповідальність перед замовником за виконання робіт субпідрядником.

На підтвердження фактичного виконання зазначеного договору позивачем надано суду копії: актів виконаних робіт, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, платіжних доручень, податкових накладних, додаткових угод до вищевказаного договору, згідно яких визначено кінцеву ціну узгоджених робіт, які долучено до матеріалів справи (І і ІІ томи справи).

Від імені ТОВ Венера Інвестмент вищезазначені документи підписані Гламазда О.В. як директором товариства.

Відповідно до баз даних ДФС засновником ТОВ Венера Інвестемнт та відповідальними за фінансово-господарську діяльність Товариства з 17.08.2015 р. були співзасновники Власова О.О. та Гламазда О.В. Зазначений факт позивачем не заперечується.

Разом з тим, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 17.11.2016 р. у справі № 761/31309/16-к визнано винним контрагента позивача ТОВ "Венера Інвестмент" Власову О.О. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що в серпні 2015 року, перебуваючи у м. Києві, Власова О.О. зустрілася з невстановленою особою з приводу пособництва у придбанні за грошову винагороду суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ Венера Інвестмент з метою прикриття незаконної діяльності. Усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих їй невстановленою особою, як майбутнього учасника та власника ТОВ Венера Інвестмент , та те, що придбання підприємств на її ім'я здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, Власова О.О. з корисливих спонукань погодилася на таку пропозицію. Установчі документи, засвідчені Власовою О.О. як учасником Товариств, невстановлена особа, з метою проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ Венера Інвестемнт подала до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві, на підставі яких проведено державну реєстрацію змін до установчих документів статуту ТОВ Венера інвестемнт , про що вчинено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 10681050004039501.

Незаконна діяльність Власової О.О. та невстановлених осіб полягала у вчинення дій, які надавали змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності зареєстрованого товариства. Використовуючи фіктивну юридичну особу здійснювали діяльність від імені Власової О.О., направлену на формування штучного податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення витрат іншим підприємствам, з метою ухилення від сплати податків до Державного бюджету України.

Верховний Суд України вирішував питання усунення розбіжностей у застосуванні вказаних вище норм права та, зокрема, у постановах від 1 грудня 2015 року (справа № 21-3788а15), 19 квітня 2016 року (№ 21-4985а15) У подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Верховний Суд України вказав, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена постановою суду, а отже, вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Обставини справи не дають підстав для відступлення від зазначеної вище правової позиції ВСУ.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагента позивача щодо якого встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у відповідний період.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу про те, що надані позивачем докази не вважаються належними та такими, що підтверджують факт реальності господарських операцій, з огляду на здійснення контрагентом позивача фіктивної діяльності, яка полягала у вчиненні нереальних господарських операцій задля мінімізації податкових зобов'язань, факт здійснення якої встановлено вироком суду.

Таким чином, суд першої інстанції помилково вважав пред'явлені позивачем документи належними первинними бухгалтерськими документами на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Венера Інвестмент .

Отже, позивачем неправомірно включені витрати на придбання послуг та відсутнє право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Венера Інвестмент .

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології енергозбереження", а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології енергозбереження" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач СуддіВівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Шелест С.Б.

Повний текст постанови складено - 20 липня 2018 року.