Рішення

від 17.07.2018 по справі 812/1355/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1355/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.

та

представників сторін:

від позивача - Горбачов С.О. (довіреність від 20.12.2017

№ 4000/9/12-32-10-00-29)

від відповідача - Глушков Г.В. (довіреність від 02.01.2018 б/н)

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні справу

за позовом Головного управління ДФС у Луганській області

до комунального підприємства "Лисичанськміськсвітло"

про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємства в сумі 93920,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 812/1355/18 за позовом Головного управління ДФС у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Луганській області) до комунального підприємства "Лисичанськміськсвітло" (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути кошти з рахунків платника податків комунального підприємства "Лисичанськміськсвітло" у банках, які його обслуговують, на користь державного бюджету у рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємства за період з 11 березня 2017 року по 11 березня 2018 року в сумі 93920,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у строки, визначені Податковим кодексом України, всупереч вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не сплачено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 93920,93 грн, зазначену у поданій ним податковій звітності.

На виконання вимог Податкового кодексу України державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Луганської області відповідачу вручено першу податкову вимогу від 08 жовтня 2001 року № 1-6580/53а та другу податкову вимогу від 10 грудня 2001 року № 2/150. Зазначені податкові вимоги на даний час не оскаржені відповідачем та є чинними.

З посиланням на норми підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 та статті 95 Податкового кодексу України, позивач просить стягнути кошти з рахунків платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу відповідача.

Комунальне підприємство "Лисичанськміськсвітло" позов не визнало, про що 17 липня 2018 року в судовому засіданні подало відзив на позовну заяву від 16 липня 2018 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 67-69).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідно до пунктів 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з абзацом першим підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги (підпункт 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону № 2181). Таким чином, відповідно вказаних норм, відповідач зазначає, що податкові вимоги повинні містити конкретну суму податкового боргу, яка виникла за певний період часу, який сплинув до моменту винесення першої та другої податкової вимоги.

Разом з тим, перша податкова вимога від 08 жовтня 2001 року № 1-6580/53а та друга податкова вимога від 10 грудня 2001 року № 2/150 не могли включати в себе суму податкового боргу за податковими зобов'язаннями, суми яких задекларовані в податкових деклараціях, поданих відповідачем, і які є предметом спору. Заявлена до стягнення сума податкового боргу згідно з наданими документами виникла в період з березня 2017 року по березень 2018 року.

При цьому, Закон № 2181 не передбачає розповсюдження дії винесених податкових вимог на суми податкового боргу, які виникнуть у платника в майбутньому після винесення першої та другої податкових вимог.

Податковим органом не надсилалась податкова вимога щодо податкового боргу в сумі 93920,93 грн, який заявляється до стягнення, внаслідок чого відповідно до положень пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України відсутні підстави для задоволення даного позову.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону № 2181 податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо податковий борг визнається безнадійним.

Безнадійним податковим боргом визнається заборгованість, щодо якої сплинув строк позовної давності для стягнення податкового зобов'язання, тобто, зазначає позивач, податковий борг, вказаний у першій та другій податкових вимогах станом на дату набрання чинності Податковим кодексом України та на теперішній час є безнадійним та не підлягає стягненню.

Крім того, докази обставин, які б свідчили про безперервність податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з дати виникнення податкового боргу, стосовно суми якого були направлені податкові вимоги до дати звернення позивача з позовом, останній не надав.

Відповідач наполягає на тому, що єдиним доказом безперервності існування податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з дати виникнення податкового боргу, стосовно суми якого були направлені податкові вимоги до дати звернення позивача з позовом, є інтегрована картка платника податків за всіма видами податків, яку податковий орган не надав, ані відповідачу, ані суду.

З посиланням на частину другу статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач зазначив, що податковий борг в сумі 56918,93 грн утворився 12 березня 2017 року у зв'язку з несплатою податку на прибуток відповідно до податкової декларації від 01 березня 2017 року № 9270622759. А отже позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом в цій частині.

З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 22 травня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).

Ухвалою від 01 червня 2018 року комунальному підприємству "Лисичанськміськсвітло" відмовлено у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 червня 2018 року о 13 год. 30 хв. (арк. спр. 47-48).

У судовому засіданні 20 червня 2018 року оголошувалась перерва до 17 липня 2018 року (арк. спр. 59-60).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

Комунальне підприємство "Лисичанськміськсвітло" (ідентифікаційний код 03339816) зареєстроване юридичною особою, знаходиться у місті Лисичанську Луганської області та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області як платник податків, про що свідчать витяг з реєстраційних та облікових даних платника податків та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21 травня 2018 року № 1003998392 (арк. спр. 11-14, 32-35).

На виконання вимог підпункту 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України відповідачем до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області подано таку податкову звітність з податку на прибуток підприємства, у якій визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме:

- податкову декларацію від 01 березня 2017 року № 9270622759 за 2016 рік на суму 77690,00 грн (по строку сплати до 11 березня 2017 року) (арк. спр. 18-20);

- податкову декларацію від 01 березня 2018 року № 9299510811 за 2017 рік на суму 37002,00 грн (по строку сплати до 11 березня 2018 року) (арк. спр. 15-17).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (абзац перший підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду... &?т;…&?а; (пункт 137.4 статті 137 Податкового кодексу України).

В порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України суми грошових зобов'язань, самостійно визначені платником податків у податкових деклараціях, відповідачем у 10-денний строк самостійно повністю не сплачені, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з податку на прибуток підприємства в сумі 93920,93 грн.

Наявність у відповідача податкового боргу з податку на прибуток підприємства станом на час розгляду даної адміністративної справи підтверджена розрахунком податкового боргу з податку на прибуток підприємства (арк. спр. 7), інтегрованою карткою платника податків з податку прибуток підприємства за 2017-2018 роки (арк. спр. 8, 9, 54, 64).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон № 2181.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 (який був чинним до 01 січня 2011 року) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абзац 2 підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац 1 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181).

На виконання вимог підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області посадовій особі комунального підприємства Лисичанськміськсвітло під підпис вручено першу податкову вимогу від 08 жовтня 2001 року № 1-6580/53а та другу податкову вимогу від 10 грудня 2001 року № 2/150 (арк. спр. 21, 22).

Оскільки перша податкова вимога від 08 жовтня 2001 року № 1-6580/53а та друга податкова вимога від 10 грудня 2001 року № 2/150 є чинними (доказів про скасування або відкликання податкових вимог суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що податкова вимога у відповідності до статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом не виносилася і, відповідно, відсутні підстави для звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки Податковий кодекс України не містить норм щодо необхідності винесення податкової вимоги відповідно до статті 59 Податкового кодексу України після набрання кодексом чинності 01 січня 2011 року за наявності чинних першої та другої податкових вимог, винесених відповідно до статті 6 Закону № 2181.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На відміну від вказаної норми підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу погашена самостійно платником податків або органом стягнення. У зв'язку з цим із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Отже, лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, контролюючому органу слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що сума боргу, заявлена у позовній заяві, не була включена до першої та другої податкових вимог, а податкова вимога на суму податкового боргу 93920,93 грн Головним управлінням ДФС у Луганській області на адресу відповідача не направлялась, визнаються судом безпідставними, оскільки нормами Податкового кодексу України не передбачено надіслання платнику податків податкових вимог за окремими видами податків кожного разу на збільшену суму податкового боргу.

Твердження представника відповідача щодо відсутності доказів обставин, які б свідчили про безперервність податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з дати виникнення податкового боргу, стосовно суми якого були направлені податкові вимоги, до дати звернення до суду з позовом (єдиним доказом безперервності існування податкового боргу є інтегрована картка платника податків по всім видам податків, яку контролюючий орган не надав ані відповідачу, ані суду) суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Судовими рішеннями (постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року у справі № 2а-1438/11/1270 з урахуванням ухвали від 04 квітня 2011 року про виправлення описки, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі № 812/792/13-а з урахуванням ухвали від 18 березня 2013 року та постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі № 812/10607/13-а) позовні вимоги державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області до комунального підприємства Лисичанськміськсвітло про стягнення податкового боргу задоволені повністю із розстроченням відповідачу сплати податкового боргу. Зазначеними судовими рішеннями відповідачу розстрочено сплату податкового боргу до березня 2021 року, до лютого 2023 року та до грудня 2018 року відповідно. В зазначених рішеннях також вказано про чинність першої податкової вимоги від 08 жовтня 2001 року № 1-6580/53а та другої податкової вимоги від 10 грудня 2001 року № 2/150 (арк. спр. 70-72, 73, 74-76, 77-78, 79-81).

Отже, факт безперервності податкового боргу до дати звернення контролюючого органу до суду з позовом підтверджений судовими рішеннями.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445) є органом державної влади та зареєстровано юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21 травня 2018 року за № 1003997168 (арк. спр. 26-27).

Згідно з Положенням про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженим наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2017 року № 503, Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. Головне управління ДФС у Луганській області є органом доходів і зборів. Основними завданнями Головного управління ДФС у Луганській області є забезпечення реалізації державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного (при виконанні повноважень з контрольно-перевірочної, оперативно-розшукової роботи, досудового розслідування, перевірок фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом) законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів. Відповідно до підпунктів 9, 19 пункту 4 вказаного Положення Головне управління ДФС у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертається до суду у випадках, передбачених законодавством (арк. спр. 28-31).

З вищевикладеного слідує, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини є Головне управління ДФС у Луганській області.

Враховуючи, що відповідачем за час розгляду даної справи податковий борг з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 93920,93 грн не сплачений, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Доводи представника відповідача, що контролюючим органом пропущений тримісячний строк звернення до суду, встановлений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, щодо вимог про стягнення податкового боргу в сумі 56918,93 грн, що виник у зв'язку з несплатою податку на прибуток згідно з податковою декларацією від 01.03.2017 № 9270622759, визнаються судом безпідставними та необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Строк для звернення до адміністративного суду контролюючого органу з позовом про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини встановлений Податковим кодексом України.

Так, пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном безнадійний податковий борг розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (постанова Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 807/2097/16, номер в ЄДРСР 72064995).

Отже, Податковий кодекс України встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

У даній справі позовні вимоги контролюючого органу щодо стягнення з відповідача коштів за податковим боргом пред'явлені протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З викладеного слідує, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб'єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Головне управління ДФС у Луганській області у вказаній справі є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) до комунального підприємства "Лисичанськміськсвітло" (ідентифікаційний код 03339816, місцезнаходження: 93120, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Круглова, будинок 2 а) про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємства в сумі 93920,93 грн задовольнити повністю.

Стягнути на користь Державного бюджету України кошти з рахунків комунального підприємства Лисичанськміськсвітло (ідентифікаційний код 03339816, місцезнаходження: 93120, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Круглова, будинок 2 а) у банках, обслуговуючих комунальне підприємство Лисичанськміськсвітло , за податковим боргом з податку на прибуток підприємства в сумі 93920,93 грн (дев'яносто три тисячі дев'ятсот двадцять грн 93 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 23 липня 2018 року.

Суддя Т.І. Чернявська