Ухвала

від 20.07.2018 по справі п/811/935/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 липня 2018 рокусправа № П/811/935/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Кругового О.О. Шлай А.В.

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Регіон-Агро до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2018 року позивач Фермерське господарство Регіон-Агро (далі по тексту - ФГ Регіон-Агро ) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Державної фіскальної служби України (далі по тексту - ДФС України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року адміністративний позов ФГ Регіон-Агро до ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 25 травня 2018 року відповідач ДФС України оскаржила її в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог пункту 3 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме скаржником ДФС України в апеляційній скарзі не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ДФС України, з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником ДФС України до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги немайнового характеру, який подано юридичною особою, а також з порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, скаржником ДФС України до апеляційної скарги не додано докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2018 року апеляційна скарга ДФС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року залишена без руху, у зв'язку з не відповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та скаржнику ДФС України надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: скаржнику ДФС України пропонувалось протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху зазначити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ДФС України, надати суду апеляційної інстанції документ на підтвердження сплати судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги немайнового характеру, який подано юридичною особою, а також докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що копія ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника ДФС України - 02 липня 2018 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи, однак ухвала судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2018 року протягом десяти днів включно з моменту її отримання скаржником ДФС України виконана частково, зазначені недоліки скаржником ДФС України протягом десяти днів включно з моменту її отримання усунені частково, з чого вбачається наступне.

17 липня 2018 року від скаржника ДФС України на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому скаржник ДФС України зазначив, що не має можливості усунути недоліки апеляційної скарги у встановлений законом строк, оскільки, відповідно до листа Державної Казначейської Служби України від 04 липня 2018 року, проводиться безспірне списання коштів за виконавчим документом,у зв'язку з чим зупинені операції на рахунках боржника.

Разом з тим, на виконання вимог пункту 3 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ДФС України повідомлено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ДФС України, а також на виконання пункту 4 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ДФС України надано докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Розглянувши клопотання скаржника ДФС України про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Натомість, десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги є строком, встановленим законом, відповідно до приписів частини 2 статті 169 та частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і, відповідно, вважаємо його достатнім для усунення недоліків апеляційної скарги .

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання скаржника ДФС України на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Суд критично оцінює заявлене скаржником ДФС України клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, з огляду на те, що у спірних правовідносинах скаржник ДФС України виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов'язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Таким чином, законодавець висловив певну волю, яка полягає в тому що вказані органи повинні сплачувати судовий збір без будь-яких виключень, а неналежне (обмежене) фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Вказане питання скаржником повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису , а не шляхом подання до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі , право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі по тексту - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про продовження строку сплати судового збору.

При цьому, скаржник має довести суду необхідність в продовженні процесуального строку, а також надати суду належні докази в обґрунтування обставин, що унеможливлюють виконання ухвали в строк, встановлений судом апеляційної інстанції.

Водночас, скаржник ДФС України не обґрунтовує, яким чином додатковий час сприятиме виконанню вимоги суду щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі, а також скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як на підставу для про продовження строку сплати судового збору, як і не надавались докази звернення скаржника до відповідних органів щодо вирішення питання виділення додаткових асигнувань на оплату судового збору у цей період та докази відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки, а також жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.

Станом на 20 липня 2018 року включно недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків, відсутність документа про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги немайнового характеру, який подано юридичною особою на підтвердження сплати судового збору станом на 20 липня 2018 року включно, дана адміністративна справа не може бути розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин апеляційна скарга ДФС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року у даній адміністративній справі підлягає поверненню скаржнику ДФС України.

Керуючись статтями 169, 298, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Регіон-Агро до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути Державній фіскальній службі України.

Роз'яснити скаржнику, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай