Постанова

від 26.06.2018 по справі 922/2241/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2241/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

позивач - Компанія Латан Корпорейшин Лімітед (Latan Corporation LTD),

відповідач-1 - Компанія Стантіс Лімітед (Stantis Limited),

представники - адвокат Бєлоусов П.І. (довіреність від 18.10.2016), Гришин-Грищук Р.Б. (довіреність від 18.10.2016),

відповідач-2 - Компанія Утара Інвестментс Лімітед (Utara Investments Limited),

відповідач-3 - Компанія Рендаліус Холдинг Лімітед (Rendalius Holding Limited),

відповідач-4 - Компанія Фестон ЛТД (Feston LTD),

відповідач-5 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл",

представник - адвокат Окунєв І.С. (довіреність від 29.08.2017)

представник - адвокат Жоравович Д.О. (довіреність від 01.04.2018)

розглянув касаційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited)

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 14.03.2018

у складі колегії суддів: Россолов В.В. (головуючий), Гетьман Р.А., Тихий П.В.

за позовом Компанії Латан Корпорейшин Лімітед (Latan Corporation LTD)

про визнання недійсними договорів

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 06.04.2018 Компанія Стантіс Лімітед (Stantis Limited) звернулася безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №922/2241/16 в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2241/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2018.

3. Ухвалою від 23.04.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №922/2241/16 за касаційною скаргою Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 та призначив її розгляд на 26.06.2018 о 10 год. 00 хв.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" подало відзив на касаційну скаргу відповідача-1.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 73, 75, 86 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. Компанія Латан Корпорейшин Лімітед (Latan Corporation LTD) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited), Компанії Утара Інвестментс Лімітед (Utara Investments Limited), Компанії Рендаліус Холдинг Лімітед (Rendalius Holding Limited), Компанії Фестон ЛТД (Feston LTD), Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" про визнання недійсними договору позики №1 від 15.12.2006 та договору позики №2 від 15.12.2006 з усіма змінами та доповненнями до них.

6.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що від 12.11.2009 та 23.11.2012 Високим судом правосуддя Лондона (відділення Королівської Лави, Комерційний суд) винесено рішення про арешт активів у справі за позовом Акціонерного товариства "БТА Банк" до ОСОБА_11, активами якого є Компанія Стантіс Лімітед (пункт 2 додатка "Е" до Рішення англійського суду від 23.11.2012), Компанія Утара Інвестментс Лімітед (додаток "Е" до Рішення англійського суду від 23.11.2012), Компанія Рендаліус Холдинг Лімітед (пункт 271 додатка "J" до Рішення англійського суду від 23.11.2012), Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл" (додаток "К" до Рішення англійського суду від 23.11.2012) та Фестон Лімітед (додаток "С" до Рішення англійського суду від 23.11.2012).

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2016 прийнято відмову позивача від частини позовних вимог до Компанії Feston LTD та Компанії Utara Investments Limited, припинено провадження у справі в частині позовних вимог до Компанії Feston LTD та Компанії Utara Investments Limited, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7.1. Судом першої інстанції встановлено таке:

- 15.12.2006 між Компанією Стантіс Лімітед в якості позикодавця та ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" в якості позичальника укладено договір позики №1, відповідно до предмета якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику (з урахуванням додаткових угод №1 від 12.11.2007, №2 від 14.05.2008, №3 від 05.11.2008, №4 від 25.05.2009, №5 від 15.06.2009) в розмірі 40 000 000 доларів США на умовах строковості та відплатності під 11 відсотків річних, а позичальник зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 22 418 634 доларів США у квітні 2013 року (на умовах додаткової угоди №3 від 05.11.2008);

- 01.06.2010 між Компанією Стантіс Лімітед (первісний кредитор), Компанією Утара Інвестментс Лімітед (новий кредитор) та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник) укладеного договір уступки щодо договору позики №1 від 15.12.2006, відповідно до якого Компанія Утара Інвестментс Лімітед (новий кредитор) набула права вимоги основної заборгованості та відсотків за користування у ТОВ НВОКЦ "Макс-Велл" на умовах, визначених договором позики №1 від 15.12.2006 з додатковими угодами;

- 01.07.2010 між Компанією Утара Інвестментс Лімітед (первісний кредитор), Рендаліус Холдінг Лімітед (кредитор) та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник) укладеного договір уступки щодо договору позики №1 від 15.12.2006 зі змінами, відповідно до якого Рендаліус Холдінг Лімітед набуло прав на обов'язків кредитора за договором позики №1 від 15.12.2006, включаючи право вимоги основного боргу та вимоги сплати процентів;

- додатковою угодою №6 від 01.07.2010 до договору позики, підписаною новим кредитором та боржником, змінено графік отримання/повернення позики;

- 11.01.2013 між тими ж сторонами підписано додаткову угоду №7, відповідно до якої викладено в новій редакції підпункт 1.1 договору позики та додаток №1 "Графік отримання та повернення позики, процентів". Так, фактична сума наданої позики становить 33 756 690, 68 доларів США, яку позичальник повинен повернути в строк до 30.04.2013, а сума відсотків з тим самим строком повернення - 16 685 208, 05 доларів США;

- 11.01.2013 між Рендаліус Холдінг Лімітед (первісний кредитор), Латан Корпорейшн Лімітед (кредитор), ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник) укладено договір відступлення права вимоги та 21.02.2013 додаткову угоду №1, що посвідчені приватним нотаріусом ХМНО під реєстровими відповідно №12 та №236, згідно з якими первісний кредитор уступив право вимоги кредитору, внаслідок чого кредитор набув усіх прав та обов'язків первісного кредитора за договором позики №1 від 15.12.2006. Згідно з пунктом 2.2. договору відступлення права вимоги в редакції додаткової угоди №1 сума заборгованості на дату підписання договору становить 15 956 690, 68 доларів США, сума нарахованих процентів - 16 153 761, 60 доларів США;

- 21.02.2013 між новим кредитором та боржником підписано додаткову угоду №8 до договору позики від 15.12.2006, згідно з якою преамбулу договору позики та Розділ "Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін" викладено в новій редакції. Отже, на даний час кредитором є Компанія Латан Корпорейшн Лімітед, а боржником - ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл";

- 15.12.2006 між Компанією Стантіс Лімітед в якості позикодавця та ТОВ "Євразія-Фінанс" в якості позичальника, укладено договір позики №1, відповідно до предмета якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику (з урахуванням додаткових угод №1 від 10.01.2007, №2 від 22.03.2007, №3 від 05.06.2007, №4 від 04.07.2007, №5 від 01.11.2007, №6 від 25.03.2008, №7 від 14.05.2008, №8 від 03.11.2008, №9 від 15.06.2009) в розмірі 60 000 000 доларів США на умовах строковості та відплатності під 11 відсотків річних, а позичальник зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 28 564 858 доларів США у другому кварталі 2013 року (на умовах додаткової угоди №8 від 03.11.2008);

- 05.05.2010 між ТОВ "Євразія-Фінанс" (первісний боржник), ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник), Компанією Стантіс Лімітед (кредитор) укладено договір переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на боржника усі права та обов'язки, що випливають з договору позики №1 від 15.12.2006, в тому числі обов'язок зі сплати боргу в розмірі 50 253 921 доларів США, з яких сума позики складає 38 293 299 доларів США, сума відсотків 11 960 622 доларів США;

- 01.06.2010 між Компанією Стантіс Лімітед (первісний кредитор), Компанією Утара Інвестментс Лімітед (новий кредитор) та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник) укладено договір уступки щодо договору позики №1 від 15.12.2006, відповідно до якого Компанія Утара Інвестментс Лімітед (кредитор) набула права вимоги основної заборгованості в розмірі 33 756 690, 68 доларів США та відсотків за користування в розмірі 8 083 962, 52 долари США у ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" на умовах, визначених договором позики №1 від 15.12.2006 з додатковими угодами;

- 01.07.2010 між Компанією Утара Інвестментс Лімітед (первісний кредитор), Рендаліус Холдінг Лімітед (новий кредитор) та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник) укладено договір уступки щодо договору позики №1 від 15.12.2006 зі змінами, відповідно до якого Рендаліус Холдінг Лімітед набуло прав та обов'язків кредитора за договором позики №1 від 15.12.2006, включаючи право вимоги основного боргу в розмірі 38 293 299 доларів США та вимоги сплати процентів в розмірі 12 674 366, 55 доларів США;

- 11.01.2013 між Рендаліус Холдінг Лімітед (первісний кредитор), Латан Корпорейшн Лімітед (новий кредитор), ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник) укладено договір відступлення права вимоги та 21.02.2013 додаткову угоду №1, що посвідчені приватним нотаріусом ХМНО під реєстровими відповідно №13 та №239, згідно з якими первісний кредитор уступив право вимоги Компанії Латан Корпорейшн Лімітед, внаслідок чого вона набула усіх прав та обов'язків первісного кредитора за договором позики №1 від 15.12.2006. Згідно з пунктом 2.2. договору відступлення права вимоги в редакції додаткової угоди №1 сума заборгованості на дату підписання договору становить 33 193 299 доларів США, сума нарахованих процентів - 23 338 463, 12 доларів США.

- 21.02.2013 між новим кредитором та боржником підписано додаткову угоду №11 до договору позики від 15.12.2006, згідно з якою преамбулу договору позики та Розділ "Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін" викладено в новій редакції. Отже, кредитором за вказаним позиковим зобов'язанням є Латан Корпорейшн Лімітед, а боржником - ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл";

- 15.12.2006 між Компанією Стантіс Лімітед в якості позикодавця та ТОВ "Євразія-Фінанс" в якості позичальника укладено договір позики №2, відповідно до предмета якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику (з урахуванням додаткових угод №1 від 08.02.2007, №2 від 12.03.2007, №3 від 30.04.2007, №4 від 25.05.2007, №5 від 29.05.2007, №6 від 29.06.2007, №7 від 15.11.2007, №8 від 25.03.2008, №9 від 14.05.2008) в розмірі 10 000 000 євро на умовах строковості та відплатності під 11 відсотків річних, а позичальник зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 6 150 639 євро у другому кварталі 2013 року (на умовах додаткової угоди №9 від 14.05.2008);

- 05.05.2010 між ТОВ "Євразія-Фінанс" (первісний боржник), ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник), Компанією Стантіс Лімітед (кредитор) укладено договір переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" усі права та обов'язки, що випливають з договору позики №2 від 15.12.2006, в тому числі обов'язок зі сплати боргу в розмірі 7 405 727, 23 євро, відсотків 2 269 805, 27 євро;

- 01.06.2010 між Компанією Стантіс Лімітед (первісний кредитор), Компанією Утара Інвестментс Лімітед (кредитор) та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник) укладено договір уступки щодо договору позики №2 від 15.12.2006, відповідно до якого Компанія Утара Інвестментс Лімітед набула права вимоги основної заборгованості в розмірі 7 405 727, 23 євро, відсотків 2 339 953, 96 євро;

- 01.07.2010 між Компанією Утара Інвестментс Лімітед (первісний кредитор), Рендаліус Холдінг Лімітед та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник) укладено договір уступки щодо договору позики №2 від 15.12.2006 зі змінами, відповідно до якого Рендаліус Холдінг Лімітед набуло прав та обов'язків кредитора за договором позики №2 від 15.12.2006, включаючи право вимоги основною боргу в розмірі 7 405 727, 23 євро та вимоги щодо сплати відсотків в розмірі 2 407 839, 79 євро;

- додатковою угодою №10 від 18.04.2011 до договору позики №2, підписаною новим кредитором та боржником, змінено графік отримання/повернення позики, змінено сторони у позиковому зобов'язанні;

- 11.01.2013 між тими ж сторонами підписано додаткову угоду №11, відповідно до якої відповідачу надана позика в розмірі 7 405 727, 23 євро зі строком повернення до 30.04.2015, на умовах сплати процентів в розмірі 6 399 656, 34 євро в строк до 30.04.2015.

- 11.01.2013 між Рендаліус Холдінг Лімітед (первісний кредитор), Латан Корпорейшн Лімітед, ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (боржник) укладено договір відступлення права вимоги та 21.02.2013 додаткову угоду №1, що посвідчені приватним нотаріусом ХМНО під реєстровими відповідно №11 та №233, згідно з якими первісний кредитор уступив право вимоги, внаслідок чого компанія Латан Корпорейшн Лімітед набула усіх прав та обов'язків первісного кредитора за договором позики №2 від 15.12.2006. Згідно з пунктом 2.2. договору відступлення права вимоги в редакції додаткової угоди №1 сума заборгованості на дату підписання договору становить 7 405 727, 23 євро та відсотки в розмірі 4 501 115, 88 євро.

- 21.02.2013 між новим кредитором та боржником підписано додаткову угоду №12 до договору позики №2 від 15.12.2006, згідно з якою преамбулу договору позики та Розділ "Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін" викладено у новій редакції.

- всі три договори позики зі змінами зареєстровані відповідно до Постанови Правління Національного банку України №270 від 17.06.2004 "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", про що свідчать копії додатка до реєстраційного свідоцтва від 23.06.2010 №9; додатка до реєстраційного свідоцтва від 15.07.2010 №10; листа НБУ "Про надіслання повідомлення" від 11.03.2013; додатка до реєстраційного свідоцтва від 23.06.2010 №8; Додатка до реєстраційного свідоцтва від 15.07.2010 №9; листа НБУ "Про надіслання повідомлення" від 11.03.2013; додатка до реєстраційного свідоцтва від 24.06.2010 №4; додатка до реєстраційного свідоцтва від 15.07.2010 №5; листа НБУ "Про надіслання повідомлення" від 18.03.2013.

- Рішенням Високого суду правосуддя (відділення Королівської лави, Комерційний суд) від 12.11.2009 з наступними змінами і доповненнями за позовом Акціонерного товариства "БТА Банк" №2009 том 1099, накладено арешт на активи Відповідачів - ОСОБА_11, ОСОБА_13 та інших. Згідно пункту 4"С" зазначеного рішення "до винесення рішення, а також подальшого наказу відповідачам забороняється без попередньої письмової згоди юристів позивача будь-яким чином відчужувати, розпоряджатися або зменшувати вартість будь-яких їхніх активів за межами Англії та Уельсу, за винятком тих випадків, коли загальна не обтяжена вартість (як зазначено нижче в п. 6 (а)) всіх їх активів в Англії і Уельсі перевищує 175 000 000 фунтів стерлінгів або в разі Першого відповідача, коли зазначена вартість перевищує 451 130 000 фунтів стерлінгів, або в разі Другого відповідача, коли зазначена вартість перевищує 435 299 000 фунтів стерлінгів, або в разі Третього відповідача, коли зазначена вартість перевищує 243 000 000 фунтів стерлінгів)";

- 23.11.2012 Високим судом правосуддя (відділення Королівської лави, Комерційний суд) було винесено ще одне рішення про арешт активів ОСОБА_11 в справі за позовом Акціонерного товариства "БТА Банк" до ОСОБА_11 (основний відповідач, щодо якого винесено рішення) та інших. Серед активів, на які було накладено арешт зазначеним рішенням, були: Компанія Стантіс Лімітед (пункт 2 додатка "Е" до Рішення англійського суду від 23.11.2012), Компанія Утара Інвестмент Лімітед (додаток "Е" до Рішення англійського суду від 23.11.2012), Компанія Рендаліус Холдинг Лімітед (пункт 271 додатка "J" до Рішення англійського суду від 23.11.2012), Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр Макс-Велл (додаток "К" до Рішення англійського суду від 23.11.2012) та Фестон Лімітед (додаток "С" до Рішення англійського суду від 23.11.2012);

- зазначені вище рішення англійського суду були визнані на території України відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 05.08.2013 у справі №2601/23768/12 та ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №752/20369/13-Ц, які набрали законної сили.

7.2. Господарський суд Харківської області прийняв рішення з огляду на таке:

- вирішуючи спір, місцевий суд застосовував до правовідносин сторін матеріальне право України, як таке, що обрано сторонами відповідно до пунктів 11.1. договорів позики №1 від 15.12.2006, №1 від 15.12.2006, №2 від 15.12.2006 та пунктів 6 договорів відступлення права вимоги від 11.01.2013 за реєстровим №11, №12, №13. За національним законодавством господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

- оскаржувані договори позики укладені 15.12.2006, тоді як рішення про арешт активів англійським судом вперше винесено 12.11.2009, вдруге (уточнене) 23.11.2012. Відповідно, на час укладення оспорюваних правочинів - договорів позики, ні Компанія Стантіс Лімітед, ні ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" не були обмежені у своїй правоздатності на розпорядження належним їм майном;

- рішення від 23.11.2012 Високого суду правосуддя про арешт активів ОСОБА_11, яким серед активів останнього, які не можна відчужувати, названо відповідачів у цій справі, набуло чинності для України на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 11.06.2014 у справі №752/20369/13-Ц, тоді як договори відступлення права вимоги укладені у червні-липні 2010 року та у січні 2013 року;

- матеріали справи не містять жодних доказів того, що арешт активів стосується Компанії Рендаліус Холдінг Лімітед. Також, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на момент укладення договорів відступлення права вимоги від 11.01.2013, власником 100% акцій Компанії був не ОСОБА_11, а інша фізична особа. Даний факт підтверджується Сертифікатом від 12.03.2013.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2016 у справі №922/2241/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким прийнято відмову позивача від частини позовних вимог до Компанії Feston LTD та Компанії Utara Investments Limited, припинено провадження у справі в частині позовних вимог до компанії Feston LTD та Компанії Utara Investments Limited, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- зважаючи на відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь ще прав та інтересів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом;

- суд першої інстанції дійшов законного висновку про наявність підстав для прийняття заяви позивача про відмову від позову та припинення провадження у справі №922/2241/16 на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України в частині позовних вимог до Компанії Латан Копорейшн Лімітед до Компанії Фестон ЛТД про визнання недійсним договору позики, укладеного 25.06.2007 між Компанією Фестон ЛТД та Компанією Стантіс Лімітед, та припинення провадження у справі №922/2241/16 на підставі пунктів 4, 6 частини 1 статті 80 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) в частині вимог Компанії Латан Копорейшн Лімітед до Компанії Утара Інвестмент Лімітед;

- оспорюванні правочині були укладені сторонами у червні-липні 2010 року та у січні 2013 року, а рішення про арешт активів ОСОБА_11 англійським судом набуло чинності для України лише 11.06.2014, тому відповідачі не були обмежені у своїй правоздатності на розпорядження належним їм майном та укладення вказаних вище угод. Зазначене виключає можливість визнання договорів недійсними в порядку статті 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання правочинів недійсними є правильним;

- доводи апеляційної скарги Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) про необхідність припинення провадження в порядку пунктів 1-1, 2 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення факт недійсності зазначених договорів вже був встановлений Спеціалізованим міжрайонним економічним судом міста Алмати у справі №7527-16-00-2/4201 є необґрунтованими, так як на момент прийняття рішення у даній справі №922/2241/16 (02.08.2016), рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду міста Алмати від 18.07.2016 у справі №7527-16-00-2/4201, як не набрало законної сили, так і не було визнано судовим органом на території України для його виконання, а отже, не створювало для Господарського суду Харківської області жодного обов'язку з його врахування, як підстави для припинення провадження в порядку пункту 1-1 та пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України;

- суд апеляційної інстанції погодився з доводами Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в частині належного судового повідомлення сторони про час та місце розгляду спору, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення у Господарського суду Харківської області були відсутні належні докази повідомлення Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) про час і місце проведення судового засідання. Повідомлення про час і місце проведення судового засідання надійшло до поштової установи Республіки Кіпр лише 09.08.2016, тобто після прийняття рішення судом, що є порушенням статей 22, 64, 74, 87, 123 ГПК України в редакції станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції 02.08.2016);

- оскільки оспорюване рішення, не зважаючи на повне з'ясування ним обставин справи і надання правильної юридичної оцінки, прийнято місцевим господарським судом за відсутності Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited), не повідомленої належним чином про дату, час і місце засідання суду, його було скасовано апеляційним судом в порядку пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України в редакції з 15.12.2017, з прийняттям нового рішення судом апеляційної інстанції з висновками про часткове припинення провадження у справі за відмовою позивача від частини позовних вимог та часткову відмову у задоволенні позову про визнання недійсними оспорюваних договорів.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача-1 у справі)

9. Скаржник доводив, що рішення та постанова прийняті судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням приписів статті 86 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, судом апеляційної інстанції не було досліджено копії постанов Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі №922/1958/16 та від 06.12.2017 у справі №922/1833/16, копії постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2017 у справі №922/1938/16, копії апостильованого витягу з реєстру директорів Компанії "Стантіс Лімітед".

10. Скаржник зазначив, що на час розгляду даної справи та до ухвалення постанови апеляційного суду, спірні договори вже були визнані недійсними рішенням Спеціалізованого міжрайонного економічного суду міста Алмати від 18.07.2016 у справі №7527-16-00-2/4201, тому у справі №922/2241/16 відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження.

11. Скаржник доводив, що судом апеляційної інстанції порушено приписи статті 75 ГПК України в редакції з 15.12.2017, оскільки в наданих скаржником судових рішеннях, зокрема, у справах №922/1938/16, №922/1958/16 та №922/1833/16 сторонами у справі є позивач, ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" та Компанія "Стантіс Лімітед". Крім того, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у зазначених справах та постанова ВГСУ від 04.12.2017 у справі №922/1938/16 вступили в законну силу. Отже, судом апеляційної інстанції в порушення статті 75 ГПК України не в повній мірі досліджено наявні в матеріалах справи докази, які мають преюдиційний характер.

12. Скаржник також доводив, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Компанія Стантіс Лімітед не була повідомлена про судовий розгляд даної справи в суді першої інстанції та, відповідно, була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права (подати відзив на позов, докази, пояснення).

Доводи інших учасників справи

13. У відзиві ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" на касаційну скаргу Компанії "Стантіс Лімітед" зазначено, що сторони спірних договорів визначили матеріальне право України і суди України як такі, що компетентні розглядати спори, що виникають з предмета договорів. Отже, норми матеріального права Республіки Казахстан не підлягають застосуванню під час вирішення питання про дійсність чи недійсність спірних угод, а Спеціалізований міжрайонний суд економічний суд міста Алмати є некомпетентним судом у вирішенні спорів, що виникають у зв'язку із оспорюваними договорами, тому рішення зазначеного суду є неналежним доказом у справі.

13.1. У відзиві також зазначено, що Спеціалізований міжрайонний економічний суд міста Алмати у справі №7527-16-00-2/4201 розглядав позов прокурора Медеуського району міста Алмати в інтересах АТ "Фонд національного добробуту "Самрук-Казина", зазначені особи не були стороною у справі №922/2241/16, отже, спір, що розглядався у даній справі, виник між іншими сторонами, ніж ті, які були сторонами спору у справі №7527-16-00-2/4201.

13.2. Також, у відзиві зазначено, що ОСОБА_11, щодо якого було прийнято рішення Високим судом правосуддя (Комерційний суд, Відділення королівської Лави), ніколи не був засновником ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" і майно товариства жодним чином не належить до його активів, не приймав участі (ні прямо, ні опосередковано) в укладенні спірних договорів відступлення права вимоги і переведення боргу.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

15. Цивільний кодекс України

Стаття 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

16. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній з 15.12.2017

Частина 1 статті 73 - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 2 статті 73 - ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частина 1 статті 75 - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частина 2 статті 75 - відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Частина 4 статті 75 - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частина 7 статті 75 - правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Стаття 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 статті 254 - учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частина 3 статті 254 - після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Частина 1 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина 2 статті 269 - суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частина 3 статті 269 - докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частина 4 статті 269 - суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частина 5 статті 269 - у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частина 1 статті 277 - підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Пункт 3-4 частини 3 статті 277 - порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права - статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 73, 75, 86 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

18. Відповідно до положень статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що судом апеляційної інстанції в порушення статті 75 ГПК України не в повній мірі досліджено надані скаржником судові рішення, прийняті у справах №922/1833/16, №922/1938/16 та №922/1958/16, оскільки, згідно положень статті 86 ГПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, посилання скаржника на рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду міста Алмати у справі №7527-16-00-2/4201 є безпідставним, оскільки відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.10.2017 у справі 642/7972/16-ц, Компанії Стантіс Лімітед було відмовлено у наданні дозволу на примусове виконання рішення зазначеного суду міста Алмати від 18.07.2016 При цьому, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України зазначено, що боргові зобов'язання ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" за договором, укладеним між Компанією Стантіс Лімітед та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл", вже були предметом дослідження господарського суду України до ухвалення рішення Спеціалізованим міжрайонним економічним судом міста Алмати у справі №7527-16-00-2/4201.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується з доводами ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" про те, що Спеціалізований міжрайонний економічний суду міста Алмати у справі №7527-16-00-2/4201 розглядав позов прокурора Медеуського району міста Алмати в інтересах АТ "Фонд національного добробуту "Самрук-Казина", що не було стороною у справі №922/2241/16, отже спір, що розглядався апеляційним судом, виник не між тими ж сторонами спору, що у справі №7527-16-00-2/4201. При цьому, враховуючи те, що сторони спірних договорів, місцезнаходженням яких є Україна та Республіка Кіпр, укладаючи оспорювані договори у 2006 році, визначили матеріальне право України і суди України як такі, що компетентні розглядати спори, які виникають з предмета договорів. Отже, норми матеріального права Республіки Казахстан не підлягають застосуванню під час вирішення питання про дійсність чи недійсність спірних угод, а Спеціалізований міжрайонний суд економічний суд міста Алмати є некомпетентним судом у вирішенні спорів і, визнавши оскаржувані договори недійсними, фактично, вийшов за межі наданих йому повноважень.

З огляду на зазначене, Верховний Суд не вбачає порушень статей 75, 86 ГПК України при прийнятті постанови від 14.03.2018 Харківським апеляційним господарським судом у справі 3922/2241/16.

19. Виходячи з системного аналізу положень статей 254, 269, 277 ГПК України, особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження. При цьому, виходячи із зазначених положень ГПК України, такі особи наділені процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки учасника справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції прийнято до розгляду апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед, долучено до матеріалів справи надані нею документи, дотримано вимоги щодо повідомлення усіх учасників справи про судовий розгляд такої справи, Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що судом апеляційної інстанції порушено положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи скаржника про те, що апеляційним судом не було досліджено копій постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі №922/1958/16 та від 06.12.2017 у справі №922/1833/16, постанови ВГСУ від 04.12.2017 у справі №922/1938/16, копії апостильованого витягу з реєстру директорів Компанії "Стантіс Лімітед" є безпідставними, оскільки обставини, встановлені даними рішеннями, фактично стосуються рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду міста Алмати у справі №7527-16-00-2/4201, якому апеляційний суд надав відповідну оцінку та обґрунтування обставин, в силу яких дане рішення не підлягає прийняттю як належний доказ у справі.

20. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

21. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судом апеляційної інстанції обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування постанови апеляційного суду від 14.03.2018 у справі №922/2241/16.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22 Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-12 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками 18-21 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача-1 та скасування постанови апеляційного суду у даній справі.

В. Судові витрати

24. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №922/2241/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк