Постанова

від 19.07.2018 по справі 310/5852/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 310/5852/13Головуючий у 1-й інстанції Прінь І.П. Пр. № 22-ц/778/1547/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кримської О.М., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бердянського міськрайонного суду від 17.01.2017 року у справі за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року відповідач ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, звернулась до суду з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року у справі за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування своєї заяви зазначала наступне, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року у справі №310/5852/13-ц, яке залишено в силі апеляційним судом Запорізької області, було задоволено позов прокурора, визнано недійсним п.п.5.57 п.5 рішення Бердянської міської ради 79-ї сесії 5-го скликання від 25 лютого 2010 року №41 Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 07. 09. 2010 року на земельну ділянку площею 0,0619 га, виданий на ім'я ОСОБА_4 для ведення індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 вартістю 32454,17 грн. кадастровий номер НОМЕР_1; витребувано з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку вартістю 32454,17 грн. площею 0,0619 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 та передано її територіальній громаді м. Бердянська.

Під час розгляду цієї справи в суді їй не були відомі обставини, які мають вагоме значення для вирішення справи, а саме обставини обізнаності позивача про існування порушення Бердянською міською радою вимог Водного кодексу з 20 квітня 2010 року, а не з травня 2013 року за матеріалами справи.

Так, 24 листопада 2017 року від сусіда ОСОБА_5 вона дізналася, що 06 листопада 2017 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області було винесено рішення у справі №310/5835/13-ц. Під час розгляду цієї справи було встановлено, що рішення Бердянської міської ради 79-ї сесії 5-го скликання від 25 лютого 2010 року №41 Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок було прийнято з порушенням вимог закону і про зазначене позивачу було достовірно відомо 20.04.2010 року, оскільки про порушення закону при прийнятті оспорюваного рішення позивач був повідомлений Головним управлінням Держкомзему у Запорізькій області. Крім того, про обізнаність прокурора про порушення діючого законодавства при прийнятті оспорюваного рішення свідчить і протест Бердянського міжрайонного прокурора від 19.05.2010 року, в якому зазначено, що п.5.59 рішення Бердянської міської ради від 25 лютого 2010 року №41 є незаконним, суперечить вимогам Земельного кодексу та іншим нормативно-правовим актам та підлягає скасуванню.

Про зміст повідомлення Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, яке було адресовано прокуратурі Запорізької області і отримано прокуратурою 20.04.2010 року, на час розгляду її справи їй не було відомо. Про наявність такого листа вона дізналася 27 листопада 2017 року.

Посилаючись на викладені обставини, які вона вважає нововиявленими, просила переглянути і скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову прокурора відмовити.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року (а.с. 75-79) у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 91-94) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, вищезазначену заяву ОСОБА_2 задовольнити, скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.

В автоматизованому порядку у цій справі визначено склад колегії суддів апеляційного суду: головуючий суддя (суддя - доповідач) Подліянова Г.С., судді Дашковська О.В. та Кримська О.М. (т.с. 5 а.с. 96).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 20178 року (т.с. 5 а.с. 97-98) заяви суддів Подліянової Г.С. та Дашковської О.В. у цій справі задоволено.

При повторному автоматизованому розподілі у цій справі визначено склад колегії суддів апеляційного суду: головуючий суддя (суддя - доповідач) Гончар М.С. , судді Маловічко С.В. та Кримська О.М. (т.с. 5 а.с. 100-101).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною скаргою відкрито (т.с. 5 а.с. 102), справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 5 а.с. 104).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом з урахуванням завантаженості судді -доповідача та колегії суддів (в Апеляційному суді Запорізької області фактично працює 20 суддів замість 71 судді за штатом, з яких 13 суддів - у судовій палаті з розгляду цивільних справ) на 12 квітня 2018 року, не відбувся та був відкладений через першу неявку відповідачів та представників останніх у цій справі (т.с. 5 а.с. 162), на 19 липня 2018 року з урахуванням навантаженості та відпустки колегії суддів, а також судді-доповідача у період з 04.06.2018 року по 13.07.2017 року включно (довідка т.с. 5 а.с. 202).

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, саме його нормами керувався суд першої інстанції при постановленні оскаржуємої ухвали у цій справі, саме його нормами має керуватись також апеляційний суд при апеляційному перегляді законності та обґрунтованості останньої в силу вимог Перехідних положень ЦПК України.

У судове засідання 19 липня 2018 року повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи з дотриманням вимог ЦПК України (т.с. 5 а.с. 182, 185, 193, 197, 198, 203) відповідачі та представники останніх повторно не з'явились без поважних причин , клопотань про відкладення апеляційному суду не подавали.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року (т.с. 5 а.с. 176-177) у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 серпня 2017 року про задоволення заяви Бердянської місцевої прокуратури про виправлення помилок у виконавчому листі №310/5852/13-ц, виданому Бердянським міськрайонним судом 17.01.2017 у цій справі відмовлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є ухвали суду першої інстанції.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні її заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бердянського міськрайонного суду від 17.01.2017 року у цій справі, керувався ст.ст. 423-429, 261, 354 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, та виходив із наступного.

Дана справа знаходилась на розгляді в Бердянському міськрайонному суді Запорізької області з 07 червня 2013 року (т.с. 1 а.с. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року (т.с. 2 а.с. 189- 191) були скасовані рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 жовтня 2014 року (т.с. 2 а.с. 49-52), яким частково були задоволені позовні вимоги прокурора у цій справі, і ухвала апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2015 року (т.с. 2 а.с. 147150) про залишення рішення Бердянського міськрайонного суду без змін. Справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

17 січня 2017 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області ухвалено рішення (т.с. 3 а.с. 131-134), яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року залишено без змін (т.с. 3 а.с. 175-180). Судом було задоволено позов прокурора: визнано недійсним п.п.5.57 п.5 рішення Бердянської міської ради 79-ї сесії 5-го скликання від 25 лютого 2010 року №41 Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 07. 09. 2010 року на земельну ділянку площею 0,0619 га, виданий на ім'я ОСОБА_4 для ведення індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 вартістю 32454,17 грн. кадастровий номер НОМЕР_1; витребувано з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку вартістю 32454,17 грн. площею 0,0619 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 та передано її територіальній громаді м. Бердянська.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року (т.с. 3 а.с. 225-227) рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року і ухвала апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року залишені без змін.

У грудні 2017 року відповідач ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, звернулась до суду з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами вищезазначеного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року (т.с. 4 а.с. 2-4) у цій справі.

В обґрунтування своєї заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинам відповідач ОСОБА_2 посилалась на те, що на час розгляду справи їй не було відомо про зміст повідомлення Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, яке було адресовано прокуратурі Запорізької області і отримано нею 20.04.2010 року. Вказане повідомлення підтверджує той факт, що прокурору 20.04.2010р. стало відомо про те, що рішення Бердянської міської ради від 25 лютого 2010 року №41 було прийнято з порушенням вимог Водного і Земельного кодексів України, а не у травні 2013 року, як вказував прокурор у позовній заяві.

Судом першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, був правильно витребуваний (т.с. 4 а.с. 50) та досліджений лист Головного управління Держкомзему у Запорізькій області від 15.04.2010 року (т.с. 4 а.с. 62-75) і встановлено таке:

-в п.1 листа Держкомзем повідомив прокурора про те, що Бердянською міською радою було прийнято рішення №11 від 10.12.2004 року, яким було доповнено п.1 рішення міської ради від 26.04.2000р. №44 Про затвердження концепції приватизації земель м. Бердянська , яким встановлено уздовж Азовського моря, Бердянської затоки, лиманів на вільних від громадської забудови землях в межах міста Бердянська сорокаметрову прибережну захисну смугу… Дане рішення прийнято з порушенням вимог п.3 статті 60 Земельного кодексу України, якою визначені розмір і межі прибережної захисної смуги.;

-в п.4 листа повідомлялося зокрема про те, що рішення Бердянської міської ради від 25 лютого 2010 року №41, в тому числі в частині спірної земельної ділянки відповідача, було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки затверджені цим рішенням проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян були розроблені з порушенням вимог ст. 36 Земельного кодексу України, ДБН 360-92 Планування і забудови міських і сільських поселень , ст.ст. 17,21 ЗУ Про основи містобудування , ст. 26 ЗУ Про планування і забудову територій , оскільки проекти відведення земельних ділянок були виконані без дотримання цих законодавчих актів.

За наслідкам проведеної прокурором перевірки фактів, викладених в цьому листі, прокурором 15.05.2010 року був принесений протест Бердянському міському голові (т.с. 4 а.с.58-61).

При цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачі неодноразово подавали заяви про застосування позовної давності до вимог позивача у цій справі, посилаючись в них зокрема на лист Головного управління Держкомзему у Запорізькій області і на протест прокурора від 19.05.2010рр. №15/564 (т.с. 2 а.с.204-207, 216-218). Так, наприклад, в заяві представника відповідача ОСОБА_3 про застосування позовної давності від 23.11.2015р. вона посилалась саме на ці два документа, вказуючи при цьому їх реквізити (т.с. 2 а.с.218).

Крім цього, протест прокурора міститься також в матеріалах справи (т.с. 2 а.с.206-207). Посилання на ці два документи також є в усіх апеляційних і касаційних скаргах представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (т.с. 3 а.с.154, 210).

Тобто твердження відповідача про те, що їй не було відомо про лист Головного управління Держкомзему у Запорізькій області від 15.04.2010р., який був отриманий прокуратурою Запорізької області 20.04.2010 року, спростовуються матеріалами цієї справи. Так, у справі наявні заява про застосування позовної давності в якій відповідач посилається на цей лист і протест прокурора від 19.05.2010р. Крім того у своїх апеляційній і касаційній скаргах відповідач також посилався на вказаний лист і протест прокурора.

З огляду на те, що представник відповідача неодноразово в заявах, скаргах посилався саме на лист Головного управління Держкомзему у Запорізькій області від 15.04.2010р. свідчить про те, що відповідач знав про його наявність і про його зміст. Клопотань про витребування цього письмового доказу відповідач не подавав. Саме відсутність копії цього листа в матеріалах цієї справи на час її розгляду не може бути підставою для перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами.

З огляду на встановлені вищезазначені в судовому засіданні обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що всі викладені відповідачем в заяві обставини були предметом перевірки в ході розгляду справи, а тому не є нововиявленими в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України. Усі пояснення представника відповідача зводяться до переоцінки доказів у справі.

За положеннями ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Ч. 4 цієї статті визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" судам роз'яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існують на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи: вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

П. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" №4 від 30.03.2012р. передбачено, що вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі (п.1);

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції - такою, що ухвалена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, як відповідача, є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію останньої, висловлену у цій справі, та яку відповідач та її представник вважають єдино вірною та єдино можливою.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та належних, допустимих доказах, наявних у матеріалах цієї справи, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з додержанням вимог ЦПК України.

Описки в оскаржуємій ухвалі суду першої інстанції у цій справі (щодо дати постанови ВССУ тощо) не можуть бути підставою для скасування останньої апеляційним судом, а можуть бути виправлені у подальшому судом першої інстанції за власною ініціативою або за заявою учасників справи в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміні.

Крім того, встановлено, що оскаржуємою ухвалою суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє апеляційним судом також не переглядається, але може бути вирішено у подальшому за заявою учасників справи чи за власною ініціативою судом першої інстанції.

Також в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача у цій справі будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору у розмірі 352,40 грн. (т.с. 5 а.с. 90), сплаченого нею при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 367-368, 372, 374-375, 381-384, п. 8 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови у цій справі апеляційним судом складений 23 липня 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кримська О.М.Маловічко С.В.