Ухвала

від 13.07.2018 по справі 487/4103/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/4103/18 13.07.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018150030002295.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 ,

представник особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді клопотання слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївської області задоволено, накладено арешт на земельну ділянку розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 467025648101, яке належить ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО», шляхом заборони його відчуження, зміни, будівництва, перебудови, реконструкції.

Заборонено ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО» та будь-яким іншим особам виконувати будівельні роботи, щодо будівництва, спорудження на території будівельного майданчику за адресою: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9.

Заборонено управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради реєструвати декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації щодо будівництва за адресою: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник заявника просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївської області про накладення арешту на земельну ділянку, розташовану за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки прийнята з порушенням норм КПК України.

Зазначає, що ухвала постановлена із порушенням вимог ст. ст. 64-2, 111, 112, 135, ч. ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, без належного повідомлення власника майна та інших третіх осіб, щодо майна яких вирішувалось питання про арешт, як не мали можливості висловити свої заперечення проти клопотання слідчого щодо обґрунтованості звернення слідчого з клопотанням про арешт та за відсутності сторони обвинувачення, яка мали довести обґрунтованість для такого арешту.

На думку апелянта, слідчий суддя в порушення вимог п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України, не зазначив в ухвалі спосіб інформування заінтересованих осіб та не надіслав копію рішення власнику або володільцю арештованого майна. Копія ухвали отримана від слідчого Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.

Вважає, що рішення є необґрунтованим та невмотивованим, оскільки ухвалено без об`єктивно з`ясованих обставин, які б підтверджувались доказами, дослідженими під час судового розгляду, а саме до клопотання про арешт майна слідчим не долучено, як доказу документу про право власності на земельну ділянку на яку накладено арешт.

Зазначає, що ухвала слідчого судді не містить відомостей та посилання на відповідні докази, які б підтверджували, що ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО» здійснює капітальне будівництво, що суперечить дозвільним документам, та не визначено, які саме дозвільні документи не отримані підприємством, які норми законодавства, що регулюють містобудівну діяльність порушено, а також яким компетентним органом такі порушення виявлені.

Вказує на те, що порядок початку виконання будь-яких будівельних робіт (будівництво, реконструкція, тощо) регулюється Законом України «Про врегулювання містобудівної діяльності», а тому рішення слідчого судді, яким здійснено заборону будь-якого будівництва, без визначення типу об`єкта будівництва, що обмежує право ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО» так і будь-яких інших осіб виконувати будівельні роботи на необмежений час, незважаючи на те, що відсутнє рішення компетентного органу, підтверджуючого порушення правових норм Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності». Вважає, що заборона приймати певні рішення державним органом архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, є втручання в діяльність державного органу, діяльність якого визначена законом.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12018150030002295 від 16.06.2018 р., за попередньою правовою кваліфікацією за ст. 356 КК України, стосовно самочинного будівництва та заняття земельної ділянки за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9. В рамках даного кримінального провадження слідчий просив накласти арешт на земельну ділянку розташовану за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 467025648101, яке належить ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО», шляхом заборони його відчуження, зміни, будівництва, перебудови, реконструкції, заборонити ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО» та будь-яким іншим особам виконувати будівельні роботи, щодо будівництва, спорудження на території будівельного майданчику за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9, заборонити управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради реєструвати декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, щодо будівництва за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9.

Клопотання мотивоване тим, що будівельний майданчик за адресою АДРЕСА_1 є об`єктом кримінально-протиправних дій та з метою запобігання, їх подальшого відчуження, знищення, зміні.

Слідчий суддя зазначив, що в ході обшуку зафіксовано, що за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9, знаходиться земельна ділянка, на якій відсутні будь-які будівлі, але є будівельний майданчик та котлован де відбувається підготовка до будівництва, а відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.04.2015 р., об`єктом виконання робіт є реконструкція будівлі дитячого садка в оздоровчий комплекс сімейного типу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , а фактично відбувається капітальне будівництво, що суперечить дозвільним документам.

Врахувавши вимоги п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, ст. 98 КК України, слідчий суддя дійшов висновку, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню істини у ньому, шляхом відчуження, знищення чи зміни вказаного майна зацікавленими особами, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, представника заявника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши надані матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення.

Однією з правових підстав накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, є відповідність цього майна, критеріям зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 16.06.2018 р. в ЄРДР за №12018150030002295 внесені відомості стосовно самочинного будівництва та заняття земельної ділянки за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9.

Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно Декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.04.2015 р., об`єктом виконання робіт за адресою АДРЕСА_1 , є реконструкція будівлі дитячого садка в оздоровчий комплекс сімейного типу. Земельна ділянка використовується на підставі п. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», реконструкція об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані.

На підставі ухвали слідчого судді від 25.06.2018 р. проведено обшук території по АДРЕСА_1 , в ході якого, наявність капітальної будівлі, яка підлягає реконструкції не виявлено, натомість зафіксовано, що вказаною адресою, на земельній ділянці є будівельний майданчик та котлован, відбувається підготовка для будівництва, тобто фактично відбувається капітальне будівництво, що суперечить наданим дозвільним документам.

Оскільки встановлені на даний час досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження містять об`єктивні дані, які вказують на те, що будівельний майданчик по АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а саме те, що вказана земельна ділянка є об`єктом кримінально протиправних дій, то на думку апеляційного суду, слідчий суддя, дійшов вірного висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказану земельну ділянку.

Слід зауважити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Отже, питання щодо правомірності здійснення певних будівельних робіт на земельній ділянці, яка належить ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО», про що зазначає апелянт, посилаючись на чисельні норми Законів України «Про врегулювання містобудівної діяльності» та «Про містобудівну діяльність», на даній стадії кримінального провадження не розглядається.

Доводи апелянта про те, що клопотання слідчого не містить документів на підтвердження права власності на арештоване майно є голослівними, оскільки матеріали клопотання слідчого містять копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за змістом якого власником об`єкту нерухомого майна дитячий садок, за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9, на який слідчий просив накласти арешт, є ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО».

Розглядаючи доводи апелянта про неповідомлення ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО» про дату та час судового розгляду клопотання слідчого про арешт майна, апеляційний суд приходить до наступного.

За змістом вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається із змісту клопотання слідчого, останній просить накласти арешт на земельну ділянку розташовану по вул. Леваневців, 9 в м. Миколаєві, з метою запобігання її подальшого відчуження, знищення та зміні. До аналогічних висновків дійшов і слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого.

Тобто, як слідчим так і слідчим суддею встановлено необхідність забезпечення арешту майна, з метою запобігання його знищенню, зміненню, або відчуженню, отже в даному випадку обов`язкового повідомлення власника майна про розгляд клопотання слідчого про арешт майна, необхідності не було.

При цьому слідчим суддею враховувались і стислі строки розгляду клопотання слідчого про арешт майна, яке розглядається не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.

Окрім цього слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 174 КПК України, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Як пояснив під час апеляційного розгляду представник ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО», він не був присутній при розгляді питання про арешт майна, а саме земельної ділянки за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9, з будь-якими клопотаннями про скасування арешту майна до слідчого судді не звертався.

Оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає і представником в апеляційній скарзі не наведено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12018150030002295, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3