Ухвала

від 20.07.2018 по справі 487/4103/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/4103/18 20.07.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018150030002295.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 ,

представник особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді клопотання слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївської області задоволено, накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку 03.07.2018 р. території за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: пістолет з магазином та предметами схожими на патрони в кількості 9 шт., документи, журнали, сертифікат відповідності, квитанція, пили, прилади, будівельні вагончики, інструменти, матеріали та інше будівельне обладнання, яке залишено на зберіганні в Заводському відділі поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв вул. Біла, 44, частина вказаного майна залишена на відповідальному зберіганні директору ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО» ОСОБА_7 без права використання, з місцем зберігання за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник заявника просить скасувати частково ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївської області про накладення арешту на майно, а саме дизельний генератор, кабелі для зварювання, кутову шліф машинку, будівельні вагончики, бетоноприймач, ліса будівельні, пили, нівеліри оптичні, лазерні нівеліри, підставку, лінійку та інше майно вилучене в ході обшуку 03.07.2018 р. території по вул. Леваневців, 9, в м. Миколаєві та повернути його особі, у якої воно було вилучене.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки прийнята з порушенням норм КПК України.

Вказує на те, що за змістом ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.06.2018 р. надано дозвіл слідчому на проведення обшуку території земельної ділянки по вул. Леваневців, 9 в м. Миколаєві, з метою огляду місця події, проте дозвіл на вилучення будь яких речей та документів не надавався.

Ухвала постановлена без належного повідомлення власника майна та інших третіх осіб, щодо майна яких вирішувалось питання про арешт, як не мали можливості висловити свої заперечення проти клопотання слідчого щодо обґрунтованості звернення слідчого з клопотанням про арешт та за відсутності сторони обвинувачення, яка мали довести обґрунтованість для такого арешту.

Слідчий суддя в порушення вимог п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України, не зазначив в ухвалі спосіб інформування заінтересованих осіб та не надіслав копію рішення власнику або володільцю арештованого майна. ТОВ «Південь-Будсервіс», як юридична особа в особі свого представника мали бути повідомлені слідчим, слідчим суддею, запрошені для участі у судове засідання. Окрім цього ТОВ «Південь-Будсервіс» не отримувало копію ухвали від 05.07.2018 р., яка мала бути надіслана судом не пізніше наступного робочого дня.

Зазначає, що незважаючи на те, що обшуком території, а сам її оглядом досягнуто мету, визначену ухвалою слідчого судді від 25.06.2018 р. про надання дозволу на обшук, слідчий безпідставно вилучив будівельний інструмент, прилади та інше майно, що знаходились на земельній ділянці та в приміщеннях будівельних вагончиків, серед якого перебувало належне ТОВ «Південь-Будсервіс» майно, яке є підрядником для замовника ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО» та виконувало підрядні роботи по реконструкції дитячого садка в оздоровчий комплекс сімейного типу.

Також, слідчий без відповідного дозволу слідчого судді проник у будівельні вагончики, які є приміщеннями, протиправно їх оглянув та вилучив наявне в них майно в тому числі й самі вагончики, а тому дане майно не може відповідати поняттю допустимого доказу та ознакам, визначеним ст. 98 КПК України.

Відповідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали, арешт накладено слідчим суддею двічі, та ті ж самі речі передано на зберігання, як в Заводський відділ поліції ГУНП в Миколаївській області так і керівнику ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО».

Зазначає, що орган досудового розслідування вважає встановленим факт, того, що на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 відбувається самочинне будівництво та самочинне зайняття земельної ділянки, проте мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не містить посилання на відповідні докази, які б підтверджували, що ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО», або ТОВ «Південь-Будсервіс» здійснюють будівельні роботи без дозвільних документів , не визначено, які саме дозвільні документи не отримані та які норми законодавства, що регулюють містобудівну діяльність порушено.

Апелянт стверджує, що ТОВ «Південь-Будсервіс» виконувала будівельні підрядні роботи для замовника ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО» на підставі договору підряду, та всіх інших необхідних для цього документів, тобто законно.

За наведеного, апелянт вважає, що відсутність доведеності прокурором та слідчим наявності факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, невизначеність суті правопорушення, є причиною недоведеності існування правових підстав для накладення арешту на майно, оскільки доказів самочинного будівництва та зайняття земельної ділянки не надано.

Вважає, що слідчий суддя не оцінив розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту обладнання та інструментів для його володільця ТОВ «Південь-Будсервіс», оскільки вказане майно впливає на можливість здійснення підприємством господарської діяльності.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12018150030002295, за попередньою правовою кваліфікацією за ст. 356 КК України, стосовно самочинного будівництва та заняття земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . В рамках даного кримінального провадження слідчий просив накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку 03.07.2018 р. території за адресою АДРЕСА_1 , а саме документи, журнали, сертифікат відповідності, квитанцію, пили, прилади, будівельні вагончики, інструменти, матеріали та інше будівельне обладнання.

Клопотання мотивоване тим, що зазначені речі могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також могли бути використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Крім того у досудового слідства є достатні підстави вважати, що при поверненні вилученого майна володільцю він зможе їх знищити чи приховати.

Слідчий суддя врахувавши вимоги п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, ст. 98 КК України, дійшов висновку, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню істини у ньому, шляхом відчуження, знищення чи зміни вказаного майна зацікавленими особами, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, представника заявника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши надані матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Враховуючи, що апелянтом оскаржується правомірність накладення арешту лише на частину майна, а апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді лише в межах заявлених апелянтом вимог, а тому питання щодо правомірності накладення арешту на інше майно перелічене в ухвалі слідчого судді апеляційним судом не вирішується.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення.

Однією з правових підстав накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, є відповідність цього майна, критеріям зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 16.06.2018 р. в ЄРДР за №12018150030002295 внесені відомості стосовно самочинного будівництва та заняття земельної ділянки за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців, 9.

Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно Декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.04.2015 р., об`єктом виконання робіт за адресою АДРЕСА_1 , є реконструкція будівлі дитячого садка в оздоровчий комплекс сімейного типу. Земельна ділянка використовується на підставі п. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», реконструкція об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані.

На підставі ухвали слідчого судді від 25.06.2018 р. проведено обшук території по АДРЕСА_1 , в ході якого, наявність капітальної будівлі, яка підлягає реконструкції не виявлено, натомість зафіксовано, що вказаною адресою, на земельній ділянці є будівельний майданчик та котлован, відбувається підготовка для будівництва, тобто фактично відбувається капітальне будівництво, що суперечить наданим дозвільним документам.

Оскільки встановлені на даний час досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження містять об`єктивні дані, які вказують на те, що майно виявлене та вилучене за адресою АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а саме те, що пістолет, документи, журнали, сертифікат відповідності, квитанція, пили, прилади, будівельні вагончики, інструменти, матеріали та інше будівельне обладнання може бути знаряддями вчиненого кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження, то на думку апеляційного суду, слідчий суддя, дійшов вірного висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого та наклав арешт на вказане майно.

Слід зауважити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Отже, питання щодо правомірності здійснення ТОВ «Південь-Будсервіс» певних будівельних робіт на земельній ділянці, яка належить ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО», про що зазначає апелянт, посилаючись на договору підряду між зазначеними товариствами та інші дозвільні документи необхідні для проведення будівельних робіт, на даній стадії кримінального провадження не розглядається.

Доводи апелянта про те, що ухвалою слідчого судді від 25.06.2018 р. не надавався дозвіл на вилучення будь-якого майна, а проведеним слідчим оглядом території досягнуто мету, визначену ухвалою, не заслуговують на увагу, оскільки за вимогами ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Отже певне майно виявлене 03.07.2018 р. слідчим на території земельної ділянки по вул. Леваневців, 9 в м. Миколаєві, є тимчасово вилученим і слідчий у передбачені кримінальним процесуальним законом строки, того ж дня звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт на вказане тимчасово вилучене майно.

Розглядаючи доводи апелянта про неповідомлення ТОВ «Південь-Будсервіс» та його представників про дату та час судового розгляду клопотання слідчого про арешт майна, апеляційний суд приходить до наступного.

За змістом вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання слідчого частина майна у зв`язку із тимчасовою неможливістю його транспортування передано під розписку директору ТОВ «ЕКО-ЖИТЛО» ОСОБА_7 , отже існувала вірогідність відчуження, знищення або зміни частини майна на яке слідчий просив накласти арешт, а тому в даному випадку обов`язкового повідомлення власника майна про розгляд клопотання слідчого про арешт майна, необхідності не було.

При цьому слідчим суддею враховувались і стислі строки розгляду клопотання слідчого про арешт майна, яке розглядається не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.

Окрім цього слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 174 КПК України, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає і представником в апеляційній скарзі не наведено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12018150030002295, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3