Постанова

від 19.07.2018 по справі 701/173/18-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1201/18 Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Храпка В.Д.

за участю секретаря Матюха В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Калієвського І.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги Маньківської районної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-:

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги Маньківської районної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи позов тим, що 2 січня 2018 року його було зараховано на посаду юрисконсульта до Комунального некомерційного підприємства Маньківський центр первинної медико - санітарної допомоги Маньківської районної ради Черкаської області з застереженням про випробувальний термін один місяць. Основним напрямком роботи на даній посаді були договори (про закупівлю, на оренду нерухомого майна, інші цивільно - правові договори, колективний договір), з чим позивач успішно справлявся.

Проте, 29 січня 2018 року, в.о. директора підприємства ОСОБА_2 звинуватив позивача в незадовільній роботі та запропонував написати заяву на звільнення, мотивуючи це тим, що позивач не пройшов випробування і він не хоче псувати йому трудову книжку. Звинувачення позивачем аргументовано було відкинуто і заяву писати відмовився.

Наказом від 31 січня 2018 року випробувальний термін позивача було продовжено до 09 лютого 2018 року. Цим же наказом позивачу було доручено розробити правила трудового розпорядку та посадові інструкції на працівників центру. ОСОБА_1 були підготовлені відповідні проекти посадових інструкцій. Так як дані інструкції мають професійні особливості позивач попросив ОСОБА_3, який з 01 лютого 2018 року змінив ОСОБА_2 на посаді в.о. директора, переглянути їх та внести свої доповнення, на що ОСОБА_3 радив йому не поспішати.

05 лютого 2018 року ОСОБА_2, який 01 лютого 2018 року перейшов на посаду заступника директора, повторно звинуватив позивача в незадовільній роботі, результатом чого стало попередження про звільнення відповідно до ст. 28 КЗпП. Позивач ознайомився з даним наказом.

08 лютого 2018 року інспектор з кадрів принесла позивачу наказ про звільнення та вручила йому трудову книжку з записом про звільнення як такого, що не пройшов випробувальний термін.

З даним записом позивач погодитись не може, оскільки він є дипломованим спеціалістом, має два роки державної служби, працював на посаді юрисконсульта та завідувача сектору правового забезпечення Маньківської райдержадміністрації.

На підставі наведеного позивач просив суд поновити його на посаді юрисконсульта Комунального некомерційного підприємства Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги Маньківської районної ради Черкаської області та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Зокрема зазначає, що в суді було доведено виконання ним посадової інструкції юрисконсульта та виконання доручень передбачених наказом про продовження терміну випробування позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне некомерційне підприємство Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги заперечило проти її задоволення , вважає рішення суду першої інстанції прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що, позивач не довів належними доказами незаконність свого звільнення, його звільнення було здійснено відповідно до діючого законодавства і будь-яких процедурних порушень при звільненні судом встановлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 21, ч. ч. 1, 3 ст. 24, ст. ст. 26, 27 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Наказом №2к від 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 з 02 січня 2018 року було зараховано на посаду юрисконсульта до Комунального некомерційного підприємства Маньківський центр первинної медико - санітарної допомоги Маньківської районної ради Черкаської області з оплатою праці згідно штатного розпису з випробувальним терміном один місяць (а.с.34).

Факт ознайомлення позивача з наказом про прийняття на роботу з випробувальним строком дає підстави вважати про досягнення між сторонами згоди на встановлення строку випробування.

Згідно з наказом відповідача №6к від 31 січня 2018 року позивачу було продовжено термін випробування до 9 лютого 2018 року для розроблення посадових інструкцій для працівників КНП "Маньківський ЦПМСД" та розроблення правил внутрішнього трудового розпорядку КНП "Маньківський ЦПМСД" . З наказом позивач ознайомлений в день його видачі, про що свідчить його особистий підпис.(а.с.69)

05 лютого 2018 року позивача було попереджено про звільнення, про що позивач сам зазначив як в судовому засіданні так і в позовній заяві та не заперечувалось відповідачем.

Дані обставини сторонами не оспорюються.

Частиною 2 статті 28 КЗпП встановлено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Відповідно до наказу відповідача №9/к від 8 лютого 2018 року позивача було звільнено з посади юрисконсульта Комунального некомерційного підприємства Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги Маньківської районної ради Черкаської області як такого, що не пройшов випробувального терміну, з виплатою компенсації за пророблений період в кількості 3 календарні дні. З даним наказом позивача було ознайомлено (а.с.71).

Зазначений наказ видано на підставі доповідної записки заступника директора підприємства з медичного обслуговування населення ОСОБА_2, у якій в.о. директора Комунального некомерційного підприємства Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги запропоновано звільнити ОСОБА_1 із займаної посади як такого, що не витримав випробувальний термін (а.с. 70).

На підтвердження неналежного виконання позивачем своїх обов'язків в матеріалах справи містяться надані відповідачем копії не належно виконаних документів, при оформленні яких позивачем були допущені помилки, а саме договору про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується №3 від 29 січня 2018 р. (а.с.35-36); договір про закупівлю №1а від 22.01.2018 (а.с.37-38); копія проекту колективного договору (а.с.41-67) та лист Управління соціального захисту населення від 20.02.2018 року про невідповідність даного колективного договору чинному законодавству (а.с.68).

Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку про дотримання відповідачем положень ст. 28 КЗпП України щодо права керівника на розірвання трудового договору, як з працівником, який не витримав випробування.

Посилання апелянта на те, що він належно виконував покладені обов'язки , не спростовують висновки суду та не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки питання щодо відповідності чи невідповідності працівника займаній посаді, оцінку його професійних та ділових якостей, під час строку випробування на роботі, дає власник або уповноважений ним орган та не може вирішуватись судом. Саме в цьому і є сутність строку випробування при прийнятті на роботу.

Вказаний висновок також зроблений і в Постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року справа № 381/4968/16-ц провадження № 61-145св18.

Таким чином рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування правильного по суті рішення.

Керуючись ст. ст. 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги Маньківської районної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 липня 2018 року.

Судді