Постанова

від 21.12.2019 по справі 701/173/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 701/173/18-ц

провадження № 61-43476св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги Маньківської районної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2018 року у складі судді Калієвського І. Д. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2018 року у складі суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги Маньківської районної ради (далі - КНП Маньківський ЦПМСД ) про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 02 січня 2018 року його було зараховано на посаду юрисконсульта до КНП Маньківський ЦПМСД Маньківської районної ради з застереженням про випробувальний термін один місяць.

Основним напрямком роботи на даній посаді були договори (про закупівлю, на оренду нерухомого майна, інші цивільно - правові договори, колективний договір), з чим позивач успішно справлявся.

Зазначав, що 29 січня 2018 року, в. о. директора підприємства Гніденко Р. І. звинуватив позивача в незадовільній роботі та запропонував написати заяву на звільнення, мотивуючи це тим, що позивач не пройшов випробування і він не хоче псувати йому трудову книжку. Звинувачення позивачем аргументовано було відкинуто і заяву писати відмовився.

Наказом від 31 січня 2018 року випробувальний термін позивачу було продовжено до 09 лютого 2018 року. Цим же наказом позивачу було доручено розробити правила трудового розпорядку та посадові інструкції на працівників центру. Позивачем були підготовлені відповідні проекти посадових інструкцій. Оскільки, ці інструкції мають професійні особливості позивач попросив ОСОБА_2 , який з 01 лютого 2018 року змінив ОСОБА_3 на посаді в. о. директора, переглянути їх та внести свої доповнення, на що ОСОБА_2 радив йому не поспішати.

05 лютого 2018 року ОСОБА_3 , який з 01 лютого 2018 року перейшов на посаду заступника директора, повторно звинуватив позивача в незадовільній роботі, результатом чого стало попередження про звільнення відповідно до статті 28 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Позивач ознайомився з даним наказом.

08 лютого 2018 року інспектор з кадрів принесла позивачу наказ про звільнення та вручила йому трудову книжку з записом про звільнення як такого, що не пройшов випробувальний термін.

З даним записом позивач погодитись не може, оскільки він є дипломованим спеціалістом, має два роки державної служби, працював на посаді юрисконсульта та завідувача сектору правового забезпечення Маньківської райдержадміністрації.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд поновити його на посаді юрисконсульта КНП Маньківський ЦПМСД Маньківської районної ради та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами незаконність його звільнення, оскільки звільнення було здійснено відповідно до діючого законодавства і будь-яких процедурних порушень при звільненні судом встановлено не було.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідач дотримався положень статті 28 КЗпП України щодо права керівника на розірвання трудового договору, як з працівником, який не пройшов випробування. Крім того, питання щодо відповідності чи невідповідності працівника займаній посаді, оцінку його професійних та ділових якостей, під час строку випробування на роботі, дає власник або уповноважений ним орган та не може вирішуватися судом. Саме в цьому і є сутність строку випробування при прийнятті на роботу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2018 року, в якій, посилаючись на порушеннями судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким повністю задовольнити його позов.

Вказує на те, що звільнили його незаконно, оскільки угодою сторін було досягнуто згоди про випробувальний термін в один місяць, проте, роботодавець в односторонньому порядку, наказом КНП Маньківський ЦПМСД Маньківської районної ради від 31 січня 2018 року № 6-к Про продовження терміну випробування ОСОБА_1 продовжив термін випробування до 09 лютого 2018 року.

Також звертав увагу на те, що за період випробування обумовлений угодою сторін з 02 січня 2018 року по 02 лютого 2018 року заявника не було звільнено, як такого, що не пройшов випробування, а згідно з частиною 1 статті 28 КЗпП України, коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що пройшов випробування і розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 31 серпня 2018 року справу № 701/173/18-ц призначено судді-доповідачу Лесько А. О.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2018 року, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року № 1750/0/226-19 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 701/173/18-ц .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу № 701/173/18-ц призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що наказом від 31 грудня 2017 року № 2к ОСОБА_1 з 02 січня 2018 року було зараховано на посаду юрисконсульта до КНП Маньківський ЦПМСД Маньківської районної ради з оплатою праці згідно штатного розпису з випробувальним терміном один місяць.

Факт ознайомлення позивача з наказом про прийняття на роботу з випробувальним строком дає підстави вважати про досягнення між сторонами згоди на встановлення строку випробування.

Згідно з наказом відповідача від 31 січня 2018 року № 6к позивачу продовжено термін випробування до 09 лютого 2018 року для розроблення посадових інструкцій для працівників КНП Маньківський ЦПМСД Маньківської районної ради та розроблення правил внутрішнього трудового розпорядку КНП Маньківський ЦПМСД Маньківської районної ради . З наказом позивач ознайомлений в день його видачі, про що свідчить його особистий підпис.

05 лютого 2018 року позивача попереджено про звільнення, про що позивач сам зазначив, як в судовому засіданні, так і в позовній заяві та не заперечувалось відповідачем.

Дані обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до наказу відповідача від 08 лютого 2018 року № 9/к позивача звільнено з посади юрисконсульта КНП Маньківський ЦПМСД Маньківської районної ради як такого, що не пройшов випробувального терміну, з виплатою компенсації за пророблений період в кількості 3 календарні дні. З даним наказом позивача було ознайомлено.

Зазначений наказ видано на підставі доповідної записки заступника директора підприємства з медичного обслуговування населення ОСОБА_3 , у якій в. о. директора КНП Маньківський ЦПМСД Маньківської районної ради запропоновано звільнити ОСОБА_1 із займаної посади як такого, що не витримав випробувальний термін.

На підтвердження неналежного виконання позивачем своїх обов`язків в матеріалах справи містяться надані відповідачем копії неналежно виконаних документів, при оформленні яких позивачем були допущені помилки, а саме договору про відшкодування витрат, понесених у зв`язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується від 29 січня 2018 року № 3; договір про закупівлю від 22 січня 2018 року № 1а; копія проекту колективного договору та лист Управління соціального захисту населення від 20 лютого 2018 року про невідповідність даного колективного договору чинному законодавству.

Нормативно-правове обґрунтування

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 36 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Відповідно до частини другої статті 26 КЗпП України в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Згідно з частиною першою статті 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

Частиною другою статті 28 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Розірвання трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

Термін невідповідність означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей КЗпП, а не за результатами випробування.

Отже, підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.

При цьому, вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки роботодавцем під час випробувального строку встановлено невідповідність працівника ОСОБА_1 посаді юрисконсульта КНП Маньківський ЦПМСД Маньківської районної ради та звільнено його з роботи як такого, що не пройшов випробування до закінчення його строку. На підтвердження неналежного виконання позивачем своїх обов`язків в матеріалах справи містяться надані відповідачем копії неналежно виконаних документів, при оформленні яких позивачем були допущені помилки.

Посилання ОСОБА_1 на те, що роботодавець в односторонньому порядку продовжив термін його випробування, а тому він є таким, що пройшов випробовування належним чином і його звільнення роботодавцем є незаконним зводиться до суб`єктивного тлумачення заявником норм чинного трудового законодавства, оскільки таке право на продовження терміну випробування, в межах строків визначених законом, прямо передбачено трудовим законодавством України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2018 рокута постанову Апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик