Рішення

від 03.07.2018 по справі 738/449/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/5072/16

Справа №738/449/16-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Казакова М.О., Кривулько С.В.

за участю позивача-ОСОБА_1.

представника позивача-ОСОБА_6.

представник відповідача-Савчук П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Березнянський цегляний завод-2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, премії, компенсаційних виплат та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

10.02.2016 ОСОБА_1 звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Березнянський цегляний завод-2 в якому просив суд:

- визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного порушення умов договору (контракту) від 12.04.2014;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 на користь ОСОБА_1 - 18000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати по день фактичного розрахунку;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 на користь ОСОБА_1 - 6 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті квартальної премії по день фактичного розрахунку;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 на користь ОСОБА_1 - 12 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті річної премії;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 на користь ОСОБА_1 - 18000,00 грн. в рахунок по виплаті штрафу (компенсації);

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 на користь ОСОБА_1 - 50 000,00 грн. в рахунок по виплаті моральної шкоди.

В ході розгляду справи позивач неодноразово збільшував розмір заявлених вимог та остаточно 11 04.2018 просив:

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 на користь ОСОБА_1 - 11250,00 грн. заборгованость по заробітній платі за період з 01.07.2015-01.11.2015 р.р.;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 на користь ОСОБА_1 - 87 000,00 грн. середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2015- по день ухвалення рішення у справі;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 на користь ОСОБА_1 - 15 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті річної премії за липень 2015 та квартальної премії за період з липня 2015-01.02.2018;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 на користь ОСОБА_1 - 50 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що ОСОБА_1 з 11.04.2014 був призначений на посаду Генерального директора ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 на підставі рішення загальних зборів, оформлене протоколом № 11 від 11.04.2014.

12.04.2014 з ним було укладено договір (контракт з товариством) строком дії з 12.04.2014-31.12.2016.

Позивач зазначає, що починаючи з 12.04.2014 по 30.06.2015 виконував свої обов'язки на посаді Генерального директора підприємства, проте нарахування заробітної плати не проводилося, оскільки здійснював свої посадові обов'язки на громадських засадах до моменту проведення реконструкції заводу у 2015 році.

Відповідно до умов Контракту від 12.04.2014 та штатного розкладу від 01.07.2015 розмір його заробітної плати становив 3000,00 грн.

Вказує, що мав також частку в 25 % уставного капіталу товариства та був учасником товариства згідно статуту останнього.

10.08.2015 рішенням загальних зборів учасників товариства, що оформлено протоколом № 1, ОСОБА_1 було усунуто з займаної посади та обрано на посаду Генерального директора ОСОБА_3

При цьому, позивач посилався на те, що нове керівництво відповідача не допускало його до робочого місця та він був позбавлений можливості забрати свої речі і документи.

Зазначає, що незаконне відсторонення з посади було оскаржено позивачем у суді. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2015 та Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015, відновив свої права, які були порушені відповідачем.

24.12.2015 державним реєстратором скасовано запис в державному реєстрі щодо відкликання 10.08.2015 позивача з посади Генерального директора ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 .

Позивач зазначає, що відповідач не вчинив належних дій пов'язаних зі звільненням позивача, не видав наказ про звільнення, не видав трудову книжку та не провів з ним повного розрахунку при звільненні. Крім того, відповідачем у передбаченому законом порядку не було прийнято рішення про розірвання достроково контракту та звільнення позивача з роботи.

Зазначає, що неодноразово звертався з усними та письмовими вимогами до відповідача щодо виконання вимог трудового законодавства , надання довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату та здійснення повного розрахунку, проте його вимоги залишилися без належного виконання.

З огляду на допущенні відповідачем вимоги трудового законодавства, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з липня 2015 по жовтень 2015 р.р. включно у розмірі 11 250,00 грн., компенсація за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 87000,00 грн. за період з 01.11.2015 по день ухвалення рішення по справі, квартальну премію відповідно до п.3.2, п.7,п.п.7.8 Контракту від 12.04.2014 за період з липня 2015-01.02.2018 у розмірі 6000 ,00 грн., річну премію згідно п.3.2.,п.7 п.п. 7.8 Контракту за 2015 рік у розмірі 9000,00 грн.

Також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. Свої вимоги в цій частині обґрунтовує тим, що внаслідок незаконних дій з боку відповідача, він зазнав моральних страждань, був вимушений докладати значних додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав, що призвело до порушення його звичайного способу життя .

З урахуванням вищенаведеного, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Березнянський цегляний завод-2 в особі директора ОСОБА_3 з пред'явленим позовом не погодився, подав заперечення проти позову. У свої запереченнях зазначає, що з ОСОБА_1 не було укладено трудовий договір (контракт) та наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу не приймався. Вказує, що відповідно до п. 6.13 статуту ТОВ БЦЗ-2 (редакція від 11.04.2014) генеральний директор та члени дирекції обираються загальними зборами учасників на строк, визначений загальними зборами. З генеральним директором та членами дирекції укладається трудовий договір (контракт). Стверджував, що копія контракту від 12.04.2014, надана позивачем, є фіктивною та підробленою. ОСОБА_4, який нібито підписував контракт не був уповноваженим загальними зборами на підписання даного контракту та останній заперечує підписання контракту. Вважає, що з боку відповідача відсутній обов'язок щодо виплати заробітної плати позивачу, оскільки останній працював на підприємстві на безоплатній основі.

За таких обставин вважає, що вимоги пред'явлені до відповідача щодо виплати заробітної плати, компенсації, премії та моральної шкоди є необґрунтованими.

Твердження позивача про те, що йому не повідомлялось про його відсторонення та звільнення з обраної посади, вважає безпідставним, оскільки 01.10.2015 ОСОБА_1 під час проведення загальних зборів учасників товариства надав особисто під розпис кожному учаснику повідомлення про відчуження належної йому частки.

Крім того, відповідач вважає, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України.

Також, на адресу суду Товариством з обмеженою відповідальністю Березнянський цегляний завод-2 в особі директора ОСОБА_3 були подані письмові пояснення, з яких вбачається, що 29.07.2015 ОСОБА_1 було видано наказ яким заборонив директору з виробництва та учаснику товариства ОСОБА_3 допуск на територію ТОВ БЦЗ-2 . Крім того, 29.07.2015 ОСОБА_1 видав наказ яким заборонив ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення учасника товариства ОСОБА_4 доступ до ТОВ БЦЗ-2 , яка цікавилась господарською діяльністю та порушеннями на ТОВ БЦЗ-2 .

Згідно протоколу № 1 від 10.08.2015 рішенням учасників ТОВ БЦЗ-2 було усунуто (відкликано) з посади генерального директора ОСОБА_1 та обрано на посаду генерального директора ТОВ БЦЗ-2 ОСОБА_3

У судовому засідання позивач та його представник підтримали уточнені заявлені вимоги та просили їх задовольнити з наведених у позові підстав. Пояснили суду, що при звільненні позивача були допущені вимоги чинного законодавства, а тому порушені його трудові права, які підлягають поновленню в судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 11.02.2016 було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 06.06.2016 задоволено заявлений самовідвід головуючого судді та справу направлено на перерозподіл.

Ухвалою суду від 07.06.2016, у зв'язку з неможливістю утворити новий склад суду, справу направлено до Сосницького районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Сосницького районного суду Чернігівської області від 11.07.2016, за клопотанням позивача, справу передано до Солом'янського районного суду.

22.07.2016 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

02.08.2016 та 30.08.2016 судом направлено запити до відділу адресно-довідкоої роботи ГУ ДМС України в м. Києві.

12.08.2016 та 16.09.2016 до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання позивача.

Ухвалою суду від 16.09.2016, суд відмовив у відкритті провадження, а справу направив до Соснівського районного суду Чернігівської області за підсудністю.

23.09.2016 позивачем до суду було подано заяву про відкриття провадження у справі та заяву про збільшення позовних вимог.

06.10.2016, не погоджуюсь з ухвалою суду Солом'янського районного суду від 16.09.2016, позивачем було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.11.2016, скаргу задоволено, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 16.09.2016 скасовано і направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

21.11.2016 року згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

23.11.2016 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.12.2016, було витребувано у відповідача докази по справі.

06.03.2017 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

13.03.2017 до суду директором ТОВ Березнянський цегляний завод-2 ОСОБА_3 було подано письмове пояснення.

21.03.2017 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

21.03.2017 на адресу суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.03.2017, було витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 19.04.2017, у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи, відмовлено.

03.05.2017 на адресу суду, на виконання вимог ухвали від 21.03.2017 Менською районною адміністрацією Чернігівської області було направлено копії документів.

06.06.2017 на адресу суду позивачем повторно подано заяву про уточнення позовних вимог.

21.06.2017 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою суду від 22.08.2017, витребувано у державного реєстратора юридичних осіб - підприємців та громадських формувань Менської районної державної адміністрації та Державної фіскальної служби Менського району Чернігівської області документи.

09.10.2017 до суду позивач повторно подав клопотання про витребування доказів.

26.12.2017 на адресу суду від Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Чернігівської області надійшов лист.

28.12.2017 на адресу суду від Менської державної адміністрації Чернігівської області надійшов лист.

Ухвалою від 12.02.2018, було витребувано у відповідача докази по справі.

19.03.2018 до суду позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог.

11.04.2018 до суду позивачем подано пояснення з уточненням позовних вимог в яких останній просить суд:

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 (ЄДРПОУ 34002414) на користь ОСОБА_1 - 11 250,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті нарахованої, але невиплаченої заробітної плати;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 (ЄДРПОУ 34002414) на користь ОСОБА_1 - 87 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 (ЄДРПОУ 34002414) на користь ОСОБА_1 - 6 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті квартальної премії;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 (ЄДРПОУ 34002414) на користь ОСОБА_1 - 9 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті річної премії;

- стягнути з ТОВ Березнянський цегляний завод-2 (ЄДРПОУ 34002414) на користь ОСОБА_1 - 50 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

11.04.2018 позивачем до суду було подано пояснення з уточненням позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що протоколом № 11 загальних зборів ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 від 11.04.2014, ОСОБА_1 було призначено на посаду Генерального директора ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 на підставі його заяви від 11.04.2014 (т.1 а.с.12).

11.04.2014 наказом № 1-к ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 за підписом генерального директора ОСОБА_1, з 11.04.2014 ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків Генерального директора за сумісництвом ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 (т 2 а.с.53).

Вказане рішення загальних зборів, у порядку передбаченому законом не оскаржувалося.

Повноваження ОСОБА_1, як Генерального директора ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 22.04.2014, де Генеральним директором значиться ОСОБА_1, довідкою Менської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області від 28.11.2017 , відомостями про нарахування заробітної плати застрахованим особам за липень 2015 та відомостями про суми виплачених доходів на утримання податків (т.1 а.с.78, т.2 а.с. 141, т.1 а.с. 11,т.2 а.с. 47 ).

З огляду на викладене вище, ту обставину, що позивач був допущений до роботи та виконував свої посадові обов'язки, суд приходить до висновку, що в розумінні вимог ст.ст.21, 24 КЗпП України позивача було прийнято на роботу на посаду Генерального директора ТОВ "Березнянський цегляний завод-2 за сумісництвом з 11.04.2014.

Як вбачається з протоколу № 1 загальних зборів ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 від 10.08.2015 ОСОБА_1 було відкликано з посади Генерального директора ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 та обрано Генеральним директором ОСОБА_3 (т. 1 а.с.15-17).

Відповідно до ч.3 ст.99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Виходячи з того, що позивача було відкликано з посади Генерального директора та обрано нового Голову, то в розумінні вимог ст. 99 ЦК України, позивач вважається звільнений з займаної посади з 10.08.2015 на підставі рішення загальних зборів ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 .

Разом з тим, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2015 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 від 10.08.2015 щодо обрання головою зборів ОСОБА_3, призначення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства з залученням професійного аудитора за період 2014 та перше півріччя 2015 року, про усунення (відкликання) членів виконавчого органу товариства від покладених обов'язків та обрання Генеральним директором ОСОБА_3 та членів дирекції товариства. Вказане рішення було залишено без змін постановою Київського Апеляційного Господарського суду від 24.11.2015(т.1 а.с.22-30).

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2016 вищезазначені рішення та постанова були залишені без змін (т.1 а.с.66-70).

Таким чином, позивач мав бути поновлений на займаній посаді Генерального директора з 10.08.2015 на підставі судового рішення у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України.

Разом з тим, незважаючи на оскарження у суді рішення загальних зборів відповідача від 10.08.2015, протоколом -2 загальних зборів ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 від 01.10.2015 ОСОБА_1 було відкликано з посади Генерального директора та припинено його повноваження як члена виконавчого органу (т.1 а.с.114-116).

Як вбачається з матеріалів справи, дане рішення позивачем оскаржується в суді.

Крім того, як вбачається з протоколу № 4 загальних зборів ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 від 25.12.2015 ОСОБА_1 було виключено зі складу товариства на підставі п. 4.10 статуту Товариства за системне невиконання та неналежне виконання обов'язків щодо Товариства, як такого, що перешкоджає своїми діями досягнення цілей Товариства. (т.1 а.с.119-120).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2016, вищезазначене рішення загальних зборів було визнано недійсним (т.2 а.с.24-29).

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що повноваження позивача, як Генерального директора ТОВ Березнянський цегляний завод-2 , з урахуванням наявного рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2015 та не скасованого рішення загальних зборів відповідача від 01.10.2015 (протокол -2), в розумінні вимог ч.3 ст.99 ЦК України є припиненими з 01.10.2015 та відповідно позивач вважається звільненим з займаної посади саме з 01.10.2015.

За таких обставин, суд вважає, що позивач має право вимоги про виплату заробітної плати за період з 01.07.2015-01.10.2015 р.,оскільки фактично у вказаний період позивач не був допущений до роботи та перебував у вимушеному прогулі. Разом з цим, враховуючи межі заявлених вимог, суд позбавлений можливості обговорювати питання щодо виплати заробітної плати починаючи з 11.04.2014 по 01.07.2015 р.р.

З матеріалів справи вбачається, що при звільнені 10.08.2015 та повторно 01.10.2015, як і на час розгляду справи в суді, відповідачем не було проведено повного розрахунку з позивачем у відповідності до вимог ст.116 КЗпП України. Вказані обставини не заперечувалися і відповідачем по справі.

Згідно довідки, виданої ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 № 13 від 11.04.2016 вбачається, що у ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 відсутній наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 Згідно штатного розпису від 01.07.2015, затвердженого ОСОБА_1, посада генерального директора відсутня, законних підстав для нарахування та виплати заробітної плати не має.

Суд не погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам по ТОВ Березнянський цегляний завод-2 , ОСОБА_1 за період липень та серпень 2015 року нараховувалась заробітна плата в розмірі 975,00 грн. без урахуванням податків, а з вирахуванням податків 750,00 грн. (т.2 а.с. 11,15, 47).

З огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що доводи відповідача щодо відсутності з позивачем трудових відносин та як наслідок, відсутності у позивача права вимоги про стягнення заробітної плати, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими в суді матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Та обставина, що у відповідача неналежним чином ведеться документообіг та діловодство, між позивачем, як учасником товариства ТОВ Березнянський цегляний завод-2 то новообраним керівництвом відповідача наявні тривалі корпоративні спори, жодним чином не може бути підставою для відмови у поновленні порушених трудових прав позивача.

Разом з цим, суд вважає, що доводи позивача в частині наявності підстав для стягнення заробітної плати та премії на підставі Контракту від 12.04.2014, укладеного між ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 в особі ОСОБА_4, як роботодавця та ОСОБА_1, як Генеральним директором ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 , суд вважає необґрунтованим (т.1 а.с. 9-11).

Суд вважає, що Контракт від 12.04.2014 не є належним, допустимим та достовірним доказом у справі.

Так, дійсно, відповідно до умов Статуту ТОВ БЦЗ-2 ( п. 6.13) з Генеральним директором має бути укладений трудовий договір ( контракт).

Так, перевіряючи даний доказ на його достовірність, позивачем не надано оригінал відповідного Контракту посилаючись на те, що він знаходиться у відповідача.

Разом з цим, наявними у справі доказами не підтверджено, що вказаний Контракт став підставою для прийняття позивача на роботу та нарахування йому заробітної плати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 не підтвердив справжність свого підпису на копії даного Контракту, як і наявності у нього повноважень на його підписання, відповідно до умов Статуту.

Оцінюючи наданий позивачем Контракт від 12.04.2014 у сукупності з наявними матеріали справи на відповідність його вимогам ст. 77-79 ЦПК України, суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності правових підстав вважати Контракт від 12.04.2014, як належний, допустимий та достовірний доказ у даній справі, а тому не приймає його в якості письмового доказу.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача річної та квартальної премії, не підлягають задоволенню, як необґрунтовані.

Разом з цим, суд вважає, що вимоги позивача в обґрунтування позову щодо розміру заробітної плати, яка визначена умовами даного Контракту також не можуть бути прийняті судом , при ухваленні рішення у даній справі.

Таким чином, вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка підлягає виплаті позивачу, суд з урахуванням доказів, що містяться у матеріалах справи вважає за можливе прийняти відомості , які зазначені у штатному розкладі від 01.07.2015 ( т.1 а.с.19), згідно якого ставка Генерального директора ТОВ БЦЗ-2 становить 3000,00 грн.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів на спростування того, що при визначенні розміру заробітної плати позивача на посаді Генерального директора ТОВ БЦЗ-2 має бути інша, тобто відмінна сума чи посадовий оклад, ніж 3000 ,00 грн.

Ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як встановлено вище, позивача 10.08.2015 було усунуто (відкликано) з посади Генерального директора ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 , проте розрахунку при звільненні у порядку ст. 116 КЗпП України проведено не було.

Протоколом №2 загальних зборів ТОВ Березнянський цегляний завод - 2 від 01.10.2015, позивача було повторно відкликано з посади генерального директора та припинено його повноваження як члена виконавчого органу.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі з 01.07.2015- 01.10.2015 у розмірі 8250,00 грн. (3000,00 грн. *3-750,00 грн. (виплачена заробітна плата за липень 2015)=8250,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі, підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З точки зору закону заходи, встановлені ст.117 КЗпП України, є відповідальністю роботодавця перед працівником в разі несвоєчасного розрахунку при звільненні.

Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 розрахунок розміру середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру заробітної плати за останніх два місяці роботи.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 p. N 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

З огляду на те, що сторонами не надано належного розрахунку середньомісячної заробітної плати позивача, а тому з урахуванням вимог вказаної вище Постанови та штатного розкладу станом на 01.07.2015, згідно якого посадовий оклад позивача становить 3000 ,00 грн., суд визначає розмір середньоденної заробітної плати у розмірі 142, 85 грн. ( 3000,00 грн. +3000,00 грн. /42 робочих дні у серпні та вересні 2015= 142, 85 грн.).

Отже, заборгованість по затримці в розрахунку при звільненні позивача за період з 01.01.2015 по 03.07.2018, тобто дату ухвалення рішення становить 98 423, 65( 142, 85 грн. х 689 робочих днів = 98 423, 65грн.)

При цьому, позивачем заявлено позов в цій частині в сумі 87 000,00 грн.

Оцінюючи матеріали справи, , суд вважає правильним застосувати принцип розумності та певної співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.11.2011 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та яка відповідно до положень ст. 417 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

ВСУ вказав, що у разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Таким чином, з урахуванням розміру спірної суми, на яку позивач має право та її частку, яка вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи, суд вважає, що виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за можливе визначити до стягнення розмір відповідної компенсації у сумі 36 000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача в порядку ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за затримку в розрахунку при звільненні в розмірі 36000,00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Виходячи з вищевикладеного, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, а тому з урахуванням перенесених моральних страждань та фактичних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку в розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Згідно листа відповідача за підписом ОСОБА_3 вбачається, що лише 23.11.2015 позивачу було направлено повідомлення про повторне відсторонення від посади Генерального директора та про припинення його повноважень на підставі рішення позачергових загальних зборів від 01.10.2015 ( т.1 а.с. 89)..

Доказів того, що позивачу було доведено до відома рішення позачергових зборів від 01.10.2015 до дати вказаного листа, тобто до 23.11.2015, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не надано доказів того, що про порушення своїх прав позивач був обізнаний, зокрема, до 23.11.2015 .

З огляду на те, що позивачем пред'явлено позов, в даному випадку здано до відділення зв'язку 02.02.2016 , а тому суд вважає, що тримісячний строк на звернення до суду з даним позовом , позивачем не пропущено.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць..

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Виходячи з цих обставин, та задоволених вимог позивача, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.99 ЦК України, ст.ст.21, 24, 116, 117, 232, 233, 235,237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Березнянський цегляний завод-2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, премії, компенсаційних виплат та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Березнянський цегляний завод-2 ( місцезнаходження: Чернігівська область, Менський район, смт.Березна, вул. Зарічна,1а, код ЄДРПОУ: 34002414,) на користь ОСОБА_1 ( зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 8250,00 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 36000, 00 грн., моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Березнянський цегляний завод-2 ( місцезнаходження: Чернігівська область, Менський район, смт.Березна, вул. Зарічна,1а, код ЄДРПОУ: 34002414,) на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Букіна