Рішення

від 24.07.2018 по справі 804/4243/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Справа № 804/4243/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Ергомера" до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

08.06.2018 Приватне науково - виробниче підприємство Ергомера , код ЄДРПОУ 24234435 (далі по тексту - ПНВП Ергомера , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2018 №0001121401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 8109584 грн., №0001131401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 623979 грн., №0001141401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5087466 грн., №00011511401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 306771 грн. та №0001161401, яким позивачу застосовано штрафну санкцію за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 38845,50 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДФС у м. Києві на підставі висновків акту перевірки №528/26-15-14-1-05/24234435 від 29.12.2017 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки із документів, наданих під час проведення перевірки (видаткові та податкові накладні, тощо) вбачається надання послуг відповідно до укладених договорів та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами, податкові накладні були виписані уповноваженими особами зазначених контрагентів, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із зазначеним контрагентом, до податкової перевірки надавались первинні документи, дані бухгалтерського обліку, товарно-транспортні накладні. Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. На підставі викладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою суду від 13.06.2018 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник ГУ ДФС у м. Києві в судове засідання не з'явився, клопотання відповідача щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції було не задоволено у зв'язку з порушенням строку звернення із зазначеною заявою, передбаченого ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України). Також до суду відповідачем був наданий відзив на позовну заяву без підпису представника ГУ ДФС у м. Києві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 13.07.2016 за №4258 податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ПНВП Ергомера (код ЄДРПОУ 24234435) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013 по 31.03.2016.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2017 №528/26-15-14-01-05/24234435, який був отриманий підприємством 16.02.2018.

У ході перевірки відповідачем у акті від 29.12.2017 №528/26-15-14-01-05/24234435 встановлено такі порушення:

1. п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3 , п.198.6 ст.198, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 7 040 741,00 грн., у тому числі: за 2014 рік - у сумі 4 169 544,00 грн., за 2015 рік - у сумі 2 765 370,00 грн., за 1 квартал 2016 - у сумі 105 827,00 грн., а також встановлено неправомірне завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2016 року у сумі 623 979,00 грн.;

2. п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.5, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 492 554,00 грн., в тому числі

- за квітень 2014 у сумі 211 795,00 грн.,

- травень 2014 у сумі 140 960,00 грн.,

- червень 2014 у сумі 279 196,00 грн.,

- липень 2014 у сумі 686 664,00 грн.,

- серпень 2014 у сумі 143 673,00 грн.,

- жовтень 2014 у сумі 254 396,00 грн.,

- листопад 2014 у сумі 705 897,00 грн.,

- грудень 2014 у сумі 600 968,00 грн.,

- лютий 2015 у сумі 53 421,00 грн.,

- березень 2014 у сумі 235 142,00 грн.,

- липень 2015 у сумі 77 357,00 грн.,

- вересень 2015 у сумі 420 673,00 грн.,

- жовтень 2015 у сумі 621 402,00 грн.,

- листопад 2015 у сумі 645 868,00 грн.,

- грудень 2015 у сумі 880 094,00 грн.,

- січень 2016 у сумі 286 358,00 грн.,

- березень 2016 у сумі 248 690,00 грн., а також встановлено неправомірне завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного за березень 2016 року всього в сумі 306 771,00 грн.;

3. Перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства 03.03.2016 року в сумі 19422,75 грн. за рахунок відсутності підпису отримувача готівкових коштів (ОСОБА_2В.) у видатковому касовому ордері від 03.03.2016 року № 41 на суму 19592,75 грн., що є порушенням п. 2.8 та п. 3.5 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року N 637 (із змінами та доповненнями). Залишок готівкових коштів у касі підприємства на кінець дня 03.03.16 року складає - 0,00 грн. Ліміт залишку готівки в касі товариства складає - 170,00 грн. Перевищення ліміту каси складає: 19592,75 грн. - 170,00 грн. = 19422,75 грн.

Згідно з п. 86.7 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки ПНВП Ергомера скориставшись своїм правом визначеним п. 86.7 ПК України 23.02.2018 подало заперечення на Акт перевірки №528/26-15-14-01-05/24234435 від 29.12.2017 до ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.01.2018 №0001121401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 8 109 584 грн., №0001131401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 623 979 грн., №0001141401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 087 466 грн., №00011511401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 306 771 грн. та №0001161401, яким позивачу застосовано штрафну санкцію за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 38 845,50 грн., які ПНВП Ергомера були отримані засобами поштового зв'язку 15.02.2018.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням, позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.04.2018 №14444/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.01.2018 №0001121401, №0001131401, №0001141401, №0001151401, №0001161401 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправним та прийнятим в порушенням вимог чинного законодавства України, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків, суд встановив таке.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може зчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ПНВП Ергомера (Покупець) та ТОВ "АКЦЕНТ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38931335), ТОВ "ТД "МЕГАТЕКС" (код ЄДРПОУ 38676077), ПП "ТД АГРОБУД" (код ЄДРПОУ 31084295), ТОВ "АБС" (код ЄДРПОУ 38299956), ПП "БУДМАЙСТЕР І К" (код ЄДРПОУ 36423276), ТОВ "ТД "ІНТЕРМЕТ" (код ЄДРПОУ 37149750), ТОВ "ТРЕСТАН" (код ЄДРПОУ 39187012), ТОВ "КИЇВ-ЕКСПЕРТ" (код ЄДРПОУ 37634900), ТОВ "ПРОГРЕС СОЛЮШН" (код ЄДРПОУ 39082405), ТОВ "КАРЕ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39242413), ТОВ "ДАРЛАН ГРУП" (код ЄДРПОУ 39296846), ТОВ "ТІТАН ПРОТЕКШН" (код ЄДРПОУ 39241467), ТОВ "СЛАЛОМ ЛТД" (код ЄДРПОУ 39369699), ТОВ "УКРТЕС" (код ЄДРПОУ 39465660), ТОВ "ГРУПСТОРБУД" (код ЄДРПОУ 39723740), ТОВ "ТК "ПОЛЮС-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39102798), ТОВ "ТД"АВЕРС ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 39537202), ТОВ "ІКС-ДОР" (код ЄДРПОУ 39621715), ТОВ "ДЕ-ЮРЕ ОСОБА_4" (код ЄДРПОУ 39763427), ТОВ "ПРОМ ОСОБА_5" (код ЄДРПОУ 39772185), ТОВ "СІГМА-ТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 39821546), ТОВ "БІЗНЕСПРОМРЕСУРС" (код ЄДРПОУ 39825268), ТОВ "БІЗНЕС АДВАНС" (код ЄДРПОУ 39873222), ТОВ "РТ ЕЛЕКТРОНІКС" (код ЄДРПОУ 39877714), ТОВ "ЕБК "ГРИЦІВГРАД" (код ЄДРПОУ 39037510), ТОВ "УКР-ІМПОРТ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39701968), ТОВ "ТРІУМФ ТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 39911770), ТОВ "БРЕМОС ГРУП" (код ЄДРПОУ 39682301), ТОВ "УКР-ІМПОРТ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39702338), ТОВ "АЛЬТЕКС СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 39734663), ТОВ "ДНІПРО-РЕМБУД" (код ЄДРПОУ 39829739), ТОВ "ДОНАТА ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39926352), ТОВ"ГРАНД ТАУЕРЗ" (код ЄДРПОУ 39939796), ТОВ "МАКРОС-ПРОМ" (код ЄДРПОУ 39941248), ТОВ "ВАЛЕОН 2015" (код ЄДРПОУ 39985127), ТОВ "РАЙДЛЄН" (код ЄДРПОУ 40017800), ТОВ "ФК"ГЕЛІОС" (код ЄДРПОУ 40041964) (Постачальник) було укладено типові договори, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах цих договорів в строк, в кількості, якості та на умовах даного договору у відповідності з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даних договорів.

Відповідно до п.2.1 зазначених договорів передача товару продавцем здійснюється протягом одного дня з моменту укладання договору. Передача товару здійснюється за вказаною адресою.

На товар, який постачальник повинен передати покупцю, постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок на оплату, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (п.2.2 Договору).

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочинів та їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Досліджені судом первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів.

Отже, оглянуті судом первинні документи позивача та його контрагентів відповідають вимогам чинного законодавства України, містять необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і ОСОБА_4 Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за договорами, укладених між позивачем та контрагентами виконувались у повному обсязі, а також доведена і їх реальність, що підтверджується належним чином оформленими документами, що містяться в матеріалах справи.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки від 29.12.2017 №528/26-15-14-01-05/24234435 щодо відсутності фактичного придбання по ланцюгу постачання до виробника або імпортеру товару, про обрив ланцюга та підміну номенклатури товарів , стосовно дефектності та неправомірного складання первинної документації, складеної постачальниками по взаємовідносинам з ПНВП Ергомера , оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12, від 12.06.2014 у справі № К/800/5386/14, від 15.01.2015 у справі № К/9991/32471/12), по-п'яте, сама по собі податкова інформація не є належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не надано.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 у справі № К/9991/59145/12.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.01.2018 №0001121401, №0001131401, №0001141401, №0001151401, №0001161401 прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 31.01.2018 №0001121401, №0001131401, №0001141401, №0001151401, №0001161401 визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають присудженню на користь ПНВП Ергомера за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м.Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 212499,68 гривень.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 78, 243-246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного науково - виробничого підприємства Ергомера до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2018 №0001121401, №0001131401, №0001141401, №0001151401, №0001161401 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2018 №0001121401, №0001131401, №0001141401, №0001151401, №0001161401, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Присудити на користь Приватного науково - виробничого підприємства Ергомера за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 212499,68 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1