Постанова

від 16.07.2018 по справі 923/2/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/2/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

Представники учасників справи у судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства «Дослідне господарство «Новокаховське» Інституту рису Національної академії аграрних наук України

на рішення Господарського суду Херсонської області від 29.03.2018 р. (суддя Задорожня Н.О.) вступну та резолютивну частини якого проголошено у судовому засіданні о 10:32, м. Херсон, вул. Театральна, 18. Повний текст складено 30.03.2018.

по справі №923/2/18

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України»

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Новокаховське» Інституту рису Національної академії аграрних наук України

про стягнення 347 700 грн.

ВСТАНОВИВ

У січні 2018 р. Державне підприємство «Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України» (далі - ДП «ДГ Інституту рису НААНУ» ) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Новокаховське» Інституту рису Національної академії аграрних наук України (далі - ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ) в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 300000 грн. основного боргу, 26700 грн. пені та 21000 грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ДП «ДГ Інституту рису НААНУ» зазначило, що в порушення умов договору купівлі-продажу №72 від 06.04.2017, укладеного між ДП «ДГ Інституту рису НААНУ» та ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ, відповідачем не було здійснено оплату за поставлений товар як у строки визначені договором, так й на час подання позову, у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість та яку позивачем також нарахованого пеню та штраф, які передбачені укладеним між сторонами договором.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.03.2018 р. позов задоволено, стягнути з ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ на користь ДП «ДГ Інституту рису НААНУ» 300000 грн. основного боргу, 26700 грн. пені та 21000 грн. штрафу, а також судові витрати.

В мотивах оскаржуваного рішення судом першої інстанції зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень товар - рис-сирець на суму 300000 грн. Проте відповідача, у порушення взятих на себе договірних зобов'язань оплату за отриманий товар у визначені договором строки не здійснив, у зв'язку із чим судом визнано обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення основного боргу. Також, з урахуванням п.8.3. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, наявності прострочення оплати товару відповідачем, судом першої інстанції визнано обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу.

Судом першої інстанції також зазначено про відсутність підстав щодо фактичного звільнення відповідача від сплати пені та штрафу, про яке зазначав відповідач у відзиві на позов, з огляду на те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. До того ж, як відзначено місцевим господарським судом, позивач, як і відповідач, також є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, тому суд враховує збалансованість інтересів учасників сторін та тривале невиконання боржником грошового зобов'язання, сума якого є значною.

Не погодившись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 29.03.2018 по даній справі в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 26700 грн. та штрафу у сумі 21000 грн. та змінити в цій частині рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 26700 грн. та штрафу у сумі 21000 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення не відповідає чинному законодавству України в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 26700 грн. та штрафу у сумі 21000 грн., оскільки в цій частині прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так посилаючись на умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №72 від 06.04.2017 р. апелянт зазначає, що обов'язок покупця щодо оплати поставленого товари виникає на підставі виставленого продавцем (позивачем) рахунку. Проте, як стверджує апелянт, такий рахунок йому позивачем не надавався, що й призвело до нездійснення оплати за отриманий товар у строки передбачені договором. Як стверджує апелянт, позивачем не надано пояснень з приводу того, чому останнім не було виконано умови договору та не виставлено рахунок на оплату проданого товару, а судом дані обставини не досліджувались.

Скаржник також відзначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалось чи була можливість у відповідача розрахуватися за придбаний товар, чи невиконання відповідачем обов'язку щодо проведення розрахунку сталося з вини позивача у зв'язку з ненаданням рахунку чи з інших підстав.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ на рішення Господарського суду Херсонської області від 29.03.2018р. по справі № 923/2/18 колегією суддів у складі головуючого судді Лашина В.В., суддів Богатиря К.В., Лавриненко Л.В.

Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ «Перехідні положення» ГПК України, підпунктів 2.3.17, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/2/18 у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді відповідно до рішення ВРП від 14.06.2018.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2018 р. для розгляду апеляційної скарги ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ на рішення Господарського суду Херсонської області від 29.03.2018р. по справі № 923/2/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Лавриненко Л.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2018 апеляційну скаргу ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ на рішення Господарського суду Херсонської області від 29.03.2018р. по справі №923/2/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.07.2018 колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Лавриненко Л.В.

Представники учасників провадження у судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, хоча повідомлялись належним чином про час, дату та місце розгляду справи про що свідчать наявні повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.06.2018 та 26.06.2018, які врученні позивачеві 12.06.2018 та 03.07.2018, а відповідачеві 11.06.2018 та 02.07.2018.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2017 між ДП «ДГ Інституту рису НААНУ» (продавець) та ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ (покупець) укладено договір купівлі-продажу №72 за умовами п.1.1. якого продавець зобов'язується передати належний йому товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість на умовах вказаних у договорі. Розрахунок за товар здійснюється з відстрочкою платежу на строк до 29.09.2017. Найменування товару - рис сирець у кількості 50000 кг. за ціною 6 грн. 00 коп. за 1 кг. на суму 300000 грн.

У відповідності до п.п.2.1.,2.2. договору продавець зобов'язаний після підписання договору здійснити відвантаження товару покупцеві, названого у п.1.1. договору у строк до 10 робочих днів з дати підписання договору. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару у сумі 300000 грн. згідно виставленого рахунку у строк до 29.09.2017 року, прийняти товар в строк 10 робочих днів з дати підписання договору та при перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному документі номер та дату укладення цього договору.

Згідно з п.3.1. договору покупець в момент отримання товару зобов'язаний перевірити кількість товару, його комплектність, цілісність тари, а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості і якості (згідно первинних документів).

У відповідності до п. 4.1. договору передача (приймання-передача) товару здійснюється в пункті поставки: Скадовський район, с. Антонівка.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору продавцем відпускається покупцеві товар - рис сирець у кількості 50000 кг за ціною 6 грн. за 1 кг на суму 300000 грн. Покупець зобов'язаний здійснити оплату за даним договором, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок продавця згідно з п.2.2. договору.

Пунктом 8.3. договору визначено, у разі якщо покупець не перераховує оплати у строки визначені в п. 2.2. цього договору покупець сплачує продавцю пеню за кожен день прострочення оплати у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого в строк товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Даний договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних №№52, 53, 54 від 13.04.2017 ДП «ДГ Інституту рису НААНУ» було відвантажено, а ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ прийнято 50 тонн рису-сирця загальною вартістю 300000 грн. (а.с. 38-40). Дані товарно-транспортні накладні містять підписи та печатки обох сторін.

Відвантаження товару здійснювалося на підставі видаткової накладної №409 від 13.04.2017 (а.с. 41).

13.04.2017 ДП «ДГ Інституту рису НААНУ» виставлено ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ рахунок №479 на оплату поставлено товару у кількості 50000 кг та вартістю 300000 грн.

У листопаді 2017 позивач звернувся до ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ з претензією в якій просив невідкладно здійснити оплату придбаного за договором купівлі-продажу №72 від 06.04.2017 товару (а.с. 34).

Відповідачем було надано відповідь на дану претензію №133 від 05.12.2017 (а.с. 36) в якій останній просив у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та з метою врегулювання спору в досудовому порядку, відстрочити платіж за договором купівлі-продажу №72 від 06.04.2017, а саме передбачити строк остаточного розрахунку за вказаним договором до 01.08.2018.

ОСОБА_2. №588 від 22.12.2017 (а.с. 37) ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ повідомило відповідача про неможливість здійснення відстрочки платежу за договором купівлі-продажу №72 від 06.04.2017 та повідомило про те, що буде звертатись до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів.

Саме невиконання відповідачем взятого на себе обов'язку в частині здійснення оплати за поставлений товар за договором купівлі-продажу №72 від 06.04.2017, й стало підставою для звернення ДП «ДГ Інституту рису НААНУ» із позовом до місцевого господарського суду.

У відзиві на позовну заяву ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ просило суд першої інстанції застосувати положення ст. 616 ЦК України та ч.3 ст. 219 ГК України щодо зменшення розміру неустойки, а саме пені у розмірі 26700 грн. та штрафу в розмірі 21000 грн. зменшивши їх до 1 грн., оскільки порушення договору щодо оплати товару відбулося в зв'язку з бездіяльністю позивача.

Господарським судом Херсонської області позовні вимоги визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі, заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій залишено без задоволення.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

У відповідності до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 662, 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

У відповідності до приписів ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Так матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов договору було поставлено, а ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ отримано товар на загальну суму 300000 грн., що підтверджується видатковою накладною №409 від 13.04.2017 (а.с. 41) та товарно-транспортними накладними №№52, 53, 54 від 13.04.2017 (а.с. 38-40) які підписані як представником позивача так й представником відповідача.

Жодних заперечень щодо кількості товару, його комплектності, цілісності тари, ознак пошкодження або псування товару, як то передбачено п.п. 3.1., 3.2. договору ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ не пред'являлось.

У відповідності до п.2.2. договору покупець зобов'язаний здійснити оплату товару у сумі 300000 грн. згідно виставленого рахунку у строк до 29.09.2017 р.

13.04.2017 позивачем було виставлено ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ рахунок №479, який відповідачем не сплачено.

Колегією суддів не приймаються до уваги заперечення апелянта щодо неотримання ним даного рахунку, що вподальшому позбавило його можливості здійснити оплату за поставлений товар у строки визначені договором.

Так у матеріалах справи міститься відповідь ДП ДГ «Новокаховське» Інституту рису НААНУ від 05.12.2017 за №133 на претензію позивача щодо оплати за поставлений товар за договором купівлі-продажу №72 від 06.04.2017. У даному листі відповідач зазначає, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та з метою врегулювання спору в досудовому порядку, просить відстрочити платіж за вищевказаним договором, а саме передбачити строк остаточного розрахунку за договором до 01.08.2018 (а.с.36).

Колегія суддів вважає, що даним листом відповідач фактично підтвердив наявність заборгованості за договором купівлі-продажу №72 від 06.04.2017.

Так, в силу статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Укладений між позивачем та відповідачем договір містить умови щодо строку та порядку оплати, суми платежу, а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання своїх зобов'язань відповідачем.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього ж Кодексу; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.

Даної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 37/405 від 29.09.2009 та Верховний Суд у постановах від 23.01.2018 у справі №910/9472/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17.

Таким чином, відповідачем було порушено умови договору та не виконано свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, що відповідно, є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Право на нарахування пені сторони узгодили п. 8.3. договору у відповідності до якого у разі якщо покупець не перераховує оплати у строки визначені в п. 2.2. цього договору покупець сплачує продавцю пеню за кожен день прострочення оплати у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого в строк товару.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу колегія суддів дійшла висновку, що вони зроблені арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру простроченої грошової суми.

Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі приписів ст. 616 ЦК України та ч.3 ст.219 ГК України, оскільки у відповідності до приписів ст. 616 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Згідно з ч. 3 ст.219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Так, як вже було встановлено вище, прострочення оплати за поставлений товар сталося саме з вини відповідача, останній не був позбавлений можливості виконати свій обов'язок щодо оплати поставленого товару у визначені договором строки.

Інших доводів, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення апелянтом не наведено.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 29.03.2018 р. у справі №923/2/18 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.03.2018 р. у справі №923/2/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.2018 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Лавриненко Л.В.