Постанова

від 19.07.2018 по справі 540/355/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/355/18 Номер провадження 22-ц/786/1525/18Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

головуючого - судді Пилипчук Л.І.,

суддів Карпушина Г.Л., Чумак О.В.,

секретар Рибак О.О.,

за участю представника позивача ТОВ Коновалівське - Шелаєвої Г.Г. та представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Коновалівське

на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 14 травня 2018 року

по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Коновалівське про забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Коновалівське про забезпечення позову до Державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційно-інвестиційна служба Опішнянської територіальної громади Полтавської області Котляревського Серія Олександровича, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора , та визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ТОВ Коновалівське звернулося в суд з позовом до Державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційно-інвестиційна служба Опішнянської територіальної громади Полтавської області Котляревського Серія Олександровича, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку площею 4,49 га з кадастровим номером НОМЕР_1, та визнати недійсним договір оренди землі, укладений 21.02.2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, об'єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 4,49 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташована на території Коновалівської сільської ради Машівського району Полтавської області.

Разом з позовною заявою товариство подало заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам за його дорученням чи вказівною, чи без такої вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ТОВ Коновалівське та будь-яким іншим особам, які діють в інтересах ТОВ Коновалівське , користуватися земельною ділянкою площею 4,49 га з кадастровим номером НОМЕР_1. Оскільки, ОСОБА_3 чинить прешкоди у користуванні земельною ділянкою котра знаходиться в оренді у товариства.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 14 травня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив позивач. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, яким задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Зазначає, що районним судом не взято до уваги, що договір між позивачем та ОСОБА_6 укладений 04.07.2005 року, який був зареєстрований у Машівському районному відділі ПРФ ДП Центр ДКЗ , що підтверджується записом від 02.03.2009 року за № 040955888889 на останній сторінці договору з підписом і печаткою органу державної реєстрації. У зв'язку з цим, Договір з ОСОБА_6 відповідно до п.8 Догоовру, укладено строком на 10 років, а згідно п. 43 Договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, тому Договір є чинним та діє до 02.03.2019 року.

Тобто, дії вчинені ОСОБА_3 відносно встановлення (відновлення) межі земельної ділянки в натурі на місцевості та проведенням с/г роботи пов'язані з її засіванням грубо порушують право товариства на володіння та користування земельною ділянкою.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечує доводи апеляційної скарги. Зазначає, що між ним та ОСОБА_6 укладено договір оренди, який зареєстровано у встановленому законом порядку, тому він є законним користувачем.

Суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив позивачеві у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки загальною площею 4,49 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташована на території Коновалівської сільської ради Машівського району Полтавської області.

Згідно договору оренди земельної ділянки №404 (далі Договір) від 04 липня 2009 року укладеного між орендодавцем ОСОБА_6 та орендарем ТОВ Коновалівське в особі директора ОСОБА_8 /а.с.7-10/

У відповідності до п.8 Договору, договір укладено на 10 років./а.с.7/

Пунктом 43 Договору, зазначено, що договір набирає чинності після підприсання сторонами та його державної реєстрації./а.с.10/

У відповідності до інформаційної довідки Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно від 05.04.2018 року № 119796603, державним реєстратором комунального підприємства Реєстраційно-інвестиційна служба Опішнянської територіальної громади Полтавської області Котляревським Сергієм Олександровичем прийнято рішення від 21.02.2018 року № 39784902 про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку площею 4,49 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яким припинено право оренди ТОВ Коновалівське за Договором з ОСОБА_6, а також прийнято рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 39827186 від 23.02.2018 р., яким зареєстровано інше речове право: право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_3./а.с. 13-16/

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову районний суд виходив з того, що заява товариства не містить достатньо обґрунтованих доказів про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.

Також, із заява про забезпечення позову випливає, що заявник просить заборонитиОСОБА_3 та будь-яким іншим особам за його дорученням чи вказівною, чи без такої вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ТОВ Коновалівське та будь-яким іншим особам, які діють в інтересах ТОВ Коновалівське , користуватися земельною ділянкою площею 4,49 га з кадастровим номером НОМЕР_1. Однак, предметом даних позовних вимог є, зокрема,і правомірність передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_3, а тому дані вимоги не можуть бути задоволені в межах вирішення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків районного суду не спростовують, зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції, переоцінки доказів та вибіркового і хибного тлумачення норм права.

Посилання скаржника, що судом першої інстанції безпідставно зазначено, що зі змісту заяви про забезпечення позову випливає дублювання позовних вимог є безпідставними та надуманими.

Так, відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз'яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9, у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Також, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що наведені заявником обставини не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи , а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду , а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення права і законних інтересів інших осіб.

Колегія суду вважає, що заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосується предмета спору.

Норми процесуального права судом першої інстанції не порушені.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлено на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, наданих сторонами доказів та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367,368 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Коновалівське - залишити без задоволення.

Ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 14 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 липня 2018 року.

Головуючий - суддя Л.І.Пилипчук

Судді: Г.Л. Карпушин

О.В. Чумак