Ухвала

від 24.07.2018 по справі 2-3665/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1166/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : 2 Пироженко В. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Ювшина В.І.

з участю секретаря: Торопенко Н.М.

учасники справи:

представника позивача адвоката ОСОБА_5

відповідача ОСОБА_6

представника відповідача адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

рішення постановлено під головуванням судді Пироженко В.Д.,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом мотивуючи тим, що під час перебування у шлюбі з відповідачем, ОСОБА_6 було видано ордер на жилу площу в гуртожитку для малосімейних за № 319-120 від 28.03.2007 року, згідно якого вони отримали право на зайняття сім'єю з 3-х чоловік жилої площі в гуртожитку для малосімейних в АДРЕСА_1

На підставі даного ордеру вселилися в АДРЕСА_1 ОСОБА_8, ОСОБА_6 та донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Шлюбні відносини між сторонами були припинені у січня 2008 року. Починаючи з травня 2008 року ОСОБА_6 не проживав в АДРЕСА_1 10.06.2009 року шлюб було розірвано між сторонами.

Також позивач зазначила, що починаючи з 2008 року і на момент звернення з позовом оплату за користування жилим приміщенням та комунальні послуги вона здійснює самостійно.

ОСОБА_8 просила суд визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житлом за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин; стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою № АДРЕСА_1

Ухвалою Соснівського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратив право користування житловим приміщенням залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, вважаючи, що заочне рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2011 року прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, він не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції. Про оскаржуване рішення йому стало відомо лише у квітні 2018 року, тому він був позбавлений права подання доказів у справі.

Суд першої інстанції не перевірив доводи позовної заяви, що ОСОБА_6 не сплачував комунальні послуги за житлове приміщення, оскільки було надано до суду квитанції, що підтверджують сплату комунальних послуг апелянтом протягом трьох років.

Крім того ОСОБА_6 зазначає, що не відповідає дійсності те, що відсутні його речі в спірній квартирі. Оскільки вони до цього часу там знаходяться, так як одного разу повернувшись з Києва, з роботи, він не зміг потрапити до квартири по причині зміни замків.

Щодо до актів, де свідки зазначили, що ОСОБА_6 не проживає в спірній квартирі, апелянт зазначає, що дані покази є брехливими та неналежними доказами у справі.

В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_8 вважає, що апелянт не спростував висновків суду першої інстанції з приводу втрати ним права на користування жилим приміщенням, а доводи апеляційної скарги є неприйнятними.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій та статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8 пришов до висновку, що ОСОБА_6 втратив зв'язок з житлом, так як в спірному житлі не проживає з 2008 року, що згідно ст. 71 ЖК України являється підставою для втрати його права користування житловим приміщенням, квартирою № АДРЕСА_1

Колегія суддів погоджується в повному обсязі з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановлено, що відповідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 13.04.2005 року, батьками ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (а.с.6).

28 березня 2007 року ОСОБА_6 був виданий ордер на жилу площу в гуртожитку для малосімейних № 319-120 на право зайняття сім'єю з 3 чоловік жилої площі гуртожитку для малосімейних по АДРЕСА_1. Склад сім'ї: ОСОБА_10 (дружина), ОСОБА_9 (донька) (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 10.06.2009 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було розірвано 10.06.2009 року (а.с.7).

Заочним рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 30.01.2009 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.10.2008 року і до повноліття дитини (а.с.8).

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну, в особі її державних органів, позитивні зобов'язання вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється, як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24.11.1986), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на повагу до приватного і сімейного життя і зазначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 4 статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вказаною статтею ЖК України передбачено підстави збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.

Згідно ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.

В пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 2 від 25.12.1992 року Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою для відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

За правилами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В матеріалах справи наявні акти від 28.11.2010 року та від 25.05.2011 року, складені сусідами, що проживають в АДРЕСА_1, де з показів сусідів вбачається, що ОСОБА_6 не проживає в кв. № 120 з 2008 року. В даній квартирі проживають ОСОБА_10 з донькою ОСОБА_9 (а.с.11-12, 26-27).

В своїй апеляційні скарзі ОСОБА_6, зазначає, що дані акти не можуть бути взяті до уваги, оскільки сусіди які вказали на факт його не проживання в кв. № 120 ніколи не проживали в АДРЕСА_1, тому не могли стверджувати, хто проживає в спірній квартирі.

Проте дані доводи апелянта спростовуються тим, що в даних актах ліквідатором ЧДЖПФ Обрій-1 ОСОБА_11 посвідчено, що всі особи які надали покази в актах зареєстровані в АДРЕСА_1 в кімнатах 122,102,112.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів приймає до уваги, доводи апелянта, що рішення суду першої інстанції було постановлено в заочному порядку, що позбавило його можливості бути у поданні доказів по справі, проте оцінює їх критично, оскільки суд першої інстанції здійснював виклики в судове засідання за місцем реєстрації відповідача, що передбачено нормами ЦПК України.

При звернені до суду з заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_12 долучив до матеріалів справи копії чеків, датовані 2009-2011 роками, з яких вбачається, що здійснювалися електронні перекази отримувачу - ОСОБА_8 в розмірі 220,08 грн. та 209,60 грн.

З даних чеків не можливо встановити, що апелянт надсилав ОСОБА_8 дані кошти на сплату комунальних платежів за спірну квартиру.

Також, апелянт зазначає, що в один із приїздів з м. Києва він не зміг потрапити до спірної квартири, проте дане не підтверджено належними доказами. Відсутні докази, що підтверджують намагання ОСОБА_6 в усуненні перешкод у користуванні квартирою протягом тривалого часу.

Вбачається, що з 2008 року до 2018 року ОСОБА_6 не здійснював жодних дій щодо спірної квартири(кімнати), не цікавився нею, не сплачував комунальні платежі та не вчиняв заходів на відновлення його права користуватися даним житловим приміщенням. З 24.09.2014 року апелянт працює в м. Черкасах на ПАТ Азот , але ніяких дій щодо спірної квартири не вчиняв.

На даний час кімната АДРЕСА_1 приватизована ОСОБА_8 на себе та неповнолітню дочку ОСОБА_9 та продана, а взамін куплена інша квартира АДРЕСА_1.

Колегія суддів взявши до уваги доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції не підлягає до скасування, а апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Інші доводи апеляційної скарги також перевірені судом апеляційної інстанції та визнані неприйнятними.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну ОСОБА_6 на заочне рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2011 року залишити без задоволення, рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2011 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення

Судді Б.Б. Вініченко

В.Д. Храпко

В.І. Ювшин

Повний текст постанови складено 24 липня 2018 року.