Рішення

від 24.07.2018 по справі 463/602/18

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/602/18

Провадження № 2/463/1054/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Нора Н.В.

при секретарі - Кисиличин М.В.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кошлакова А.О.

представника третьої особи - Козій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер , третьої особи Головного лікаря комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер Вісьтак Ярослава Володимировича про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги підтримав. Мотивує тим, що ОСОБА_4 на підставі наказу №29 від 11.05.2000 р. була прийнята на посаду лікаря дерматовенеролога Львівського обласного шкірвендиспансеру. З 02.06.2003р. на підставі наказу №24 Львівського обласного шкірвендиспансеру була переведена на 0,5 ставки лікаря дерматовенеролога диспансерного відділення. 05.01.2004р. була переведена на 0,5 ставки лікаря дерматовенеролога диспансерного відділення та 0,5 ставки лікаря дерматовенеролога госпрозрахункового кабінету про що свідчить наказ №1. З 01.06.2012р. позивача було переведено на посаду завідувача ІІ відділення на підставі наказу №48. 28.09.2017р. позивачем було отримано повідомлення про скорочення штату працівників, згідно якого посада завідувача ІІ відділення скорочується, однак без дати можливого вивільнення. 02.01.2018р. на підставі наказу №4-к, виданого головним лікарем обласного комунального шкірно-венерологічного диспансеру Вісьтаком Я.В. позивача було звільнено із займаної посади завідувача ІІ стаціонарного відділення ОКШВД, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників. Винесення оспорюваного наказу та звільнення позивач вважає незаконними, оскільки відповідачем було допущено ряд порушень, так як роботодавець не звертався до вищестоящого виборного органу профспілки Вільної профспілки медичних працівників України, з обґрунтованим письмовим поданням про розірвання трудового договору з працівником. Окрім того, звільнення ОСОБА_4 з посади без пропозиції наявних вакансій на підприємстві, являється грубим порушенням трудового законодавства відповідачем. Тому просить позов задоволити. У підтвердження вимог покликається на копії наказів, повідомлень, інші долучені до справи документи, які просить вважати вичерпними в обґрунтування позову.

Представник відповідача Кошлаков А.О. проти позову заперечив. Мотивує тим, що позивач була звільнена внаслідок скорочення чисельності штату працівників, 11.12.2017р. набув чинності новий штатний розклад ОКШВД, затверджений відповідно до статуту. Ця дата стала підставою для вивільнення працівників, посади яких попали під скорочення, одночасно позивачу пропонувалось перевестись на іншу роботу за її спеціальністю, на жаль ОСОБА_4 не вибрала жодної посади та всіляко відтягувала процес свого можливого переведення. Коли 02.01.2018р. позивач вийшла на роботу з листка непрацездатності то приступити до роботи не могла, так як питання її подальшого переведення на іншу посаду не було вирішено, позивач відмовилась розглядати надані пропозиції, про що було складено акт і прийнято рішення про її звільнення. Крім того, оскільки 01.06.2012р. наказом №48 була переведена на посаду завідувача ІІ відділення, тому вимога про стягнення середнього заробітку на 0,5 посади лікаря-дерматовенеролога є незаконною. Звільнення позивача відбулось без попередньої згоди профспілкового комітету, оскільки ОСОБА_4 21.12.2017р. за власної згоди вийшла з такої. Також зміна назви з ОКШВД на КЗ ЛОР ЛОШВД не припиняє трудових відносин працівників із юридичною особою, тому на час звільнення позивача у головного лікаря були наявні повноваження на виконання функцій роботодавця. Підстав для задоволення вимог в цілому не вбачає, просить такий відхилити за безпідставністю. В підтвердження заперечень покликається на копії наказів та листів, інші долучені до справи докази.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, котрі подані сторонами і про наявність інших не заявлено жодною стороною - суд вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з таких мотивів.

У судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно перебувала у трудових відносинах з Обласним комунальним шкірно-венерологічним диспансером, що підтверджується записами в трудовій книжці. (а.с. 41-42)

Наказом № 4-к від 02.01.2018р. ОСОБА_4 звільнено з посади завідувача стаціонарним відділенням №2 ОКШВД, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з реорганізацією установи, скорочення чисельності та штату працівників. (а.с. 9)

Згідно вимог п. 1 ст. 40 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може відбутись у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Встановлено, що Рішенням ЛОР №300 від 14.02.2017р. на черговій сесії ухвалено Про реорганізацію шкірно-венерологічної служби у Львівській області . (а.с. 106)

Відповідно до вказаного рішення винесено наказ № 7-ос від 20.02.2017р. Про реорганізацію шкірно-венерологічної служби у Львівській області (а.с. 109).

У відповідності до п. 19 Постанови пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів - Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно повідомлення про створення профспілкової організації від 21.12.2017р. (а.с. 15) адміністрацію Львівського обласного шкірно-венеричного диспансеру повідомлено про створення 16.12.2017р. нової первинної профспілкової організації - Незалежна первинна профспілкова організація ОКШВД Вільної профспілки медичних працівників України.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Однак, при звільненні ОСОБА_4 з посади вказані вимоги дотримані не були, що являється грубим порушенням трудового законодавства.

Таким чином слід задоволити вимоги в частині визнання недійсним та скасування Наказу Головного лікаря Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер № 4-к від 02.01.2018 року Про звільнення з роботи , та визнання звільнення ОСОБА_4 незаконним та поновлення її на роботі.

Крім того, згідно вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тому слід задоволити вимогу про стягнення з Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер на користь ОСОБА_4 середньомісячний заробіток на посаді завідувача ІІ-м стаціонарним відділенням за весь час вимушеного прогулу /23 робочих дні - з дати звільнення по дату звернення до суду/ у розмірі 5983 грн. 00 коп.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 235 КЗпП України - рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, як і рішення в частині стягнення платежу - заробітної плати за один місяць, оскільки вимушений прогул склав всього 23 робочих дні, тому до негайного стягнення підлягає сума в розмірі 5983 грн. 00 коп.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку на посаді 0,5 ставки лікаря дерматовенеролога, то така до задоволення не підлягає, оскільки позивач 01.06.2012р. наказом №48 була переведена на посаду завідувача ІІ відділення, що підтверджується копією витягу з наказу №48 (а.с. 32)

Водночас не підлягає до задоволення вимога про відшкодування моральної шкоди, оскільки жодних об'єктивних та документально підтверджених доказів її спричинення позивачу не представлено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

При цьому у відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 40, 94, 235, 236 КЗпП України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 - задоволити частково.

Визнати недійсним та скасувати Наказ Головного лікаря Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер № 4-к від 02.01.2018 року Про звільнення з роботи .

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_4 та поновити ОСОБА_4 на роботі у Комунальному закладі Львівської обласної ради Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер .

Стягнути з Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер на користь ОСОБА_4 середньомісячний заробіток на посаді завідувача ІІ-м стаціонарним відділенням за весь час вимушеного прогулу у розмірі 5983 грн. 00 коп. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три грн. 00 коп.).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_4 середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 5983 грн. 00 коп. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три грн. 00 коп.).

В решті вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер (місце знаходження: 79013, м. Львів, вул. Коновальця, 1, ЄДРПОУ 01996800) на користь ОСОБА_4 (місце проживання: 79032, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 2000 грн. судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Апеляційного суду Львівської області або через місцевий суд до Апеляційного суду Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Нор Н. В.