Ухвала

від 23.07.2018 по справі 138/730/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

23 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 138/730/17

Провадження №51- 7620 ск 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в:

вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Могилів-Подільський Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді арешту на строк шість місяців, з позбавленням права користування транспортними засобами на строк один рік.

ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у виді арешту на строк шість місяців, з позбавленням права користування транспортними засобами на строк один рік в порядку і на умовах, передбачених п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Цивільний позов задовольнено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 40000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640 гривень 00 копійок на користь Державної судової адміністрації України.

Стягнуто з ОСОБА_4 понесені по справі процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в сумі 2111 гривень 04 копійки, на користь держави.

Цим же вироком ухвалено рішення щодо речових доказів.

УхвалоюАпеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

Згідно із копіями доданих до касаційної скарги судових рішень ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 30 серпня 2016 року близько 14 години, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Scorpio» д.н.з. НОМЕР_1 , в салоні якого знаходився пасажир ОСОБА_5 , рухаючись лівою смугою автодороги по проспекту Незалежності у м. Могилеві-Подільському Вінницької області в напрямку центра міста, в районі будинку № 109 порушив п.п. 1.5, 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього рухуУкраїни, а саме: будучи неуважним, відповідно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху в ліву сторону не переконався, що це буде безпечно, перевищивши швидкість руху виїхав на зустрічну смугу руху, де з метою повернення на свою смугу руху різко вивернув кермо вправо та натиснув на гальма, втратив контроль над управлінням автомобіля, виїхав на тротуар правої частини дороги, де допустив зіткнення передньою частиною автомобіля з деревом. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_5 отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи № 11/2 від 16 січня 2017 року тілесні ушкодження у виді: забійно-рваної рани крила носа зліва, закритого перелому кісток носу без зміщення, закритого уламкового перелому у верхній та середній третинах лівої стегнової кістки, множинні садни, забої голови, тулуба, кінцівок, які виникли від дії тупих предметів, можливо 30 серпня 2016 року при ДТП, та належать: закритий перелом лівої стегнової кістки до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я більше 21 доби; рана та перелом кісток носа до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричиняють короткочасний розлад здоров`я більше 6 діб; садна та забої м`яких тканин до категорії легких тілесних ушкоджень. Згідно автотехнічної експертизи № 705а від 19 жовтня 2016 року в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля марки «Ford Scorpio» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 1.5,10.1,12.1,12.4 Правил дорожнього руху України. В ситуації, яка склалася, з технічної точки зору можливість попередження виникнення даної ДТП у водія автомобілямарки «Ford Scorpio» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 могла полягати у виконанні ним вимог п.п. 10.1, 12.1 ПДР України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 частково не погоджується із судовими рішеннями, постановленими щодо нього, вважає їх незаконними та необґрунтованими в частині стягнення з нього 40 000 грн. моральної шкоди на користь потерпілого. Так, ОСОБА_4 зазначає, що розмір моральної шкоди, призначений судом першої інстанції, є непомірно великим для нього, вважає, що цивільний позов слід зменшити до 10000 грн., оскільки він на даний час не працює за станом здоров`я, а відтак не має можливості сплатити цивільний позов у повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно зіст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок місцевого суду щодо доведеності вини у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286 КК у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 не оспорює.

Разом із тим, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_4 з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, Суд вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК є правильною, а покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК.

При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував фізичні та моральні страждання потерпілого, характер дій засудженого, а також конкретні обставини справи. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом також ураховані вимоги розумності та справедливості.

Заявлений у справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 вирішено відповідно до вимог закону.

Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду, який обґрунтовано зазначив, що стягуючи на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 40000 грн., суд взяв до уваги факт протиправної поведінки ОСОБА_4 , який не лише спричинив фізичні страждання потерпілому в момент їх заподіяння, але й те, що потерпілий продовжує своє лікування, тому визначений судом розмір моральної шкоди є співмірними стражданням потерпілого та ґрунтується на принципах розумності, справедливості і є достатнім для відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди.

Апеляційний суд, як убачається зі змісту ухвали від 18 квітня 2018 року, ретельно перевірив усі доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_4 щодо незгоди з розміром цивільного позову, і дав мотивовану відповідь на них, зазначивши, з яких підстав цю апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Таким чином, колегія суддів не має підстав вважати рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що суперечать нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

Інших доводів стосовно незаконності судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 не містить.Тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

п о с т а н о в и в:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3