Ухвала

від 23.07.2018 по справі 910/6131/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

23.07.2018Справа №910/6131/18

За позовомОСОБА_1 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" 2. ОСОБА_2 3. ОСОБА_3 прозобов'язання вчинити дії Суддя Бойко Р.В. при секретарі судового засідання Бариновій О.І. Представники учасників справи: від позивача:ОСОБА_4 від відповідача-1:не з'явився від відповідача-2:ОСОБА_3 від відповідача-3:ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ", ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якій просить:

- визнати протиправною відмову (бездіяльність) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провести збори спадкоємців Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" та відмову (бездіяльність) внести зміни до статуних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" та провести реєстрацію таких статутних документів;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" провести збори спадкоємців та розглянути питання порядку денного зборів спадкоємців відповідача-1 згідно пропозицій, що подані позивачем листом від 12.03.2018;

- спонукати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняти участь у зборах спадкоємців Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" та розглянути питання порядку денного зборів спадкоємців відповідача-1 згідно пропозицій, що подані позивачем листом від 12.03.2018;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" та ОСОБА_2 внести зміни до статутних документів відповідача-1;

- зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішити питання по заяві позивача від 28.06.2017 щодо виплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" у грошовій формі 1/6 частки статутного капіталу відповідача-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті засновника та єдиного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" позивачем було успадковано 1/6 частку статутного капіталу товариства, проте реалізація ОСОБА_1 своїх корпоративних прав є унеможливленою у зв'язку із протиправною бездіяльністю відповідачів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2018 відкрито провадження у справі №910/6131/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 11.06.2018.

05.06.2018 через відділ діловодства суду надійшов спільний відзив відповідача-2 та відповідача-3 на позов з доказами його направлення позивачу та відповідачу-1, за змістом якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечують проти позовних вимог з тих підстав, що:

- відповідач-2 та відповідач-3, як спадкоємці частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ", не бажають реалізовувати своє право на вступ до складу товариства та не є учасниками відповідача-1, а тому правові підстави для зобов'язання їх провести загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" відсутні;

- ОСОБА_2 звільнилась з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" ще у січні 2017 року, про що повідомила орган податкової служби, в той час як положення Кодексу законів про працю України не передбачають обов'язку нотаріального посвідчення заяви про звільнення;

- законодавством не передбачено такої форми управління товариством як збори спадкоємців товариства, а тому вимоги позивача про зобов'язання їх провести є неправомірними та фактично зумовлюють втручання суду в діяльність товариства;

- заявлений позивачем орієнтовний розмір витрат на оплату правової допомоги є документально не підтвердженим, в той час як позивач вправі була як інвалід 2-ї групи скористатись безоплатною правовою допомогою, а відтак дані витрати не можуть вважатись неминучими, а їх розмір є необґрунтованим.

Підготовче засідання 05.06.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Бойко Р.В. на комп'ютерному тестуванні в межах кваліфікаційного оцінювання.

Учасників справи було повідомлено про наступне підготовче засідання у справі №910/6131/18, призначене на 18.06.2018, шляхом направлення ухвали про повідомлення про дату, час та місце судового засідання від 05.06.2018 у даній справі.

15.06.2018 через відділ діловодства суду від відповідача-2 та відповідача-3 надійшло спільне клопотання про здійснення розгляду даної справи без їхньої участі.

В підготовчому засіданні 18.06.2018 ОСОБА_3, який також здійснює представництво ОСОБА_2 згідно довіреності, надано суду для долучення до матеріалів справи копій касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 01.03.2018 у справі №761/27538/17 та ухвали Верховного Суду від 29.05.2018 про відкриття касаційного провадження.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у справі №910/6131/18 відкладено підготовче засідання на 09.07.2018 у зв'язку з необхідністю надання часу для вивчення представником позивача матеріалів справи та підготовки відповіді на відзив.

02.07.2018 через відділ діловодства суду від позивач надійшла заява до позовної заяви з доказами її направлення іншим учасникам справи, в якій ОСОБА_1 фактично пронумеровано та систематизовано долучені до позову документи, а також долучено до матеріалів справи додаткові докази, зокрема ті, що на момент подачі не могли бути долучені до матеріалів справи, оскільки створені після відкриття провадження у даній справі.

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2018 закінчено підготовче засідання у даній справі та призначено її розгляд по суті на 23.07.2018 без визначення часу, оскільки засідання у даній справі проводяться судом в режимі відеоконференції та наявна необхідність погодження їх часу із іншим судом, який забезпечує проведення розгляду даної справи в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 23.07.2018 взяли участь представники позивача та відповідачів 2, 3.

Відповідача-1 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою про відправлення від 12.07.2018 на зворотному боці ухвали господарського суду міста Києва від 10.07.2018 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 23.07.2018, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, звертаючись із даним позовом про визнання протиправною відмову (бездіяльність) в частині проведення зборів спадкоємців Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ", зобов'язання провести відповідні збори, спонукання відповідача-2 та відповідача-3 прийняти участь у зборах спадкоємців відповідача-1 та вирішити питання щодо виплати у грошовій формі 1/6 частки статутного капіталу відповідача-1, ОСОБА_1 вказувала, що після смерті засновника та єдиного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" нею було успадковано 1/6 частку статутного капіталу товариства, проте реалізація позивачем своїх корпоративних прав є унеможливленою у зв'язку із протиправною бездіяльністю відповідачів, зокрема, відповідача-2 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ".

В той же час, судом встановлено, що в проваджені загальних судів перебувала цивільна справа №761/27534/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ" та ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Так, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2017, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 27.03.2018 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вказані судові рішення обґрунтовані тим, що місцевий та апеляційний загальні суди встановили, що ОСОБА_1 на даний час не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ", а ОСОБА_2 не є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ".

Судом, за наслідками дослідження інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено та представниками позивача та відповідачів 2, 3 підтверджено, що вказані судові рішення учасниками справи №761/27534/17 в касаційному порядку не оскаржувались.

Частиною 2 статті 273 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 384 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Тобто, судовими рішеннями в цивільній справі, які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ".

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні приписи законодавства також містяться у статті 18 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2017 та постанова Апеляційного суду міста Києва від 27.03.2018 у справі №761/27534/17 в силу приписів ст.ст. 273, 384 Цивільного процесуального кодексу України набрали законної сили, а відтак, встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

До того ж, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Із рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Україна-Тюмень" проти України".

У справі "Желтяков проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (аналогічна позиція викладена у рішеннях "Христов проти України", "Брумареску проти Румунії", "Рябих проти Росії").

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо того, що ОСОБА_1 не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ"), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судових рішень у справі №761/27534/17, що є недопустимим як в силу національного, так і міжнародного законодавства.

До того ж, ОСОБА_1 як учаснику відповідного спору (позивачу) у справі №761/27534/17 було достеменно відомо про дані обставини.

Таким чином, остаточними судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що ОСОБА_1 не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ".

В той же час, частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Під час визначення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З огляду на наведені положення статті 167, 55 Господарського кодексу України корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №925/1321/16.

Оскільки, позивач не є учасником відповідача-1 (як встановлено остаточними судовими рішення у справі №761/27534/17), то він не наділений правами на участь в управлінні господарською організацією та не має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації, оскільки такими правами в силу положень статті 116 Цивільного кодексу України наділений виключно учасник господарського товариства.

Тобто, правовідносини між учасниками даної справи не містять ознак корпоративних, а тому спір у справі №910/6131/18 не може вважатись таким, що виник з корпоративних відносин.

З огляду на те, що спір у даній справі не є корпоративним, не є спором, що виник з господарських правовідносин та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а виник з цивільних правовідносин між фізичними особами - позивачем та відповідачами 2 та 3, а також Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ", позивач у справі не є суб'єктом господарювання в розумінні частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, а суб'єктний склад учасників даної справи відповідає положенням частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, то розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватись в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин провадження у справі №910/6131/18 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що в його провадженні перебувало дві справи за позовом ОСОБА_1 з тотожними (аналогічними) вимогами, однак з відмінним складом учасників справи в частині відповідача-1: справа №910/6131/18 (відповідачем-1 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ") та справа №910/6134/18 (відповідачем-1 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус 8"). В іншій частині, як склад учасників (крім відповідача-1), так підстави та предмет спору у вказаних справах є тотожними (аналогічними).

Проте, справа №910/6134/18 була розглянута господарським судом по суті та прийнято відповідне рішення суду, так як постановою Апеляційного суму міста Києва справі №761/27538/17 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07.11.2017 було скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8", а відтак має місце корпоративний спір.

Суд констатує, що фактично за аналогічних обставин у цивільних справах має місце винесення апеляційним загальним судом двох взаємовиключних судових рішень, проте така ситуація не має своїм наслідком можливість господарського суду переоцінити встановлені вказаними остаточними судовими рішеннями обставини, а отже вказані судові рішення є обов'язковими для господарського суду та не можуть бути поставлені під сумнів.

Більше того, надання судами відмінних юрисдикцій різної правової оцінки обставинам в частині набуття/не набуття позивачем (та відповідачем-2) статусу учасника відповідача-1 (а відтак - наявності чи відсутності корпоративних правовідносин між учасниками справи) фактично зумовить виникнення спору між судами з приводу підвідомчості спору, оскільки розгляд господарським судом по суті справи №910/6131/18 (лише в рамках якого можуть бути встановлені відповідні обставини) ставитиме під сумнів вірне визначення підвідомчості справи №761/27534/17 загальним судам, що є неприпустимим, оскільки становитиме втручання у гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до правосуддя.

Щодо неприпустимості спору між судами з приводу підвідомчості справи, оскільки це має наслідком порушення права на доступ до правосуддя зазначав Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Церква села Сосулівка проти України".

Таким чином, оскільки Апеляційний суд міста Києва у справі №761/27538/17 встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8", а відтак між ними має місце корпоративний спір, господарським судом було розглянуто позовні вимоги ОСОБА_1 в справі №910/6134/18 по суті та ухвалено рішення суду.

Натомість, оскільки Апеляційним судом міста Києва у справі №761/27534/17 було встановлено, що ОСОБА_1 не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ", а відтак у даному випадку відсутній корпоративний спір, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі №910/6131/18 з підстав непідвідомчості даної справи господарським судам.

Частиною 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На виконання вказаної вимоги процесуального закону суд роз'яснює позивачеві, що спір у справі №910/6131/18 віднесено до юрисдикції загальних судів.

Керуючись ст.ст. 18, 20, 75, 130, 231, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №910/6131/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродторг ММ", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (23.07.2018) та може бути оскарження протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст ухвали складено 26.07.2018.

Суддя Р.В. Бойко