Рішення

від 16.07.2018 по справі 826/1898/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 липня 2018 року №826/1898/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., здійснюючи відкритий судовий розгляд адміністративної справи

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2016 №0022171404, за участю:

представника позивача - Кузнеця О.М.,

представника відповідача - Обушевської З.В.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2016 №0022171404, прийняте відповідачем.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 17.10.2016 №250/26-15-14-04-03/32527242, зробивши висновки щодо порушення норм податкового законодавства виключно на дослідженні господарських операцій по ланцюгу контрагентів позивача, без дослідження власне господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" з товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича фірма Захід-Люкс , прийняло податкове повідомлення-рішення від 10.11.2016 №0022171404.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на фіктивність господарських операцій, відсутності реального джерела походження товару та зазначив, що висновки акта перевірки від 17.10.2016 №250/26-15-14-04-03/32527242 є обґрунтованими та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 10.11.2016 №0022171404.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи відкладався через неявку позивача, а також судом оголошувалась перерва в процесі розгляду адміністративної справи з метою отримання доказів по справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича фірма Захід-Люкс за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 та з контрагентами покупця.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198 пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" занижено податок на додану вартість за червень 2016 року на суму 340 656, 00 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 17.10.2016 №250/26-15-14-04-03/32527242 (далі - Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві заперечення на Акт перевірки.

За результатами розгляду заперечення, поданого товариством з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік", відповідачем було прийнято рішення від 07.11.2016 №23547/10/26-15-14-04-03, яким висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.11.2016 №0022171404, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 425 820, 00 грн., у тому числі: 340 656, 00 грн. - основний платіж, 85 164, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік", не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з Акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.10.2016 №250/26-15-14-04-03/32527242, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність підтвердження факту здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" та товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича Фірма Захід Люкс за договором від 22.02.2016 №22/16, по ланцюгу контрагентів. Так, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що встановлено документальне оформлення господарської операції по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі від контрагентів приватного підприємства Ресурспромцентр , на які товариство з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" від контрагента товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича Фірма Захід Люкс отримало первинні документи, які вплинули на задекларовані позивачем показники звітності з податку на додану вартість за червень 2016 року).

Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг з якого наявних в матеріалах справи), видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" є, зокрема, оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; основним видом господарської діяльності є - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича Фірма Захід Люкс (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" (Покупець) було укладено договір від 22.02.2016 №22/16, предметом якого є передача продавцем у власність покупцеві обладнання, що наведене в рахунках-фактурах, а покупець в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити обладнання.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаного договору, рахунків-фактури, копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

Водночас суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру),

При цьому, суд звертає увагу, що підставою для визначення порушення позивачем Податкового кодексу України став висновок відповідача щодо відсутності факту реальності господарських операцій щодо введення в обіг товару між приватним підприємством Ресурспромцентр , який є контрагентом товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича Фірма Захід Люкс зі своїми контрагентами, при цьому господарська діяльність між товариством з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" та товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича Фірма Захід Люкс відповідачем не досліджена, а лише зроблено висновок про порушення податкового законодавства, виходячи з аналізу операцій по ланцюгу контрагентів.

Крім того, у запереченнях на позовну заяву, текст яких практично повністю дублює текст Акта перевірки, без надання додаткових пояснень чи доказів на обґрунтування позиції відповідача, останнім надано оцінку щодо господарської діяльності приватного підприємства Ресурспромцентр з посиланням на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 23.08.2016 по справі №295/10692/16-к в рамках кримінального провадження №1-кс/295/4390/16, проте, такі посилання суд оцінює критично, оскільки матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Разом з тим, вироку суду щодо приватного підприємства Ресурспромцентр відповідачем суду надано не було.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договору, який укладався позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича Фірма Захід Люкс

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, недотримання контрагентом коонтрагента позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича Фірма Захід Люкс не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2016 №0022171404 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.11.2016 №0022171404.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04665, м. Київ, вул. Шолуденко, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік" (02175, м. Київ, вул. Харківське шосе, 55, код ЄДРПОУ 32527242) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 387, 30 грн. (шість тисяч триста вісімдесят сім гривень тридцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 26.07.2018