Ухвала

від 26.11.2018 по справі 826/1898/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Суддя-доповідач: Епель О.В.

УХВАЛА

26 листопада 2018 року Справа № 826/1898/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г. у м. Києві, перевіривши заяву Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністртивного суду м. Києва від 16 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВБР Електрік до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ВБР Електрік звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2016 р. № 0022171404, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 425 820,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року було залишено без руху через несплату судового збору та надано апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року апелянту було відмовлено у задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовжено йому строк на усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністартивного суду від 16 жовтня 2018 року справу було прийнято до провадження даного суду, відмолено в задоволенні клопотання апелянта про відстрочення йому сплати судового збору за подання апеляційної скарги або продовження строку на усунення її недоліків у зв'язку з відсутністю відповідних правових підстав та з огляду на те, що дане питання вже було вирішено ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, і повернуто апеляційну скаргу внаслідок неусунення її недоліків.

29.10.2018 р. відповідач, не сплативши судовий збір, не порушуючи питання щодо застосування положень статті 133 КАС України, не надаючи жодних доказів щодо вчинення дій, направлених на сплату судового збору та не ставлячи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 16 липня 2018 року, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин його пропуску та сплати судового збору у відповідному розмірі за реквізитами, вказаними в ухвалі суду.

19.11.2018 р. від апелянта надійшло клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, до якого додано роздруківку щодо сплати судового збору до Київського апеляційного адміністративного суду та виписку за 30.10.2018 р., в якій відображені відомості щодо перерахування аліментів та ЄСВ.

В обґрунтування зазначеного клопотання апелянт посилається, зокрема на те, що він раніше звертався до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, але у задоволенні такого клопотання йому було відмолено, що він з об'єктивних причин був позбавлений можливості сплатити судовий збір у зв'язку з безспірним списанням коштів з рахунків і зупиненням операцій з бюджетними коштами за всіма рахунками, що КАС України визначено два строки на подачу апеляційної скарги - тридцятиденний з дня проголошення судового рішення та річний з дня складання його повного тексту.

У свою чергу 22.11.2018 р. від позивача надійшло клопотання (заперечення), в якому він зазначає, що з боку апелянта - відповідача у справі має місце зловживання процесуальними правами, що в апелянта було достатньо часу для сплати судового збору, що з моменту прийняття рішення суду першої інстанції пройшов тривалий час, що підстави для поновлення відповідачу строку на подачу апеляційної скарги відсутні і надання йому стільки часу призводить до процесуальної нерівності сторін.

Перевіривши зазначену заяву апелянта та дослідивши на виконання принципу змагальності сторін доводи іншої сторони - позивача у справі, викладені у вказаному клопотанні, колегія суддів вважає, що заява відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

У матеріалах справи міститься зворотне поштове повідомлення, відповідно до якого копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідачем було отримано ще 31.07.2018 р. /Т.2 а.с.188/, але протягом трьох місяців ним не було вжито достатніх та необхідних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, які реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Тож, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

З викладеного вбачається, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі 804/958/17, від 17.10.2018 р. у справі № 808/2282/15, від 01.10.2018 р. у справі № 813/4076/15, від 20.04.2018 р. у справі № 822/2337/17, від 17.10.2018 р. у справі № 810/1802/17, від 02.10.2018 р. у справі № 805/3544/17-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при розгляді вищевказаного клопотання апелянта.

При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, доводи апелянта про те, що він раніше звертався до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, але у задоволенні такого клопотання йому було відмолено, що він з об'єктивних причин був позбавлений можливості сплатити судовий збір у зв'язку з безспірним списанням коштів з рахунків і зупиненням операцій з бюджетними коштами за всіма рахунками, що КАС України визначено два строки на подачу апеляційної скарги - тридцятиденний з дня проголошення судового рішення та річний з дня складання його повного тексту є необґрунтованими та вказують на довільне тлумачення податковим органом норм адміністративного процесуального законодавства, яким, крім іншого, регламентовано тридцятидениий, а не річний, строк звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що наведені в заяві апелянта причини для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 295, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністртивного суду м. Києва від 16 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВБР Електрік до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач

Судді: