Ухвала

від 21.12.2018 по справі 826/1898/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Суддя-доповідач: Епель О.В.

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

21 грудня 2018 року Справа № 826/1898/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г. у м. Києві, перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВБР Електрік до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ВБР Електрік звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2016 р. № 0022171404.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року було залишено без руху через несплату судового збору та надано апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року апелянту було відмовлено в задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовжено йому строк на усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністартивного суду від 16 жовтня 2018 року справу було прийнято до провадження даного суду, відмолено в задоволенні клопотання апелянта про відстрочення йому сплати судового збору за подання апеляційної скарги або продовження строку на усунення її недоліків у зв'язку з відсутністю відповідних правових підстав та з огляду на те, що дане питання вже було вирішено ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, і повернуто апеляційну скаргу внаслідок неусунення її недоліків.

29.10.2018 р. відповідач, не ставлячи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 16 липня 2018 року, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляції без руху шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин його пропуску та сплати судового збору у відповідному розмірі за реквізитами, вказаними в ухвалі суду.

19.11.2018 р. до Шостого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, до якого додано роздруківку щодо сплати судового збору до Київського апеляційного адміністративного суду та виписку за 30.10.2018 р., в якій відображені відомості щодо перерахування аліментів та ЄСВ.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 р. в задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

20.12.2018 р. на адресу апеляційного суду надійшло зворотне поштове повідомлення, відповідно до якого ухвалу про залишення апеляційного адміністративного суду апелянтом отримано 09.11.2018 р., тобто останнім днем на усунення її недоліків було 19.11.2018 р.

Крім того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що 19.11.2018 р. апелянт звертався до апеляційного суду з вищезазначеним клопотанням, а отже йому було достеменно відомо про залишення його апеляційної скарги без руху та отримано вищевказану ухвалу суду від 02.11.2018 р.

Однак, станом на 21.12.2018 р. зазначені у вищевказаній ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року недоліки апеляційної скарги в частині щодо пропуску на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не усунуті, а причини, які зазначалися апелянтом визнані судом неповажними з підстав, наведених в ухвалі від 26.11.2018 р.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, які реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Тож, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

З викладеного вбачається, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі 804/958/17, від 17.10.2018 р. у справі № 808/2282/15, від 01.10.2018 р. у справі № 813/4076/15, від 20.04.2018 р. у справі № 822/2337/17, від 17.10.2018 р. у справі № 810/1802/17, від 02.10.2018 р. у справі № 805/3544/17-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при розгляді вищевказаного клопотання апелянта.

При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 299, ч. 2 ст. 321, ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВБР Електрік до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач

Судді: