Постанова

від 26.07.2018 по справі 607/19285/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/19285/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/789/718/18 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - 57

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого - Дикун С.І.

Суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Коваль О.І.

та учасників справи: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/19285/15-ц за апеляційною скаргою Управління поліції охорони в Тернопільській області на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2018 року, постановлену суддею Ромазаном В.В., повний текст ухвали складено 05 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просила замінити боржника у виконавчому листі щодо виконання рішення від 30 січня 2018 року в цивільній справі №607/19285/15-ц, а саме: Управління служби охорони при УМВС України в Тернопільській області замінити на його правонаступника - Управління поліції охорони в Тернопільській області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2018 року заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Управління поліції охорони в Тернопільській області, Ліквідаційна комісія Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено боржника у виконавчому листі №607/19285/15ц, виданому 14 березня 2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, з приводу примусового виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління ДСО при УМВС України в Тернопільській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до якого вирішено стягнути із Управління ДСО при УМВС України в Тернопільській області на користь ОСОБА_2 17412 (сімнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 33 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме: Управління ДСО при УМВС України в Тернопільській області замінено на Управління поліції охорони в Тернопільській області.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, Управління поліції охорони в Тернопільській області (далі - УПО Тернопільської області) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необгрунтованість та незаконність ухвали суду, порушення норм матеріального права та неналежне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження. Зазначає, що 07.11.2015 року відбулась державна реєстрація створеного розпорядчим актом органу державної влади (наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №48) Управління поліції охорони в Тернопільській області. Особа, яка подала апеляційну скаргу підкреслює, що реєстрація новоутвореного УПО Тернопільської області відбулась шляхом заснування юридичної особи і це утворення не пов'язано із перетворенням іншого суб'єкта права. Тобто, УПО Тернопільської області де-юре не є правонаступником Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області. Вказує, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області продовжує перебувати у стані припинення і рішення з цього приводу не змінено, а тому у нього не існує правонаступників. Наголошує, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості, що Управління поліції охорони в Тернопільській області є правонаступником Управління державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на неправдивість тверджень апеляційної скарги УПО Тернопільської області, просить відмовити у її задоволенні. Зазначає, що наказ Національної поліції №48 від 06.11.2015 року має внутрішнє відомче значення, містить вторинні норми, тоді як Постанова Кабінету Міністрів України №834 від 13 жовтня 2015 року є актом первинної дії, де в позиції №25 вказано УПО Тернопільської області, котре утворене 13.10.2015 року. Наголошує, що відповідно до п.3 вищевказаної Постанови, правонаступником Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області являється УПО Тернопільської області, утворене та внесене в ЄДРПОУ, як установа, орган виконавчої влади з юридичною і фактичною адресою, ідентичною до УДСО при УМВСУ в Тернопільській області - м.Тернопiль, вул.Петрушевича,5.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Управління поліції охорони в Тернопільській області просило справу розглядати без їх представника, вимоги апеляційної скарги підтримали.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних мотивів.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що УПО Тернопільської області є правонаступником Управління ДСО при УМВС України в Тернопільській області, а тому сторона відповідача-боржника у виконавчому листі підлягає заміні до відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог ч.5 ст.442 ЦПК України.

З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки він грунтується на вимогах чинного законодавства та матеріалах справи.

Судом установлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 до Управління ДСО при УМВС України в Тернопільській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено.

Ухвалено стягнути із Управління ДСО при УМВС України в Тернопільській області на користь ОСОБА_2 17412 (сімнадцять тисяч чотириста дванадцять) гривень 33 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також в користь держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26 липня 2016 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року скасовано.

Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року рішення апеляційного суду Тернопільської області від 26 липня 2016 року скасовано, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року залишено в силі.

У порядку виконання даного судового рішення, 14 березня 2018 р. Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №607/19285/15-ц, де боржником виступає Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області (м. Тернопіль вул. Петрушевича, 5, МФО 338879).

Відповідно до наказу МВС України №1399 від 07.11.2015 року Про ліквідацію підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, відповідно до Закону України Про центральні органи виконавчої влади , статей 104, 105, 110, 111 ЦК України, наказано ліквідувати, як юридичні особи, підрозділи державної служби охорони, в тому числі Управління ДСО при УМВС України в Тернопільській області, про що в ЄДРПОУ зроблено відповідний запис (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань -з 16.11.2015 року в стані припинення, за рішенням засновників).

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року №834 Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ утворено, як юридичні особи публічного права, органи поліції охорони, за переліком, згідно з додатком №1, у тому числі Управління поліції охорони в Тернопільській області, яке утворене 13.10.2015 року, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ за №1003760276.

У пункті 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року №834 Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ зазначено, що органи поліції охорони, утворені, як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.

Відповідно до Положення про Управління поліції охорони в Тернопільській області, затвердженого наказом Національної поліції від 06 листопада 2015 року №65, в редакції наказу Національної поліції від 26.06.2017 року №629, Управління поліції охорони в Тернопільській області (код за ЄДРПОУ 40108819) є правонаступником Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області (код за ЄДРПОУ 08597014).

Також, як вбачається із відповіді Голови ліквідаційної комісії УДСО при УМВС України в Тернопільській області від 01.06.2018 року, на підставі спільного наказу МВС України та Національної поліції України від 31.01.2016 року №232/374 Про передачу нерухомого майна , спільного наказу МВС України та Національної поліції України від 01.06.2016 року №451/459 Про затвердження актів приймання передачі майна передано на баланс Управління поліції охорони в Тернопільській області майно, яке перебувало в оперативному управлінні УДСО при УМВС України в Тернопільській області.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що УДСО при УМВС України в Тернопільській області станом на 16.11.2015 перебуває в стані припинення, а 07.11.2015 проведено державну реєстрацію УПО Тернопільської області (номер реєстраційної дії 1 646 102 0000 009947).

Таким чином, виходячи із вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов до законного та обгрунтованого висновку про те, що правонаступником Управління ДСО при УМВС України в Тернопільській області, яке є боржником згідно виконавчого листа №607/19285/15-ц, виданого 14 березня 2018 р. Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, є Управління поліції охорони в Тернопільській області, утворене та внесене в ЄДРПОУ, як установа, орган виконавчої влади з ЄДРПОУ №40108819, юридична і фактична адреса м.Тернопіль, вулиця Петрушевича, 5, індекс 46002.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що хоча в наказі Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1399 і зазначено про ліквідацію УДСО при УМВС України в Тернопільській області, фактично останнє є реорганізованим, оскільки новостворене УПО Тернопільської області визначене його правонаступником.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , а також згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід'ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд.

За змістом частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.

Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Оскільки, виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України Про виконавче провадження .

Обов'язковість виконання судових рішень, як невід'ємна складова частина права громадянина на справедливий суд, встановлена також практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідними нормами (ст.6, 13, ст.1 Першого протоколу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні у справі Шмалько проти України (Shmalko v. Ukraine, №60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Аналогічна правова позиція викладена і в рішенні Європейського суду, прийнятому у справі Soering проти Сполученого королівства , де зазначалося, що виконання будь-якого судового рішення є невідємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд).

У справі Півень проти України , Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.

Узагальнюючи практику ЄСПЛ слід дійти до висновку, що обґрунтованість затримки невиконання судового рішення має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Одночасно ЄСПЛ звернув увагу на те, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна боржника у даному виконавчому провадженні не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

У зв'язку з такою заміною боржника відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження і відбувається заміна сторони.

Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Аналогічна за змістом норм викладена в ст.442 ЦПК України, яка стосується стадії виконання судового рішення.

За загальним правилом суть правонаступництва полягає в переході прав та обов'язків, що особисто не пов'язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає у спірні правовідносини.

Під правонаступництвом у виконавчому проваджені необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Так, підставою правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.

Згідно із ч.5 ст.15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обовязковими тією мірою, якою вони були б обовязковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 104 ЦК України передбачено припинення юридичної особи у разі передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам, або в результаті ліквідації. Таким чином, вищенаведена норма матеріального закону встановлює два способи припинення юридичної особи: перший спосіб відбувається в порядку правонаступництва, тобто коли цивільні права та обов'язки юридичної особи, що припиняється, переходять до інших юридичних осіб (правонаступників), які найчастіше є новоутвореними організаціями; другий спосіб припинення юридичної особи відбувається за відсутності правонаступництва і є ліквідацією.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Беручи до уваги вищезазначені обставини та положення діючого законодавства, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заява ОСОБА_1Я є обґрунтованою, а тому здійснив заміну боржника у виконавчому провадженні. Крім того, така заміна не порушує прав та законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що в Управлінні Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області не існує правонаступників не заслуговують на увагу, оскільки чинною Постановою Кабінету Міністрів України №834 від 13 жовтня 2015 року, яка є обов'язковою до виконання, серед переліку органів поліції охорони, що утворюються як територіальні органи Національної поліції визначено Управління поліції охорони в Тернопільській області і ч.3 даної Постанови чітко установлено, що вищезгадані органи є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.

Посилання в апеляційній скарзі на Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому відсутні відомості, що Управління поліції охорони в Тернопільській області є правонаступником Управління державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, колегія суддів розцінює як такі, що зводяться до переоцінки доказів у справі, оскільки даний факт не є належним доказом у справі. Більше того, згідно з відомостей з даного реєстру, УПО Тернопільської області створене на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №834 від 13 жовтня 2015 року, яка і визначає його статус правонаступника Управління ДСО при УМВС України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Тернопільській області залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 27 липня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3