Ухвала

від 22.05.2018 по справі 757/18693/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/257/2018 Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія ч. 1 ст. 212 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_9 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у кримінальному провадженні

№ 32014100060000078 стосовно обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1

ст. 212 КК України,

ОСОБА_10 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в

с. Нова Синявка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

за участю: прокурорів ОСОБА_11 , ОСОБА_12

захисника ОСОБА_13

обвинуваченої ОСОБА_10

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року ОСОБА_10 виправдано за ч. 1 ст. 212 КК України за відсутністю в її діях складу цього злочину.

Судом вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_10 висунуто обвинувачення в тому, що вона, будучи службовою особою головним бухгалтером ТОВ «Страбіс-Агро», в порушення

п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР: «доходом з інших джерел є суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів)», з метою несплати податків, в березні 2011 року не включила до складу доходів, поворотну фінансову допомогу отриману ТОВ «Страбіс-Агро» в березні 2011 року від нерезидента BUFFERSTONE LIMITED у сумі 635 600 грн., з огляду на те, що дана сума повернута нерезиденту в ІІ кварталі 2011 року та включена до складу витрат підприємства ТОВ «Страбіс-Агро», умисно занизила суму доходів ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208).

Також, ОСОБА_10 умисно не включила до складу собівартості товару, фактичну вартість остаточно забракованої продукції (мінеральні добрива) за відсутності наказу по підприємству у ІІІ кварталі 2011 року, на загальну суму 949 822 грн. та внаслідок чого занизила об`єкт оподаткування.

Встановлено, що мінеральні добрива, що у свою чергу є власністю ТОВ «Страбіс-Агро», привозились до контрагента ТОВ «Страбіс-Агро» для подальшого його фасування.

Відтак, враховуючи, що під час такого технологічного процесу вказаний товар зазнав певних втрат, головний бухгалтер ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208) ОСОБА_10 мала право віднести до складу витрат такі збитки, проте за умов видання наказу про облікову політику.

Так, відповідно до п. 138.4, п.138.7 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.

Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері (п. 138.7 ст. 138 ПК України).

За таких обставин, головний бухгалтер ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208) ОСОБА_10 в порушення п. 138.7 ст. 138 ПК України умисно зависила показники у рядку 05.1 (СВ) Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на суму 949 822 грн., тим самим умисно зависила суму валових витрат підприємства ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208).

Окрім того, головний бухгалтер ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208) ОСОБА_10 у ІV кварталі 2012 року до складу собівартості включила нерозподільні постійні загальновиробничі витрати по яким відсутні доходи від реалізації товарів у вищезазначеному податковому періоді (витрати на доставку та доведення до стану, придатного для продажу) у сумі 800 245 грн.

Так, відповідно до норм п. 138.4 ст. 138 ПК України «загальновиробничі витрати - це непрямі витрати, пов`язані з організацією виробництва і керівництвом цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства».

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 до загальновиробничих витрат відносяться:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями, фермами, ланками, бригадами);

- відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями;

- витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо); витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі й втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Так, у зв`язку з наявністю залишку товару на підприємстві списання загальновиробничих витрат є неможливим, тобто такі витрати повинні залишаються на обліку відповідного рахунку.

Враховуючи наведене, правових підстав для включення нерозподільних постійних загальновиробничих витрат по яким відсутні доходи від реалізації товарів за IV квартал

2012 року, у сумі 800 245 грн. немає, таким чином головний бухгалтер ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208) ОСОБА_10 умисно занизила суму валових доходів підприємства ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208).

Також, головним бухгалтером ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208) ОСОБА_10 віднесено до складу витрат нараховувану суму роялті на користь отримувача який не є бенефіциарним отримувачем такої плати у сумі 479 444 грн. за ІV квартал 2012 року.

Так, ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208) здійснило виплату роялті резиденту Кіпру компанії «BUFFERSTONE LIMITED» згідно з Ліцензійним договором № 1 від 01.12.2011.

Згідно з умовами Ліцензійного договору № 1 від 01.12.2011 про передачу прав на використання товарного знаку, укладеного між ТОВ «Страбіс-Агро» (Ліцензіат) та компанією «BUFFERSTONE LIMITED» (Республіка Кіпр) (Ліцензіар), Ліцензіаром надано Ліцензіату за винагороду на термін дії цього договору невиключну ліцензію на використання товарів і послуг, зазначених у свідоцтві за класами МКТП (товарний знак StraBIS).

За використання товарного знаку TOB «Страбіс-Агро» сплачує щоквартально кіпрському нерезиденту роялті у розмірі 20 000 дол. США.

Відповідно до виписок банку TOB «Страбіс-Агро» в 2012 році перерахувало нерезиденту компанії «BUFFERSTONE LIMITED» (Республіка Кіпр) роялті в загальному розмірі 60 000 дол. США (еквів. 479 570 грн).

У п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п.п. 140.1.2. п. 140.1 ст. 140 ПК України витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов`язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов`язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

З огляду на вищевикладене, до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді, якщо особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам (абз. б п.п. 140.1.2. п. 140.1 ст. 140 ПК України).

За таких умов, враховуючи, що ТОВ «Страбіс-Агро» надано невиключне право користування товарним знаком StraBIS, головним бухгалтером ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208) ОСОБА_10 , за ІV квартал 2012 року безпідставно включено до складу витрат на суму 479 444 грн., що понесені в результаті виплати платежів по роялті, внаслідок чого вона умисно зависила суму валових витрат підприємства ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208).

Отже, головний бухгалтер ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208) ОСОБА_10 , з метою ухилення від сплати податків, достовірно знаючи про те, що порушуючи вимоги п.п. 4.1.6

п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994

№ 334/94-ВР, п. 138.4, п. 138.7 ст. 138, п. 142.1, ст. 142, абз. б) п.п. 140.1.2 п. 140.1

ст. 140 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), безпідставно завищила суму витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 встановлено їх завищення на загальну суму 2 956383 грн., в т.ч. по періодам: 2011 рік (ІІІ квартал) - 949 822 грн., 2011 рік (IV квартал) - 356 356 грн., 2012 рік (IV квартал) - 1 650 205 грн., внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 805 864 грн., у т.ч. по періодам: 2011 рік (І квартал) - 158 900 грн.; 2011 року (ІІІ квартал) - 218 459 грн., 2011 рік (ІV квартал) - 81 962 грн., 2012 рік (ІV квартал) -

346 543 грн. В результаті вчинених злочинних дій, направлених на умисне ухилення від сплати податків, головний бухгалтер ТОВ «Страбіс-Агро» (код 36086208) ОСОБА_10 в період з 01.01.2011 по 31.12.2012 не сплатила до державного бюджету України податків на загальну суму 805 864 грн., що більше ніж в тисячу разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значним розміром.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 1 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків на прибуток до державного бюджету України, що входять в систему оподаткування, вчинене службовою особою головним бухгалтером ТОВ «Страбіс-Агро», у значних розмірах.

За вказаним обвинуваченням суд визнав ОСОБА_10 невинуватою та виправдав у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад даного кримінального правопорушення, обґрунтувавши свої висновки тим, що стороною обвинувачення не доведено в суді спрямованість умислу обвинуваченої на ухилення від сплати податків, а також ту обставину, що розмір податку на прибуток підприємства, заниження якого за період з 01.01.2011 до 31.12.2012 інкримінується ОСОБА_10 , утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні прокурор Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_9 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на підставі ст. 49 КК України звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

На обґрунтування свого прохання вказує, що висновки суду не підтверджуються доказами, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду.

Зокрема, як зазначає прокурор, в основу виправдувального вироку судом взято висновок судово-економічної експертизи № 12275/15-45 від 30.11.2015, проте вказана експертиза призначалась відразу ж після визначення судом порядку дослідження доказів у провадженні, на підставі клопотання захисника і наданих захисником завірених копій документів, оригінали яких в суді стороною захисту не надавалися, до того ж експерт підтвердив висновок судово-економічного дослідження № 1234 від 09.06.2015, з яким захисник ознайомив прокурора лише 25.06.2015, майже через місяць після скерування обвинувального акта до суду. За таких обставин, указані висновки судово-економічної експертизи та судово-економічного дослідження є неналежними та недопустимими доказами і не повинні враховуватись судом.

Необґрунтованим є і висновок суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_10 не було умислу на ухилення від сплати податків, оскільки обставини, на які в даному випадку послався суд, а саме те, що ТОВ "Страбіс-Агро" після отримання акту перевірки ДПІ у Печерському районі № 226/26-5-22-09 від 12.03.2014 погашено суму донарахувань з податку на прибуток в сумі 805 864 грн., частково за рахунок попередньої переплати та частково грошовими коштами, навпаки свідчить про наявність такого умислу та фактичне визнання підприємством податкового боргу і порушень, викладених в акті податкової перевірки.

При цьому прокурор звертає увагу на те, що подання службовими особами ТОВ «Страбіс-Агро» позовної заяви до Окружного адміністративного суду м. Києва щодо скасування податкового повідомлення-рішення відбулося лише після внесення слідчим 07 квітня 2014 року відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 212 КК України.

Безпідставно суд першої інстанції, як указує прокурор, не взяв до уваги докази, які доводять наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, в діях ОСОБА_10 , а саме:

- акт перевірки ДПІ у Печерському районі № 226/26-5-22-09 від 12.03.2014, яким ТОВ «Страбіс-Агро» донараховано податок на прибуток в сумі 805864 грн.;

- висновок судово-економічної експертизи № 1-19/05 від 19.05.2015, яким повністю підтверджує порушення, зазначені в акті податкової перевірки № 226/26-5-22-09/36080208 від 12.03.2014, водночас посилання суду на те, що вказаний висновок є неповним, оскільки експертиза проведена на підставі частково наданих документа, нічим немотивований ;

- показання свідка ОСОБА_14 щодо виявлення під час перевірки ТОВ «Страбіс-Агро» порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України, за результатами чого було складено акт № 226/26-5-22-09/36080208 від 12.03.2014 і повідомлено ОСОБА_10 про виявлені порушення, проте ОСОБА_10 на пропозиції надати документи, які спростовують такі порушення, ніяким чином не відреагувала, а службові особи ТОВ "Страбіс-Агро" в подальшому будь-яких письмових заперечень на акт перевірки не подали і донарахований в сумі 805864 грн. податок на прибуток платили до державного бюджету;

- ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, якими залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року про відмову ТОВ «Страбіс-Агро» у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Страбіс-Агро» донараховано 805 864 грн. податку на прибуток;

- акт проведення розрахунків, складений за участі співробітника ДПІ у Печерському районі та головного бухгалтера ТОВ «Страбіс-Агро» ОСОБА_10 , відповідно до якого було враховано при сплаті нарахованих податків за актом перевірки № 226/26-5-22-09 від 12.03.2014 сума переплати податків перед державним бюджетом в розмірі 686770 грн., а відтак частково погашено нарахованих податків з суми 805864 грн.;

- платіжне доручення № 10 від 04.04.2014, відповідно до якого ТОВ «Страбіс-Агро» сплачено решту суму донарахованого податку на прибуток.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_13 просить вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року, як обґрунтований та законний, залишити без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, заперечення обвинуваченої та захисника щодо доводів апеляційної скарги, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, в межах заявлених сторонами клопотань, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При цьому, положеннямист. 94 КПК Українивстановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Цих вимог закону, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції дотримався.

Як убачається з вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_10 і визнаного судом недоведеним, а також підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено ОСОБА_10 обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_10 було висунуто обвинувачення в тому, що вона, будучи службовою особою - головним бухгалтером ТОВ "Страбіс-Агро", у період з 01.01.2011 по 31.12.2012 умисно ухилилась від сплати податків на прибуток до державного бюджету України, що входить в систему оподаткування, на загальну суму 805 864 грн., що більше ніж у тисячу разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значним розміром.

Проаналізувавши у вироку представлені сторонами докази, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела допустимими і достатніми доказами, що в діянні ОСОБА_10 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.212 КК України.

Так, кримінально-караним діянням, передбаченим ч. 1 ст. 212 КК України, є умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходжения до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Об`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується сукупністю трьох ознак: діяння - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів; суспільно небезпечні наслідки у виді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, причинний зв`язок між діянням і наслідками.

За змістом примітки до ст. 212 КК України під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов`язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

ЗгідноУказу Президента України від 25.08.96 № 762/96з 02.09.96 неоподатковуваний мінімум доходів громадянскладає 17 грн.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1п.169.1ст.169розділуIVцьогоКодексудля відповідного року.

Розмір соціальної пільги для осіб, визначених у пп.169.1.1та пп.169.1.2 ПКУ, у 2011 році становив 470,50 грн., у 2012 році - 536,50 грн.

Отже, ухилення від сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) визнається вчиненим у значному розмірі, коли сума несплаченого платежу перевищує у 2011 році - 470 500 грн., а у 2012 році - 536 500 грн.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, характеризується прямим або непрямим умислом.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, прокурор в апеляційній скарзі посилається в тому числі на: акт перевірки ДПІ у Печерському районі № 226/26-5-22-09 від 12.03.2014, висновок судово-економічної експертизи № 1-19/05 від 19.05.2015, ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, акт проведення розрахунків, складений за участі співробітника ДПІ у Печерському районі та головного бухгалтера ТОВ «Страбіс-Агро» ОСОБА_10 , платіжне доручення № 10 від 04.04.2014 та показання свідка ОСОБА_14 , стверджуючи при цьому, що висновок судово-економічної експертизи № 12275/15-45 від 30.11.2015, який суд поклав в основу виправдувального вироку, є неналежним та недопустимим доказом.

Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що судово-економічна експертиза була призначена судом першої інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, отже її висновки не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення, але з таким твердженням прокурора колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, було вручено ОСОБА_10 20 травня 2015 року (т. 6 а.с. 199-206), 28 травня 2015 року ОСОБА_10 повідомлено про завершення досудового розслідування, надано доступ стороні захисту до матеріалів досудового розслідування (т. 6 а.с. 237- 239), в цей же день вручено обвинуваченій копію обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (т. 1 а.с. 19) та спрямовано обвинувальний акт на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_10 ухвалою підготовчого судового засідання Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року було призначено на 01 липня 2015 року (т. 1 а.с. 31).

Захисник ОСОБА_13 25 червня 2015 року на виконання вимог ч. 11 ст. 290 КПК України відкрила прокурору у кримінальному провадженні додаткові документи, отримані до початку судового розгляду, в тому числі висновок № 1234 від 09 червня 2015 року за результатами проведення експертно-економічного дослідження (т. 7 а.с. 151 - 153).

Із журналу судового засідання від 01 червня 2015 року слідує, що суд першої інстанції, виконавши дії, передбачені ст.ст. 342 - 349 КПК України, задовольнив клопотання захисника про долучення до матеріалів кримінального провадження додаткових документів, які були відкриті стороні обвинувачення, а далі розглянув клопотання захисника про призначення в кримінальному провадженні судово-економічної експертизи і задовольнив його, обґрунтувавши необхідність проведення такої експертизи тим, що стороною захисту надані документи, які не були враховані стороною обвинувачення під час проведення досудового розслідування та залучення у кримінальному провадженні експерта (т. 7 а.с. 179- 181).

Як убачається з ували Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року та вступної частини висновку експерта № 12275/15-45 від 30 листопада 2015 року для проведення експертизи були передані матеріали кримінального провадження в семи томах, тобто як додатково надані захисником під час судового розгляду документи, так і всі матеріали, які були в розпорядженні органу досудового розслідування і в повному обсязі передані суду ще 24 червня 2015 року ( т. 7 а.с. 181, 184 - 185, т. 1 а.с. 34).

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно зі ст. 85 КПК Україниналежними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

За змістом ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

З огляду на те, що судово-економічна експертиза в кримінальному провадженні була призначена судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 242, 332 КПК України та експерту були надані додаткові документи - первинні та облікові, відкриті стороні обвинувачення з дотриманням вимог ч. 11 ст. 290 КПК України, достовірність відомостей в яких стороною обвинувачення не спростовано, доводи прокурора про те, що висновок судово-економічної експертизи № 12275/15 - 45 від 30 листопада 2015 року отриманий з порушенням встановленого кримінальним процесуальним законом порядку не заслуговують на увагу.

Що стосується тверджень прокурора про те, що суд першої інстанції у вироку достатньо не мотивував чому він відкидає докази, якими обґрунтовується обвинувачення, а це: акт перевірки ДПІ у Печерському районі № 226/26-5-22-09 від 12.03.2014, висновок судово-економічної експертизи № 1-19/05 від 19.05.2015, ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, акт проведення розрахунків, складений за участі співробітника ДПІ у Печерському районі та головного бухгалтера ТОВ «Страбіс-Агро» ОСОБА_10 , платіжне доручення № 10 від 04.04.2014 та показання свідка ОСОБА_14 , то слід зазначити наступне.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами 2, 4 ст. 17 КПК України, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно поставив під сумнів висновки акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 226/26-55-22-09/36086208 від 12 березня 2014 року "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Страбіс-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 (т.6 а.с. 56-90), оскільки у судовому засіданні встановив, що у вказаному акті є істотні суперечності, які фактично впливають на правильність висновку щодо заниження ТОВ "Страбіс-Агро" податку на прибуток на загальну суму 805 864 грн.

До того ж, під час судового розгляду свідок ОСОБА_14 лише повідомила загальну інформацію щодо підстав та порядку проведення відповідної перевірки, підтримала висновки акту і наполягала на тому, що всі документи, які були надані головним бухгалтером ТОВ "Страбіс-Агро" ОСОБА_10 , були враховані під час вирішення питань щодо дотримання товариством вимог податкового та іншого законодавства. Також свідок показала, що у ОСОБА_10 не було ніяких зауважень до акту перевірки, службові особи ТОВ "Страбіс-Агро" фактично погодилися з висновком щодо заниження податку на прибуток, оскільки донарахований податок товариством був сплачений.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції повторно був досліджений акт перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 226/26-55-22-09/36086208 від 12 березня 2014 року "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Страбіс-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012" та допитана свідок ОСОБА_14 .

За результатами повторного дослідження акту перевірки контролюючого органу колегія суддів також встановила неузгодженість одних висновків акту з іншими. Зокрема, з акту слідує, що в порушення абз. б) п.п. 140.1.2. п. 140.1 ст. 140 ПК України зі змінами та доповненнями товариством віднесено до складу витрат нараховану суму роялті на користь отримувача, який не є бенефіциарним отримувачем такої виплату у сумі 479 444 грн. за IV квартал 2012 року. Між тим, у цьому ж акті в розділі 3.4 "Оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності" указано, що компанія "БАФФЕРСТОУН ЛІМІТЕД" (Кіпр) за ліцензійним договором № 1 від 01.12.2011 з якою ТОВ "Страбіс-Агро" здійснило виплату роялті, є власником свідоцтва України від 25.05.2011 на товарний знак StraBIS (знак для товарів і послуг) № 139477. З огляду на те, що в акті наведені як зміст ліцензійного договору, відомості щодо відповідного власника свідоцтва на товарний знак, так і детальний хід виконання ліцензійного договору, посилання в акті на те, що компанія "БАФФЕРСТОУН ЛІМІТЕД" (Кіпр) не є бенефіциарним отримувачем роялті, суперечить іншим даним, наведеним у цьому ж акті.

Як в суді першої інстанції, так і під час повторного допиту в судовому засіданні суду апеляційної інстанції головний державний ревізор - інспектор ОСОБА_14 показала, що безпосередньо їй під час перевірки головним бухгалтером ТОВ "Страбіс-Агро" документи, які б доводили, що отримувач роялті за ліцензійним договором № 1 від 01.12.2011 є бенефіциарним отримувачем, не надавалися, водночас пояснити на підставі яких документів досліджувалися іншими ревізорами питання, пов`язані з оподаткуванням у сфері зовнішньоекономічної діяльності, свідок не змогла.

В акті перевірки контролюючого органу відсутні дані про перелік тих документів, які були надані службовими особами ТОВ "Страбіс-Агро" для її проведення, а тому підстав вважати, що ревізорам не були представлені всі документи, які стосується, в тому числі виплат компанії "БАФФЕРСТОУН ЛІМІТЕД" (Кіпр) роялті за використання товарного знаку на території України ТОВ "Страбіс-Агро", у суду немає.

Зважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні після повідомлення ОСОБА_10 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення тривало лише вісім днів, на думку колегії суддів, слід врахувати і доводи сторони захисту про неможливість протягом такого нетривалого часу подати додаткові документи, які безпосередньо стосуються фінансово-господарської діяльності, податкової звітності та ведення бухгалтерського обліку ТОВ "Страбіс-Агро" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та відповідно залишилися поза увагою органу досудового розслідування. Відкриті ж стороні обвинувачення під час судового розгляду додаткові документи, які, за поясненнями ОСОБА_10 , не були враховані під час проведення контролюючим органом перевірки дотримання ТОВ "Страбіс-Агро" вимог податкового законодавства, отже не досліджувалися експертом під час проведення судово-економічної експертизи (висновок № 1-19/05 від 19 травня 2015 року), і стали підставою для призначення під час судового розгляду повторно судово-економічної експертизи, висновки якої частково спростували викладені в акті перевірки контролюючого органу висновки щодо загальної суми заниження ТОВ "Страбіс-Агро" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 податків на прибуток.

При цьому слід зауважити, що відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Суд першої інстанції обґрунтував свою незгоду з висновком № 1-19/05 від 19 травня 2015 року судово-економічної експертизи тим, що дослідження було проведено експертом на підставі частково наданих документів, а тому визнав його неповним і вмотивовано не врахував при прийнятті остаточного рішення в кримінальному провадженні. Водночас правових підстав для незгоди з висновком судово-економічної експертизи № 12275/15-45 від 30 листопада 2015 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 102 КПК України, ґрунтується переважно на оцінці тих первинних, звітних та облікових документів ТОВ "Страбіс-Агро", отриманих ще на стадії досудового розслідування, у суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, не було.

Враховуючи наведене, доводи прокурора про те, що акт перевірки, висновок судово-економічної експертизи № 1-19/05 від 19.05.2015 та показання в суді свідка ОСОБА_14 доводять винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, є непереконливими.

Що стосується безпосередньо висновку експерта за результатами проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-економічної експертизи № 12275/15-45 від 30 листопада 2015 року, то ключовим питанням для експерта було питання стосовно нормативного та документального підтвердження висновку ДПІ у Печерському районі м. Києва в акті перевірки № 226/26-5-22-09/36086208 від 12 березня 2014 року щодо донарахування ТОВ "Страбіс-Агро" податків на прибуток в сумі 805 864 грн.

За результатами проведених досліджень наявних в матеріалах кримінального провадження документів судовий експерт вважав, що висновки вказаного акту ДПІ у Печерському районі м. Києва в частині донарахування ТОВ "Страбіс-Агро" податку на прибуток в сумі 805 864 грн. документально підтверджуються частково на суму 318 670 грн.; заборгованість ТОВ "Страбіс-Агро" перед бюджетом з податку на прибуток станом на 07 квітня 2014 року відсутня; висновки контролюючого органу в акті щодо заниження валового доходу за 1 квартал 2011 року на суму 635 600 грн. документально підтверджуються, але не підтверджуються в частині завищення витрат в 2012 році на суму 477 444 грн.; висновки контролюючого органу в акті щодо завищення витрат за 2011 рік на суму 1 306 178 грн. документально підтверджуються частково на суму 356 356 грн.; висновки контролюючого органу в акті щодо завищення витрат за IV квартал 2012 року на суму 1 170 761 грн. документально підтверджуються частково на суму 370 516 грн.

Зокрема, експерт не погодився з висновками щодо завищення задекларованих товариством показників у рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) і віднесення в порушення п. 138.7 ст. 138 ПК України до складу собівартості фактичної вартості остаточно забракованої продукції за відсутності наказу по підприємству в сумі 949 822 грн. у 4 кварталі 2011 року, тобто завищення витрат в указаній сумі, проаналізувавши при цьому наказ ДПА України від 28.02.2011 № 114 та наказ Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства", Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, вимоги ст. 138 ПК України і п. 2 ч. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, а також безпосередньо дослідивши дані регістрів бухгалтерського обліку ТОВ "Страбіс-Агро" за 4 квартал 2011 року, а саме: відомість "Звіт по проводках за 4 квартал 2011 року" та карту "Аналіз рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" за 4 квартал 2011 року.

Крім того, проаналізувавши відомості регістрів бухгалтерського обліку ТОВ "Страбіс-Агро" за 4 квартал 2012 року, з посиланням на ст.ст. 14, 50 ПК України, Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Витрати працівникам", затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 28 жовтня 2003 року № 601, експерт дійшов висновку, що є необґрунтованими та документально не підтверджуються висновки контролюючого органу в акті перевірки щодо завищення витрат за 4 квартал 2012 року на суму 800 245 грн. і, як наслідок заниження податку на прибуток в розмірі 168 051, 45 грн.

Стосовно встановленого під час перевірки завищення задекларованих товариством показників у рядку 06.5 (ІВ) Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати на суму 479 444 грн. за 2012 рік та, як зазначено в акті, в порушення абз. б) п.п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України віднесення товариством до складу витрат нарахованої суми роялті на користь отримувача, який не є бенефіціарним отримувачем такої плати, вивчивши зміст: ліцензійного договору про передачу прав на використання товарного знака від 01.12.2011 № 1, укладеного між ТОВ "БАФФЕРСТОУН ЛІМІТЕД", Кіпр (ліцензіар) та ТОВ "Страбіс-Агро" (ліцензіат), згідно якого "ліцензіар є власником свідоцтва України від 25.05.2011 на товарний знак (знак для товарів і послуг) №139477; додатків до нього; свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ; актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 01.04.2012, № 2 від 01.07.2012 та № 3 від 01.10.2012 щодо використання товарного знака за ліцензійним договором про передачу прав на використання товарного знака, які підписані від імені уповноважених осіб ліцензіатора та ліцензіата; банківських виписок щодо перерахування коштів за ліцензійним договором, експерт дійшов висновку, що власником товарного знаку StraBIS є ТОВ "БАФФЕРСТОУН ЛІМІТЕД", а тому у ТОВ "Страбіс-Агро", якому надано право на використання товарного знаку на території України, наявні підстави для віднесення протягом 2012 року до складу витрат нарахованої та перерахованої суми роялті за ліцензійним договором про передачу прав на використання товарного знака від 01.12.2011 № 1 в розмірі 479 570 грн. (т. 7 а.с. 184-197).

За вказаних вище обставин, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки судово-економічної експертизи № 12275/15-45 від 30 листопада 2015 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що посилаючись на недопустимість згаданих висновків з формальних підстав, прокурор в апеляційній скарзі не наводить жодного аргументу по суті висновків судово-економічної експертизи № 12275/15-45 від 30 листопада 2015 року, не вказує конкретних обставин, які неправильно, на його думку, виходячи з вимог відповідного законодавства України та аналізу первинних, облікових та звітних документів ТОВ "Страбіс-Агро", були оцінені експертом.

Проте висновки зазначеної судово-економічної експертизи доводять, що в даному випадку відсутній предмет злочину, оскільки діяння, пов`язане з несплатою ТОВ "Страбіс-Агро" до бюджету податків на прибуток у період з 01.01.2011 по 31.12.2012 на суму 318 670 грн. не могло потягнути суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 212 КК України.

Сама ж по собі та обставина, що в квітні 2014 року ТОВ "Страбіс-Агро" частково погасило за рахунок переплати податків перед державним бюджетом в розмірі 686 770 грн., а також шляхом перерахування 205 731 грн., донарахований контролюючим органом податок на прибуток в сумі 805 864 грн. (т. 2 а.с. 72, т. 3 а.с. 45), всупереч доводів в апеляційній скарзі прокурора, не може свідчити про наявність умислу у ОСОБА_10 на ухилення від сплати податків, про що і зазначив суд першої інстанції у вироку, проаналізувавши документи в цій частині у взаємозв`язку з іншими доказами у провадженні та дійшовши вмотивованого висновку про те, що сторона обвинувачення не представила доказів, які б достовірно вказували на спрямованість умислу ОСОБА_10 на ухилення від сплати податків, в тому числі й у аспекті їх фактичного ненадходження до бюджету у значних розмірах.

Що стосується судових рішень, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, зокрема, постановленого судом першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ "Страбіс-Агро" до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення від 25.03.2014 № 44426552209, а також постановлених в порядку його перегляду в апеляційного та касаційному порядку (т. 6 а.с. 158 - 171), то слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а згідно зі ст. 90 КПК України преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, має рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини, основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. А тому вказані судові рішення правильно були оцінені судом першої інстанції за загальними правилами ст. 94 КПК України. Вони дійсно містять інформацію щодо певних порушень вимог податкового законодавства під час складання облікових та звітних документів ТОВ "Стабіс-Агро", виходячи з акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 226/26-55-22-09/36086208 від 12 березня 2014 року, проте фактичні дані, наявні в них, не доводять умисний характер дій ОСОБА_10 щодо ухилення від сплати податків на прибуток, тобто обов`язкової складової суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильну оцінку судом першої інстанції доказів обвинувачення, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження і вимогах закону.

За таких обставин, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 212 КК України у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад указаного кримінального правопорушення, колегія суддів уважає, що в даному провадженні суд першої інстанції, діючи в межах визначених процесуальним законом повноважень, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, врахувавши вимоги ст. 62 Конституції України, ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законупід час розгляду справи судом першої інстанції, які могли би вплинути на правильність висновків суду, колегією суддів не встановлено, виправдувальний вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Отже, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_9 залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року щодо ОСОБА_10 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанціїпротягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4