Рішення

від 18.07.2018 по справі 911/714/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/714/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута» до Вишгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, за участю представників від:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 29.05.2018), ОСОБА_2 (довіреність від 29.05.2018);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 02.07.2018 №2-28/922)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рута (далі - ТОВ Рута ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради та просило визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 23.12.2016 №19/44 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута .

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невідповідність вказаного рішення вимогам законодавства України та порушення його прав, внаслідок безпідставної зміни умов укладеного договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку. При цьому, позивач вказує на те, що спірне рішення прийнято на підставі рішення Вишгородської міської ради від 14.07.2016 №12/64 Про орендну плату за землю у м Вишгороді , яке незалежно від дати його оприлюднення в 2017 році, набрало чинності та підлягало застосуванню лише з наступного (планового) бюджетного періоду, а саме 01.01.2017 (т.1 а.с.3-25).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2018 відкрито провадження з поданим позовом та, зокрема, встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.1-2).

Копія ухвали отримана відповідачем 04.05.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103263950120 (т.1 а.с.202), таким чином останнім днем строку для подання відзиву на позов є 21.05.2018 (в силу ч.4 ст.116 ГПК України, оскільки 19.05 та 20.05- неробочі дні).

23.05.2018 від відповідача отримано клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (т.1 а.с.203-207).

23.05.2018 від відповідача надійшов відзив на позов з пропущенням строку, встановленого ухвалою суду від 02.05.2018, для подання відзиву.

В судовому засіданні представник відповідача обґрунтував поважність причин пропуску встановленого строку. З урахуванням відповідних обставин,та, зважаючи на те, що позивач не заперечував щодо прийняття відзиву з доказами, суд, відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, продовжив відповідачу строк для подання відзиву та прийняв такий відзив до розгляду.

У відзиві на позов відповідач відхиляє заявлені позовні вимоги та просить у їх задоволенні відмовити. Так, відповідач вказує на те, що:

- сторони у договорах узгодили можливість зміни орендної плати на підставі рішення Вишгородської міської ради про зміну і відповідний спір щодо змін умов договору вже вирішений судом;

- спірне рішення прийнято на підставі рішення Вишгородської міської ради від 14.07.2016 №12/64, яке набрало чинності у день його опублікування - 14.07.2016 і яке не є самостійною підставою для стягнення орендної плати у такому розмірі, а є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди і нова ставка орендної плати на землю буде обов'язковою для відповідача лише після внесення відповідних змін до договорів оренди землі у встановленому законом порядку;

- спірним рішенням встановлено розмір орендної плати відповідачу у відповідності з рішенням Вишгородської міської ради від 14.07.2016 №12/65 (т.1 а.с.208-216).

У підготовчому засіданні 30.05.2018 оголошено перерву до 06.07.2018 для надання можливості позивачу надати відповідь на відзив, заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, а відповідачу - заперечення, про що постановлено протокольну ухвалу, що занесена до протоколу; також судом продовжено строк підготовчого провадження відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це було необхідно для надання сторонам можливості реалізувати їх процесуальні права щодо надання відповідних заяв по суті (т.1 а.с.226-229).

У встановлений судом строк позивач скористався правом та подав відповідь на відзив, у якому вказує, що:

- рішення Вишгородської міської ради від 14.07.2016 №12/64, на яке посилається відповідач як на підставу прийняття оспорюваного рішення, підлягає застосуванню лише з 01.01.2017, оскільки його прийнято менше ніж за 6 місяців;

- рішення Вишгородської міської ради від 14.07.2016 №12/65 Про встановлення ставок земельного податку в м. Вишгороді на 2017 рік не підлягає застосуванню, оскільки регулює інші відносини і, з урахуванням норм податкового права, набрало чинності лише з 01.01.2017, тобто після прийняття оспорюваного рішення;

- не прийняття спірного рішення не може розглядатись як податкова пільга, надана відповідачем (т.1 а.с.233-247).

Також, позивачем подані заперечення проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Заперечуючи щодо задоволення поданого відповідачем клопотання, позивач зазначив, що спір, який розглядається судом, не є публічно-правовим, оскільки виник з правовідносин, у яких відповідач реалізував повноваження власника землі (т.1 а.с.265-267).

У запереченнях відповідач зазначає, що спірне рішення Вишгородської міської ради від 23.12.2016 №19/44 вичерпало свою дію, тому підстав для його скасування не має (т.1 а.с.270-272).

06.07.2018 судом продовжено підготовче засідання, у якому відповідач підтримав клопотання про закриття провадження у справі, а позивач у його задоволенні просив відмовити.

У задоволенні відповідного клопотання судом відмовлено, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу 06.07.2018. (т.2 а.с. 8-11).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства ), суд виходив з помилковості тверджень відповідача про те, що такий спір не належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Так, предметом спору у даній справі є рішення Вишгородської міської ради, яке є ненормативним актом і таке рішення не прийнято на виконання владних управлінських функцій відповідача. Так, відповідне рішення є формою реалізації права власника землі - територіальної громади, яку представляє Вишгородська міська рада, - на зміну умов договору. При цьому, наявність між сторонами договорів оренди землі свідчить про існування між ними приватноправових, а не публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.20 ГПК України, розгляд відповідного спору належить до компетенції господарського суду .

06.07.2018 після закінчення підготовчого судового засідання, зважаючи на письмову згоду усіх учасників (т.2 а.с.7), судом, відповідно до ч.6 ст.183 ГПК України, розпочато розгляд справи по суті. При цьому, в судовому засіданні з 06.07.2018 по 18.07.2018 оголошувалась перерва (т.2 а.с.8-10).

Під час розгляду справи по суті представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити; представник відповідача у задоволенні заявлених вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

21.09.2004 між ТОВ Рута та Вишгородською міської радою укладено договір №259, за умовами якого відповідач надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення складу щебеню та будівельних матеріалів, яка знаходиться у м. Вишгороді, стара промислова зона (т.1 а.с.29-35,143-149).

Відповідно до умов такого договору: площа земельної ділянки - 0,5290га (п.2); нормативна грошова оцінка відповідної ділянки - 303033,87грн (п.5); розмір орендної плати - 5770грн на рік; строк дії договору - 49 років; розмір орендної плати переглядається щороку у разі, зокрема, прийняття Вишгородською міською радою рішення про зміну розмірів орендної плати (п.13).

Зазначений договір зареєстровано у Київський регіональній філії Центру ДЗК в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040534200004 від 16.03.2006.

Додатковою угодою від 29.12.2014 до такого договору визначено, що кадастровий номер такої земельної ділянки - 3221810100:01:252:0151 та встановлено, що орендна плата становить 3% нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки за рік (т.1 а.с.36,150). Вказана додаткова угода укладена на підставі рішення Вишгородської міської ради від 05.12.2014 №41/10 Про перегляд та зміну розмірів орендної плати (т.1 а.с.46,160).

31.10.2005 між сторонами у справі укладено договір №301, за умовами якого відповідач надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення складу щебеню та будівельних матеріалів, яка знаходить у м. Вишгороді, стара промислова зона (т.1 а.с.37-42,151-158).

Відповідно до умов такого договору: площа земельної ділянки - 0,5599га (п.2); нормативна грошова оцінка відповідної ділянки - 2% від грошової оцінки, що становить 6414грн на рік (п.9); строк дії договору - 49 років (п.8); розмір орендної плати переглядається щороку у разі, зокрема, прийняття Вишгородською міською радою рішення про зміну розмірів орендної плати (п.13).

Зазначений договір зареєстровано у Вишгородський міський раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2005 за №301, та у Вишгородському районному відділі №11 Київської регіональної філії Центру ДЗК в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040634200010 від 26.09.2006.

Додатковою угодою від 29.12.2014 до такого договору визначено, що кадастровий номер такої земельної ділянки - 3221810100:01:252:0001 та встановлено,що орендна плата становить 3% нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки за рік (т.1 а.с.45,159).

Вказана додаткова угода укладена на підставі рішення Вишгородської міської ради від 05.12.2014 №41/10 Про перегляд та зміну розмірів орендної плати (т.1 а.с.46,160)

Відповідно до рішення Вишгородської міської ради від 25.03.2015 №44/196 Про продовження (поновлення) дії договору оренди ТОВ Рута , продовжено на 10 років договір оренди між сторонами шляхом укладення його у новій редакції від 17.06.2009 №1464 (т.1 а.с.50-51,135-136).

На підставі відповідного рішення, 11.09.2015 між сторонами у справі - Вишгородською міською радою та ТОВ Рута укладено договір оренди земельної ділянки, за яким відповідачем позивачу передана в строкове платне користування земельна ділянка загальною площею 7580кв.м, що складається з двох земельних ділянок кадастрові номери №№3221810100:01:1253;015, 3221810100:01:253:0152, які розташовані у нижній промзоні м.Вишгорода, на березі Дніпра, між територією ТОВ Етерно та ВАТ Гідромеханізація (т.1 а.с.46-49,161-164).

Як визначено умовами договору: нормативна грошова оцінка земельних ділянок -796934,60грн та 1148531,13грн (пп.2.1, 2.2); строк дії договору - 10 років (п.3.1); розмір річної орендної плати - 3% від нормативної грошової оцінки ( п.4.2).

Відповідний договір посвідчено нотаріально 11.09.2015 за зареєстровано за №1343.

14.07.2016 Вишгородською міською радою прийнято рішення №12/64 Про орендну плату за землю у Вишгороді (далі - рішення №12/64), яким затверджено Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки (далі - Положення); у відповідному рішенні зазначено, що воно набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення (т. 1 а.с.126-137).

Відповідно до п.7.3 такого Положення, підставою для визначення розміру орендної плати є Положення, рішення Вишгородської міської ради від 13.12.2007 №13/7 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки . Пунктом 7.8 такого Положення, визначені основні ставки орендної плати за земельні ділянки.

У цей же день прийнято рішення від 14.07.2016 №12/65 Про встановлення ставок земельного податку в м. Вишгороді на 2017 рік , яким визначено розмір ставок земельного податку в залежності від цільового призначення земельної ділянки (далі - рішення №12/65) (т.1 а.с.217-219).

Рішення №12/64, №12/65 оприлюднені у газеті Вишгородської міської ради Вишгород 14.07.2016 №28 (1084) (т.1 а.с.126-139).

23.12.2016 Вишгородською міською радою прийнято рішення №19/44 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута (далі - оспорюване рішення, рішення від 23.12.2016 №19/44), відповідно до якого:

- встановлено ТОВ Рута річну орендну плату за земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:01:253:0151, 32218100100:01:253:0152 у розмірі 4 % нормативної грошової оцінки землі (договір від 11.09.2015);

-встановлено ТОВ Рута річну орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 0,5599 га, розташовану за адресою: Київська область, м. Вишгород, стара промислова зона (договір від 31.10.2005 №301);

-встановлено ТОВ Рута річну орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 0,5290 га, розташовану за адресою: Київська область, м. Вишгород, стара промислова зона (договір від 21.09.2004 №259);

-Вишгородському міському голові доручено укласти з ТОВ Рута договори про внесення змін до договорів оренди земельної ділянки від 11.09.2015, 31.10.2015 №301, 21.09.2004 №259 щодо зміни річної орендної плати (т.1 а.с.27-28,124-125).

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2018 у справі №911/3626/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, задоволено позов Вишгородської міської ради до ТОВ Рута про внесення змін до вищевказаних договорів оренди, укладених сторонами, у відповідності з зазначенним рішенням від 23.12.2016 №19/44, дійсність якого є предметом розгляду у даній справі. Так, судом внесені зміни до договору щодо розміру річної орендної плати (т.1 а.с.248-259, 283-286).

Предметом спору у даній справі є дійсність рішення від 23.12.2016 №19/44.

Оспорюючи дійсність такого рішення, позивач, посилається на те, що рішення №12/64 від 14.07.2016 Про орендну плату за землю у м. Вишгороді , (далі - рішення №12/64), на підставі якого прийнято спірне рішення, набрало чинності та підлягало застосуванню лише з наступного (планового) бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017.

Відповідні твердження не спричиняють недійсності спірного рішення з огляду н наступне.

Рішення №12/64 від 14.07.2016, на відміну від оспорюваного рішення, яке є ненормативним актом, є нормативним актом органу місцевого самоврядування, яким встановлено розмір орендної плати за землі у м. Вишгороді з урахуванням цільового призначення та виду користування.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території; рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Міська рада, в силу ч.1 ст.5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , входить до системи місцевого самоврядування.

Відповідно до пп.34, 35 ч.1 ст.26 відповідного Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Як визначено ст.21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі; розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В силу ст.69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлюють місцеві податки і збори.

Так, згідно ст.10 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення №12/64), до місцевих податків входить податок на майно, однією із складових якого, як визначено пп.5.1.3 ст. 265 ПК України, є плата за землю.

При цьому, п.10.2. ст.10 ПК України, визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Як визначено пп.14.1.136 ст.14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Поряд з цим, в силу п.14.1.72 ст.14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Підпунктом 14.1.147 ст.147 ПК України, визначено, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, встановлення ставок орендна плати як форми земельного податку у м.Вишгороді є компетенцією Вишгородської міської ради.

Як визначено ч.1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ч.5 цієї норми, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. При цьому, ч.12 вказаної статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Так, як визначено ст. 1 Закону України Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності (в редакції, чинній на момент прийняття рішення №12/64): регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; регуляторним органом є, зокрема, орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст.12 такого Закону, регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Отже, рішення №12/64 від 14.07.2016 є регуляторним актом, оскільки таке рішення, яке адресовано необмеженому колу осіб, спрямоване на правове регулювання відносин, загальний порядок набрання чинності яких визначеному ч.5 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування , - з моменту оприлюднення, якщо ним не визначено пізніший строк введення в дію. Відповідне рішення опубліковане у друкованому засобі масової інформації Вишгородської міської ради - газеті Вишгород 14.07.2016.

При цьому, пп.4.1.9 ст.4 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення №12/64), на яке посилається позивач, вказувало, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до п.7.1 ст.7 ПК України, елементами податку є: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Отже, ставка податку та база оподаткування є елементами податків та зборів, зміни до яких можуть вноситись, як визначено відповідною нормою, не пізніше як за шість місяців по початку нового бюджетного періоду.

Бюджетним періодом, згідно ст.3 Бюджетного кодексу України, для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Як визначено пп.12.4.1, 12.4.3 ст.12 ПК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:

-встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;

- до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Також, п.12.5 ст.12 ПК України, визначалось, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Так, відповідно до п.12.3.4 ст.12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період); в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже, норми ПК України не вказують на те, що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставки орендної плати за земля, що будуть діяти у 2017 році прийняте після 15.07.2016 не набирає чинності взагалі; з огляду на зміст відповідних норм ПК України, таке рішення, з відповідно до пп.12.3.4 ст.12 ПК України застосовується не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Поряд з цим, до п.3 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.12.2016 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , який набрав чинності з 01.01.2017 встановлено, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.

Також, оспорюючи рішення, позивач посилається на пп.4, 7 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , який набрав чинності з 01.01.2016.

Відповідно до вказаних пунктів:

- установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";

- рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Між тим, рішення №12/64 від 14.07.2016 не є рішенням про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік ; таким рішенням не встановлювались ставки орендної плати на поточний рік - 2016.

Отже, відповідні положення не можуть застосовуватись до такого рішення.

П.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році , встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Однак, рішення №12/64 прийнято 14.07.2016, отже, відповідні положення також не застосовуються до такого рішення, що прийнято раніше 15.07.2017.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про те, що рішення №12/64, яке прийнято з урахуванням повноважень міської ради та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зважаючи на ч.3 ст.11 ГПК України.

При цьому, спірне рішення, яким визначено розмір ставок орендної плати за укладеними сторонами договорами, прийнято на підставі такого рішення і визначає ставку орендної плати за конкретними договорами у відповідності до ставок, визначених рішенням №12/64. Окрім того, відповідним рішенням фактично реалізовано право ініціювати внесення змін до договору, належне відповідачу, який представляє відповідну територіальну громаду та доручено здійснити дії щодо реалізації такого права міському голові, що не суперечить чинному законодавству .

Прийняття такого оспорюваного акту не є тим юридичним фактом, що тягне за собою зміну прав та обов'язків, визначених договорами оренди, укладеними сторонами; таке рішення є підставою виникнення обов'язку у міського голови, якому доручено внесення змін до договорів, почати процедуру внесення змін до відповідних договорів. При цьому, зміни до договору вносяться в установленому порядку і договір є зміненим з настанням певних юридичних фактів, встановлених чинним законодавством.

За таких обставин, підстав для задоволення заявлених позовних вимог не має.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута» (ідентифікаційний код 20589041; 07300, АДРЕСА_1) до Вишгородської міської ради (ідентифікаційний код 04054866; 07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, площа Шевченка, буд. 1) про визнання незаконним (протиправним) та скасування рішення Вишгородської міської ради від 23.12.2016 №19/44 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.07.2018.

Суддя А.Р. Ейвазова