Постанова

від 31.07.2018 по справі 922/55/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2018 р. Справа № 922/55/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - Баранов Т.О., довіреність № б/н від 25.12.2017;

відповідача - Заховаєв О.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія НОМЕР_1 від 17.01.2018 та Ордер Серія ХВ № 000440 від 25.01.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія Омега" (вх. № 717Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2018 року по справі № 922/55/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега", м. Харків ;

до Фізичної особи-підприємця Пай Ігоря Костянтиновича, м. Харків;

про зобов'язання виконання укладеного договору та зобов'язання надання послуг;

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія Омега" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Пай І.К., в якій (з урахуванням заяви про доповнення до позовної заяви від 16.01.2018 за вх. № 1237) просить: 1) виконати укладений між сторонами договір суборенди нерухомого майна від 04.12.2015; 2) зобов'язати надавати послуги з оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Харків; вул. Греківська, 25, загальною площею 57,0 кв.м.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2018 у справі № 922/55/18 (суддя Г.І. Сальнікова) відмовлено в позові повністю.

Повний текст зазначеного рішення складений 28.03.2018 та його копію 29.03.2018 отримав на руки представник позивача - ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія Омега", що підтверджується відповідним штампом суду першої інстанції та особистим підписом представника позивача на зворотному боці заяви про отримання копії рішення на руки (а.с. 248).

Позивач - ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія Омега" 16.04.2018, тобто в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що представником позивача у судовому засіданні 05.03.2018 заявлено клопотання про надання часу для підготовки представником позивача відповіді на доповнення до відзиву, в порядку ч. 1 ст. 184 Господарського процесуального кодексу, яке лише 03.03.2018 надійшло до суду, без завчасного надсилання відповідної копії позивачу. Однак суд першої інстанції, проігнорувавши клопотання та не визначивши строку для надання відповіді на доповнення до відзиву, закінчив підготовче провадження по даній справі чим позбавив можливості позивача обгрунтувати свою позиції та надати відповідні докази на противагу зазначеним обставинам відповідача - нівелював права сторони передбачені ст. ст. 42 та 184 цього кодексу чим поставив Позивача у завідомо невигідне становище.

Також вказує на те, що до початку розгляду місцевим господарським судом справи по суті через канцелярію Господарського суду Харківської області представником позивача подано клопотання про призначення експертизи, оскільки, оглядаючи оригінал додаткової угоди від 30.11.2017 (с. 77) між ТОВ ВІП-КОНТАКТ та ФОП Пай І. К. до договору оренди нежилого приміщення у представника позивача виникли сумніви щодо достовірності даного документу, з огляду на те, що жодного разу у повідомленнях (від 03.01.2018 та 16.03.2018) про закінчення договірних відносин між сторонами вищевказана додаткова угода не була аргументом відповідача, якою він обґрунтовує закінчення строку дії договору суборенди нерухомого майна від 04.12.2015.

Однак господарський суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Також зазначає, що представником Позивача заявлено клопотання про допит як свідка керівника ТОВ ТЕК ОМЕГА ОСОБА_4 та керівника ТОЕГ ВГП-КОНТАКТ ОСОБА_5, обґрунтовуючи в порядку ч. 8 ст. 80 Господарського кодексу України, неможливість подачі клопотання під час підготовчого провадження у зв'язку з тим, що дані обставини залишалися невідомими представнику позивача до вступних слів сторін. Однак зазначене клопотання місцевий господарський суд також безпідставно залишив без задоволення.

Окрім цього, вказує на те, що позивачем як суборендарем було сплачено заборгованість із орендної плати, що виключає можливість припиненні договору суборенди від 04.12.2015 відповідно до п. 11.2.1. цього договору.

Крім того, пункт 11.3. цього ж Договору передбачає, у випадку, якщо одна із сторін бажає припинити дію договору, вона повідомляє про це іншу сторону за 30 днів до моменту розірвання договору.Так як, повідомлення про припинення договору суборенди між ТОВ ТЕК ОМЕГА та ФО-П Пай І. К. починаючи з 31 грудня 2017 здійснено лише 03.01.2018 та 16.01.2018, є очевидним, що відповідач порушив вимоги п. 11.3. цього договору.

До того ж, як вказує позивач .у нього наявні правомірні очікування на продовження договірних відносин з відповідачем та відповідно сподівання на користування спірним орендованим майном, які, з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практики Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, є майном позивача, право власності на яке підлягає захисту.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 925/55/18 залишено без руху апеляційну скаргу позивача на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу та надано апелянту строк для усунення допущеного при поданні апеляційної скарги недоліку протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: надати докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2686,00 грн та оригінали або належним чином засвідчені копії поштової квитанції та опису вкладення на підтвердження надсилання копій апеляційної скарги з доданими до неї документами на юридичну адресу відповідача - ФОП Пай І.К.

На виконання зазначеної ухвали апелянт 14.05.2015 за вх. № 3573 подав заяву про усунення недоліків та надав платіжне доручення від 14.05.2018 № 210 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на суму 2686,00 грн та оригінали поштової квитанції та опису вкладення до цінного листа від 14.05.2018 на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами на юридичну адресу відповідача - ФОП Пай І.К.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі у справі № 922/55/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та встановлено відповідачу строк до 30.05.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання апелянту копії відзиву та доданих до нього документів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2018 у справі у справі № 922/55/18 призначено справу до розгляду на 26.06.2018 о 10:00 год.

25.06.2018 у зв'язку з відпусткою судді Медуниці О.Є. у справі № 922/55/18 проведено повторний автоматичний розподіл та визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

За приписами ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 було оголошено перерву до 12.07.2018 о 12:30 год.

12.07.2018 учасників процесу було письмово повідомлено про перенесення судового засідання у справі № 922/55/18, призначеного ухвалою суду від 26.06.2018, з 12.07.2018 на 31.07.2018 об 11:00 год.

Представник позивача в судових засіданнях 26.06.2018 та 31.07.2018 підтримав апеляційну скаргу

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 3991від 29.05.2018 ) та його представник у судових засіданнях 26.06.2018 та 31.07.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що відповідно до частини 2 статті 774 Цивільного кодексу України, яка є імперативною нормою, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Разом з цим, при укладенні спірного договору суборенди № б/н від 04.12.2015 року між Орендарем Фізичною особою - підприємець Пай Ігор Костянтинович та Суборендарем Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Омега , в пункті 14.5 внесена обов'язкова умова відповідно до вимог Цивільного кодексу України, а саме: термін дії даного договору суборенди не може перевищувати терміну дії договору оренди, укладеного між орендарем і орендодавцем.

Тобто, у разі припинення, з будь-якої причини, договору оренди нерухомого майна одночасно з ним припиняється і дія договору суборенди.

Таким чином, як вважає відповідач, оскільки договір оренди нежилого приміщення б/н від 01.01. 2015 року припинився 31.12.2017 у відповідності до Додаткової угоди від 30 листопада 2017 року, то в силу частини 2 статті 774 Цивільного кодексу України та пункту 14.5. договору суборенди № б/н від 04.12.2015 року припинився і похідний від нього договір суборенди.

02.07.2018 року позивачем було подано клопотання (вх.№5000) про призначення у справі технічної експертизи реквізитів документа - додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення від 30.11.2017 між ТОВ ВІП-Контакт та ФОП Пай, якою розірваний даний договір, починаючи з 31.12.2017 року, проте в судовому засіданні 31.07.2018 представник позивача відмовився від вказаного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників заявника позивача та відповідача, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, між ТОВ "Віп - Контакт", орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем Пай І.К., орендарем було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2015 (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у платне користування нежитлове приміщення загальною площею 287,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25.

Згідно з пунктом 3.1. договору оренди цей договір набирає чинності з моменту передачі нежитлового приміщення у тимчасове користування та діє до 31.12.2015. Передача нежитлового приміщення настає на наступний день після підписання договору.

Якщо за тридцять днів до моменту закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявила про розірвання даного договору, договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах (пункт 8.5. договору оренди).

У пункті 2.9 договору оренди сторони передбачили можливість для орендаря здавати орендоване приміщення у суборенду.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно - експедиційна компанія Омега" суборендар) та Фізичною особою - підприємцем Пай І.К., орендарем, було укладено договір суборенди нерухомого майна № б/н (далі договір суборенди) , відповідно до умов якого орендар зобов'язується передати, а суборендар - прийняти в строкове платне користування об'єкт суборенди - нежитлове (нежиле) приміщення, за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25. Загальна площа приміщення складає: 59,7 кв.м.

Згідно з пунктом 4.1. договору суборенди сторони погодили строк оренди, а саме, строк оренди приміщення за цим договором становить один рік, до З1 грудня 2016 року (включно).

Відповідно до п. 4.2. договору суборенди, строк оренди може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, яка засвідчується договором про внесення змін до цього Договору.

Згідно з п. 4.3. договору суборенди, при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на тих же умовах, на той же термін.

При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору до закінчення терміну його дії договір суборенди від 04.12.2015 було пролонговано в порядку п. 4.3. цього договору, на період з 31.12.2016 до 31.12. 2017, що не заперечується позивачем та відповідачем .

Відповідно до умов п. 14.5 договору суборенди термін дії даного договору не може перевищувати терміну дії договору оренди між орендарем і орендодавцем.

Як свідчать матеріали справи, 30.11.2017 між ТОВ "Віп - контакт" та ФОП Пай І.К. укладено Додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2015, з умов якої вбачається, що договір оренди нежитлового приміщення б/н від 01.01.2015 розірвано 31.12.2017 року. Додаткова угода набирає чинності з 31.12.2017 року (т.с. І а.с. 77).

Відповідно до п. 4.2.8. договору оренди, орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю після закінчення дії даного договору, у стані не гіршому як на момент укладення договору оренди, із урахуванням нормального зносу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування позову посилається на те, що відповідач як орендар за договором суборенди від 04.12.2015 порушив умови даного договору та безпідставно вимагає повернення орендованого приміщення тоді, як позивач, який є суборендарем спірного майна за договором суборенди, не вбачає підстав для звільнення приміщення, оскільки: відповідач не звертався з заявою до позивача про припинення договору та не повідомляв останнього про небажання продовжувати договір відповідно до п. 4.3 даного договору; жодних доповнень до спірного договору суборенди в частині зміни строку дії оренди між сторонами в порядку п. 4.2. договору не укладалось.

Таким чином, позивачем вказано про те, що договір вважається пролонгований на новий строк, а саме на один рік до 31.12.2018 у відповідності до умов п. 4.3 Договору.

Окрім цього, позивач вказує на те, що під час укладання спірного договору від 04.12.2015 останній сподівався на повне виконання відповідачем його умов, тим самим розраховував ведення своєї фінансово-господарської діяльності, проте своїми діями відповідач порушує умови діючого договору, на підставі чого, позивачем вказано на приписи частини 2 ст. 651 ЦК України, згідно з якою істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тоді, як позивачем - ТОВ "Транспортно - експедиційна компанія Омега" своєчасно і в повному обсязі вноситься орендна плата орендарю.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що договір оренди у відповідності до Додаткової угоди до нього від 30 листопада 2017 року припинив свою дію 31 грудня 2017 року.

Разом з цим, відповідно до положень імперативної норми - частини 2 статті 774 Цивільного кодексу, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Крім того, умовами пункту 14.5 договору суборенди нерухомого майна, де сторони передбачили та встановили, що термін дії даного договору суборенди не може перевищувати терміну дії договору оренди між орендарем і орендодавцем.

Отже, за висновком місцевого господарського суду, у зв язку з припиненням строку дії договору оренди, припинив свою дію і похідний від нього договір суборенди і позивач зобов'язаний повернути спірне майно відповідно до вимог статті 785 Цивільного кодексу України.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вже зазначалося вище, умовами пункту 4.1. договору суборенди сторони погодили строк оренди, а саме, строк оренди приміщення за цим договором становить один рік, до 31 грудня 2016 року (включно).

Згідно з пунктом 4.2. договору суборенди строк оренди може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, яка засвідчується Договором про внесення змін до цього Договору.

Пунктом 6.5.2. договору суборенди встановлено, що суборендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на укладення нового договору суборенди цього приміщення на новий строк після спливу строку цього договору, в разі відсутності взаємовідносин у відповідності до пункту 4.3 цього договору.

Згідно з п. 4.3. договору суборенди, при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на тих же умовах, на той же термін.

Разом з цим , частиною 1 статтею 774 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 вказаної норми строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Слід зазначити, що норма частини 2 статті 774 Цивільного кодексу України носить імперативний характер, тобто не передбачає для сторін можливості на власний розсуд відступити від її положень.

Крім того, відповідно до умов п. 14.5 договору суборенди термін дії даного договору не може перевищувати терміну дії договору оренди між орендарем і орендодавцем.

Враховуючи положення статей 761, 774 Цивільного кодексу України, договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність виключно протягом дії договору оренди. У разі втрати чинності договором оренди припиняються право наймача на орендоване майно, зокрема і право передання його в суборенду. При цьому дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить самій природі договору суборенди.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній в постанові Вероховного Суду України у справі від 16.03.2018 р № 910/17082/17.

При цьому, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2015, укладеним між ТОВ "Віп - Контакт" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Пай І.К. (орендар), орендодавець згідно умов цього договору зобов'язався передати, а орендар прийняти у платне користування нежитлове приміщення загальною площею 287,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2017 між ТОВ "Віп - контакт" та ФОП Пай І.К. укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2015, згідно з якою договір оренди нежитлового приміщення б/н від 01.01.2015 розірвано 31.12.2017 року. Додаткова угода набирає чинності з 31.12.2017 року (т.с. І а.с. 77).

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, в силу приписів ст. 653 Цивільного кодексу України договір оренди припинив свою дію з 31.12.2017 року у відповідності до умов додаткової угоди від 30 листопада 2017 року.

Таким чином, оскільки 31.12.2017у припинив дію договір оренди, то з урахуванням вимог частини 2 статті 774 Цивільного кодексу України та пункту 14.5 договору суборенди, 31.12.2017 року припинив свою дію і похідний від нього договір суборенди, термін дії якого не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з пунктом п. 6.3.6. договору суборенди, суборендар зобов'язаний у разі припинення дії даного договору суборенди повернути орендарю приміщення в належному стані за актом прийому-передачі.

Крім того відповідно до п.п. 10.1., 10.2., 10.3. договору суборенди повернення орендарю приміщення повинне бути здійснене суборендарем однієї доби з моменту закінчення строку суборенди. Протягом терміну, зазначеного в пункті 10.1. цього договору суборенди, суборендар зобов'язаний звільнити приміщення та підготувати його до передачі орендарю. Приміщення вважається фактично переданим орендарю з моменту підписання сторонами акта здачі приймання орендованого приміщення згідно Додатку № 2 до цього договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про зобов'язання виконати договір суборенди, який припинив свою дію та про зобов'язати надавати послуги з оренди приміщення за припиненим договором не підлягають задоволенню.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем як суборендарем було сплачено заборгованість із орендної плати, що виключає можливість припинення договору суборенди від 04.12.2015 відповідно до п. 11.2.1. цього договору.

Крім того, пункт 11.3. цього ж Договору передбачає, що у випадку, якщо одна із cторін бажає припинити дію договору, вона повідомляє про це іншу сторону за 30 днів до моменту розірвання договору. Так як, повідомлення про припинення договору суборенди між ТОВ ТЕК ОМЕГА та ФО-П Пай І. К. з 31 грудня 2017 направлено лише 03.01.2018 та 16.01.2018, то , очевидно, що Відповідач порушив вимоги п. 11.3. цього договору.

До того ж, як вказує позивач, у нього наявні правомірні очікування на продовження договірних відносин з відповідачем та відповідно сподівання на користування спірним орендованим майном, які, з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практики Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, є майном позивача, право власності на яке підлягає захисту.

Однак колегія суддів не може погодитися із вказаними посиланнями позивача, оскільки, як вже зазначалося, норма частини 2 статті 774 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що строк договору піднайму не може перевищувати строк дії договору найму, носить імперативний характер, тобто в будь-якому разі не передбачає для сторін можливості на власний розсуд відступити від її положень.

При цьому, як вже зазначалося, договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність виключно протягом дії договору оренди, а дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить самій природі договору суборенди (постанова Вероховного Суду України у справі від 16.03.2018 р № 910/17082/17.

А отже зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини не можуть вплинути на факт припинення 31.12.2017 року договором суборенди своєї дії у зв язку із припиненням дії договору оренди в порядку частини 2 статті 774 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про надання часу для надання представником позивача відповіді на доповнення до відзиву, а також клопотання про допит як свідка керівника ТОВ ТЕК ОМЕГА ОСОБА_4 та керівника ТОЕГ ВГП-КОНТАКТ ОСОБА_5 колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки позивач не навів обгрунтованих доводів, що вказані дії призвели до встановлення обставин, які мають значення для справи та що незадоволення судом зазначених клопотань призвело до прийняття неправильного рішення.

Позивач в апеляційній скарзі також вказує на те, що до початку розгляду місцевим господарським судом справи по суті через канцелярію Господарського суду Харківської області представником позивача подано клопотання про призначення експертизи, оскільки, оглядаючи оригінал додаткової угоди від 30.11.2017 (с. 77) між ТОВ ВІП-КОНТАКТ та ФОП Пай І. К. до договору оренди нежилого приміщення у представника позивача виникли сумніви щодо достовірності даного документу, з огляду на те, що жодного разу у повідомленнях (від 03.01.2018 та 16.03.2018) про закінчення договірних відносин між сторонами вищевказана додаткова угода не була аргументом відповідача, якою він обґрунтовує закінчення строку дії договору суборенди нерухомого майна від 04.12.2015.

Однак господарський суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Проте колегія не може погодитися із зазначеним посиланням позивача, зважаючи на таке.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правочину та вказано про те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим, позивач не скористався правом на оскарження дійсності додаткової угоди від 30.11.2017 як в іншому судовому процесі, так і у даній справі шляхом подання до закінчення підготовчого провадження заяви про визнання недійсним, правочину, пов'язаного з предметом спору відповідно до частини 3 статті 237 ГПК України.

Таким чином без оскарження зазначеної додаткової угоди в судовому порядку вона вважається чинною, тобто такою, що породжує відповідні правові наслідки.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування цієї ухвали відсутні.

Судові витрати в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129 270, 271, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2018 року по справі № 922/55/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 31.07.2018.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.