Постанова

від 25.07.2018 по справі 265/5925/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/404/2018(м)

265/5925/15-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року Єдиний унікальний номер 265/5925/15-ц

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Гаврилової Г.Л., Зайцевої С.А.,

секретар - Тулянкіна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2

на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 березня 2018 року, у складі судді Міхєєвої І.М., повний текст складено 27 березня 2018 року,

у справі за позовом ОСОБА_1

до Маріупольської міської ради,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Управління механізації Будмаш , Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради,

про скасування рішення Маріупольської міської ради від 30 червня 2015 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності,

В с т а н о в и в:

У серпні 2015 року з ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Маріупольської міської ради (далі - ММР), уточнив під час розгляду справи позов, просила визнати незаконним і скасувати рішення ММР від 30 червня 2015 року № 6/49-5550 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю Управління механізації Будмаш (далі - ТОВ УМ Будмаш або Товариство), визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30 червня 2015 року, укладений між ММР та ТОВ УМ Будмаш , скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 30 червня 2015 року та державну реєстрацію № 10693432 від 31 липня 2015 року права комунальної власності на земельну ділянку площею 0,3795 га по АДРЕСА_1 за ММР.

В обґрунтування позову посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить нежитлове приміщення по АДРЕСА_1. У зв'язку з переходом до неї права власності на нерухоме майно (будівлі, споруди), як до набувача перейшло і право користування земельною ділянкою площею 0,7200 га. З 2006 року вона є добросовісним землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване це приміщення.

Раніше вказана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДПМСУ № 1 КСП Донбасдомнаремонт для обслуговування нежитлових приміщень (гаражів), площею 0,7200га. Також на цій земельній ділянці розташовані і інші будівлі і споруди. Через те, що останні перебували в зруйнованому стані вона користувалася земельною ділянкою одноособово і здійснювала в'їзд та виїзд при користуванні своєю нерухомістю через зруйновані будівлі.

В подальшому вона дізналася, що зруйновані будівлі належать ТОВ УМ Будмаш , земельна ділянка площею 0,3795 га під цими будівлями за рішенням ММР від 30 червня 2015 року № 6/49-5550 передана їм в оренду, та отримала вимогу про звільнення земельної ділянки.

За заявою ТОВ УМ Будмаш державним реєстратором внесено запис 31 липня 2015 року щодо права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 за ММР та запис на право оренди за ТОВ УМ Будмаш на земельну ділянку строком до 31 липня 2025 року площею 0,3795 га по АДРЕСА_1.

Вважає, що зазначене рішення та договір оренди земельної ділянки порушує її права та інтереси, як власника нежитлових приміщень та землекористувача. При укладенні договору з нею , як із суміжним землекористувачем межі земельної ділянки погоджено не було. На даний час з метою використання приміщень за цільовим призначенням, вона передала їх іншій особі за відповідним договором для використання, зберігання та ремонту великих (вантажних) машин. Прийняте відповідачем рішення порушує будівельні та санітарні норми, оскільки для використання за цільовим призначенням належного їй нерухомого майна на випадок надзвичайних ситуацій необхідно мати два виїзду та для заїзду вантажних машин - необхідний радіус розвороту.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 березня 2018 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ММР про скасування рішення ММР від 30 червня 2015 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному об'ємі.

Зокрема зазначила, що судом першої інстанції невірно застосовано ст. 120, 125 ЗК України та ст. 377 ЦК України, оскільки при переході права власності на будівлі та споруди від попередніх власників переходить право користування земельною ділянкою в тих самих розмірах, що було у попередніх власників, а тому право користування земельною ділянкою перейшло до позивача та ТОВ УМ Будмаш у розмірі 0,7200 га, в якому відводилась у постійне користування ДПМСУ № 1 КСП Донбасдомнаремонт . Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що позивач не є суміжним власником земельної ділянки.

Земельна ділянка в розмірі 0,3795 га ПАТ МК Азовсталь до оформлення права користування ТОВ УМ Будмаш не відводилась, межі земельної ділянки 0,3795 га в натурі на місцевості не встановлювались, що підтверджує відсутність правовстановлюючого документа на земельну ділянку такою площею. Зазначення в договорі купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ УМ Будмаш площу земельної ділянки 0,3795 га та кадастровий номер НОМЕР_1, не є підставою вважати, що у останнього виникло право користування або право власності на цю земельну ділянку. Кадастровий номер НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,3795 га було отримано з порушенням норм закону, оскільки ПАТ МК Азовсталь не мали право розробляти технічну документацію із землеустрою щодо присвоєння кадастрового номеру.

ТОВ УМ Будмаш не погоджував межі земельної ділянки з позивачем в порушення вимог ст. 198 ЗК України. Також товариством не доведено вирахування земельної ділянки саме у розмірі 0,3795 га.

Судом помилково зазначено, що позивач не мала права користування земельною ділянкою площею 0,7200 га, так як попередні власники нерухомого майна не оформлювали право на землю, оскільки до даних правовідносин можливо застосувати таке поняття як трансмісія. Це право переходило від попередніх власників будівель до наступного власника.

Судом не взято до уваги висновок комплексної судової будівельно-технічної експертизи, відносно якої межі земельної ділянки не відповідають нормам для заїзду/виїзду габаритних машин позивача в його гаражі.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу, згідно ч.3 ст.360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, відповідача та третьої особи: Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення повісток про виклик до суду (т.3 а.с.59, 60, 62).

В апеляційному суді представник позивача - ОСОБА_2 пояснила, шо рішення суду ухвалено у порушення норм матеріального права, оскільки земельна ділянка, на якій розташовано належне позивачу та третій особі - ТОВ УМ Будмаш нерухоме майно, перейшла у користування останнім від попередніх землекористувачів у розмірі 0,72 га, а тому повинна бути розподілена у рівних частках між ними. Належна на праві власності ТОВ УМ Будмаш адміністративна будівля знаходиться в зруйнованому стані, а тому неправильно розрахована площа земельної ділянки при передачі її в оренду, виходячи із кількості працюючих осіб в цій адміністративній будівлі. ОСОБА_1 є суміжним землекористувачем, та проект землеустрою було затверджено з порушенням норм земельного законодавства, без погодження з нею меж землекористування.

Представник третьої особи ТОВ УМ Будмаш - ОСОБА_3 пояснила, що позивач не оформила в установленому законом порядку право користування земельною ділянкою, тому підстав узгодження з нею меж, не було. Підстав для скасування рішення немає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_2, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі, заперечення представника третьої особи - ТОВ УМ Будмаш - ОСОБА_3, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.375 ЦПК України) .

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

При зверненні до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 обґрунтувала свої позовні вимоги тим, що набув право власності на нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці по АДРЕСА_1, вона набула право користування земельною ділянкою, на якій розташовано належне їй нерухоме майно, в тому ж обсязі, що було у попереднього землекористувача ДПМСУ № 1 КСП Донбасдомнаремонт , яка перебувала у останнього у постійному користуванні. З нею, як суміжним землекористувачем, межі вказаної земельної ділянки погоджені не були, у зв'язку з чим порушені її права землекористувача спірної земельної ділянки (т.1 а.с. 1-5, т.2 а.с .43, 179 - 182).

Судом першої інстанції встановлено, що право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 було оформлено лише один раз (встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримано правовстановлюючий документ) за ДПМСУ №1 КСП Донбассдомнаремонт . На цій земельній ділянці було розташовано дві окремі будівлі: адміністративно - побутова будівля та гаражі, право власності на які переходило до послідуючих власників без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (виготовлення державного акту або укладення договору оренди).

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо переходу до неї, як до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, права користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача, не ґрунтуються на законі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, позивачка не мала права користування земельною ділянкою загальною площею 0,7200 га. по АДРЕСА_1, так як на час набуття нею права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення), попередніми їх власниками, право на земельну ділянку не було оформлено в установленому законом порядку, сама ж позивачка протягом тривалого часу з моменту набуття у власність нерухомого майна у встановленому законом порядку не набула права користування земельною ділянкою, що свідчить про відсутність порушень будь-яких прав позивачки внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення. Підстав для визнання незаконним і скасування рішення ММР від 30 червня 2015 року № 6/49-5550 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ТОВ УМ Будмаш , немає.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30 червня 2015 року не підлягають задоволенню, відсутні підстави для скасування державної реєстрації вказаного договору, а також для скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за ММР.

З таким висновком суду не можна не погодитися, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Маріупольської міської ради народних депутатів від 18 листопада 1994 року №433/8 земельну ділянку по АДРЕСА_1 було передано у постійне користування ДПМСУ №1 КСП Донбассдомнаремонт , загальною площею 0,7200 га, для обслуговування нежитлових приміщень (гаражів).

На підставі вищевказаного рішення міської ради ДПМСУ №1 КСП Донбассдомнаремонт отримало державний акт на право постійного користування від 21.04.1995 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 141 ( т.1 а.с.215, 216, т.2 а.с.19).

На спірній земельній ділянці знаходились дві окремі будівлі: адміністративно- побутова будівля та гаражи, які належали ДПМСУ №1 КСП Донбассдомнаремонт на праві приватної власності, про що відображено в технічному паспорті, складеному КП Маріупольське БТІ та підтвердили в суді представник позивача та третьої особи (т.1 а.с.18-24, 96-110 ).

На підставі договору купівлі-продажу (біржового контракту) від 30.07.2004 року №1-1/460 право власності на адміністративно-господарську будівлю літ.А-4 з прибудовами ДПМСУ №1 КСП Донбассдомнаремонт перейшло до ВАТ Металургійний комбінат Азовсталь , що підтверджує витяг про реєстрацію права власності № 4520244 (СВС № 215347), виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації від 21.08.2004 року, реєстраційний номер №6773019.

З акту щодо встановлення та узгодження меж землекористування від 18 грудня 2013 року випливає, що ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь встановлено межі земельної ділянки загальною площею 0,3795 га, в натурі (на місцевості) для обслуговування адміністративної будівлі по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.80).

24 грудня 2013 року за 6/33 -4066 за рішенням Маріупольської міської ради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки загальною площею 0,3795 га, по АДРЕСА_1 ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь (т.1 а.с.92).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПАТ МК Азовсталь містить інформацію щодо присвоєння сформованій земельній ділянці площею 0,3795 га по АДРЕСА_1 кадастрового номеру НОМЕР_2. Документу, що посвідчує право користування вищевказаною земельною ділянкою не мається (т 1 а.с.72-81).

При цьому, на час розгляду справи судом, присвоєння сформованій земельній ділянці площею 0,3795 га кадастрового номеру НОМЕР_2 та реєстрація її у Державному земельному кадастрі, не скасовані.

За даними інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13 січня 2016 року № 51573992, інформація про реєстрацію права користування земельною ділянкою площею 0,3795 га. щодо ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь , відсутня (т.2 а.с.11-14).

За договором купівлі-продажу від 09 грудня 2014 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2123, нерухоме майно - адміністративно- побутова будівля: (інв.№4627) літ. А-4 з прибудовами (літ. А1-1, літ. А2-1, тамбур літ. а- 1, тамбур літ. а-3, гараж літ. а-1, ганок літ. а-2, сходи літ. а-4), розташоване по АДРЕСА_1, приміщення 1- 13, перейшло у власність від ПАТ МК Азовсталь до ТОВ Управління механізації Будмаш (т.1 а.с.82 , 83).

Відповідно до п.1.3. цього договору купівлі-продажу, майно розташовано на земельній ділянці площею 0,3795 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, кадастровий номер НОМЕР_1.

Право власності на придбане ТОВ УМ Будмаш нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна НОМЕР_3, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , 9 грудня 2014 року, індексний номер 30663341, номер запису про право власності 7992118 (т.1 а.с.149, 150).

Щодо другої будівлі - гаражів, належних ДПМСУ №1 КСП Донбассдомнаремонт , матеріали справи свідчать про наступне.

Нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1, яке складається з основної будівлі А-1, прибудова А1-1, прибудова А2-1, загальною площею 1019,6 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю. за реєстром № 848, та на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Шабадаш Л.С. за реєстром №1008 перейшло в рівних частках у власність ОСОБА_6, ОСОБА_7

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Ковальовою Я.В. за реєстром № 1192, належні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 нежитлові приміщення:основна будівля А-1, прибудова А1-1, прибудова А2-1, загальною площею 1019,6 кв.м, по АДРЕСА_1 перейшли в рівних частках у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (т.1 а.с.2- 31).

На підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чичековою О.А. за реєстром № 2656, ? частка зазначених вище нежитлових приміщень перейшла у власність від ОСОБА_9 до ОСОБА_1 (т.1 а.с. 25 -28).

Згідно ч.1 ст.377 ЦК України, в редакції чинній на час набуття позивачкою права власності на нерухоме майно, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За положеннями ч.1 ст.120 ЗК України, в редакції на час набуття позивачкою права власності на нерухоме майно, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до положень ст.125 ЗК України , в редакції на час набуття позивачкою права власності на нерухоме майно, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як роз'яснено в пп.ґ) п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільноправових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Отже, за положеннями ст.ст.120, 125 ЗК України та ч.1 ст.377 ЦК України особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки або землекористувачем на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Як вбачається з матеріалів справи попередніми землекористувачами земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності Маріупольської міської ради, на якій розміщено нерухоме майно належне позивачці були фізичні особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що як на час придбання нерухомого майна ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2004 року, так і на час укладення між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та позивачкою договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 16 травня 2006 року та від 15 червня 2007 року, придбане нерухоме майно було розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради.

Жодних відомостей про перехід права користування земельною ділянкою у договорах не відображено і матеріали справи не містять відомостей щодо розміру земельної ділянки та її ідентифікуючих ознак, щодо виділення земельної ділянки для обслуговування майна попереднім його власникам.

Отже, у передбаченому ЗК України порядку право власності чи право користування земельною ділянкою, розташованою під нерухомим майном позивачки, попередні землекористувачі не набули, а спірна земельна ділянка до укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна не набула ознак об'єкта права власності чи права користування.

Доводи апеляційної скарги щодо не погодження з нею, як суміжним землекористувачем, відповідно до положень ст.198 ЗК України, меж земельної ділянки, є необґрунтованими.

Право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 до 2015 року було оформлено лише один раз (встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримано правовстановлюючий документ) за ДПМСУ №1 КСП Донбассдомнаремонт . На цій земельній ділянці було розташовано дві окремі будівлі: адміністративно - побутова будівля та гаражі, право власності на які переходило до послідуючих власників без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (виготовлення державного акту або укладення договору оренди).

Позивач ОСОБА_1 та третя особа ТОВ УМ Будмаш не є співвласниками належного їм нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1.

Позивачу належить нерухоме майно, яке складається з основної будівлі А-1, прибудова А1-1, прибудова А2-1, загальною площею 1019,6 кв.м. (гаражі), як цілої частки. ТОВ УМ Будмаш є власником адміністративно- побутової будівлі: літ. А-4 з прибудовами (літ. А1-1, літ. А2-1, тамбур літ. а- 1, тамбур літ. а-3, гараж літ. а-1, ганок літ. а-2, сходи літ. а-4), загальною площею 4308,7 кв.м., також як цілої частки.

Право власності на вказані об'єкти нерухомості за позивачем ОСОБА_1 та ТОВ УМ Будмаш зареєстровано за кожним власником, як на окремі цілі об'єкти (т.1 а.с.28, 33, 149,150).

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд не погоджується і з доводами апеляційної скарги в тій частині, що ТОВ УМ Будмаш не мало право самостійно оформлювати право користування земельною ділянкою, а лише разом з ОСОБА_1, або на підставі відповідної будівельно-технічної експертизи здійснити поділ загальної площі 0,7200 га, є необгрунтованими.

Згідно ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 ст.415 ЗК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.

Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Після укладення вказаного договору ТОВ УМ Будмаш розпочало оформлення земельної ділянки, звернувшись із клопотанням до Маріупольської міської ради щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,3795 га АДРЕСА_1.

Рішенням Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5362 ТОВ УМ Будмаш дозволено розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,3795 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови (т.1 а.с.122 ).

Як правильно було встановлено судом при розгляді справи, за заявою третьої особи - ТОВ УМ Будмаш на підставі рішення міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5362, ТОВ ПЄФ Землі Приазов'я було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1, яка відповідно до пояснювальної записки проекту землеустрою має кадастровий номер НОМЕР_1 і межує частково з південно-східного боку із землями ПАТ МК Азовсталь , з інших сторін - із землями Маріупольської міської ради з розміщенням на ній капітальних будівель.

Зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було погоджено із Головним управлінням містобудування та архітектури від 25.06.2015 року та з Управлінням Держземагенства у м.Маріуполі Донецької області від 19.06.2015 року (т.1 а.с.177- 179 ).

Рішення Маріупольської міської ради від 30 червня 2015 року, № 6/49-5550 затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки загальною площею 0,3795, розташованої по АДРЕСА_1 та передано її в оренду ТОВ УМ Будмаш строком на 10 років (т.1 а.с.16-17 ).

27 липня 2015 року між Маріупольською міською радою та ТОВ УМ Будмаш було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3795, розташованої по АДРЕСА_1 строком на 10 років до 31 липня 2025 року, який зареєстровано у Державному речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 10694443, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 23441043 від 6 серпня 2015 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 696726714123 (т.1 а.с.84 - 89 ).

Надання земельної ділянки АДРЕСА_1 у користування третій особі ТОВ УМ Будмаш було здійснено у відповідності з діючим законодавством та не порушуючи прав позивача.

Площа земельної ділянки була розрахована у відповідності з державними будівельними нормами (ДБН 360-92**) Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень таб.6.1* п.5, виходячи з нормативної площі земельної ділянки на 1 співробітника при етажності будівлі 3-5 поверхів, що складає 18,5 м.кв.

Вказаний розмір земельної ділянки був розрахований при наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ПАТ МК Азовсталь . За попередніми даними нового власника будівлі- офісу ТОВ УМ Будмаш , кількість співробітників також складає 205 чоловік, та площу земельної ділянки було збережено (т.2 а.с. 89-92).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що загальна площа належної позивачу нерухомості складає 1019,6 кв.м., а третій особі ТОВ УМ Будмаш належить нерухоме майно загальною площею 4308,7 кв.м..

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного виділення у користування ТОВ УМ Будмаш земельної ділянки площею 0,3792 га є безпідставними.

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги щодо не прийняття до уваги апеляційним судом висновку№ 22/с комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 10 листопада 2016 року, оскільки нею вирішені питання, які не є предметом спору у даній справі (т. 2 а.с.105-114).

Отже, суд першої інстанції , враховуючи те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Маріупольської міської ради від 30 червня 2015 року № 6/49-5550, позивачка не мала права користування земельною ділянкою загальною площею 0,7200 га. по АДРЕСА_1, так як на час набуття нею права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення), попередніми їх власниками, право на земельну ділянку не було оформлено в установленому законом порядку, сама ж позивачка протягом тривалого часу з моменту набуття у власність нерухомого майна у встановленому законом порядку не набула права користування земельною ділянкою, дійшов правильного висновку про відсутність порушень будь-яких прав позивачки внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, апеляційний суд не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду, тому рішення суду підлягає залишенню без зміни, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача, в особі її представника, підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду підлягає залишенню без змін.

Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем та його представником не надано.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Г.Л.Гаврилова

С.А.Зайцева

Повний текст постанови складено 30 липня 2018 року.

Суддя Т.Б.Ткаченко