Постанова

від 04.11.2020 по справі 265/5925/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 265/5925/15-ц

провадження № 61-43315св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. М., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Маріупольська міська рада,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Управління механізації Будмаш , відділ державної реєстрації речових прав

на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 березня 2018 року у складі судді Міхєєва І. М. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко Т. Б., Гаврилової Г. Л.,

Зайцевої С. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Маріупольської міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Управління механізації Будмаш (далі - ТОВ Управління механізації Будмаш ) та відділ державної реєстрації речових прав

на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради, про скасування рішення Маріупольської міської ради від 30 червня 2015 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивовано тим, що їй на праві приватної власності належало нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 .

Вважала, що у зв`язку із переходом до неї права власності на нерухоме майно (будівлі, споруди), як до набувача, перейшло і право користування земельною ділянкою площею 0,7200 га.

Зазначала, що з 2006 року вона була добросовісним землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване вказане приміщення.

Раніше вказана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДПМСУ № 1 КСП Донбасдомнаремонт для обслуговування нежитлових приміщень (гаражів), площею 0,7200 га. Також на цій земельній ділянці були розташовані і інші будівлі і споруди. Через те, що останні перебували

у зруйнованому стані вона користувалася земельною ділянкою одноособово і здійснювала в`їзд та виїзд при користуванні своєю нерухомістю через зруйновані будівлі.

У подальшому їй стало відомо про те, що зруйновані будівлі належали

ТОВ Управління механізації Будмаш та те, що земельна ділянка площею 0,3795 га під цими будівлями рішенням Маріупольської міської ради

від 30 червня 2015 року № 6/49-5550 передана останньому в оренду, строком до 31 липня 2025 року.

Зазначала, що останній направляв їй вимогу щодо звільнення земельної ділянки.

Вважала, що зазначене рішення та договір оренди земельної ділянки порушує її права та інтереси, як власника нежитлових приміщень

та землекористувача.

Зазначала, що при укладенні договору з нею, як із суміжним землекористувачем межі земельної ділянки погоджено не було. На час звернення із цим позовом, з метою використання приміщень за цільовим призначенням, вона передала їх іншій особі за відповідним договором для використання, зберігання та ремонту великих (вантажних) машин.

Прийняте відповідачем рішення, як вона вважала, порушує будівельні

та санітарні норми, оскільки для використання за цільовим призначенням належного їй нерухомого майна на випадок надзвичайних ситуацій необхідно мати два виїзди та два заїзди для вантажних машин - необхідний радіус розвороту.

Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним і скасувати рішення Маріупольської міської ради

від 30 червня 2015 року № 6/49-5550 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по

АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30 червня 2015 року, укладений Маріупольською міською радою та ТОВ Управління механізації Будмаш ; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 30 червня

2015 року та державну реєстрацію від 31 липня 2015 року № 10693432 права комунальної власності на земельну ділянку площею 0,3795 га

по АДРЕСА_1 за Маріупольською міською радою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 березня 2018 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, позивачка не мала права користування земельною ділянкою загальною площею 0,7200 га по АДРЕСА_1 , так як на час набуття нею права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення), попередніми їх власниками, право

на земельну ділянку не було оформлено в установленому законом порядку, сама ж позивачка протягом тривалого часу з моменту набуття у власність нерухомого майна у встановленому законом порядку не набула права користування земельною ділянкою, що свідчить про відсутність порушень будь-яких прав позивачки внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення, тому суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для визнання незаконним

і скасування рішення Маріупольської міської ради від 30 червня 2015 року

№ 6/49-5550 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ТОВ Управління механізації Будмаш .

Суд першої інстанції вважав, що оскільки вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30 червня

2015 року не підлягають задоволенню, тому відсутні підстави для скасування державної реєстрації вказаного договору, а також для скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку

за Маріупольською міською радою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення позивачка не мала права користування земельною ділянкою загальною площею 0,7200 га по АДРЕСА_1 , так як на час набуття нею права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення) попередніми їх власниками право

на земельну ділянку не було оформлено в установленому законом порядку, сама ж позивачка протягом тривалого часу з моменту набуття у власність нерухомого майна у встановленому законом порядку не набула права користування земельною ділянкою, що свідчить про відсутність порушень будь-яких прав позивачки внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

Зазначала, що відмовляючи у задоволенні її позовних вимог, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки її доводам про те, що з нею, як з суміжним землекористувачем, спірної земельної ділянки, у відповідності до вимог статті 198 ЗК України не було погоджено межі земельної ділянки.

Вважала, що ТОВ Управління механізації Будмаш не мало права самостійно оформляти право користування земельною ділянкою, а лише разом із нею або на підставі відповідної будівельно-технічної експертизи здійснити поділ загальної площі 0,7200 га, а тому виділення у користування ТОВ Управління механізації Будмаш земельної ділянки площею 0,3792 га є безпідставним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи

із Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Маріупольської міської ради народних депутатів від 18 листопада 1994 року № 433/8 земельну ділянку по АДРЕСА_1 було передано у постійне користування

ДПМСУ № 1 КСП Донбассдомнаремонт , загальною площею 0,7200 га, для обслуговування нежитлових приміщень (гаражів).

На підставі вищевказаного рішення міської ради

ДПМСУ № 1 КСП Донбассдомнаремонт отримало державний акт на право постійного користування від 21 квітня 1995 року, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 141

(а. с. 215, 216 т. 1, а. с. 19 т. 2).

На спірній земельній ділянці знаходились дві окремі будівлі: адміністративно-побутова будівля та гаражі, які належали

ДПМСУ № 1 КСП Донбассдомнаремонт на праві приватної власності,

що підтверджується технічним паспортом, складеним КП Маріупольське БТІ (а. с. 18-24, 96-110 т. 1).

На підставі договору купівлі-продажу (біржового контракту) від 30 липня 2004 року № 1-1/460 право власності на адміністративно-господарську будівлю літ. А-4 з прибудовами ДПМСУ № 1 КСП Донбассдомнаремонт перейшло до відкритого акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (далі - ВАТ Металургійний комбінат Азовсталь ),

що підтверджує витяг про реєстрацію права власності № 4520244

(СВС № 215347), виданий Маріупольським бюро технічної інвентаризації

від 21 серпня 2004 року, реєстраційний номер № 6773019.

Згідно акта щодо встановлення та узгодження меж землекористування

від 18 грудня 2013 року ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь було встановлено межі земельної ділянки, загальною площею 0,3795 га, в натурі (на місцевості) для обслуговування адміністративної будівлі

по АДРЕСА_1 (а. с. 80 т. 1).

Рішенням Маріупольської міської ради від 24 грудня 2013 року № 6/33-4066 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки загальною площею 0,3795 га, по АДРЕСА_1 ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь (а. с. 92 т. 2).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПАТ МК Азовсталь містить інформацію щодо присвоєння сформованій земельній ділянці площею 0,3795 га

по АДРЕСА_1 кадастрового номера 1412336900:007:0161. Документа, що посвідчує право користування вищевказаною земельною ділянкою немає (а. с. 72-81 т. 1).

При цьому, на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій присвоєння сформованій земельній ділянці площею 0,3795 га кадастрового номера 1412336900:007:0161 та реєстрація її у Державному земельному кадастрі не скасовані.

За даними інформаційної довідки з державного реєстру речових прав

на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 січня 2016 року № 51573992, інформація про реєстрацію права користування земельною ділянкою площею 0,3795 га щодо ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь , відсутня (а. с. 11-14 т. 2).

За договором купівлі-продажу від 09 грудня 2014 року, зареєстрованим

у реєстрі за № 2123, нерухоме майно - адміністративно-побутова будівля: (інв. № 4627) літ. А-4 з прибудовами (літ. А1-1, літ. А2-1, тамбур літ. а-1, тамбур літ. а-3, гараж літ. а-1, ганок літ. а-2, сходи літ. а-4), розташоване

по АДРЕСА_1 , приміщення 1-13, перейшло у власність від ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь

до ТОВ Управління механізації Будмаш (а. с. 82-83 т. 1).

Відповідно до пункту 1.3. цього договору купівлі-продажу, майно розташовано на земельній ділянці площею 0,3795 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, кадастровий номер 1412336900:01:007:0161.

Право власності на придбане ТОВ Управління механізації Будмаш нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 52257614123, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно, 09 грудня 2014 року, індексний номер 30663341, номер запису про право власності 7992118 (а. с. 149-150 т. 1).

Щодо другої будівлі - гаражів, належних

ДПМСУ № 1 КСП Донбассдомнаремонт .

Нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , яке складається з основної будівлі А-1, прибудова А1-1, прибудова А2-1, загальною площею 1 019,6 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М. Ю. за реєстром № 848, та на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Шабадаш Л. С. за реєстром № 1008 перейшло у рівних частках у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Ковальовою Я. В. за реєстром № 1192, належні ОСОБА_3

та ОСОБА_4 нежитлові приміщення: основна будівля А-1, прибудова А1-1, прибудова А2-1, загальною площею 1 019,6 кв. м,

по АДРЕСА_1 перейшли у рівних частках у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а. с. 2-31 т. 1).

На підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чичековою О. А. за реєстром № 2656, 1/2 частка зазначених вище нежитлових приміщень перейшла у власність від ОСОБА_5

до ОСОБА_1 (а. с. 25-28 т. 1).

ОСОБА_1 та ТОВ Управління механізації Будмаш

не є співвласниками нерухомого майна, розташованого по

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 належить нерухоме майно, яке складається з основної будівлі А-1, прибудова А1-1, прибудова А2-1, загальною площею 1 019,6 кв. м (гаражі), як цілої частки.

ТОВ Управління механізації Будмаш є власником адміністративно-побутової будівлі: літ. А-4 з прибудовами (літ. А1-1, літ. А2-1, тамбур літ. а-1, тамбур літ. а-3, гараж літ. а-1, ганок літ. а-2, сходи літ. а-4), загальною площею 4 308,7 кв. м, як цілої частки.

Право власності на вказані об`єкти нерухомості за ОСОБА_1

та ТОВ Управління механізації Будмаш зареєстровано за кожним власником, як на окремі цілі об`єкти (а. с. 28, 33, 149, 150 т. 1).

Рішенням Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5362 ТОВ Управління механізації Будмаш дозволено розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,3795 га

по АДРЕСА_1 для будівництва

і обслуговування інших будівель громадської забудови (а. с. 122 т. 1).

За заявою ТОВ Управління механізації Будмаш на підставі рішення Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5362,

ТОВ ПЄФ Землі Приазов`я було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка відповідно

до пояснювальної записки проекту землеустрою має кадастровий номер 1412336900:01:007:0161 і межує частково з південно-східного боку

із землями ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь , з інших сторін -

із землями Маріупольської міської ради з розміщенням на ній капітальних будівель.

Зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було погоджено із Головним управлінням містобудування та архітектури

від 25 червня 2015 року та з Управлінням Держземагенства у м. Маріуполі Донецької області від 19 червня 2015 року (а. с. 177-179 т. 1).

Рішення Маріупольської міської ради від 30 червня 2015 року, № 6/49-5550 затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки загальною площею 0,3795, розташованої по АДРЕСА_1 та передано її в оренду ТОВ Управління механізації Будмаш строком на 10 років (а. с. 16-17 т. 1).

27 липня 2015 року між Маріупольською міською радою та ТОВ Управління механізації Будмаш було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3795 га, розташованої по АДРЕСА_1 строком на 10 років до 31 липня 2025 року, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 10694443, рішення про державну реєстрацію прав

та їх обтяжень індексний номер: 23441043 від 06 серпня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 696726714123

(а. с. 84-89 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини першої статті 377 ЦК України, у редакції чинній на час набуття позивачкою права власності на нерухоме майно, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності

на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені,

та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною першою статті 120 ЗК України, у редакції на час набуття позивачкою права власності на нерухоме майно, передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод,

а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до положень статті 125 ЗК України, у редакції на час набуття позивачкою права власності на нерухоме майно, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання

її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності

чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж

у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї,

та державної реєстрації забороняється.

Згідно роз`яснень, що містяться у підпункті ґ) пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного при переході права власності на будівлі

та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня

2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України

до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності

або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі

та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування -

на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем

або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю

або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України,

а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України

від 27 квітня 2007 року N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором;

а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Отже за положеннями статей 120, 125 ЗК України та частини першої

статті 377 ЦК України особа, яка набула право власності на будівлю

чи споруду стає власником земельної ділянки або землекористувачем

на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Згідно частин першої-третьої статті 415 ЗК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.

Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені

на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі,

що й попередній власник будівлі (споруди).

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками

із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах

їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах

їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл

на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції,

із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для

її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, встановивши,

що у передбаченому ЗК України порядку право власності чи право користування земельною ділянкою, розташованою під нерухомим майном позивачки, попередні земелекористувачі не набули, а спірна земельна ділянка до укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна

не набула ознак об`єкта права власності чи права користування, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуваним рішенням Маріупольської міської ради права та інтереси позивачки не порушені.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника

з висновками суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність

та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти,

що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої

та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело

або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його

не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович