Рішення

від 31.07.2018 по справі 826/14513/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2018 року № 826/14513/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 26.05.2014 №3023-25 та рішення від 26.05.2014 №3023-25, представник позивача - Шевченко В.С. (наказ від 20.01.2013 № 16-к),

представник відповідача - Сірик Д.О. (довіреність від 07.07.2016 №107/9/26-53-10),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової служби у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів та зборів про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 26.05.2014 №3023-25 та рішення від 26.05.2014 №3023-25.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2015, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2016 № К/800/24288/15 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова вимога від 26.05.2014 №3023-25 була надіслана на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка відповідачем документально підтверджена не була. Також позивач посилався на те, що рішення про опис майна у податкову заставу від 26.05.2014 № 3023-25 та про виділення майна у податкову заставу від 28.05.2014 №12157/10/26-53-25-01-11 були прийняті відповідачем необґрунтовано та за відсутності документально підтвердження наявності підстав для видання відповідних рішень. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовує тим, що грошові зобов'язання визначені відповідачем у податкових повідомленням - рішеннях від 25.07.2012 № 0000662220 та №0000672220 є узгодженими з дня проголошення постанов Київського апеляційного адміністративного суду. Також відповідач посилався на те, що згідно карток особових рахунків позивача станом на 26.05.2014 його податковий борг складав 1462248,80 грн., в тому числі: 320 063,92 грн. за податковим повідомленням - рішенням з податку на прибуток від 14.04.2014 №0002192220 + 437142,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням з податку на прибуток від 24.04.2014 №0000662220 + 1189,84 грн. за декларацією з ПДВ від 30.03.1204 №9014886655 + 348596,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням з ПДВ від 22.11.2012 №0002202220 + 349713,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням з ПДВ від 25.07.2012 + 5 474,00 грн. за декларацією з ПДВ від 17.04.2014 №9021280725 + 70,04 грн. нараховано пені. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Під час судового розгляду справи, суд встановив наступне.

26.05.2014 Державною податковою службою у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів у м. Києві складено податкову вимогу № 3023-25 в якій зазначено про те, що станом на 25.05.2014 сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біна" за узгодженими грошовими зобов'язаннями за платежем - податок на прибуток приватних підприємств становить 1019982,92 грн., у тому числі за основним платежем - 845125,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 174857,00 грн.

Також, винесено рішення № 3023-25 від 26.05.2014 про опис майна у податкову заставу, яким відповідно до статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис у податкову заставу майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біна".

28.05.2014 відповідачем складено лист № 12157/10/26-53-25-01-11 "Про виділення майна у податкову заставу", яким повідомлено про те, що станом на 28.05.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Біна" має заборгованість перед бюджетом у сумі 1462248,80 грн., у тому числі: з податку на додану вартість у розмірі 705042,88 грн., з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 757205,92 грн. та викладено прохання надати документи для опису майна у податкову заставу відповідно до наведеного переліку.

Позивач не погоджуючись з вимогою від 26.05.2014 № 3023-25, рішенням № 3023-25 від 26.05.2014 про опис майна у податкову заставу та листом від 28.05.2014 № 12157/10/26-53-25-01-11 звернулось з відповідним рішенням до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на 07.06.2016) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.06.2016 скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 зазначив наступне: "Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Таким чином, необхідною умовою для надіслання (вручення) податкової вимоги є наявність не сплаченої в установлені законодавством строки узгодженої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судами встановлено, що відповідачем була сформована податкова заборгованість Товариства на підставі узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло на підставі податкових повідомлень-рішень: № 0000662220 від 25.07.2012, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437142 грн.; № 0002172220 від 22.11.2012, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 349713 грн.

Загальна сума податкового боргу позивача становить 786855 грн.

Відповідно до податкової вимоги № 3023-25 від 26.05.2014 сума боргу позивача складає 1019982, 92 грн.: ( 845125, 92 грн. основний платіж, 174857 грн. штрафні санкції).

Відповідно до листа Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.08.2014 № 7140/10/2615-10-07015 податковий борг виник 14.04.2014 та 24.04.2014 внаслідок нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями - рішеннями: № 0000662220 від 25.07.2012, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437142 грн.; № 0002172220 від 22.11.2012, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 323484 грн.

З наданого відповідачем розрахунку податкової заборгованості Товариства, за яким була сформована податкова вимога № 3023-25 від 26.05.2014, не вбачається які саме суми сформували податковий борг у розмірі 1019982, 92 грн.

Суми грошових зобов'язань, визначених в цих податкових повідомленнях-рішеннях, також не співпадають із сумою боргу, визначеною в податковій вимозі від 26.05.2014 №3023-25.

Відповідно до картки особового рахунку позивача із податку на прибуток вбачається, що станом на 26.05.2014 за Товариством не обліковувалась заборгованість із податку на прибуток у розмірі 1019982, 92 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2015 у справі № 2а-15249/12/2670 скасована постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 та залишена в силі постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2012, якою визнано нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000662220 від 25.07.2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2014 у справі № 826/7864/13-а залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014, якою у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002172220 від 22.11.2012 відмовлено.

Судами попередніх інстанцій не повно з'ясовані всі обставини у справі, розмір податкового боргу відповідача визначений без належного з'ясування всіх обставин у справі, зокрема - наявність податкового боргу, заявленого у податковій вимозі та щодо того, чи є суми, визначені податковим боргом, узгодженими грошовими зобов'язаннями.

Для правильного вирішення справи судам необхідно було встановити розмір та підстави виникнення податкового боргу, перевірити чи оскаржувалися позивачем податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла податкова заборгованість, дослідити питання проведення податковим органом узгодження з платником податку сум податкового боргу у встановленому законом порядку."

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 зобов'язано відповідача та запропоновано позивачу надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

В наданих суду поясненнях відповідачем зазначено про те, що згідно карток особових рахунків позивача станом на 26.05.2014 його податковий борг складав 1 462 248,80 грн., в тому числі: 320063,92 грн. за податковим повідомленням - рішенням з податку на прибуток від 14.04.2014 №0002192220 + 437142,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням з податку на прибуток від 24.04.2014 №0000662220 + 1189,84 грн. за декларацією з ПДВ від 30.03.1204 №9014886655 + 348596,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням з ПДВ від 22.11.2012 №0002202220 + 349713,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням з ПДВ від 25.07.2012 + 5474,00 грн. за декларацією з ПДВ від 17.04.2014 №9021280725 + 70,04 грн. нараховано пені.

Також в зазначених поясненнях відповідачем вказано про те, що станом на 13.10.2016 податковий борг позивача становить 1 497 422,19 грн. та за період з 26.05.2014 до моменту подання пояснень податковий борг не переривався.

Отже, відповідно до наданих відповідачем пояснень станом на 26.05.2014 у позивача була наявна заборгованість з податку на прибуток за податковим повідомленням - рішенням від 14.04.2014 №0002192220 на суму 320 063,92 грн. та податковим повідомленням - рішенням від 24.04.2014 №0000662220 на суму 437 142,00 грн.

В матеріалах справи наявний розрахунок податкового боргу по якому сформована податкова вимога від 26.05.2014 № 3023-25в якому відповідачем зазначено про те, що станом на 26.05.2014 податковий борг позивача становив 1462248,80 грн. у тому числі:

по податку на прибуток борг в сумі 757205.92 грн.: згідно податкового повідомлення-рішення №0002192220 від 14.04.2014 на суму 323484,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №0000662220 від 24.04.2014 на суму 437142,00 грн.; переплата на суму 3420,08 грн.;

по податку на додану вартість борг в сумі 705042,88 грн.: згідно самостійно поданої декларації №9014886655 від 30.03.2014 на суму 4224,00 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення №0002202220 від 14.04.2014 на суму 348596,00 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення №0000672220 від 24.04.2014 на суму 349713,00 грн.; згідно самостійно поданої декларації №9021280725 від 30.04.2014 на суму5474,00 грн.; залишок несплаченої пені на суму 70,04 грн.; часткова сплата - 3034,16 грн.

Водночас в цьому ж розрахунку податкового боргу відповідачем зазначено про те, що оскільки згідно карток особових рахунків позивача станом на 26.05.2014 обліковувалась податкова заборгованість на суму 1019982,92 грн. по податку на прибуток, то на підставі даних облікової інформаційної системи 26.05.2014 сформована податкова вимога від 26.05.2014. №3023-25 на суму 1019982,92 грн.

Відповідно до облікової картки позивача з податку на прибуток станом на 26.05.2016 у позивача обліковувалась заборгованість в розмірі 757205,92 грн., яка утворилась на підставі податкового повідомлення - рішення від 22.11.2012 № 0002192220 та від 25.07.2012 № 0000662220.

Таким чином, відповідно до наданих відповідачем пояснень та облікової картки позивача з податку на прибуток станом на 26.05.2014 у позивача була наявна заборгованість з податку на прибуток за податковим повідомленням - рішенням від 14.04.2014 №0002192220 та податковим повідомленням - рішенням від 24.04.2014 №0000662220 на загальну суму 757205,92 грн.

Аналогічні дані наявні і в розрахунку податкового боргу, водночас при цьому в ньому без посилань на підстави виникнення зазначено про наявність у позивача по податку на прибуток у сумі 1019982,92 грн.

Податкове повідомлення - рішення від 24.04.2014 №0000662220 було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2012 у справі № 2а-15249/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біна до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним (недійсним) податкових повідомлень - рішень від 25.07.2012 №0000672220 та №0000662220 позов задоволено та визнано нечинними (недійсними) податкові повідомлення рішення від 25.07.2012 №0000672220 та №0000662220.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2012 та відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2015 права № 2а-15249/12/2670 (к/с № К/800/18378/13) скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі № 2а-15249/12/2670 та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2012 у справі № 2а-15249/12/2670 залишити в силі.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, грошове зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням від 24.04.2014 №0000662220 вважалось узгодженим в період з 19.03.2013 по 16.11.2015, а отже в зазначений період грошове зобов'язання за ним вважалось податковим боргом, водночас з 16.11.2015 вказане податкове повідомлення - рішення є нечинним (недійсним).

Податкового повідомлення - рішення від 14.04.2014 №0002192220 відповідачем суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження направлення його позивачу та на підтвердження його узгодження, а також не зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В матеріалах справи наявна копія податкового повідомлення - рішення від 22.11.2012 №0002172220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 323484,00 грн., водночас відповідачем в жодних з наданих суду документів не зазначено про те, що сума грошового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням - рішення станом на 26.05.2014 та 28.05.2014 була податковим боргом позивача та відповідні дані не зазначені в обліковій картці позивача з податку на прибуток.

Посилання відповідача на факт наявності у позивача станом на 26.05.2014 заборгованості з податку на додану вартість не приймаються судом до уваги з огляду на те, що в податковій вимозі від 26.05.2014 № 3023-25 зазначено про наявність станом на 25.05.2014 суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями виключно з податку на прибуток приватних підприємств.

Отже, відповідачем надано обґрунтування щодо підстав формування у позивача станом на 26.05.2014 суми податкового боргу позивача у розмірі 757 205,92 грн., а не як визначено у вимозі від 26.05.2014 № 3023-25 у розмірі 1019982,92 грн., при цьому сум у розмірі 320 063,62 грн. сформована на підставі податкового повідомлення - рішення від 22.11.2012 № 0002192220, яке позивачем суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження факту його узгодження та в розмірі 437 142, 00 грн. на підставі податкового повідомлення - рішення від 25.07.2012 № 0000662220, яке хоча 26.05.2014 відповідно до положень Податкового кодексу України вважалось узгодженим, водночас було 16.11.2015 вказано нечинним (недійсним) ухвалою Вищого адміністративного суду України.

З огляду на зазначене, враховуючи позицію викладену Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 07.06.2016, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання вимоги від 26.05.2014 № 3023-25 протиправною.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу щодо визнання податкової вимог від 26.05.2014 № 3023-25 протиправною (незаконною), водночас враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога підлягає задоволенню шляхом визнання вказаної вимоги протиправною та її скасування.

В листі від 28.05.2014 № 12157/10/26-53-25-01-11 відповідачем зазначено про те, що за позивачем обліковується заборгованість перед бюджетом у розмірі 1462248,80 грн. у тому числі з податку на додану вартість у розмірі 705042,88 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 757205,92 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку податкового боргу по якому сформована податкова вимога від 26.05.2014 № 3023-25 станом на 26.05.2014 податковий борг позивача з податку на додану вартість становить 705042,88 грн. та сформований: згідно самостійно поданої декларації №9014886655 від 30.03.2014 на суму 4224,00 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення №0002202220 від 14.04.2014 на суму 348596,00 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення №0000672220 від 24.04.2014 на суму 349713,00 грн.; згідно самостійно поданої декларації №9021280725 від 30.04.2014 на суму 5474,00 грн.; залишок несплаченої пені на суму 70,04 грн.; часткова сплата - 3034,16 грн.

В наданих суду поясненнях відповідач зазначив про те, що сума податкового боргу з податку на додану вартість була сформована: 1 189,84 грн. за декларацією з ПДВ від 30.03.2014 №9014886655, 348 596,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням з ПДВ від 22.11.2012 №00022022201, 349 713,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням з ПДВ від 25.07.2012, 5 474,00 грн. за декларацією з ПДВ від 17.04.2014 №9021280725 та 70,04 грн. нараховано пені.

Факт наявності у позивача заборгованості за податковими деклараціями з ПДВ від 30.03.2014 №9014886655 та від 17.04.2014 №9021280725 підтверджується наявною в матеріалах справи копією облікової картки платника податків з податку на додану вартість.

Позивачем доказів на підтвердження факту сплати податкових зобов'язань самостійно визначених в зазначених деклараціях суду надано не було.

Пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, оскільки позивачем не було сплачено податкове зобов'язання самостійно визначене ним у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість від 30.03.2014 №9014886655 та від 17.04.2014 №9021280725, яке перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для прийняття рішення від 26.05.2014 № 3023-25 про опис майна у податкову заставу.

В частині щодо оскарження позивачем дій відповідача щодо направлення податкової вимоги від 26.05.2014 № 302325, рішення від 26.05.2014 № 3023-25 та листа - запиту від 28.05.2014 № 12157/10/26-53-25-01-11 суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Дії контролюючого органу, щодо направлення платнику податків податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та листа про виділення майна у податкову заставу є лише службовою діяльністю таких осіб спрямованою на забезпечення отримання платником податків прийнятих контролюючим органом рішень та отримання від платника податків певної інформації для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань з огляду на що, не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінюють стану його суб'єктивних прав, оскільки самі по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Таким чином позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо направлення податкової вимоги від 26.05.2014 № 302325, рішення від 26.05.2014 № 3023-25 та листа - запиту від 28.05.2014 № 12157/10/26-53-25-01-11 не спрямовані на захист прав та інтересів позивача, а отже є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біна" (02660, м. Київ, проспект Визволителів, 7, код ЄДРПОУ 30525861) до Державної податкової інспекції у Дніпровському Головного управління ДФС у м. Києві (02094, м. Київ, бульвар Верховної ради 24-Б, код ЄДРПОУ 39469994) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 26.05.2014 №3023-25 та рішення від 26.05.2014 №3023-25 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів та зборів від 26.05.2014 №3023-25.

3. В решті позовних вимог - відмовити .

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біна" (02660, м. Київ, проспект Визволителів, 7, код ЄДРПОУ 30525861) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському Головного управління ДФС у м. Києві (02094, м. Київ, бульвар Верховної ради 24-Б, код ЄДРПОУ 39469994) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 812,00 грн. (вісімсот дванадцять гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов