Рішення

від 19.07.2018 по справі 826/15556/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2018 року № 826/15556/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Київ - Електробуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Київ - Електробуд" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.03.2015 №0001142207 та №0001152207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 року Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.15 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 26.12.2016 р. суддею Федорчукрм А.Б. справу №826/15556/15 прийнято до свого провадження та призначено судове засідання 20.03.2017 р.

В судовому засіданні 20.03.2017 р., Судом оголошено перерву в розгляді справи до 24.04.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Київ - Електробуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Білд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авелин" за період з 01.05.2013 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки 17.03.2015 р. №6/26-58-22-06-11/25642359 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 96761 грн.; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 91923,00 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 31.03.2015 р. №0001142207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120952,00 грн., у тому числі за основним платежем - 96761,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24191,00 грн.; від 31.03.2015 р. №0001152207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 114904,00 грн., у тому числі за основним платежем - 91923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 981,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими Контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скарги до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві) та до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України) за результатом розгляду скарги ГУДФС у м. Києві 09.06.2015 р. прийнято Рішення №9167/10/26-15-10-05-35, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення та рішенням ДФС України від 03.09.2015 р. №13947/6/99-99-10-01-01-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.

Позивач вважає висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовником), з однієї сторони, та ТОВ Авелин (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №109 від 01.09.2013 року (надалі - Договір №109).

У відповідності до пп. 1.1 п. 1, пп. 4.1, пп.4.2 п. 4 Договору №109, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати ремонт м'якої покрівлі (далі - роботи), власними та залученими силами і засобами згідно з договірною ціною, яка є невід'ємною частиною цього договору. Виконавець зобов'язується виконати всі роботи зазначені в п. 1.1. цього договору в термін 30 (тридцять) робочих днів з моменту одержання на свій поточний рахунок коштів. Роботи вважаються виконаними після підписання обома Сторонами акту здачі- прийняття виконаних робіт.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано наступні документи: банківські виписки; Договірна ціна на будівництво Ремонт м'якої покрівлі, що здійснюється в 2013 році за адресою м. Київ, вул. Пост-Волинська, 5; Акт №ОУ-0930/10 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 р.; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за вересень 2013 р.; Податкова накладна від 30.09.2013 р. №22 на загальну суму з ПДВ 381155,09 грн., надані документи досліджено та залучено Судом до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір №109 підписано 01.09.2013 року з зазначенням банківських реквізитів р/р 26002001008156 в ПАТ Радикал Банк , в той час, як з картки платника вбачається, що р/р 26002001008156 в ПАТ Радикал Банк відкрито 24.09.2013 р., що свідчить про те, що договір укладено виключно для здійснення вигляду господарської операції.

Суд звертає увагу, що з наданих документів можливо зробити висновок, що зазначена обставина (укладання заднім числом договору) також ставить під сумнів реальності укладення вказаного договору з метою здійснення господарських операцій.

Між Позивачем (Замовником), з однієї сторони, та ТОВ Преміум Білд (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №24 від 02.10.2013 року (надалі - Договір №24).

У відповідності до пп. 1.1 п. 1, пп. 4.1, пп.4.2 п. 4 Договору №24, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати ремонт м'якої покрівлі (далі - роботи), власними та залученими силами і засобами згідно з договірною ціною, яка є невід'ємною частиною цього договору. Виконавець зобов'язується виконати всі роботи зазначені в п. 1.1. цього договору в термін 30 (тридцять) робочих днів з моменту одержання на свій поточний рахунок коштів. Роботи вважаються виконаними після підписання обома Сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано наступні документи: Договірна ціна на будівництво Ремонт м'якої покрівлі, що здійснюється в жовтні 2013 році за адресою м. Київ, вул. Пост-Волинська, 5; Акт №ОУ-1031/10 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 р.; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за жовтень 2013 р.; Податкова накладна від 31.10.2013 р. №6 на загальну суму з ПДВ 199409,69 грн.; банківські виписки, надані документи досліджено та залучено Судом до матеріалів справи.

Судом проаналізовано вищезазначені Договори та встановлено, що вони за змістом є ідентичними та послуги надаються одні й ті ж самі та в даних договорах відсутні взагалі посилання, на якому об'єкті роботи повинні виконуватися.

Крім того, Суд звертає увагу, що в Актах приймання виконаних будівельних робіт, Довідках про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ відсутні реквізити на якому об'єкті проводяться роботи, відсутні посилання на Договори; відсутні докази узгодження питання використання будівельних та витратних матеріалів із виконавцями, ведення обов'язкової будівельної документації і надання виконавцю проектної документації для здійснення будівельних робіт.

Також не надано Позивачем суду відомостей про те, які особи були допущені на об'єкти для виконання зазначених у вищенаведених договорах робіт та доказів проведення інструктажу по безпеці праці, враховуючи характер робіт, які відображені в документах.

Відповідно до пункту 4.5 вищезазначених договорів на виконання ремонтних робіт: "виконавець зобов'язується надавати замовнику сертифікати та паспорти на використані при проведенні робіт матеріали й устаткування", проте відповідно до матеріалів справи такі документи у Позивача відсутні.

Контролюючий орган робить посилання на спростування реальності господарських операцій, здійснених Позивачем та його контрагентами (ТОВ "Преміум Білд" та ТОВ "Авелин") на акти: від 26.12.2013 №3121/26-55-22-01/38706090 державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Авелин" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2013 по 30.09.2013; від 08.08.2014 №2393/26-55-22-08/38751295 державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Білд" щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2013 по 30.06.2014.

Позивачем надано суду рішення судів по справам №826/3132/14; №804/11831/14, які на думку Позивача підтверджують що контрагенти Позивача здійснювали господарську діяльність.

Суд звертає увагу, що Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2016 р. по справі №К/800/21054/15 касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року скасовано та залишено в силі Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року №804/11831/14 встановлено, що права ТОВ "Преміум Білд" не порушено складанням Контролюючим органом актів про неможливість проведення зустрічних звірок, внесенням коригувань у податкову звітність з податку на додану вартість в електронних базах даних на рівні ДПА, у зв'язку з чим, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд звертає увагу, що в даному випадку Вищий адміністративний суд України в своєму рішенні підтвердив правомірність проведення перевірки одного із контрагентів Позивача.

Згідно з положенням п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України,).

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу норм права вбачається, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами необхідними первинними документами не підтверджується.

Згідно з правовою позицію Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 26.01.2016 року № 826/11928/15, платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, є не достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Крім того, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом (постанова Верховного Суду України від 27 березня 2012 року №21-737во10).

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи Контролюючим органом повно та обґрунтовано доведено наявність підстав, що унеможливлюють одержання Позивачем податкової вигоди.

При скеруванні даної справи на новий розгляд, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 р. зобов'язано при новому розгляді встановити факт виконання ОСОБА_1 обов'язків начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві станом на 02.03.2015 року (час прийняття спірного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача).

Для з'ясування всіх обставин справи, Судом було витребувано у Відповідача докази виконання обов'язків ОСОБА_1 начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві станом на 02.03.2015 року.

Відповідачем надано суду Наказ Державної фіскальної служби України від 30.10.2014 р. №1108-0 про призначення ОСОБА_1 на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (п. 1 Наказу №1108-о).

Пунктом 2 Наказу №1108-о покладено виконання обов'язків начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_1

У відповідності до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1, як виконуючий обов'язки начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві мала повне право на підписання Наказу від 02.03.2015 р. №318 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача.

Також, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 р. зазначено, що під час розгляду даної справи, судами достеменно не з'ясували підстави призначення спірного контрольного заходу, зокрема, не перевірили дотримання відповідачем обмеження щодо здійснення перевірок у 2015 році, встановленого п. 3 р. ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Як вбачається з Наказу від 02.03.2015 р. №318 перевірка Позивача призначена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Також в матеріалах справи міститься Постанова про призначення позапланової перевірки від 04.07.2014 р. винесена Старшим слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві в рамках кримінального провадження №12014100000000648.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України (в редакції станом на березень 2015 р.), Слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України однією з підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Суд звертає увагу, що статтею 78 Податкового кодексу України чітко визначені обставини, з якими закон пов'язує виникнення права у податкового органу на проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка призначена в рамках кримінального провадження, а тому у Відповідача були наявні всі підстави для призначення перевірки.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (надалі - Закон №71-VIII) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що в даному випадку перевірка Позивача здійснювалася в рамках кримінального провадження, а тому застосовувати Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII є недоречним, оскільки в даній нормі міститься виключення щодо перевірок призначених в рамках Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Київ - Електробуд" (адреса: 03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, буд 5; код ЄДРПОУ 25642359) відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук