Постанова

від 24.07.2018 по справі 820/2965/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2965/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на рішення, суддя Мельников Р.В. Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018, (повний текст рішення складено 21.05.18) по справі № 820/2965/18

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

до Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій-15"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України звернулося до суду з вимогами про стягнення з ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій - 15" (ЄДРПОУ 01267194) капіталізованих платежів на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області у розмірі 1086155,78 грн.

Рішенням Харківського окружного апеляційного суду від 12.05.2018 у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій стверджує про допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що спірні правовідносини врегульовані ч. 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України, в якій зазначено про обов'язкову капіталізацію виплат потерпілим особам, у порядку встановленому законом або іншими нормативно-правовим актам. В цьому випадку таким актом є Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6.05.2000 №765 (в подальшому Порядок 765). Наведеними нормами передбачено обов'язок страхувальники проводити капіталізацію платежів для провадження страхових виплат непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого від нещасного випадку на виробництві та мали право на одержання від нього утримання, а також дітям потерпілого, народженим після його смерті. Також, посилається на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 26.06.2012 у справі №21-156а12.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала. Зазначила про обов'язок відповідача здійснити, у зв'язку з його ліквідацією, капіталізацію коштів для їх подальшої виплати потерпілим на виробництві.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує можливість застосування Порядку №765 для виплати капіталізованих платежів у разі ліквідації юридичної особи. Вказує на те, що Порядок №765 має застосовуватися лише до тих суб'єктів господарювання, відносно яких розпочато процедуру банкрутства.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись у своїх поясненнях, зокрема, на рішення ЕСПЛ Волохи проти України , щодо несумісності необмежених повноважень компетентного органу з принципом верховенства права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області здійснює виплати особам, які потерпіли внаслідок нещасного випадку під час роботи на ПАТ Завод залізобетонних конструкцій - 15 :

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, нещасний випадок 24.09.2002;

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, нещасний випадок 04.07.1959;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, нещасний випадок 17.07.1989.

23.11.2017 позивач отримав дані від державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про рішення засновника (учасників) про припинення юридичної особи ПАТ Завод залізобетонних конструкцій - 15 .

14.12.2017 позивачем на адресу відповідача була подана заява про майнові вимоги на суму 1086155,78 грн., які підлягали задоволенню у зв'язку з ліквідацією ПАТ Завод залізобетонних конструкцій - 15 . Розрахунки майнових вимог були здійснені позивачем у відповідності до Порядку №765.

Відповідач, листом від 05.02.2018 №8, відмовив позивачу у задоволенні таких вимог, оскільки не є належним суб'єктом відповідальності по капіталізованим платежам.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, погодився з доводами відповідача щодо відсутності можливості застосування до спірних правовідносин положень капіталізації платежів, які визначені законодавством виключно для випадків здійснення ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута, а не для випадків ліквідації за рішенням засновників (платоспроможної особи).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на вимоги діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 N 1105-XIV (в подальшому Закон N 1105-XIV)

Основними принципами страхування від нещасного випадку є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до положень статті 15 Закону України №1105-XIV, страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку №765 капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадку ліквідації страхувальника (суб'єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю та здоров`ю працівників зобов'язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 Цивільно Кодексу України, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на те, що припинення юридичної особи внаслідок ліквідації, не тягне правонаступництва, у відношенні зобов'язання про відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого це правило не діє в повній мірі, оскільки в силу статті 609 Цивільного кодексу України передбачається капіталізація платежів з метою їх наступних періодичних виплат, яка здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

На підтвердження своїх висновків про можливість здійснення розрахунку саме за Порядком № 765 при капіталізації платежів для їх подальшої виплати потерпілим, у зв'язку з ліквідацією відповідача як платоспроможної особи, колегія суддів вказує на наявність відповідної правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 у справі №21-156а12.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм Закону України №1105-XIV щодо джерел формування коштів Фонду за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, Верховний Суд України вказав на помилковість висновку щодо неможливості застосування у випадку ліквідації платоспроможної особи розрахунку капіталізованих платежів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у Порядку 765.

Така позиція була підтримана Верховним Судом України в ухвалі від 16.10.2015 у справі №810/1078/15.

Також, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи поняття публічно-правового спору в постанові від 30.05.2018 у справі № 822/1472/17, зазначила, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону N 1105-XIV джерелом формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідним актом Кабінету Міністрів України, чинним як на час виникнення спірних відносин, так і нині, є Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765.

Посилання позивача на рішення ЕСПЛ Волохи проти України , щодо несумісності необмежених повноважень компетентного органу з принципом верховенства права, не є належним доказом відсутності у нього обов'язку сплати капіталізованих платежів у відповідності до Порядку №765.

При цьому необхідно зауважити, що у суду апеляційної інстанції не виникло сумнівів щодо "якості" правових положень, які були застосовані в даній справі у відповідності до чітко сформульованого обов'язку сплати капіталізованих платежів у разі ліквідації суб'єкта господарювання, які містяться в п. 1 ч. 1 ст. 112, ч. 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 11, ст. 15 Закону України №1105-XIV, нормах Порядку №765, з огляду на сталу правову позицію Верховного Суду України та Верховного Суду. Такі висновки узгоджуються з позицією Європейського Суду з прав людини, висловленої у рішенні Щокін проти України , згідно якої тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів.

Констатуючи той факт, що накладання суб'єктом владних повноважень на заявника додаткових зобов'язань зі сплати капіталізованих платежів становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів виходить з того, що таке втручання було виправданим. Зокрема, втручання відбувалося не лише на підставі закону , але й у відповідності до принципу розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства, оскільки переслідувало законну мету щодо забезпечення виплат майбутніх платежів для осіб, які потерпілими від нещасних випадків на виробництві.

Крім того, втручання у майнові права відповідача відбувалося з дотриманням вимог, передбачених ст. 14 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо заборони дискримінації, Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", оскільки обов'язок зі сплати капіталізованих платежів покладений на всіх суб'єктів підприємницької діяльності, які ліквідуються, а тому не може залежати виключно від того, яка особа ліквідується: платоспроможна чи банкрут.

Перевіряючи правильність визначення позивачем суми капіталізованих платежів, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність протягом всього розгляду справи заперечень з боку відповідача щодо визначеного розміру таких платежів у сумі 1086155,78 грн.

Згідно вимог п. 3 Порядку № 765, капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації. Позивач на підтвердження врахування зазначених вимог законодавства при здійсненні розрахунків капіталізованих платежів надав отриману від Державної служби статистики України інформацію про смертність та середню очікувану тривалість життя чоловіків та жінок в Україні (а.с. 36 - 42).

Відповідно п. 2 Порядку № 765, розрахунок щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю або перед членами їх сімей, здійснюється таким чином:

1) щомісячні виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності;

2) витрати по догляду за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами;

3) витрати на придбання інвалідами або Фондом спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрати на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами;

4) витрати на оздоровлення - з розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки - для інвалідів I групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки;

5) витрати на пенсійне забезпечення - виходячи з основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підставі даних Фонду;

6) витрати на професійну переорієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію потерпілого за індивідуальною програмою реабілітації інваліда (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більше одного року) - з розрахунку середньомісячного заробітку протягом терміну, визначеного програмою реабілітації інваліда;

7) одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого - у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

На підтвердження виконання цього пункту Порядку № 765 відповідач надав відповідні копії постанов про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, акти про нещасний випадок на виробництві, довідки про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат, трудової книжки, акту судово-медичного огляду, виписки із акту огляду МСЕК (а.с. 18 - 34).

Заперечення відповідача, висловлені ним у листі №8 від 05.02.2018 (а.с. 16 - 17), щодо відсутності обов'язку відшкодування страхових виплат ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які ніколи не працювали на ВАТ (ПАТ) ЗЗБК-15 , спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, листом самого відповідача від 19.10.2001 щодо здійсненого ним відшкодування ОСОБА_2 втрати частини заробітку у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (а.с. 28) та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.05.1999 про стягнення щомісячних виплат з відповідача на користь ОСОБА_2 (а.с. 29). Також, з огляду на довідку самого відповідача від 10.10.2013 (а.с.35), акту про нещасний випадок на виробництві від 27.09.2002 (а.с. 20), спростовуються відповідні заперечення у відношенні бувшого працівника відповідача ОСОБА_1

Таким чином, зважаючи на передбачений діючим законодавством України обов'язок відповідача сплати, у зв'язку з його ліквідацією, капіталізованих платежів за розрахунками позивача, здійсненими у відповідності до Порядку № 765, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ПАТ Завод залізобетонних конструкцій - 15 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України звернулося до суду з вимогами про стягнення з ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій - 15" 1086155,78 грн.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду справи та вимоги ст. 139 КАС України, підстави для здійснення нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України задовольнити .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 по справі № 820/2965/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій-15" (пр. Московський, 299, м. Харків, 61106, код ЄДРПО 01267194) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ( код ЄДРПО 41433726, р/р 37175501001621 Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011) 1 086 155 (один мільйон вісімдесят шість тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя М.І. Гуцал Судді Л.В. Мельнікова Л.О. Донець Повний текст постанови складено 31.07.2018.