Постанова

від 26.07.2018 по справі 756/6353/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/6353/17 № апеляційного провадження: 22-ц/796/5850/2018

Головуючий у суді першої інстанції:Луценко О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м.Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :судді-доповідача: ПрокопчукН.О.

суддів: Стрижеуса А.М.,Шкоріної О.І..,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю &quy;;КАН&qude;

на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 17 травня 2018 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю &qu45;КАН&quan; про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

У травні 2017 року позивачка звернулася з даним позовом до відповідача. Зазначала,що вона працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю &qu12;КАН&q? т;( далі ТОВ &q? п;КАН&q?а ;) на посаді фінансового директора з 01.06.2006 року по 27.04.2017 року, коли була звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України. Посилаючись на те, що за період з вересня 2015 року й по січень 2017 року їй виплачувалася заробітна плата не у належному розмірі, просила стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 197 368,19 грн. та моральну шкоду заподіяну такими діями в сумі 5000,00 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 17 травня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ &q? О;КАН&q?ко; на користь ОСОБА_3 1 197 368.19 грн., а на користь держави судовий збір 17 960 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених вимог ТОВ &qu:3;КАН&qu>

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ &quus;КАН&quxt; адвокат Демидюк О.Б. апеляційну скаргу підтримала з підстав, наведених в ній.

Представник позивачки адвокат Третяк А.М. просив апеляційну скаргу відхилити. У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, позивачкою подано усі докази на підтвердження тому, що виплачена їй зарплата за період з вересня 2015 року й по січень 2017 року не відповідала встановленому посадовому окладу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав встановленим, що у період роботи позивачки з вересня 2015 року й по січень 2017 року їй виплачувалася заробітна плата не у тому розмірі, що був встановлений у штатному розкладі, заборгованість складає 1 197 368.19 грн. і не була виплачена їй при звільненні, а відтак підлягає стягненню на її користь з відповідача.

Колегія суддів з такими висновками суду у повній мірі погодитися не може .

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

У статті 21 КЗпП України зазначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України Про оплату праці .

Стаття 2 Закону України Про оплату праці визначає таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигл'яді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом сторони перебували у трудових відносинах з 01.06.2006 року по 27.04.2017 року.

Позивач працювала на посаді фінансового директора і була звільнена з роботи згідно з наказом № 14/к від 27.02.2017 року у зв&quti;язку зі скороченням штату працівників.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 зазначала, що їй неправильно виплачена заробітна плата з вересня 2015 року й по січень 2017 року, заборгованість складає 1 197 368.19 грн., оскільки її оклад становив 80 640 грн., про що вона дізналася лише у березні 2017 року. На підтвердження таким своїм твердження надала не посвідчені копії: наказів про збільшення її окладу та штатних розписів і додаток до трудового договору.

Разом із цим відповідач вважає ці докази сфальшованими. Зазначив, що документи за такими номерами і датами містять зовсім інший зміст та до суду першої інстанції надав належним чином посвідчені копії дійсних наказів та штатних розкладів, а також заяву ОСОБА_3 про відсутність заборгованості та претензій до роботодавця відносно заробітної плати. Оригінали даних доказів оглянуто і досліджено в суді апеляційної інстанції та встановлено їх повну ідентичність поданим відповідачем до суду першої інстанції копіям, які повністю спростовують твердження позивачки щодо неправильності виплати їй заробітної плати.

Так, зі штатних розкладів, які розроблялися за участю позивачки і погоджувалися з нею, що нею фактично не заперечувалося, оскільки це випливало з її посадових обов&quK ;язків та наказів про їх затвердження убачається, що оклад позивачки становив станом на 01.09.2015 року - 10 271.00 грн.; 01.05.2016 року - 10 809 грн.; 01.12.2016 року -11 926 грн.; 01.01.2017 року - 17 173 грн.;01.02.2017 року - 83 478грн.( а.с.79-94).

Виплата заробітної плати виходячи з окладу у зазначених розмірах позивачкою визнається. Своєю заявою позивачка також підтвердила про відсутність заборгованості по зарплаті за 2015 рік ( а.с.104).

Допитана в суді в якості свідка головний бухгалтер ОСОБА_6 пояснила, що фінансовому директору ніколи не призначався оклад у розмірі 80 640 грн., як вказала позивачка, ні наказу, ні штатного розкладу з таким окладом не існує. Крім того, свідок була підконтрольною позивачці і остання ніколи не допустила би неповну виплату заробітної плати собі.

Зазначені докази узгоджуються між собою, у розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України є належними, допустимими та достовірними, підтверджуються розрахунково-платіжними відомостями, наявними у справі, виплату коштів по яких позивачкою не заперечувалося.

У поданому в оригіналі Трудового договору, укладеного сторонами, відсутні будь-які додатки і про наявність таких у його змісті не зазначено. Крім того трудовий договір викладений двома мовами, а наданий позивачкою додаток ( а.с.61) з начебто визначеним посадовим окладом у розмірі еквівалентному 2 400 євро, викладено лише українською мовою та він не посвідчений.

До того ж, якщо на твердження позивачки цей додаток до трудового договору був підписаний сторонами і саме такий оклад був ними погоджений під час укладання самого трудового договору від 14.08.2015 року, то таке спростовує її ж твердження про те, що вона не знала до часу свого звільнення про розмір свого окладу в тій сумі, яку вона просить стягнути з відповідача.

Разом із тим до 14 березня 2017 року, як слідує з копій двох різних за змістом заяв позивачки під одним номером та датою ( а.с.63-64), подання та отримання яких відповідач заперечує ( а.с.78), з питання заборгованості по зарплаті вона не зверталася.

Згідно з посадовою інструкцією фінансового директора ТОВ &q? з;КАН&q?ся; станом на 2015 рік, з якою позивач була ознайомлена під розпис (а.с.95-103), до обов&quan;язків фінансового директора у числі інших входило: здійснювати загальне керівництво і нести загальну відповідальність за організацію та ведення оперативного, бухгалтерського та податкового обліку всієї фінансово-господарської діяльності відповідача; перевіряти і контролювати своєчасність та правильність подачі в уповноважені державні органи фінансової та податкової звітності; здійснювати контроль за використанням фонду заробітної плати, за встановленням посадових окладів працівникам підприємства, а також проводити перевірки організації бухгалтерського та податкового обліку і звітності підприємства; організовувати суворе дотримання штатної, фінансової та касової дисципліни, бюджетів підприємства; здійснювати загальне керівництв та контроль за головним бухгалтером та бухгалтерами підприємства; організовувати облік і контролювати нарахування грошових виплат працівникам підприємства; давати головному бухгалтеру та бухгалтерам доручення та завдання і контролювати їх виконання.

У п.1.4 посадової інструкції зазначено також, що головний бухгалтер та бухгалтери знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні фінансового директора.

Отже, контроль за правильністю нарахування заробітної плати у відповідності до штатного розпису, своєчасною її виплатою усім працівникам, контроль за бухгалтерією входило до посадових обов&qu>О;язків позивачки, що свідчить про безпідставність її тверджень щодо необізнаності виплати їй зарплати у період звересня 2015 року по січень 2017 року у неналежному розмірі та наявності заборгованості по зарплаті перед нею.

За викладених обставин, з огляду на те, що судом неповно з&qup>;ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які суд вважав встановленими, не доведені належними та допустимими доказами, що призвело до помилкових висновків та їх невідповідності обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди не оскаржується і згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України колегією суддів не перевірялося.

Керуючись ст. ст. 268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю &qusp;КАН&qu=U; задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 17 травня 2018 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту : У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю &quза;КАН&q?но; про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Суддя-доповідач :

Судді :

Повний текст постанови складений : 30 липня 2018 року