Постанова

від 31.07.2018 по справі 2270/7005/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа №2270/7005/12

адміністративне провадження №К/9901/763/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 (судді - Ватаманюк Р.В., Курко О.П., Совгира Д.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (далі - ТОВ "Укрінвест") до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року ТОВ "Укрінвест" звернулося до суду з позовом до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 21.08.2012 № 0000732304/2798, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 207 314,00 грн, в тому числі податкове зобов'язання у сумі 165 851,00 грн та штрафні (фінансові) санкції, застосовані згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у сумі 41 463,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків контролюючого органа, зроблені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між ТОВ "Укрінвест" та його контрагентом ТОВ "МТ ІНК", оскільки такі висновки фактично зроблені на припущеннях, без дослідження об'єктивних обставин вчинення господарської операції та первинних документів, складених за її наслідками. Також позивач зазначає, що фактично висновки контролюючого органа про безтоварність господарських операцій обґрунтовані відсутністю у контрагента відповідних дозвільних документів на виконання робіт підвищеної небезпеки, матеріально технічних можливостей та кваліфікованого персоналу, тоді як обставини реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, а також засоби (документи), що підтверджують такі обставини, залишені без уваги.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 23.01.2013 позов ТОВ "Укрінвест" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ форми "Р" від 21.08.2012 № 0000732304/2798.

Висновок суду про задоволення позовних вимог вмотивований тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом (ТОВ "МТ ІНК") підтверджені первинними документами, на момент вчинення операцій сторони мали господарську та податкову правосуб'єктність, а взаємовідносини між ТОВ "МТ ІНК" та фізичними особами, які безпосередньо виконували роботи, обумовлені договорами між ТОВ "Укрінвест" та ТОВ "МТ ІНК", підтверджені договорами підряду зі строком дії до 30.04.2012, актами виконаних робіт та підтвердженням ТОВ "МТ ІНК" у формі листа від 14.09.2012 № 3/23,

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 12.03.2013 судове рішення першої інстанції скасував, у позові ТОВ "Укрінвест" відмовив з тих підстав, що ТОВ "МТ Інк" та фізичні особи, які безпосередньо виконували роботи, обумовлені договором між ТОВ "Укрінвест" та ТОВ "МТ ІНК", не мають відповідних кваліфікацій для здійснення робіт по видаленню залишків вантажу, зокрема: очистки від нафтового шламу; обезжиренню і підготовці поверхні під фарбування; відновлення трафаретної розмітки цистерн; перевірки відповідності калібровки цистерн, а також дозволів на проведення відповідних робіт підвищеної небезпеки. При цьому суд посилається на положення Закону України "Про охорону праці" щодо обов'язку підприємства отримати відповідний дозвіл у разі виконання робіт підвищеної небезпеки та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого Наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, пунктом 32 якого до робіт з підвищеною небезпекою віднесено злив, очистка, нейтралізація резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших шкідливих речовин, в тому числі радіоактивних.

ТОВ "Укрінвест" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник, зокрема посилається на те, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору по суті не врахував докази, що були надані позивачем проти наданих податковим органом, що спростовують достовірність даних податкового обліку товариства. Також позивач зазначає про помилковість позиції суду апеляційної інстанції стосовно того, що придбані товариством роботи відносяться до робіт з підвищеною небезпекою та потребують відповідного дозволу для підприємства, яке її виконує, а також технології виконання робіт, яку на думку контролюючого органа, з якою безпідставно погодився суд апеляційної інстанції, повинен був застосовувати контрагент товариства.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.07.2018 касаційну скаргу ТОВ "Укрінвест" прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін на 31.07.2018.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі, здійсненого у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Хохуляка В.В., визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханова Р.Ф, Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.08.2012 № 0000732304/2798 прийнято ДПІ на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 06.08.2012 № 4585/22-3/31998875, за висновками якого ТОВ "Укрінвест" у квітні 2012 року знижено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 165 851,00 грн. Цей висновок підтверджений актом документальної позапланової перевірки ТОВ "Укрінвест" від 18.10.2012 № 5714/22-3/3.1998875, проведеної ДПІ за наслідками поданої товариством скарги на прийняте за результатами податкової перевірки податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір. Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що податковий кредит у квітні 2012 року сформований товариством безпідставно, оскільки господарські операції із ТОВ "МТ ІНК" не мають реального характеру (безтоварні). При цьому ДПІ на обґрунтування доводів про безтоварність господарських операцій між ТОВ "Укрінвест" та ТОВ "МТ ІНК" посилається на інформацію щодо господарської діяльності ТОВ "МТ ІНК", встановлену під час заходів податкового контролю. Так, згідно з актом ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від 26.07.2012 № 545/22-02/19447655 документальної позапланової невиїзної перевірки за квітень 2012 року ТОВ "МТ ІНК" протягом перевіярємого періоду здійснювало роботи по видаленню залишків вантажу (в тому числі очистка від нафтового шламу), обезжирення та підготовка поверхні під фарбування, відновлення трафаретної розмітки цистерн, перевірка відповідності калібровки цистерн замовника в місці, зазначеному замовником, за відсутності дозвільних документів для ведення певного виду господарської діяльності та матеріально-технічних та трудових ресурсів для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Зазначені обставини покладені в основу висновку про надання ТОВ "МТ ІНК" послуг з метою одержання податкової вигоди третім особам та як наслідок зайве включення до складу податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 237 923,34 грн. Крім того, контролюючий орган на обґрунтування своїх доводів про безтоварність господарських між позивачем та ТОВ "МТ ІНК" послався на оперативну інформацію працівників податкової міліції щодо неможливості опитати фізичних осіб (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10), які безпосередньо виконували роботи у межах договірних зобов'язань між позивачем та ТОВ "МТ ІНК", через іх відсутність за місцем реєстрації (не прописані та/або фактично не проживають, ОСОБА_6 перебував у лікарні на стаціонарному лікуванні).

Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту у 2012 році, регулювався нормами статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців 1-4 пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За змістом наведених норм витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Водночас, документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

При цьому суд повинен мати на увазі, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення платником податку вимог закону щодо формування податкового кредиту; платник податку (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Питання податкової дисципліни поширюється на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом інших платників податків.

Не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції і сама собою відсутність ліцензії чи іншого дозвільно документа.

Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відповідальність за порушення порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки встановлена постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки" від 26.10.2011 № 1107, яка, у випадку порушення роботодавцем вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки, що потребує дозволу, застосовується уповноваженим органом - Держгірпромнагляд.

Однак обставина відсутності дозвільного документа може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в акті перевірки або підтверджені іншими доказами. Встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у їх сукупності.

Висновок судів про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку у цій справі, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, зроблений без належної оцінки зібраних у справі доказів, яка не відповідає нормам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи).

Частиною 1 статті 69 цього Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції всупереч вимогам частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) обмежився лише наявністю у учасників господарської операції договорів, первинних документів та спеціальної правосуб'єктності, доводи контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ "МТ ІНК" відповідного дозвільного документа на виконання певного виду робіт та його обов'язковість судом не досліджувалися, як не були допитані у якості свідків фізичні особи (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10), які безпосередньо виконували роботи у межах договірних взаємовідносин із ТОВ "МТ ІНК" та між ТОВ "Укрінвест" та ТОВ "МТ ІНК", а судове рішення апеляційної інстанції про відмову у позові обґрунтовано лише відсутністю дозвільних документів у ТОВ "МТ ІНК" та технологічним процесом виконання робіт.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, судами попередніх інстанцій виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даного спору.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Т.М. Шипуліна