Рішення

від 02.08.2018 по справі 815/6379/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6379/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "БІ-Пласт" до Подільської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000141400, №0000151400, №0000171400 від 31.08.2016 року, -

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "БІ-Пласт" звернулось до суду із позовом до Подільської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000141400, №0000151400, №0000171400 від 31.08.2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

На виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 21.06.2016 у кримінальному провадженні № 32016160000000017 від 17.02.2016 Котовською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Котовська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Бі - Пласт (далі - ПП Бі - Пласт), податковий номер 32935748.

За результатами перевірки складено акт № 000046/15-04-14/32935748 від 09.08.2016 документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства. Згідно якого платник податків ПП Бі -Пласт занизив податок на прибуток на загальну суму 55729, 20 грн., в тому числі у 2013 році на суму 17903, 70 грн., у 2014 році на суму 14 665, 50 грн., у 2015 році на суму 23 160, 0 грн.; завищив дохід у 2015 році на загальну суму 1 332 538, 80 грн.; завищив витрати на загальну суму 1300868, 35 грн.; занизив податок на додану вартість на загальну суму 60 874, 33 грн.; завищив податкове зобов'язання на загальну суму 266 507, 76 грн. та завищив податковий кредит на загальну суму 260 173, 67 грн.

На підставі вище вказаного акту перевірки Котовською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення - рішення за №№ 0000141400, 0000151400, 0000171400 від 31.08.2016.

Представник позивача зазначає, що підставою для проведення перевірки та винесення Наказу № 231 від 26.08.2016 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Бі - Пласт є ухвала слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 21.06.2016 у кримінальному провадженні № 32016160000000017 від 17.02.2016, якою клопотання старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Очеретюка Д.М. погоджене з прокурором відділу прокуратури Одеської області Чорним Д.М. про надання дозволу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки було задоволено. Надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні № 32016160000000017 документальної позапланової виїзної перевірки ПП Бі - Пласт з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, у тому числі щодо використання сумнівного податкового кредиту з податку на додану вартість та включення до витратної частини при обчисленні податку на прибуток. Виконання ухвали доручено управлінню аудиту ГУ ДФС в Одеській області за участю оперативного управління ГУ ДФС в Одеській області та слідчого управління ФР ГУ ДФС в Одеській області. Строк проведення перевірки встановлено у межах п'ятнадцяти днів.

Згідно тексту зазначеної вище ухвали слідчого судді надано дозвіл лише на проведення документальної позапланової перевірки. Відтак, зазначеним судовим рішенням не було призначено перевірку ПП Бі -Пласт , як це передбачено пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, а було лише надано дозвіл на її проведення.

Поняття надати дозвіл на проведення перевірки , про що й клопотав старший слідчий, не є тотожним поняттю призначити перевірку в розумінні пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК У країни. Тобто, в даному випадку перевірка може бути проведена лише за наявності судового рішення суду (слідчого судді) саме про призначення такої перевірки винесеного ним відповідно до закону. Проте серед виключених обставин, встановлених ст.78 ПК України, за яких передбачено здійснення документальних позапланових перевірок, така обставина, як судове рішення про надання дозволу суду на проведення перевірки відсутня. Більш того, чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено такої процесуальної дії як надання дозволу слідчого судді на проведення перевірки. Як правило, такі дії здійснюються на підставі ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів (Постанова Верховного суду України від 27.02.2018 у справі №808/849/17).

Виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 21.06.2016 про надання дозволу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки було доручено саме управлінню аудиту ГУ ДФС в Одеській області. В той же час, Наказ № 231 від 27.07.2016 про проведення перевірки винесено начальником Котовської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, а перевірку доручено співробітникам зазначеного податкового органу. Проте, в ухвалі слідчого судді не міститься жодних відомостей про надання дозволу на проведення перевірки Котовською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області. Більш того, перевірка не проведена участю оперативного управління ГУ ДФС в Одеській області та слідчого управління ФР ГУ ДФС в Одеській області, як зазначено ухвалі слідчого судді. З огляду на викладене, організацію та проведення перевірки (в т.ч. видання наказу, оформлення направлення, складення акту та прийняття податкових повідомлень - рішень), могло бути здійснено лише фахівцями управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2016 встановлено строк проведення перевірки в межах п'ятнадцяти робочих днів. Отже, строк проведення перевірки закінчувався 05.07.2016.

Однак, наказ про призначення перевірки було видано 26.07.2018, в якому зазначено початок перевірки з 27.07.2016 терміном 5 днів, що очевидно знаходиться за межами строку, визначеного в ухвалі слідчого судді.

Виходячи з аналізу положень п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України перевірка має бути призначена і проведена із дотриманням умов, які визначені в ухвалі слідчого судді. Лише при дотриманні умов, визначених в ухвалі слідчого судді, рішення і дії контролюючого органу щодо призначення і проведення перевірки будуть відповідати вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, тобто, будуть вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що з урахуванням зазначених в актах перевірки обставин проведеним аналізом діяльності вищезазначених підприємств встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Інформація щодо наявності у контрагентів орендованих основних фондів також відсутня. Таким чином, можливо зробити висновок, що проведені операції не є господарською діяльністю підприємства в розумінні пп.14.1.36 Податкового кодексу України, згідно якого: ... господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами... . Отже зробити висновки про реальність (товарність) господарських операцій з одержання (придбання) робіт відповідно до положень частини першої ст.264 Господарського кодексу України, абзацу другого ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також пп.14.1.36 Податкового кодексу України неможливо. Оскільки відсутній факт формування саме цього активу (робіт, послуг, матеріалів), як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок власного виробництва або реального придбання у інших суб'єктів господарювання, то відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Окрім того, посадовими особами позивача не надано під час проведення податкової перевірки будь-яких первинних документів, які б підтверджували зазначені ними у деклараціях підприємства показники щодо понесених витрат та отриманого права на податковий кредит з ПДВ відповідних податкових періодів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПП БІ-ПЛАСТ та КП Міськзелентрест було укладено договір поставки матеріалу для саджання: рослини живі, цибулини, бульба та корені, живці й вусики, міцелій гибів №ГЗТ-295/15 від 31.08.2015 року

За вказаним договором підприємством позивача були поставлені замовлені товари, що підтверджується наступними документами первинного податкового та бухгалтерського обліку підприємства: видатковою накладною від 19.10.2015 року №1 (а.с.241 т.1), видатковою накладною від 19.10.2015 року №2 (а.с.242 т.1), видатковою накладною від 19.10.2015 року №3 (а.с.243 т.1), видатковою накладною від 09.11.2015 року №6 (а.с.244 т.1).

Підтвердження факту укладання та виконання вказаного договору з боку ПП БІ-Пласт та КП Міськзелентрест є висновки акту ревізії від 05.12.2016 року №06-11/13 Південного офісу Держаудитслужби (арк. 84 акту ревізії - а.с.229 т.1) та фотографіями (а.с.245-247 т.1) на яких працівники КП Міськзелентрест отримують поставлені позивачем товари за договором.

Тобто, укладений договір позивача з його контрагентом повністю узгоджуються, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначений договір, укладений між позивачем та контрагентом, є чинним, ніким не скасований, а його виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд встановив, що за поставлені товари та роботи контрагент розрахувався з підприємством позивача, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджуються наданими позивачем до суду платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з КП Міськзелентрест в періодах, що перевірялися, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом позивача в періодах, що перевірялися, проводилась оплата, а позивач в свою чергу здійснював поставку товарів з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент отримував від позивача податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періодах, що перевірялися.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагент на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

За таких обставин, суд приходить до висновку про доведення представником позивача за допомогою відповідних доказів факту постачання на адресу КП Міськзелентрест товарів у 2015 році за договором від 31.08.2015 року, а тому висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем показників доходу (завищене податкове зобов'язання за жовтень та листопад 2015 року) на загальну суму 266507,76 грн., а тому суд не може погодитись із законністю винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000171400 від 31.08.2016 року щодо зменшення податкового зобов'язання позивача на зазначену суму у вказаних податкових періодах, в зв'язку із чим, це податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасування на підставі положень ч.1 ст.205 КАС України.

Разом з тим, суд вважає, що інші висновки податкового органу є законними, а тому в задоволенні інших позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Між позивачем та TOB Катерина , ПП Воленс , TOB Гарант Україна , ПП Ніка були укладені договори щодо постачання аналогічних товарів, які були предметом договору між позивачем та КП Міськзелентрест від 31.08.2015 року.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 13.04.2016 року старшим слідчим СУФР ГУ ДФС в Одеській області Очеретюком Д.А. проведено допиту ОСОБА_4, засновника, директора та головного бухгалтера TOB Катерина , яка надала показання про наступне: - ніякого відношення до діяльності TOB Катерина я не маю. Я не підписувала ніяких засновницьких документів TOB Катерина . На податковий облік підприємство не ставила, рахунки в банках не відкривала, печатку не заказувала. Угоди від імені TOB Катерина я не укладала, кошти з банківських рахунків не знімала. Яким чином я стала засновником та директором TOB Катерина мені не відомо.

При аналізі наданих податкової звітності за 2013, 2014 роки, встановлено, що ПП Бі-Пласт включило до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати по взаємовідносинам із TOB Катерина , код ЄДРПОУ 24534447, в сумі 175705 грн., в т.ч. у 2013 рік в сумі 94230грн., у 2014 рік в сумі 81475 грн.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 року по справі № 522/16836/16-к, який набрав законної сили 15.10.2016 року, було затверджено угоду про визнання винуватості від 30.08.2016 року, укладену між прокурором відділу прокуратури Одеської області Учителем Г.О. та підозрюваним - ОСОБА_5 та визнано його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України та ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до фактичних обставин справи, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 року по справі № 522/16836/16-к, серед іншого було встановлено, що ОСОБА_5, не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, в розмірі 200 (двісті) доларів США, діючи повторно, надав згоду ОСОБА_6 зареєструвати на своє ім'я підприємство TOB Гарант Україна , код ЄДРПОУ 38477674, тобто стати засновником та директором вказаного підприємства без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності.

Так, 07.09.2015 р. ОСОБА_5. діючи за вказівкою ОСОБА_6, підписав протокол №07/09 загальних зборів учасників TOB Гарант Україна , згідно якого його призначено на посаду директора вказаного підприємства.

09.09.2015р. ОСОБА_5 бажаючи одержати винагороду за пособництво у створенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності - TOB Гарант Україна , з метою прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно та завідомо знаючи, що діяльність TOB Гарант Україна буде носити незаконний характер, а саме, здійснення безтоварних операцій, оформлення фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання, підписав заздалегідь підготовлений протокол №09/09 загальних зборів учасників TOB Гарант Україна про прийняття його до складу учасників TOB Гарант Україна , згідно якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли зі складу учасників, а ОСОБА_5 став єдиним засновником TOB Гарант Україна .

Після вчинення необхідних дій, які пов'язані з придбанням підприємства, всі документи TOB Гарант Україна ОСОБА_5 передав ОСОБА_9

Таким чином, з вересня 2015 року, ОСОБА_5 став фактичним засновником та директором TOB Гарант Україна , при цьому, фінансово - господарську діяльність TOB Гарант Україна не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами -контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому цього не доручав.

При аналізі наданої податкової звітності за 2015, встановлено, що ПП Бі-Пласт у 2015 році включило до витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування витрати по взаємовідносинам з TOB Гарант Україна , податковий номер 38477674, в сумі 128 666,65 грн., в т.ч. у 2015 р. в сумі128 666,65 грн.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 29.06.2016 року по справі №521/8518/16-к, який набрав законної сили 01.08.2016 року, було затверджено угоду про визнання винуватості від 28.04.2016 року, укладену між прокурором відділу прокуратури Одеської області Чорним Д.М. та підозрюваною - ОСОБА_10 та визнано його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до фактичних обставин справи, вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 29.06.2016 року по справі №521/8518/16-к, серед іншого було встановлено, що ОСОБА_10, не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисиву мету на отримання грошової винагороди, в розмірі 300 (триста) доларів США, надала згоду невстановленій особі зареєструвати на своє імя підприємство ПП Ніка , податковий номер 30542866, тобто стати засновником та директором данного підприємства без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності.

Так 27.08.2015р. ОСОБА_10, бажаючи одержати винагороду за придбання фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ПП. Ніка , з метою прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно та завідомо знаючи, що діяльність ПП Ніка буде носити незаконний характер, а саме, здійснення безтоварних операцій, оформлення фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання, підписала заздалегідь підготовленне Рішення № 27-08 засновника ПП Ніка про звільнення ОСОБА_11 з посади директора ПП Ніка та призначення на посаду директора ОСОБА_10, згідно якого ОСОБА_10 стала одноособовим директором данного підприємства.

02.09.2015 року ОСОБА_12 підписала Рішення 02-09 засновника ПП Ніка про прийняття її до складу засновників ПП Ніка та надання згоди на вихід зі складу засновників ОСОБА_13 З цього моменту ОСОБА_12 стає єдиним засновником ПП Ніка .

Таким чином ОСОБА_12, стала фактичним засновником та директором ПП Ніка , при цьому, фінансово-господарську діяльність ПП Ніка не здійснювала, документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами не підписувала, товарів не поставляла, розрахунковими рахунками не керувала, податкову звітність не складала та не підписувала та не доручала.

Незаконна діяльність ПП Ніка полягала у тому, що невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ПП Ніка , розрахункові рахунки та печатки здійснювали документальне оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів на адресу підприємств-контрагентів, після чого такі документи передавались замовників послуг , з метою ухилення від оподаткування, шляхом незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток, переведення у готівку грошових коштів.

Так, ОСОБА_10, надавши згоду зареєструвати на своє ім'я ПП Ніка підписавши необхідні реєстраційні документи підприємства не збираючись вести його фінансово-господарську діяльність, своїми умисними діями здійснювала пособництво невстановленим слідством особам у прикритті незаконної діяльності, а саме стала засновником та директором даного підприємства, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ПП Ніка .

При аналізі наданої податкової звітності за 2015 рік, встановлено, що ПП Бі-Пласт у 2015 року включило до витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, витрати по взаємовідносинам з ПП Ніка , код ЄДРПОУ 30542866, в сумі 1105433,35 грн., в т.ч. у 2015 році в сумі 1105433,35 грн.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2016 року по справі №521/11925/16-к, який набрав законної сили 24.10.2016 року, було затверджено угоду про визнання винуватості від 30.06.2016 року, укладену між прокурором відділу прокуратури

Одеської області Чорним Д.М. та підозрюваним - ОСОБА_14 та визнано його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до фактичних обставин справи, вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2016 року по справі №521/11925/16-к, серед іншого було встановлено, що ОСОБА_15 не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, в розмірі 300 (триста) гривен, надав згоду невстановленій слідством особі зареєструвати на своє імя приватне підприємство ВОЛЕНС тобто стати засновником та директором вказаного підприємства без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності.

Так, 17.09.2015 року ОСОБА_15 підписав рішення №17-09 засновника ПП ВОЛЕНС про звільнення ОСОБА_16 з посади директора та призначення ОСОБА_14 на посаду директора ПП ВОЛЕНС згідно якого ОСОБА_15 став одноособовим директором даного підприємства.

Таким чином, у вересні - жовтні 2015 року, ОСОБА_15 став фактичним засновником та директором ПП ВОЛЕНС , при цьому, фінансово - господарську діяльність ПП ВОЛЕНС не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому цього не доручав.

При аналізі податкової звітності за 2015, встановлено, що ПП Бі-Пласт у 2015р. включило до витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, витрати по взаємовідносинам з ПП Воленс , код ЄДРПОУ 37391434, в сумі 195435 грн.

Згідно вищенаведених протоколів допиту та вироків суду, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_18,ОСОБА_10 участі у фінансово-господарській діяльності TOB Катерина , ПП Воленс , TOB Гарант Україна , ПП Ніка відповідно не приймали, ніякого товару та послуг на адресу ПП Бі-пласт не поставляли та не надавали, угод не укладали. Таким чином оформлені первинні документи TOB Катерина , ПП Воленс , TOB Гарант Україна , ПП Ніка не мають юридичної сили.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наведені вище докази, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що посадові особи TOB Катерина , ПП Воленс , TOB Гарант Україна , ПП Ніка не вчиняли та могли вчиняти відповідні юридичні дії щодо укладання господарських договорів та видавати первинні документи податкового та бухгалтерського обліку зазначених підприємств на фіксування постачання товарів на адресу позивача.

Відтак, не доведеність факту постачання товарів на адресу позивача та належного юридичного оформлення цього постачання, згідно положень ст.ст.135,137,193,196 КАС України не надавали права позивачу на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ щодо сплачених сум за постачання товарів у відповідних податкових періодах.

Суд також не приймає до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що відповідно до постанови Верховного суду від 27.02.2018 у справі №808/849/17 акт перевірки складений відповідачем в межах кримінального процесуального законодавства, яка проведена відповідно до положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, може бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення після винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, в силу приписів п. 36 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а тому податковий орган не мав права виносити оскаржені податкові повідомлення рішення, оскільки зазначене рішення Верховного Суду стосувалось правовідносин, на час виникнення яких діяла саме така редакція п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України. На час же проведення податкової перевірки позивача вказана редакція закону мала вже змінену редакцію, яка дозволяла податковому органу виносити податкові повідомлення-рішення за результатами таких перевірок.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Котовської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області №0000171400 від 31.08.2016 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В зв'язку із перебуванням головуючого у відпустці та у відрядженні у період з 26.07.2018 року по 01.08.2018 року, повний текст судового рішення підписаний суддею 02.08.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.