Ухвала

від 27.07.2018 по справі 9/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27 липня 2018 року Справа № 9/24

Суддя Господарського суду Луганської області Драгнєвіч О.В., розглянувши скаргу Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" за вих.№01/1965 від 11.07.2018 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу у справі № 9/24

за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг

до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 16440431 грн 00 коп.

орган виконання рішення - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

при секретарі Бережній Л.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача (стягувача): представник не прибув;

від скаржника (боржника): представник не прибув;

від органу виконання рішень: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.02.2010 позов Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" про стягнення 16440431 грн 00 коп. задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення господарським судом стягувачу видано наказ від 02.03.2010 № 9/24.

17.07.2018 Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" звернулося до Господарського суду Луганської області зі скаргою за вих.№01/1965 від 11.07.2018 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу у справі № 9/24, зокрема на постанову про арешт коштів боржника від 25.06.2018 з посиланням на неправомірність накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках зі спеціальним режимом використання (та використовуються для виплати заробітної плати), в якій скаржник просить:

- визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними та такими, що порушують права та законні інтереси працівників Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал";

- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про арешт грошових коштів боржника від 25.06.2018 за ВП №19526298 в частині коштів, необхідних для оплати праці працівників, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників підприємства, сплати єдиного внеску та інших обов'язкових зборів та платежів, здійснення платежів за постачання хлору.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.07.2017 (у складі судді Зюбанової Н.М.) призначено розгляд скарги на 27.07.2018.

26.07.2018 у зв'язку з відпусткою судді Зюбанової Н.М. проведено повторний розподіл вказаної скарги та визначено для її розгляду суддю Драгнєвіч О.В., що підтверджується розпорядженням керівника апарату від 26.07.2018 №156-р щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи з урахуванням протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018.

В судове засідання 27.07.2018 представники сторін та органу виконання рішень не прибули, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, з огляду на направлення ухвали суду поштою.

Ухвала суду про призначення судового засідання для розгляду поданої заяви також була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним та загальнодоступним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що учасники процесу були належним чином повідомленні та обізнані про час та місце проведення судового засідання.

Разом з тим, від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги з посиланням на неможливість забезпечити явку представника в судове засідання з огляду на період відпусток.

Суд, розглянувши заявлене клопотання, звертає увагу на те, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частиною 3 сатті 56 ГПК, керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її його імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи) або діяти через свого представника.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З положень вказаної статті вбачається, що розгляд скарги обмежується десятиденним строком.

З огляду на обмежені строки розгляду скарги, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання боржника про відкладення розгляду скарги. Крім того, неявка боржника не є перешкодою згідно ст.342 Господарського процесуального кодексу України для розгляду поданої скарги.

Надаючи юридичну оцінку обставинам та викладеним вимогам в поданій Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" скарзі, суд виходить з наступного.

За змістом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пункт 1 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

У ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічним за змістом є і п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» , згідно з якою виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 ст.19 ОСОБА_1 України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_1 та законами України.

У п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Як вбачається з порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, передбаченого ст.48 Законом України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України «Про електроенергетику» , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України «Про теплопостачання» , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України «Про теплопостачання» , статті 18 1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки» , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що арешту в порядку, встановленому цим Законом, не підлягають кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, згідно до якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частина 3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 55 ОСОБА_1 України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України cторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст.340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Частинами 1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що на підставі укладених договорів з банківськими установами боржником відкрито ряд банківських рахунків, а саме: 04.05.2018 укладено договір банківського рахунку №40.04.000032 з ПАТ Мегабанк ; 05.05.2018 укладено договір банківського рахунку №92.04.000457 з ПАТ Мегабанк ; 22.12.2017 укладено договір банківського ослуговування №105093913171222123011 з ПАТ Державний ощадний банк , 07.09.2017 укладено договір банківського поточного рахунку №26001012161665 з ПАТ Укрсоцбанк , 10.10.2017 укладено договір банківського рахунку №267682977 з ПАТ Перший український міжнародний банк , 26.11.2015 укладено договір банківського рахунку №42500/2535849 з ПАТ Креді ОСОБА_2 , 05.12.2016 укладено договір банківського рахунку №26007542871 з ПАТ ОСОБА_3 Аваль , 02.11.2015 укладено заяву-договір №Т219-013037638 щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг в рамках договору щодо банківського обслуговування з АТ Сбербанк Росії , 17.03.2014 укладено договір банківського рахунку №46/416512Р з ПАТ Укргазбанк , 01.06.2011 укладено договір банківського рахунку №8278/2011-П з ПАТ Банк Кліринговий дім , 09.02.2012 укладено договір банківського рахунку №8278/2012-П з ПАТ Банк Кліринговий дім , 18.04.2018 укладено договір банківського рахунку №840295 з АТ Таксомбанк , 12.09.2017 укладено договір банкіського рахунку №4/634424-1 з ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , 21.05.2018 укладено договір №103/00125118 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг з ПАТ ОТП ОСОБА_3 (а.с.111-162; долучені копії договорів).

Зокрема, 20.06.2018 між ПАТ «Банк «Український капітал» та Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» укладено договір банківського рахунку №РКО_16743, на умовах якого банк відкрив клієнту поточний рахунок №260081674300.

Відповідно до п.1.1 договору банк зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок в національній та/або в іноземних валютах, у т.ч. при необхідності поточні рахунки із спеціальним режимом використання, надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування та проводити інші операції по рахунку, відповідно до умов цього договору та з урахуванням вимог законодавства України.

Банк відкриває клієнту рахунки, в тому числі при необхідності рахунки із спеціальним режимом використання відповідно наданих заяв про відкриття рахунку, що в подальшому зберігаються банком разом з цим договором. Одночасно з поданням заяви на відкриття нового рахунку, клієнт надає банку документи, надання яких вимагається банком та чинним законодавством України (п.2.3 договору).

В п.2.4 договору сторони погодили, що виконання операції за рахунками із спеціальним режимом використання здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як вже зазначалося вище, 25.06.2018 державним виконавцем Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника у виконавчому провадженні №19526298 з виконання наказу суду від 02.03.2010 №9/24, що містяться на усіх рахунках, в тому числі рахунок №260081674300, відкритому у ПАТ Банк Український капітал , та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 18021091,59 грн (а.с.105).

За твердженням скаржника, державним виконавцем накладено арешт на рахунки, на які направляються грошові кошти, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників боржника, сплати єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, а також для оплати за постачання хлору.

В той же час, скаржником в поданій скарзі взагалі не вказано рахунку з якого здійснюються, за твердженням останнього, вказані виплати.

Однак, з огляду на долучені до скарги документи, боржник на підтвердження проведення по рахунку №260081674300 операцій з виплати заробітної плати своїм працівникам, долучив до матеріалів справи банківські виписки по вказаному рахунку лише за два дні - 25.06.2018 та 27.06.2018, з яких слідує, що в указані дні через рахунок №260081674300 зараховувалась, зокрема, заробітна плата.

За належний період (на підтвердження системності та тривалості використання рахунку) відповідних доказів щодо використання цього рахунку для зарахування або виплати заробітної плати скаржником в порушення вимог ст.ст.76-80 ГПК України не надано.

Проте, з банківських виписок вбачається, що рахунок №260081674300 використовується відповідачем не тільки для виплати заробітної плати.

У договорі банківського рахунку №РКО_16743 від 20.06.2018 відповідач не визначив рахунок №260081674300 як такий, що призначений виключно для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників, тобто як рахунок із спеціальним режимом використання.

З відповідною заявою про визначення мети використання відкритого рахунку для виплати заробітної плати працівникам підприємства та соціальних виплат (як поточного рахунку із спеціальним режимом використання) боржник до банку також не звертався (в матеріалах справи відсутня така заява).

Натомість скаржником долучено до матеріалів справи копію довідки від 20.06.2018 за №19/19-10 видану ПАТ Банк Український капітал , якою лише повідомлено про відкриття скаржником в банку рахунку №260081674300.

Також боржником долучено бухгалтерську довідку від 05.07.2018, згідно якої розрахунковий рахунок №260081674300 використовується для ведення господарської діяльності підприємства, виплати заробітної плати, сплати ЄСВ, інших обов'язкових зборів та платежів.

Доказів того, що на грошові кошти, що містяться на рахунку №260081674300, поширюється заборона, встановлена зокрема ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» , відповідачем до суду не надано.

Судом враховується, що згідно положень ст.8 ОСОБА_1 України, в Україні визначається та діє принцип верховенства права. ОСОБА_1 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_1 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_1 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_1 України гарантується.

Згідно зі ст. 43 ОСОБА_1 України, ст. ст. 1, 24 Закону України "Про оплату праці", ст. ст. 97, 115 Кодексу законів про працю України держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені у залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівникам здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, яка ратифікована Україною 04.08.1961р. і відповідно до ст. 9 ОСОБА_1 України є частиною національного законодавства України, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Разом з тим, наразі боржником в порушення вимог ст.ст.76-80 ГПК України не надано належних доказів на підтвердження системності та тривалості використання вказаного рахунку саме для зарахування/виплати заробітної плати та сплати соціальних виплат.

Також в матеріалах справи відсутні докази про те, що боржник повідомляв банківську установу та орган виконання рішень про призначення відкритих банківських рахунків та використання зокрема рахунку №260081674300, відкритому в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Український капітал» , для виплати заробітної плати працівникам, сплати соціальних виплат, тобто як рахунку із спеціальним режимом використання.

За таких обставин, відсутні підстави вважати що грошові кошти, наявні на відкритих боржником рахунках в банківських установах та зокрема, на рахунку №260081674300, використовуються саме для виплати заробітної плати та сплати соціальних виплат, а накладений арешт на грошові кошти на відкритих рахунках в банківських установах, суперечить ст.43 ОСОБА_1 України, ст.ст.1, 24 Закону України Про оплату праці , ст.ст.97, 115 Кодексу законів про працю України та Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949.

Таким чином, посилання відповідача на те, що державний виконавець не мав права виносити постанову про арешт коштів, що містяться на відкритих рахунках, зокрема рахунку №260081674300, відкритому в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Український капітал» , не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він діяв в межах наявних в нього повноважень і в порядку, встановленому законом, а відтак, правові підстави визнавати його дії в цій частині незаконними відсутні.

Стосовно зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про арешт грошових коштів боржника від 25.06.2018 ВП №19526298 в частині коштів, необхідних для оплати праці працівників, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників підприємства, сплати єдиного внеску та інших обов'язкових зборів та платежів, здійснення платежів за постачання хлору, суд зазначає наступне.

Як встановлено приписами ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п.1ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» ).

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи те, що відповідач не довів, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є незаконними та такими, що порушують права та законні інтереси працівників Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» , та те, що нормами діючого законодавства не передбачено можливості зобов'язати державного виконавця скасовувати постанову про арешт грошових коштів, вимога боржника про зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про арешт коштів боржника від 25.06.2018 за ВП №19526298 в частині коштів, необхідних для оплати праці працівників, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників підприємства, сплати єдиного внеску та інших обов'язкових зборів та платежів, здійснення платежів за постачання хлору задоволенню не підлягає.

Суд зауважує про те, що наразі боржник, заявляючи вимогу про зобов'язання державного виконавця скасувати постанову про арешт коштів боржника від 25.06.2018 в частині коштів, необхідних для оплати праці працівників, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників підприємства, сплати єдиного внеску, тощо , взагалі не зазначає про яку саме суму іде мова.

Відповідні докази на підтвердження наявності заборгованості з заробітної плати, необхідної для сплати працівникам, у відповідному розмірі, обов'язкових соціальних платежів, в матеріалах справи також відсутні.

Наразі судом враховується, що згідно зі ст.129 1 ОСОБА_1 України cудове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідні положення також містить ст.326 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Отже, накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках, в тому числі рахунок №260081674300, відкритий у ПАТ Банк Український капітал , та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 18021091,59 грн (за умови недоведеності боржником відкриття та системного використання відповідних рахунків для виплати заробітної плати працівникам, сплати соціальних зобов'язань, що відповідало б захисту згідно ст.43 ОСОБА_1 України, ст.ст.1, 24 Закону України Про оплату праці , ст.ст.97, 115 Кодексу законів про працю України та Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 ) наразі узгоджується із завданням виконавчого провадження - щодо обов'язкового виконання судового рішення та сприяє дотриманню балансу інтересів сторін, отриманню позивачем (кредитором) заборгованості від відповідача (боржника).

Вирішуючи заявлені у скарзі вимоги, судом також враховуються правові позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 11.06.2018 у справі №910/4153/13, від 16.06.2018 у справі №905/294/15, від 27.03.2018 у справі №922/808/16, від 22.05.2018 у справі №904/7819/15, прийнятих в аналогічних справах.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника та відхилення скарги вих.№01/1965 від 11.07.2018 Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» на постанову про арешт коштів боржника у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 240, 234-235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні скарги Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" за вих.№01/1965 від 11.07.2018 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу у справі №9/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України, протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали підписано 03.08.2018.

Суддя О.В. Драгнєвіч