Ухвала

від 11.06.2019 по справі 9/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 червня 2019 року Справа № 9/24

За позовом Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» , м.Кривий Ріг

до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» , м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 16 440 031 грн 00 коп.

Суддя Смола С.В.

Без виклику представників

С У Т Ь С П О Р У:

Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення заборгованості у розмірі 16 440 431 грн 00 коп., яка виникла з договору поруки №131-07 від 17.12.2007 на залишкову суму 3 500 000 грн 00 коп., з договору уступки права вимоги №27/05-08 від 27.05.2008 на залишкову суму 1 945 000 грн 00 коп., з договору уступки права вимоги №10/07-3 від 10.07.2008 на залишкову суму 10 995 431 грн 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.02.2010 позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 16 440 431 грн 00 коп., яка виникла з договору поруки №131-07 від 17.12.2007 на залишкову суму 3 500 000 грн 00 коп., з договору уступки права вимоги №27/05-08 від 27.05.2008 на залишкову суму 1 945 000 грн 00 коп., з договору уступки права вимоги №10/07-3 від 10.07.2008 на залишкову суму 10 995 431 грн 00 коп., крім того, витрати зі сплати держмита у сумі 25 500 грн 00 коп. та інформаційно-технічні витрати - 236 грн 00 коп.

Вказане рішення набрало законної сили 02.03.2010 і на його виконання виданий відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2016 частково відновлено втрачену справу №9/24.

10.06.2019 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв О.В. звернувся до Господарського суду Луганської області з заявою №19526298/16 від 24.05.2019 про передачу мирової угоди, укладеної в процесі виконання до суду для визнання.

Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Луганської області від 10.06.2019 для розгляду заяви у справі №9/24 визначено суддю Ворожцова А.Г.

Розпорядженням керівника апарату суду №135-р від 10.06.2019 відповідно до ч.9 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) призначено повторний автоматизований розподіл заяви №19526298/16 від 24.05.2019 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. про передачу мирової угоди, укладеної в процесі виконання до суду для визнання, у зв`язку із відпусткою судді Ворожцова А.Г.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 заяву передано для розгляду судді Смолі С.В.

Відповідно до ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. від 24.05.2019 №19526298/16 про передачу мирової угоди, укладеної в процесі виконання, до суду для визнання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Частинами 1-2 ст.330 ГПК України передбачено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

В заяві №19526298/16 від 24.05.2019 головний державний виконавець зазначив, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №19526298 з примусового виконання наказу №9/24 від 02.03.2010, виданого Господарським судом Луганської області. В процесі виконання рішення представники сторін виконавчого провадження державному виконавцю подали мирову угоду від 10.05.2019. На виконання приписів ст.330 ГПК України головний державний виконавець Медведєв О.В. передав мирову угоду до суду для затвердження.

Проаналізувавши зміст укладеної між сторонами мирової угоди від 10.05.2019 в процесі виконання рішення, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.3 розділу 6 мирової угоди сторони встановили, що у разі невиконання чи неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань згідно з розділом 3 мирової угоди, стягувач вправі вимагати від боржника виконання рішення у обсязі несплаченої суми.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Частиною 1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову , крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, у разі затвердження мирової угоди виконавче провадження з виконання рішення суду у цій справі підлягає закриттю. А в разі невиконання мирової угоди боржником, ухвала суду про затвердження мирової угоди, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання. Виконанню підлягатиме не рішення суду, а ухвала про затвердження мирової угоди.

Відтак, п.6.3 розділу 6 мирової угоди в частині надання стягувачу права вимагати від боржника виконання рішення суду після затвердження мирової угоди суперечить викладеним приписам Закону України «Про виконавче провадження» .

Пунктом 7.5 розділу 7 мирової угоди строк пред`явлення ухвали Господарського суду Луганської області про затвердження цією мирової угоди до примусового виконання починається з дня повного або часткового невиконання боржником розділу 3 мирової угоди.

Частинами 1, 2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення , а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що п.7.5 розділу 7 мирової угоди в частині визначення початку строку пред`явлення ухвали до виконання з дня невиконання боржником обов`язку за мировою угодою суперечить приписам ч.2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» .

В п.7.7 розділу 7 мирової угоди сторони передбачили, що відповідно до ст.ст.231, 328 Господарського процесуального кодексу України, пп.пп.3.3, 7.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» провадження у справі №9/24 за позовом стягувача до боржника про стягнення заборгованості підлягає закриттю господарським судом, а боржник має право подати до суду заяву про визнання наказу Господарського суду Луганської області №9/24 від 02.03.2010 таким, що не підлягає виконанню.

Суд зауважує, що питання закриття провадження у справі з підстав затвердження укладеної сторонами спору мирової угоди у відповідності до п.7 ч.2 ст.231 ГПК України вирішується судом на стадії розгляду справи в підготовчому засіданні або по суті до ухвалення рішення, а не на стадії виконання судового рішення. Також, як зазначено вище, затвердження судом мирової угоди на стадії виконання рішення є підставою для закінчення виконавчого провадження, а не для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню.

Насамкінець, господарський суд звертає увагу стягувача та боржника, що зміст мирової угоди на стадії виконання судового рішення мають складати положення про їх диспозитивно визначені взаємні права і обов`язки, а не посилання на імперативні приписи процесуального законодавства чи постанови пленуму Вищого господарського суду України.

З огляду на викладене п.7.7 розділу 7 мирової угоди не відповідає приписам ст.330 ГПК України.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу державного виконавця на приписи ч.1 ст.330 ГПК України, якою встановлено обов`язок державного виконавця передати мирову угоду для її затвердження до суду у триденний строк . Між тим, заява головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. №19526298/16 датована 24.05.2019, а до суду він звернувся тільки 04.06.2019 (дата відбитку календарного штемпеля на конверті, у якому надійшла вказана заява).

Згідно з ч.3 ст.330 ГПК України суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.192 ГПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.

За приписами абз.7 пп.3.19 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов`язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов`язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у затвердженні мирової угоди від 10.05.2019, укладеної між Державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання» та Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» в процесі виконання рішення Господарського суду Луганської області від 19.02.2010 у справі №9/24.

Також суд вважає за необхідне довести до відома боржника та стягувача, що відмова у затвердженні даної мирової угоди від 10.05.2019 не позбавляє їх права укласти нову мирову угоду, яка не міститиме наведених вище недоліків, та передати її на затвердження господарського суду в порядку ст.330 ГПК України.

Керуючись ст.ст.192, 232, 233, 234, 330 ГПК України, господарський суд

У Х В А Л И В :

У затвердженні мирової угоди від 10.05.2019, укладеної між Державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання» та Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» в процесі виконання рішення Господарського суду Луганської області від 19.02.2010 у справі №9/24, відмовити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 11.06.2019 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя С. Смола