Постанова

від 01.08.2018 по справі 820/1249/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1249/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ІСТЕЙТ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 р. (ухвалене суддею Зінченко А.В., повний текст якого складено 13.04.2018 р.) по справі № 820/1249/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ІСТЕЙТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ ІСТЕЙТ» (в подальшому - ТОВ «СГ ІСТЕЙТ» ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (в подальшому - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило: скасувати податкові повідомлення рішення відповідача № 00003201406 від 06.11.2017 р. на суму 680 гривень та № 00003211406 від 06.11.2017 р. на суму 48817,24 гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 р. та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , Закону України Про систему валютного регулювання та валютного контролю , Господарського кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі повідомлень ПАТ УКРГАЗБАНК № 17113/2417/2016 від 03.03.2016 р. та № № 17113/10209/2016 від 07.09.2016 р. про порушення ТОВ СГ ІСТЕЙТ строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту № 312-20/2015 від 23.07.2015 р. (дата здійснення платежів за імпортними операціями/дата оформлення МД за експортними операціями 16.11.2015 р. та 20.04.2016 р.), відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СГ ІСТЕЙТ з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 23.07.2015 р. № 312-20/2015 за період з 23.07.2015 р. по 30.09.2017 р., за результатами якої складено акт № 15989/20-40-14-06-08/39594598 від 19.10.2017 р.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 00003201406 від 06.11.2017 р. на суму 680 гривень та № 00003211406 від 06.11.2017 р. на суму 48817,24 гривень.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ СГ ІСТЕЙТ звернулося до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача обґрунтовані та скасуванню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України № 354 від 03.06.2015 р. Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 3 ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову, пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (ч. 5 ст. Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ).

Постановою правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 р. затверджена Інструкція про порядок здійснення контрою за експортними, імпортними операціями (в подальшому - Інструкція), пунктами 3.1. та 3.2. якої встановлено, що імпортні операції резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється], які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує встановлений законодавством України строк з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання висновку. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції. При застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива моментом здійснення платежу на користь нерезидента вважається дата списання коштів з рахунку банку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю , із змінами та доповненнями, за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами , суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, щоквартально повинні здійснювати декларування наявності валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Пунктом 2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207 Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами встановлено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами органові державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Абзацами 1, 2 пункту 2.7 статті 2 Постанови Правління Національним банком України від 08.02.2000 № 49 Про затвердження Положення про валютний контроль , за порушення порядку декларування передбачено накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за порушення строків декларування передбачено накладання штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Відповідно до п. 2.10 Постанови Національного банку України від 08.02.2000 № 49 Про затвердження Положення про валютний контроль , штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення.

Судовим розглядом встановлено, що 23.07.2015 р. між ТОВ СГ ІСТЕЙТ (покупець) та ТОВ Газенергомережа Білгород (постачальник) укладено контракт № 312-20/2015, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується протягом строку дії цього контракту передати у власність покупцю 1000 метричних тон газу вуглеводневого скрапленого (пропан-бутан технічний та/або пропан технічний та/або бутан технічний та/або фракція пропанова марки Б); покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість постачальнику в порядку та на умовах, обумовлених діючим контрактом; загальна сума контракту орієнтовано складає 21800000 російських рублів; строк дії контракту до 30.06.2016 р., а у випадку, якщо у сторін залишились невиконані зобов'язання, випливаючи з контракту, строк дії контракту подовжується до повного виконання сторонами таких зобов'язань; валюта платежу російські рублі.

Згідно доповнення до додатку № 6 від 08.04.2015 р. до контракту № 312-20/2015 від 23.07.2015 р. змінена ціна товару та зазначено, що строк поставки товару з 20.04.2016 р. по 30.04.216 р., кількість товару, не вибрана покупцем у вказаний строк, в наступних періодах постачальником не заповнюється.

Доповненням № 2 від 24.06.2016 р. до контракту № 312-20/2015 від 23.07.2015 р. строк дії договору продовжений до 30.06.2017 р.

15.07.2016 р. між позивачем та ТОВ Газенергомережа Білгород укладено угоду про корегування обсягів поставки по додатку № 6 від 08.04.2015 р. до контракту № 312-20/2015 від 23.07.2015 р., умовами якої визначено, що сторони корегують обсягів поставленого у квітні 2016 року товару та постачальник зобов'язується повернути покупцю 114595 російських рублів шляхом зарахування на банківські реквізити ТОВ СГ ІСТЕЙТ .

На виконання умов вищевказаного контракту, з розрахункового рахунку № 26001261946, відкритого в ПАТ УКРГАЗБАНК , МФО 320478, на рахунок ТОВ Газенергомережа Білгород , Російська Федерація, перераховано грошові кошти на загальну суму 9314000 російських рублів (еквівалент 3211493 гривні): згідно платіжного доручення від 16.11.2015 р. № UUНА42322SD353 на загальну суму 2630000 російських рублів (еквівалент 910137,80 гривень) - граничний термін надходження товару - 14.02.2016 р.; Імпортний товар надійшов на територію України 25.04.2016 р. на загальну суму 9199405 російських рублів (еквівалент 3 297 961,83 гривні): згідно МД від 25.04.2016 р. № 903060000/2016/002840 на загальну суму 1 737 825 рос. руб. (еквівалент 37 328 гривень), в тому числі на суму 52 420 російських рублів.

Згідно платіжного доручення від 20.04.2016 р. № 1 товариству перераховані кошти на загальну суму 1800000 російських рублів (еквівалент 697644 гривні) - граничний термін надходження товару - 19.07.2016 р., дата надходження товару - 23.06.2017 р.

Станом на 01.04.2016 р. у ТОВ СГ ІСТЕЙТ встановлена дебіторська заборгованість, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків: по контракту від 23.07.2015 р. № 312-20/2015: в сумі 52 420,00 російських рублів - граничний строк - 14.02.2016 р.; в сумі 114 595 російських рублів - граничний строк - 19.07.2016 р

ТОВ СГ ІСТЕЙТ у розділі II Фінансові Вкладення Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами станом на 01.04.2016 р. самостійно задекларовано заборгованість, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків по контракту від 23.07.2015 р. № 312-20/2015 у сумі 52 420 російських рублів та станом на 01.10.2016 р. у сумі 114 595 російських рублів.

Крім того, позивачем у розділі II Фінансові Вкладення Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами станом на 01.01.2017 р. та станом на 01.04.2017 р. не відображено заборгованість, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків по контракту від 23.07.2015 р. № 312-20/2015 у сумі 114 595 російських рублів.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані та не підлягають скасуванню, оскільки незалежно від строків здійснення всіх прав та обов'язків за зовнішньоекономічним контрактом, зарахування валютної виручки на валютні рахунки в уповноважених банках у разі здійснення експортних операцій, а також поставка товарів (робіт, послуг) при здійсненні імпортних операцій мають відбуватися у законодавчо визначені строки розрахунків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Доводи апелянта, що контролюючим органом ТОВ СГ ІСТЕЙТ нарахована пеня з порушенням річного строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, частиною 2 цієї статті встановлено, що її дія не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Із врахуванням того, що стягнення пені в спірних правовідносинах регламентується Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , суд вважає, що строки, встановлені ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України у спірних правовідносинах не застосовуються.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що з набранням чинності Податковим кодексом України, положення ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.

Щодо доводів апелянта, що в нього відсутній обов'язок надавати банківській установі інформацію щодо виконання контракту та будь-яких інших документів крім цього контракту, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом п. 3.3 Інструкції встановлено, що однією з підстав для зняття з контролю операцій резидента в разі імпорту товару з увезенням його на територію України є пред'явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - в інших випадках.

Відповідно до п. 3.5 Інструкції, у разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

Проте, незважаючи на вищезазначені вимоги Інструкції, позивачем не повідомлено банк про наявність в нього додаткової угоди від 15.07.2016 р. про корегування обсягів поставки по додатку № 6 від 08.04.2015 р. до контракту № 312-20/2015 від 23.07.2015 р., як на підставу для зняття з контролю операцій резидента.

Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 283, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ІСТЕЙТ" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 по справі № 820/1249/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 03.08.2018 р.