Рішення

від 02.08.2018 по справі 391/818/17

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/818/17

Провадження № 2/391/54/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.08.2018р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області:

головуюча - суддя Мумига І.М.

за участю секретаря - Качинсьої О.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства ОСОБА_4 про визнання недійсним додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до фермерського господарства ОСОБА_4 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки площею 6,0867 га.

Представник позивача пояснив, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності серії 11-КР № 013807 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3522883000:02:000:0389, площею 6,0867 га, розташованої на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. 01.11.2012 року між ним та ФГ Кашуби ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Компаніївському районі 20.11.2012 року за № 352288304002299. Строк дії договірних відносин визначили на п'ять років. Однак, на звернення у 2017 році щодо повернення земельної ділянки у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, голова господарства повідомив, що орендні відносини продовжено ще на 10 років. Відповідно до змін, внесених до основного договору, його дію продовжено до 30.11.2027 року. Але він не підписував додаткової угоди і не міг підписувати, оскільки не мав наміру продовжувати договірні відносини з відповідачем. Ні голова господарства ні інша уповноважена особа не зверталися у 2016 році до позивача з пропозицією щодо внесення змін до діючого договору.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити, в зв'язку з відсутністю належних доказів обставинам справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали та дослідивши докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії 11-КР № 013807 від 24.01.2002 року позивач є власником земельної ділянки площею 6,09 га, кадастровий номер 3522883000:02:000:0389, розташованої на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. (а.с.5)

За договором оренди землі без номера від 01 листопада 2012 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Компаніївському районі 20.11.2012 року за № 352288304002299, сторонами договору є: орендодавцем - власник земельної ділянки ОСОБА_3, орендарем - фермерське господарство ОСОБА_4. Предметом договору оренди є земельна ділянка, кадастровий номер 3522883000:02:000:0389, належна на праві приватної власності позивачу. Термін дії договору оренди п ять років. Договір має невід ємний додаток - акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі. У розділі Реквізити сторін договору оренди та розділі Земельну ділянку передав акта про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від імені орендодавця вчинено підписи. (7-9)

Згідно додаткової угоди від 01.12.2016 року встановлено, що ОСОБА_3 та голова фермерського господарства ОСОБА_4 уклали додаткову угоду про зміни та доповнення до договору оренди землі від 01.11.2012 року без номера., перше речення пункту договору Строк дії договору викласти в такій редакції Договір укладається на строк до 30.11.2027 року .(а.с.13).

Згідно висновку № 1542/1543/18-27 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 391/818/17 від 15.12.2017 року підпис від імені ОСОБА_3 у додатковій угоді про зміни та доповнення до договору оренди землі від 01.11.2012 року без номера зареєстрований 20.11.2012 року за № 352288304002299, укладений від 01.12.2016 року між ОСОБА_3 та ФГ Кашуби ОСОБА_5, який міститься в колонці орендодавець в графі ОСОБА_3В. виконаний рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_3 у додатковій угоді про зміни та доповнення до договору оренди землі виконаний не самим ОСОБА_3, а іншою особою. (а.с.59-63)

Даючи оцінку правовідносинам між сторонами спору, суд виходить з такого.

Статті 12 та 81 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), зокрема п. 8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Відповідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК України тощо).

З вищезазначеного убачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За правилами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.( ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі")

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. У силу положень цієї статті Закону акт приймання-передачі об'єкта оренди виступає невід'ємною частиною договору оренди.

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).(ч.2 ст. 207 ЦК України)

Статтею 18 цього Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених договором у разі припинення або розірвання договору оренди землі.

Пленум в п. 10 Постанови роз'яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_3, як орендодавець, не підписував спірну додаткову угоду, згоди та повноважень на її укладення й підписання іншій особі не надавав, є всі підстави вважати не доведеною наявність у позивача волевиявлення на укладення цього договору, а сама додаткова угода, виходячи з положень передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України, є недійсною у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст. 203 цього Кодексу.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що отримання орендної плати свідчить про дотримання сторонами істотних умов договору при його вчиненні і тому умови договору відповідають дійсному волевиявленню ОСОБА_3 є безпідставним та не ґрунтується на матеріалах справи та законі.

Як роз'яснено в п.7 постанови Пленуму, судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності.

Вчинення стороною дії (одержання орендної плати за договором) без отримання нею пропозиції укласти такий договір (оферти) не може підтверджувати її згоду на укладення договору (ст. ст. 641,642 ЦК України).

Суд також не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що експертиза не може бути належним та допустимим доказом, оскільки її проведено з порушенням вказаного порядку проведення експертиз, а саме експертом взята не та кількість вільних зразків, які доцільно взяти - 15, а їх було менше.

Згідно п. 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерством юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 року за № 705/3145 (далі Інструкція) підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), у якому обов'язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.

Пункт 1.4 Інструкції передбачає, що під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Повідомлення про відмову повинно бути вмотивованим.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження.

Згідно ст. 72 ЦПК України при недостатній кількості наданого порівняльного матеріалу експерт має право заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом.

Судовим експертом ОСОБА_6 клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків не заявлялось. Отже необхідність в надані додаткових матеріалів і зразків підпису була відсутня.

Крім цього, судовий експерт попереджувався про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок експерта .

За таких обставин суд вважає, що експертиза є належним і допустимим доказом, тому позов підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до фермерського господарства ОСОБА_4 про визнання недійсним додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду про зміни та доповнення до договору оренди землі від 01 листопада 2012 року без номера, зареєстровану 20.11.2012 року за № 352288304002299, укладену 01 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством ОСОБА_4 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3522883000:02:000:0389, площею 6,0867 га, розташованої на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області та скасувати державну реєстрацію прав та обтяжень здійснену на її підставі.

Зобов'язати фермерське господарство ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 3522883000:02:000:0389, площею 6,0867 га, розташовану на території Мар ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Стягнути з фермерського господарства Кашуби Віталія Григоровича (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3 (пров. Цвіточний, 6, с. Зелене Компаніївського району Кіровоградської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, які складаються з судового збору на суму 1 852,00 грн. та витрати пов'язанні з проведенням почеркознавчої експертизи в сумі 3 718 грн., а всього 5570.00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя