Постанова

від 22.11.2018 по справі 391/818/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Кропивницький

справа № 391/818/17

провадження № 22-ц/4809/290/18

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Кіселика С.А., Мурашка С.І.

секретар судового засідання Савченко Н.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Фермерське господарство Кашуба Віталій Григорович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Кашуби Віталія Григоровича на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2018 року у складі судді Мумиги І.М. за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Кашуби Віталія Григоровича про визнання недійсним додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до фермерського господарства Кашуби Віталія Григоровича про визнання недійсною додаткової угоди про зміни та доповнення до договору оренди землі від 01.11.2012 року б/н, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки площею 6,0867 га, розташованої на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Посилався на те, що він на підставі державного акту на право приватної власності серії НОМЕР_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, площею 6,0867 га, розташованої на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. 01.11.2012 року між ним та ФГ Кашуби Віталія Григоровича був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у відділі Держкомзему у Компаніївському районі 20.11.2012 року за № 352288304002299, строк дії договору - п'ять років. На його звернення у 2017 році щодо повернення земельної ділянки по закінченню строку дії договору оренди, голова господарства повідомив, що орендні відносини продовжено ще на 10 років, відповідно до змін, внесених до основного договору, тобто до 30.11.2027 року. Позивач стверджує, що не підписував додаткової угоди, оскільки не мав наміру продовжувати договірні відносини з відповідачем.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду про зміни та доповнення до договору оренди землі від 01 листопада 2012 року без номера, зареєстровану 20.11.2012 року за № 352288304002299, укладену 01 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством Кашуби Віталія Григоровича щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, площею 6,0867 га, розташованої на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області та скасувати державну реєстрацію прав та обтяжень здійснену на її підставі.

Зобов'язано фермерське господарство Кашуби Віталія Григоровича повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 6,0867 га, розташовану на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими і доведеними, взяв до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи щодо підписання оспорюваної угоди іншою особою, а не ОСОБА_1, і дійшов висновку про відсутність волевиявлення останнього на укладення додаткової угоди до договору оренди належної йому земельної ділянки і порушення вимог закону при її укладенні.

В апеляційній скарзі відповідачем, з підстав порушення норм процесуального права, ставиться питання про скасування судового рішення і закриття провадження у справі.

Зазначено, що 15 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Кашуби В.Г. укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.11.2012р. зареєстрованого 20.11.2012 р. за №352288304002299 зі змінами та доповненнями внесеними додатковою угодою від 01.12.2016 р. зареєстровано 30.12.2016 р. номер запису про інше речове право 18553172.

Тобто, сторони фактично примирились під час розгляду справи в суді, предмет спору з 20 серпня 2018 року відсутній на момент коли рішення суду першої інстанції не набрало законної сили.

Вважає, що суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України повинен був закрити провадження у справі, так-як відсутній предмет спору.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 24.01.2002 року позивач є власником земельної ділянки площею 6,09 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (а.с.5).

За договором оренди землі без номера від 01 листопада 2012 року, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Компаніївському районі 20.11.2012 року за № 352288304002299, сторонами договору є: орендодавцем - власник земельної ділянки ОСОБА_1, орендарем - фермерське господарство Кашуби Віталія Григоровича. Предметом договору оренди - земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2, належна на праві приватної власності позивачу. Термін дії договору оренди п'ять років. Договір має невід'ємний додаток - акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі. У розділі Реквізити сторін договору оренди та розділі Земельну ділянку передав акта про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від імені орендодавця вчинено підписи (а.с.7-9).

Згідно додаткової угоди від 01.12.2016 року встановлено, що ОСОБА_1 та голова фермерського господарства Кашуба В.Г. уклали додаткову угоду про зміни та доповнення до договору оренди землі від 01.11.2012 року без номера., перше речення пункту договору Строк дії договору викласти в такій редакції Договір укладається на строк до 30.11.2027 року (а.с.13).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1542/1543/18-27 від 15.12.2017 року, проведеної на підставі ухвали Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21.03.2018 року, підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді про зміни та доповнення до договору оренди землі від 01.11.2012 року без номера зареєстрований 20.11.2012 року за № 352288304002299, укладений від 01.12.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Кашуби Віталія Григоровича, який міститься в колонці орендодавець в графі ОСОБА_1. виконаний рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді про зміни та доповнення до договору оренди землі виконаний не самим ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.59-63).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), зокрема п. 8 ро'зяснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Відповідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК України тощо).

З вищезазначеного убачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За правилами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.( ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі")

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. У силу положень цієї статті Закону акт приймання-передачі об'єкта оренди виступає невід'ємною частиною договору оренди.

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).(ч.2 ст. 207 ЦК України)

Статтею 18 цього Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених договором у разі припинення або розірвання договору оренди землі.

Суд дійшов правомірного висновку, що оскільки ОСОБА_1, як орендодавець, не підписував додаткову угоду, згоди та повноважень на її укладення й підписання іншій особі не надавав, наявність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного правочину спростовано, тому враховуючи передбачені ч. 1 ст. 215 ЦК України положення, спірна додаткова угода є недійсною, у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимог ч. 3 ст. 203 цього Кодексу.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що отримання орендної плати свідчить про дотримання сторонами істотних умов договору при його вчиненні і тому умови договору відповідають дійсному волевиявленню ОСОБА_1 є безпідставним, не ґрунтується на доказах і суперечить матеріалах справи та законі.

Як роз'яснено в п. 7 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності.

Вчинення стороною дії (одержання орендної плати за договором) без отримання нею пропозиції укласти такий договір (оферти) не може підтверджувати її згоду на укладення договору (ст. ст. 641,642 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України за відсутності предмету спору з тих підстав,що 15 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Кашуби В.Г. укладено угоду про дострокове розірвання спірного договору оренди землі від 01.11.2012 року, зареєстрованого 20.11.2012 року за №352288304002299, зі змінами та доповненнями внесеними додатковою угодою від 01.12.2016 року, є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Пороте поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обгрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Оскільки дійсність додаткової угоди, якою після припинення дії основного договору оренди фактично продовжено строк оренди належної позивачеві земельної ділянки, оспорюється і навіть у разі доведення того, що між сторонами досягнуто згоди щодо розірвання договору оренди та зареєстровано припинення речового права відповідача на спірну земельну ділянку, є невизначеність у правах і обов'язках сторін, що не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Крім того, на час ухвалення оскарженого рішення Компаніївським районним судом Кіровоградської області мав місце спір щодо дійсності додаткової угоди про зміни та доповнення до договору оренди землі від 01 листопада 2012 року без номера, зареєстровану 20.11.2012 року за № 352288304002299, укладеної 01 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Кашуби В.Г., за результатами розгляду якого прийнято законне й обґрунтоване рішення.

Позивач, від імені якого діє його представник ОСОБА_4, у своєму запереченні на апеляційну скаргу спростовує факт укладення між сторонами будь-яких угод, в тому числі про дострокове розірвання договору оренди, і вказує на відсутність підстав для примирення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Розглядаючи зазначений позов, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення необхідно залишити без змін з підстав, передбачених статтею ст. 375ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Кашуби Віталія Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: С.А. Кіселик

С.І. Мурашко